Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
29.02.2024м. ХарківСправа № 922/5492/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод", м. Харків
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м. Харків
про стягнення 303095,84 грн.
за участю представників:
позивача - Марина БАЧІАШВІЛІ (адвокат)
відповідача - Олена ГОРЯЧКО (посв.)
Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" вернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення заборгованості з відшкодування витрат за Договором №22/11/2022 від 16.12.2022 в розмірі 303095,84 грн, в т.ч. ПДВ 50515,98 гривень.
Ухвалою від 03.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/5492/23 за правилами загального позовного провадження.
15.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
23.01.2024 надійшла відповідь на відзив.
30.01.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив по справі.
29.02.2024 від представника позивача надійшла письмова заява про перехід до розгляду справи по суті в той же самий день 29.02.2024 (після закінчення підготовчого засідання). В даній заяві представник позивача просить суд залишити сплачений судовий збір за позивачем.
29.02.2024 від представника відповідача надійшла письмова заява про перехід до розгляду справи по суті в день підготовчого засідання 29.02.2024 року після його закінчення.
Частиною 6 ст. 183 ГПК України передбачено, що якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого засідання.
Враховуючи, що під час підготовчого судового засідання у справі № 922/5492/23 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст. 182 ГПК України, а також приймаючи надані учасниками справи письмові заяви про закриття підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті у той же самий день за письмовою згодою сторін, суд ухвалив задовольнити вищевказані заяви сторін, закінчити підготовче провадження та розпочати розгляд справи по суті у той же день 29.02.2024 після закінчення підготовчого провадження.
Представник позивача в судовому засіданні 29.02.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 29.02.2024 проти позову заперечував повністю.
Враховуючи те, що одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
16 грудня 2022 року між Приватним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод" в особі Генерального директора Аносова Вадима Івановича, що діє на підставі Статуту (Балансоутримувач), Військова частина НОМЕР_1 , в особі Командира полковник Охріменка Олександра Петровича, що діє на підставі Положення (Користувач), Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків, код ЄДРПОУ 07923280, в особі начальника КЕВ м. Харків полковника Шило Олександра Павловича (Платник), було укладено Договір №12/16/2022, відповідно до умов якого Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне безоплатне користування:
- частину нежитлового приміщення дослідно-експериментального цеху (інв. №0000021370), площею 216 кв.м.;
- нежитлове приміщенням павільйону охорони, площею 300 кв.м.;
- частину нежитлового приміщення побутових цехів виробництва паливної апаратури (інв. № 0000004797), площею 291,7 кв.м.;
- частину нежитлового приміщення поліклініки (інв. № 0000004631), площею 170,63 кв.м.;
(далі по тексту - Майно), яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 170,63 кв.м. за адресом: Харківська обл., м. Харків, проспект Героїв Харкова, 275.
Передача Майна у користування проводилась шляхом підписання Приватним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод" та Військовою частиною НОМЕР_1 Акту приймання - передачі нерухомого майна, згідно Договору спільного безоплатного використання №12/16/2022 від 16.12.2022 (є додатком до Договору спільного безоплатного користування майном №12/16/2022 від 16.12.2022).
Згідно з пунктів 3.1, 3.2 Договору №12/16/2022 від 16.12.2022, користування майном здійснюється на безоплатній основі. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків зобов'язаний відшкодувати Приватному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод" всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Військовою частиною НОМЕР_1 під час дії цього договору.
Пунктом 3.3 Договору № 22/11/2022 від 16.12.2022 визначено, що всі відшкодування за отримані послуги Користувачем за цим Договором сплачуються Платником, але виключно за погодженням із Користувачем.
За умовами пункту 3.4. Договору №22/11/2022 від 16.12.2022 підставою для відшкодування Платником за Користувача комунальних послуг є виставлені рахунки організаціями, які надають комунальні послуги Балансоутримувачу. З метою відшкодування комунальних послуг Балансоутримувач зобов'язаний виставляти рахунки Платнику та надавати копії рахунків, що виставлені Балансоутримувачу організаціями, які надають комунальні послуги.
Відповідно також до пункту 8.2 Договору №22/11/2022 від 16.12.2022 в обов'язки КЕВ м. Харків входить відшкодування Приватному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод" вартості комунальних послуг, що спожиті Військовою частиною НОМЕР_1 у процесі виконання цього Договору.
Згідно пункту 10.1 Договір №22/11/2022 від 16.12.2022 набирає чинності з моменту укладення та діє впродовж воєнного стану, але не довше 31.12.2022 року, включно та відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України його дія застосовується до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, а саме з 21.08.2022 року.
Відповідно до п.10.2 Договору №22/11/2022 від 16.12.2022 умови цього Договору зберігають силу протягом усього строку дії цього Договору.
Як вказує позивач, на виконання пунктів 3.3, 3.4 та 8.1 Договору №22/11/2022 від 16.12.2022 Приватним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод" було підготовлено всі документи та проект договору відшкодування комунальних витрат: "Про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію" які передбачають відшкодування витрат, що понесло Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" під час користування Майном Військовою частиною НОМЕР_1 .
За твердженнями позивача, враховуючи вимоги Договору №22/11/2022 від 16.12.2022, з метою відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та послуги з розподілу електричної енергії/ перетікання реактивної енергії за період з 21.08.2022 по 31.12.2022, Приватне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод" до канцелярії Платника надано документи, що підтверджують суми витрат, які були понесені товариством за відповідній період (договори та рахунки, виставлені організаціями, які надавали послуги з постачання та розподілу електричної енергії та акти виконаних робіт (наданих послуг) про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та витрат за розподіл електричної енергії, платіжні документи щодо оплати послуг).
В позовній заяві позивач вказує, що проекти договорів: спільного безоплатного користування майном та про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та всі документи, що підтверджують суми витрат були надані до канцелярії Харківського квартирно-експлуатаційного управління на погодження, з супровідним листом №85-200 від 30.11.2023 за вхідним №4132 від 08.12.2023 - відповідно до штампу вхідної кореспонденції.
Додатками до вказаних проектів Договорів про відшкодування витрат, які надано до канцелярії Платника, є Акти виконаних робіт (наданих послуг) про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, за розподіл електричної енергії, а також акти фіксації показників лічильника електричної енергії. Договір спільного безоплатного користування майном та Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, були у свою чергу підписані Командиром Військової частини НОМЕР_2 .
Однак, як вказує позивач, Платником було підписано лише Договір про спільне безоплатне користування майном, який було зареєстровано за №22/11/2022 від 16.12.2022. Підписувати Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, акти виконаних робіт та виконувати свій обов'язок з відшкодування вартості комунальних витрат відповідач безпідставно відмовився.
Листом за підписом начальника Харківського квартирно-експлуатаційного управління полковника Артема БІРЮЦЬКОГО від 20 грудня 2023 року за №583/2981 була надана відповідь товариству, у якій зазначено, що вони є бюджетною установою, які у своїй діяльності фінансуються з державного бюджету, та є розпорядниками коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду.
Отже, за твердженнями позивача, ним виконано свої зобов'язання за Договором про спільне безоплатне користування майном за №22/11/2022 від 16.12.2022, відповідачу були направлені Акти, на підставі яких підлягали відшкодуванню витрати за спожиту електричну енергію за період 21.08.2022-31.12.2022 в розмірі 303095,84 грн., розрахунок яких наведений в додатках до позову. Акти приймання-передачі послуг та платіжні доручення, що підтверджують понесені у зв'язку з цим позивачем витрати містяться в додатках до позову.
Однак, як вказує позивач, зобов'язання щодо відшкодування витрат Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, які були отримані Військовою частиною НОМЕР_1 , відповідачем - не виконано.
За наведених обставин позивач вказує, що на теперішній час залишається непогашеною заборгованість за період з 21.08.2022 по 31.12.2022 на загальну суму 303095,84 грн за Договором спільного безоплатного користування нерухомим майном №22/11/2022 від 16.12.2022.
На підставі спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандуючого Збройних Сил України від 23.03.2023 №Д-321/33дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2023 році" КЕВ м. Харків з 01.06.2023 переформовано у Харківське квартирно-експлуатаційне управління.
Стягнення з Харківського КЕУ (раніше - КЕВ м. Харків) заборгованості з відшкодування витрат на загальну суму 303095,84 грн. за Договором №22/11/2022 від 16.12.2022 в примусовому порядку стало підставою для звернення до суду із даним позовом.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків фінансується виключно з Держбюджету. Невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Для сплати заборгованості за попередній період (сплата штрафних санкцій) у КЕВ м. Харків відсутнє відповідне фінансування.
У відповіді на відзив позивачем не визнаються твердження відповідача викладені у відзиву на позовну заяву, оскільки позивач виконав свої зобов'язання за Договором №22/11/2022 від 16.12.2022, відповідачу були направлені Акти, на підставі яких підлягали відшкодуванню витрати за спожиту електричну енергію за період з 21.08.2022 по 31.12.2022 в розмірі 303095,84 грн., розрахунок яких наведений в додатках до позову. Акти приймання-передачі послуг та платіжні доручення, що підтверджують понесені у зв'язку з цим позивачем витрати містяться в додатках.
Позивач вказує, що Відповідач безпідставно відмовився підписувати Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, акти виконаних робіт та виконувати свій обов'язок з відшкодування вартості комунальних витрат.
В запереченнях відповідач вказує, що Харківське КЕУ в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду; фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів. Виходячи з вищенаведеного відповідач робить висновки, що не має вини в діях Харківського КЕУ щодо несвоєчасного відшкодування витрат за Договором №22/11/2022 від 16.12.2022, тому Харківське КЕУ не може нести відповідальність за порушення умов договору.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Збройні Сили України», фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з п. 6, 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.
Статтею 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 Конституції України, Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Особливими обставинами, за яких Державний бюджет України може бути затверджено на інший, ніж передбачено ч. 1 ст. 96 Конституції України, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні. У разі затвердження Державного бюджету України на інший, ніж передбачено зазначеною нормою Конституції України, бюджетний період місцеві бюджети мають бути затверджені на такий самий період. Для середньострокового бюджетного планування середньостроковий період включає плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди.
За приписами ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років; довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; довгострокових зобов'язань у рамках державно-приватного партнерства, узятих на облік органами Казначейства України; середньострокових зобов'язань за договорами щодо забезпечення судноплавного стану внутрішніх водних шляхів та судноплавних шлюзів; середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я; середньострокових зобов'язань за договорами на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.
Довгострокове зобов'язання за енергосервісом на підставі документального підтвердження в установленому порядку скорочення обсягів споживання комунальних послуг та енергоносіїв і видатків на їх оплату за звітний період (порівняно з такими обсягами (видатками), які були б спожиті (здійснені) за відсутності енергосервісу) набуває статусу бюджетного зобов'язання в сумі, визначеній згідно з умовами договору енергосервісу виходячи з цін (тарифів), діючих у періоді, за який здійснюється розрахунок, у межах фактичного скорочення таких видатків.
Відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним п. 5 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу. Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.
Згідно зі ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів забезпечують у повному обсязі проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, водопостачання, водовідведення, природний газ, інші енергоносії, комунальні послуги та послуги зв'язку, які споживаються бюджетними установами, та укладають договори за кожним видом відповідних послуг у межах бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України боржник не звільняється від виконання своїх обов'язків із-за відсутності у нього необхідних коштів.
Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові № 911/4249/16 від 17 квітня 2018 року, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини, зробила з цього приводу наступний правовий висновок:
"п. 59. ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі "Бакалов проти України" та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
п.60. З огляду на викладене вище Велика Палата Верховного Суду відхилила твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.
п.61. Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду".
Відтак, твердження відповідача про те, що відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України, відповідач не міг та не може виконати зобов'язання, спростовується вищевикладеним.
Із змісту п. 4.1. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 (далі Порядок) вбачається, що зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Згідно п. 2.1. Порядку розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), з урахуванням планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), помісячних планів використання бюджетних коштів відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України.
Відповідно п. 2.2. Порядку, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 (далі - Реєстр) на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання.
За довгостроковими бюджетними зобов'язаннями, строк дії яких перевищує один бюджетний період (довгострокові договори, більше одного року), суми в Реєстрі проставляються в межах планових показників поточного бюджетного періоду на підставі даних календарного плану до довгострокового договору.
Відповідач - Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду.
Так, відповідач, згідно норм Порядку, мав зареєструвати свої зобов'язання за договором для належного їх виконання.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували сплату заборгованості у сумі 303095,84 грн в т.ч. ПДВ 50515,98 грн., суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 303095,84 грн в т.ч. ПДВ 50515,98 грн. заборгованості, правомірними, законними та обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, тому є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Проте, у зв'язку з подачею позивачем заяви про залишення витрат по сплаті судового збору за позивачем, суд вважає за можливе не покладати на відповідача витрати зі сплати судового збору, оскільки така заява була задоволена судом, як така що не суперечить діючому законодавству.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 73, 74, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (місцезнаходження: 61024, місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 61; код ЄДРПОУ 07923280) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (місцезнаходження: 61007, місто Харків, проспект Героїв Харкова, 275; код ЄДРПОУ 05750295) заборгованість з відшкодування витрат за Договором №22/11/2022 від 16.12.2022 в розмірі 303095,84 грн в т.ч. ПДВ 50515,98 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, або до суду першої інстанції відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "11" березня 2024 р.
Суддя Л.В. Шарко