Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
05.03.2024м. ХарківСправа № 922/255/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Горішній Ю.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис" (місцезнаходження: пр. Л.Свободи, буд. 32 , кв. 29, м. Харків, 61204; адреса для листування: вул. Паркова, буд. 50, смт Ріпки, Чернігівська обл., 15000; код ЄДРПОУ 31632049)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" (місцезнаходження: вул. Чернишевська, буд. 66, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 40557237)
про стягнення 287851,37 грн
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тодис" 29.01.2024 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" про стягнення з відповідача на користь позивача вартості сплачених послуг за зберігання у сумі 287851,37 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 та приписів чинного законодавства, утримує у себе зерно позивача попри законодавчо встановлений обов'язок повернути його та нараховує за весь цей період вартість послуг за зберігання, що підтверджується актами виконання робіт (надання виробничих послуг) № ГЕ517 від 11.04.2023, № ГЕ712 від 13.07.2023, та вимагає їх оплати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.02.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис" прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/255/24; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами; повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду справи відбудеться 05.03.2024 о 14:20.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 19.02.2024, відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що послуги зі зберігання зерна позивача були надані відповідачем належним чином і в повному обсязі, що не спростовано позивачем. Жодних посилань на конкретні порушення відповідачем умов договору складського зберігання позов не містить.
22.02.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача на позовну заяву, в якій позивач наполягав на тому, що послуги були надані відповідачем не належним чином, що підтверджується фактом знищення зерна, який відповідач підтвердив своїм листом № 288 від 01.08.2023. З моменту пошкодження зернового складу (з 21.09.2022 по 01.08.2023) відповідачу було відомо про його пошкодження, але попри неможливість його належного функціонування відповідач продовжував нараховувати вартість послуг зі зберігання та отримувати від позивача кошти. Позивач також зазначив, що з 30.04.2023 між сторонами не існує договору складського зберігання, оскільки його строк закінчився та сторони не уклали жодної угоди про його продовження. Також позивач не погодився з доводами відповідача, що позивач не висловлював жодних заперечень щодо нарахування вартості наданих послуг. Як вказує позивач, на його письмові вимоги від 19.04.2023, 05.06.2023, 12.07.2023, 14.07.2023 про відвантаження залишків зерна у кількості 186,000 тон, що знаходилися на зберіганні, відповідачем було частково повернуто зі зберігання зерно у кількості 25, 180 тон, залишки зерна зі зберігання не повернуті до теперішнього часу.
У судове засідання, яке відбулося 05.03.2024, представники сторін не з'явились; про час та місце розгляду справи були повідомлені через електронні кабінети підсистеми "Електронний суд" ЄСІТС.
Враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а підстави для відкладення розгляду справи відсутні, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно зі ст. 202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
10.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тодис" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" (відповідач) було укладено Договір складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21, а саме кукурудзи у кількості 700 тон з кінцевим строком зберігання до 30.05.2022.
Як вказує позивач, Додатковою угодою строк зберігання зерна продовжений до 30.04.2023, станом на час подачі позовної заяви строк зберігання зерна сторонами не встановлений.
Протягом строку дії Договору (з 15.09.2021 по 01.10.2021) позивач передав на зберігання відповідачу зерно - кукурудзу 3 кл. у загальній кількості 376, 020 тон, що позивач підтверджує наступними реєстрами товарно-транспортних накладних на прийняте зерно і насіння з проведенням лабораторних досліджень якості за середньодобовим зразком:
- № ГЕ210000828 від 15.09.2021 у кількості 23,100 тон,
- № ГЕ210000849 від 16.09.2021 у кількості 25,520 тон,
- № ГЕ210000853 від 17.09.2021 у кількості 131,140 тон,
- № ГЕ210000880 від 18.09.2021 у кількості 24,300 тон,
- № ГЕ210000905 від 19.09.2021 у кількості 33,600 тон,
- № ГЕ210000941 від 23.09.2021 у кількості 37,060 тон,
- № ГЕ210000955 від 24.09.2021 у кількості 55,600 тон,
- № ГЕ210000984 від 30.09.2021 у кількості 22,420 тон,
- № ГЕ210000988 від 01.10.2021 у кількості 23,280 тон.
У відповідь на отримане від позивача зерно на зберігання відповідач виписав складські квитанції, що підтверджується актом виконаних робіт (наданих виробничих послуг) № 357 від 30.09.2021 та рахунком-фактурою № 382 від 30.09.2021.
Надання послуг зі зберігання зерна підтверджується актами виконання робіт (надання виробничих послуг), а саме:
- № 328 від 15.09.2021 на суму 248,49 грн,
- № 357 від 30.09.2021 на суму 8 726,76 грн,
- № 410 від 15.10.2021 на суму 11 236,61 грн,
- № 447 від 31.10.2021 на суму 8 900,09 грн,
- № 490 від 15.11.2021 на суму 11 424,57 грн,
- № 530 від 30.11.2021 на суму 11 424,57 грн,
- № ГЕ576 від 15.12.2021 на суму 11 424,57 грн,
- № 603 від 31.12.2021 на суму 12 186,21 грн,
- № 21 від 15.01.2022 на суму 11 424,57 грн,
- № ГЕ52 від 31.01.2022 на суму 12 186,21 грн,
- № ГЕ517 від 11.04.2023 на суму 314 336,95 грн,
- № ГЕ712 від 13.07.2023 на суму 19 762,84 грн.
Вартість послуг позивачем була сплачена у повному обсязі, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:
- № 1776 від 08.10.2021 на суму 248,49 грн,
- № 1816 від 26.10.2021 на суму 8 726,36 грн,
- № 1842 від 04.11.2021 на суму 11 236,61 грн,
- № 1886 від 29.11.2021 на суму 8 900,09 грн,
- № 1899 від 14.12.2021 на суму 11 424,57 грн,
- № 1968 від 15.02.2022 на суму 11 424,57 грн,
- № 1971 від 15.02.2022 на суму 11 424,57 грн,
- № 1974 від 15.02.2022 на суму 11 424,57 грн,
- № 1969 від 15.02.2022 на суму 12 186,21 грн,
- № 1970 від 15.02.2022 на суму 12 186,21 грн,
- № 23 від 23.03.2023 на суму 285 792,94 грн,
- № 83 від 13.07.2023 на суму 28 544,01 грн,
- № 84 від 13.07.2023 на суму 50 869,42 грн.
Позивач вказує, що останні два акти, а саме № ГЕ517 від 11.04.2023 на суму 314 336,95 грн та № ГЕ712 від 13.07.2023 на суму 19 762,84 грн ним не погоджені та не підписані, але оплачені з наступних причин:
1. Вартість сплачених послуг за період з 01.02.2022 по 31.08.2022 на суму 161467,27 грн та зазначена в акті виконання робіт (надання виробничих послуг) №ГЕ517 від 11.04.2023 підлягає поверненню, оскільки це був період окупації території, на якій знаходився елеватор та зберігання зерна було не підконтрольне відповідачу.
24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" затверджено відповідний Перелік громад, що розташовані в районах проведення бойових дій або які є тимчасово окупованими.
Згідно з п. 9 Розділу ІІ вищезгаданого наказу, с. Залізничне було тимчасово окуповане з 24.02.2022 по 10.09.2022.
Як вказує позивач, оскільки територія елеватора була непідконтрольна Україні, відповідач не міг виконувати умови Договору № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 належним чином, а саме проводити періодичну сушку, очистку зерна, заходи з попередження псування зерна та інші послуги зі зберігання зерна, в тому числі відвантажити зерно на першу вимогу позивача.
За весь період окупації відповідач не надіслав жодного листа або повідомлення позивачу про неможливість виконувати свої обов'язки через обставини непереборної сили або відстрочку виконання обов'язків за цей період, чим порушив приписи ч. 2 ст. 226 ГК України, згідно з якою сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
2. Вартість сплачених ним послуг за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 в сумі 46291,68 грн та зазначена в акті виконання робіт (надання виробничих послуг) №ГЕ517 від 11.04.2023, у сумі 6 266,80 грн та зазначена в акті виконання робіт (надання виробничих послуг) № ГЕ712 від 13.07.2023 підлягає поверненню, оскільки в цей період елеватор був пошкоджений та відповідач не міг надавати належним чином послуги зі зберігання зерна, передбачені договором складського зберігання зерна.
01.08.2023 відповідач звернувся до позивача з листом № 288 від 01.08.2023, в якому зазначив, що 21.09.2022 комісією у складі зберігача, власника майнового комплексу, поклажодавців та ДСНС встановлено, що наразі експлуатація елеватора неможлива у зв'язку зі значними пошкодженнями та відсутністю електропостачання. Також відповідач вказав, що технічною інвентаризацією елеватора встановлено, що ємність, в якій зберігалося зерно кукурудзи була сильно пошкоджена через ворожі обстріли. В результаті пошкодження ємності для зберігання була повністю знищена кукурудза, яка в ній зберігалася, в тому числі і продукція, належна ТОВ "Тодис". За результатами інвентаризації зерна на Граковському елеваторі встановлено нестачу кукурудзи 3 кл., яка належала ТОВ "Тодис" 135153 кг, в тому числі знищено в результаті збройної агресії РФ 134 469 кг.
При цьому, позивач вказує, що жодного доказу про настання викладених обставин у своєму листі відповідач не надав. Таким чином, неможливо встановити коли саме відбулося пошкодження елеватору, чи під час періоду окупації або після, та, як наслідок, чи зберігалося зерно належним чином у цей строк. Також відповідач не надав доказів вжиття додаткових заходів щодо запобіганню псуванню або знищенню зерна, що залишилось на елеваторі.
Повідомлення про настання форс-мажорних обставин (лист № 288 від 01.08.2023) відповідач надіслав позивачу після спливу 10 місяців з моменту їх настання по версії відповідача. Увесь цей час позивач не здогадувався про вплив форс-мажорних обставин на обов'язки позивача по зберіганню зерна, оскільки він виставляв позивачу рахунки за надані послуги зі зберігання всього об'єму переданого на зберігання зерна та позивач їх сплачував, що підтверджується актами виконання робіт (надання виробничих послуг) № ГЕ517 від 11.04.2023 на суму 314 336, 95 грн, № ГЕ712 від 13.07.2023 на суму 19 762, 84 грн, а також платіжними інструкціями № 23 від 23.03.2023 на суму 285 792, 94 грн, № 83 від 13.07.2023 на суму 28 544, 01 грн, № 84 від 13.07.2023 на суму 50 869,42 грн.
Позивач також вказує, що відповідачем з вищезазначеним листом не наданий сертифікат, виданий торгово-промисловою палатою про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ТОВ "АПК "Новаагро".
Разом з тим, повідомлення відповідача у листі № 288 від 01.08.2023 про настання форс-мажорних обставин здійснено у порушення порядку, визначеному договором, який передбачає письмове повідомлення іншій стороні про початок та припинення форс-мажорних обставин негайно, але не пізніше 10 днів з моменту їх виникнення чи припинення.
3. Позивач також вважає, що вартість сплачених послуг за період за період з 01.01.2023 р. по 12.07.2023 в сумі 65 844,00 грн та зазначена в акті виконання робіт (надання виробничих послуг) № ГЕ517 від 11.04.2023, в сумі 7 981, 62 грн та зазначена в акті виконання робіт (надання виробничих послуг) № ГЕ12 від 13.07.2023 підлягає поверненню, оскільки відповідач не міг відвантажити зерно у зв'язку з пошкодженням елеватора, проведенням інвентаризації та утриманням у себе зерна попри отриману вимогу позивача про повернення його зі зберігання.
Як зазначалося раніше, відповідачем повідомлено про фіксування факту пошкодження елеватора 21.09.2022 та, тобто він сам підтвердив про його непридатність із цієї дати. Відповідач знав про ці обставини, але все одно виставив акти виконання робіт (надання виробничих послуг) № ГЕ517 від 11.04.2023 та №ГЕ12 від 13.07.2023 та вимагав їх оплати, посилаючись на п. 6.5 Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021, де вказано, що відвантаження зерна на зерновому складі відбувається після повного розрахунку з відповідачем за всі надані ним послуги, включаючи передплату за відвантаження зерна.
Так, у період з 24.03.2023 по 11.04.2023 позивач частково забрав зі зберігання зерно у кількості 186,000 тон, що підтверджується Журналом вагаря-відвантаження відповідача, а відповідач виставив акт виконання робіт (надання виробничих послуг) № ГЕ517 від 11.04.2023 та, як вказує позивач, він був вимушений його оплати.
12.04.2023 засобами електронного зв'язку позивач отримав листа від відповідача, в особі начальника комерційної служби Митрохіна О.В., про неможливість відвантажити зерно у зв'язку із проведенням інвентаризації на складі.
19.04.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою про відвантаження залишків зерна у кількості 186,000 тон, що знаходилися на зберіганні (заявка № 9 від 19.04.2023). Відповідач не виконав свої зобов'язання, зерно не повернув, відповіді на вимогу не надав.
30.04.2023 термін зберігання зерна сплинув, та сторони не уклали додаткової угоди про подовження терміну дії договору.
05.06.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу кредитора, в якій вимагав повернути зі зберігання залишки зерна у кількості 186,000 тон та не нараховувати вартість послуг за зберігання (лист № 14 від 05.06.2023 р., поштова накладна №1500002916211 від 07.06.2023). Вимога кредитора була отримана відповідачем 13.06.2023, що підтверджується трекінгом АТ "Укрпошта".
Відповіді відповідач не надав, зерно зі зберігання не повернув.
12.07.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу на відвантаження залишків зерна, що знаходилися на зберіганні (заявка № 18 від 12.07.2023 р). Відповідач частково вимогу виконав, повернув зі зберігання зерно у кількості 25,180 тон, що підтверджується Журналом вагаря-відвантаження відповідача, а відповідач виставив акт виконання робіт (надання виробничих послуг) № ГЕ12 від 13.07.2023 та позивач його оплатив.
14.07.2023 позивач надіслав відповідачу вимогу на відвантаження залишків зерна, що знаходилися на зберіганні (заява № 18 від 14.07.2023, поштова накладна № 1400057773679 від 15.07.2023). Вимога кредитора була отримана відповідачем 19.07.2023, що підтверджується трекінгом АТ "Укрпошта".
Відповіді відповідач не надав, зерно зі зберігання не повернув до теперішнього часу.
Отже, посилаючись на приписи ст. 530, 938, 953 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", позивач вказує, що відповідач утримує у себе зерно позивача попри законодавчо встановлений обов'язок повернути його та нараховує за весь цей період вартість послуг за зберігання, що підтверджується актами виконання робіт (надання виробничих послуг) № ГЕ517 від 11.04.2023, ГЕ712 від 13.07.2023 та вимагає їх оплати.
При цьому позивач вказує, що він не міг не сплатити вартість спірних послуг, оскільки за умовами укладеного Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 відвантаження зерна на зерновому складі відбувається після повного розрахунку з відповідачем за всі надані ним послуги включаючи передплату за відвантаження зерна (п. 6.5 Договору). Тож отримати зерно зі зберігання без сплати послуг було неможливо.
З огляду на викладені обставини, позивачем подано до господарського суду позов про стягнення з відповідача вартості сплачених послуг за зберігання у сумі 287851,37 грн.
Проте, ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши на їх підставі усі фактичні обставини спору, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Тодис" позовних вимог, виходячи з наступного.
Так, позивач вказує, що ним не було погоджено і підписано Акт № ГЕ517 від 11.04.2023 на суму 314 336,95 грн.
Водночас, судом встановлено, що цей акт було підписано директором ТОВ "Тодис" Добрицею П.В., на ньому міститься печатка підприємства. Копія акту з підписами обох сторін міститься в матеріалах справи.
Зерно кукурудзи 3 кл. в кількості 186 тон було відвантажено позивачу в період з 24.03.2023 по 11.04.2023, що підтверджується Журналом вагаря-відвантаження. За результатами зберігання і відвантаження зазначеної кількості продукції було підписано Акт № ГЕ517 від 11.04.2023 на суму 314 336, 95 грн.
При прийманні продукції зі зберігання і підписанні акту, позивачем не було висловлено заперечень з приводу повноти і якості наданих послуг, а також підстав і розміру нарахування плати за зберігання.
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача отримані останнім кошти за надання послуги зі зберігання зерна згідно з актом № ГЕ517 від 11.04.2023 у зв'язку з наступним.
Позивач стверджує, що вартість сплачених послуг за період з 01.02.2022 по 31.08.2022 на суму 161 467,27 грн підлягає поверненню, оскільки це був період окупації території, на якій знаходився елеватор та зберігання зерна було не було підконтрольне відповідачу.
Цей аргумент обґрунтовується тим, що, на переконання позивача, оскільки територія елеватора було непідконтрольна Україні, відповідач не міг виконувати умови Договору № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 належним чином, а саме проводити періодичну сушку, очистку зерна, заходи по попередженню псування зерна та інші послуги зі зберігання зерна, в тому числі відвантажити зерно на першу вимогу позивача, як це передбачено не тільки договором, а й ст. 953 ЦК України, де закріплено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. За весь період окупації відповідач не надіслав жодного листа або повідомлення позивачу про неможливість виконувати свої обов'язки через обставини непереборної сили або відстрочку виконання обов'язків за цей період.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем в повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання під час зберігання зерна в період з 01.02.2022 по 31.08.2022, повернуто поклажодавцю зерно належної якості (що не оспорюється позивачем). Під час перебування елеватору під окупацією, позивач не звертався до відповідача з вимогою повернути зерно.
Крім цього, позивачем не обґрунтовано, чому він вимагає стягнення коштів за зберігання саме за період з 01.02.2022, тобто з дати, коли елеватор не перебував в окупації, і в країні не було введено воєнний стан. Оскільки в період з 01.02.2022 по 24.02.2022 не існувало обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог щодо стягнення коштів, тому ці вимоги є незаконними і направленими лише на протиправне збагачення позивача.
Також позивач стверджує, що вартість сплачених послуг за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 в сумі 46 291,68 грн підлягає поверненню, оскільки в цей період елеватор був пошкоджений та відповідач не міг надавати належним чином послуги зі зберігання зерна, передбачені договором складського зберігання зерна.
На підтвердження цього факту позивач посилається на лист відповідача з повідомленням про непридатність елеватора для виконання послуг зі зберігання зерна.
Проте, матеріали справи свідчать, що, попри пошкодження елеватора, зерно кукурудзи 3 кл. в кількості 186 тон було збережено і повернуто поклажодавцю в належній якості, що підтверджується прийняттям позивачем послуг без зауважень та претензій, про що свідчить Акт № ГЕ517 від 11.04.2023.
Отже, відповідачем у повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання під час зберігання зерна в період з 01.09.2022 по 31.12.2022, повернуто поклажодавцю зерно належної якості (що не оспорюється позивачем). Під час перебування елеватору під окупацією, позивач не звертався до відповідача з вимогою повернути зерно.
У своєму позові позивач стверджує, що вартість сплачених послуг за період за період з 01.01.2023 р. по 12.07.2023 в сумі 65 844,00 грн підлягає поверненню, оскільки відповідач не міг відвантажити зерно у зв'язку з пошкодженням елеватора, проведенням інвентаризації та утриманням у себе зерна попри отриману вимогу позивача про повернення його зі зберігання.
Однак, як вказує відповідач, у позовній заяві позивач невірно зазначив строк зберігання зерна, за який відповідач нарахував йому плату в сумі 65 844,00 грн.
Так, згідно з Актом № ГЕ517 від 11.04.2023, відповідна сума коштів нарахована за зберігання кукурудзи у період з 01.01.2023 по 10.04.2023, а не по 12.07.2023, як зазначає позивач.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем у повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання під час зберігання зерна в період з 01.01.2023 по 10.04.2023, повернуто поклажодавцю зерно належної якості, що не спростовано позивачем.
Крім того, позивач сам вказує, що у період з 24.03.2023 по 11.04.2023 він забрав зі зберігання зерно у кількості 186 тон, що підтверджується Журналом вагаря-відвантаження відповідача, а відповідач виставив Акт виконання робіт (надання виробничих послуг) № ГЕ517 від 11.04.2023, який був підписаний обома сторонами.
Жодних заперечень з приводу якості або повноти наданих послуг, або своєчасності повернення зерна зі зберігання, позивач до подання даного позову не висловлював.
Позивач зазначає, що він "вимушений був оплати" вартість послуг згідно з Актом № ГЕ517 від 11.04.2023.
Проте, порядок і умови здійснення оплати за надані послуги чітко визначено Договором складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 та є кореспондуючим обов'язком поклажодавця по відношенню до обов'язку зернового складу зберігати продукцію.
Щодо оплат на суму 19 762, 84 грн за актом № ГЕ712 від 13.07.2023, який позивач вважає непогодженим, суд зазначає наступне.
Як вбачається з пояснень відповідача, між позивачем і відповідачем існувала домовленість щодо відвантаження 13.07.2023 52,199 тон кукурудзи. Для документального оформлення послуг зі зберігання та відвантаження зазначеної кількості зерна, відповідачем надано позивачу проект Акту № 712 від 13.07.2024 на суму 50 865,42 грн.
Для здійснення відвантаження, відповідно до пункту 6.5. Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021, позивачем здійснено передоплату на суму 50 865,42 грн.
Проте, 13.07.2023, у зв'язку з непідписанням позивачем акту-розрахунку (який, відповідно до умов Договору складського зберігання, є обов'язковим документом для остаточного відвантаження залишків продукції), фактично було відвантажено 25,18 тон кукурудзи, що підтверджується Журналом вагаря.
Відповідачем складено та підписано Акт № 712 від 13.07.2024 на суму 19762,84грн (щодо послуг за зберігання та відвантаження 25,18 тон зерна), після чого його направлено позивачу.
Грошові кошти в сумі 31 102,58 грн (що є різницею між сумою, сплаченою позивачем за відвантаження і зберігання 52,199 тон зерна, та сумою, нарахованою відповідачем за зберігання фактично відвантажених 25,18 тон зерна) було повернуто відповідачем позивачу згідно з платіжними інструкціями № 84 від 28.07.2023 та №119701 від 01.08.2023.
Відповідно до п. 7.9 Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021, в разі не підписання та не повернення акту виконаних робіт, або не надходження обґрунтованих заперечень щодо його оформлення, акт виконаних робіт вважається узгодженим поклажодавцем, а роботи, виконані Зерновим складом, прийнятими без зауважень.
З моменту отримання Акту № 712 від 13.07.2024 на суму 19 762,84 грн, позивач не підписав наданий відповідачем акт, при цьому не надав щодо нього жодних заперечень.
Оскільки позивач у позові зазначає, що сплачував кошти згідно з цим актом, суд приходить до висновку, що на момент здійснення оплат (відповідно до пояснень позивача, це відбулось у липні 2023 року) позивач був обізнаний щодо змісту акту (тим паче що в позові зазначена сума акту № ГЕ712 - 19 762,84 грн (така сама, як в підписаному відповідачем і направленому позивачу акті), однак позивачем до позову додано акт на суму 50865,42 грн).
Отже, оскільки позивачем не надано заперечень стосовно отриманого від відповідача акту, останній, в силу пункту 7.9 Договору складського зберігання, вважається узгодженим позивачем, а роботи, виконані відповідачем, прийнятими без зауважень.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача отримані останнім кошти за надання послуги зі зберігання зерна згідно з Актом № ГЕ712 від 13.07.2023 у зв'язку з наступним.
По-перше, позивач стверджує, що вартість сплачених послуг за період з 01.09.2022 по 31.12.2022 у сумі 6 266,80 грн підлягає поверненню, оскільки в цей період елеватор був пошкоджений та відповідач не мав можливості надавати належним чином послуги зі зберігання зерна, передбачені договором складського зберігання зерна.
Проте, попри пошкодження елеватора, зерно кукурудзи 3 кл. в кількості 25,18 тон було збережено і повернуто поклажодавцю в належній якості, що підтверджується прийняттям позивачем послуг без зауважень та претензій (про що свідчить Акт № ГЕ712 від 13.07.2023).
Отже, відповідачем у повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання, під час зберігання зерна в період з 01.09.2022 по 31.12.2022, повернуто поклажодавцю зерно належної якості (що не оспорюється позивачем).
По-друге, позивач стверджує, що вартість сплачених послуг за період з 01.01.2023 р. по 12.07.2023 в сумі 7 981,62 грн підлягає поверненню, оскільки відповідач не міг відвантажити зерно у зв'язку з пошкодженням елеватора, проведенням інвентаризації та утриманням у себе зерна попри отриману вимогу позивача про повернення його зі зберігання. Проте, позивачем жодним чином не обґрунтовано, чому відповідач зобов'язаний повертати кошти за фактично надані послуги, щодо яких позивач, до подання позову, не висловлював жодних заперечень.
Відповідачем в повному обсязі виконані взяті на себе зобов'язання, повернуто поклажодавцю зерно належної якості (що не оспорюється позивачем).
Отже, під час зберігання зерна в період з 01.01.2023 по 12.07.2023, послуги зі зберігання були надані відповідачем належним чином і в повному обсязі, що не спростовано позивачем. Жодних посилань на конкретні порушення відповідачем умов договору складського зберігання позов не містить.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Пунктом 6.5. Договору складського зберігання встановлено, що відвантаження (переоформлення) зерна здійснюється зерновим складом тільки після повного розрахунку поклажодавцем за всі надані зерновим складом послуги, включаючи передплату за відвантаження зерна, а також після надання всіх документів згідно п.6.6 Договору.
Отже, Договір складського зберігання однією з умов відвантаження зерна встановлює здійснення поклажодавцем повного розрахунку за надані послуги, та передплату за відвантаження. Позивач, підписуючи Договір, погодився на ці умови.
Відповідно до частин 1, 3 статті 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Відповідно до наданої позивачем інформації, ним 13.07.2023 було сплачено за послуги зі зберігання та відвантаження зерна згідно з Актом № ГЕ712 від 13.07.2023. В цей же день зерно було відвантажено відповідачем позивачу.
Таким чином, в діях відповідача відсутня прострочка чи неналежне виконання зобов'язань, оскільки погоджений сторонами Договір складського зберігання визначає чітку умову для відвантаження зерна - сплата поклажодавцем за надані послуги. При невиконанні цієї умови, Зерновий склад має право не відвантажувати зерно.
Отже, відповідач діяв у повній відповідності з умовами Договору складського зберігання, зерно було відвантажено одразу після здійснення оплати за послуги, тому посилання позивача на норми закону щодо строку виконання зобов'язань є не релевантними у даній ситуації, оскільки Договір складського зберігання визначає умови і порядок виконання зобов'язань сторін.
Позивач зазначає, що він "вимушений був оплати" вартість послуг згідно з Актом № ГЕ712 від 13.07.2023.
Проте, Договором складського зберігання чітко визначено порядок і умови здійснення оплати за надані послуги, що є кореспондуючим обов'язком поклажодавця по відношенню до обов'язку зернового складу зберігати продукцію.
Відповідач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, повернув позивачу зерно в кількості 25,18 тон належної якості (отримання даного зерна не оспорюється позивачем), про що сторонами підписано Акт № ГЕ712 від 13.07.2023.
Послуги зі зберігання зерна згідно з Актом № № ГЕ712 від 13.07.2023 було повністю сплачено позивачем.
Як вказує позивач у відповіді на відзив відповідача, за бухгалтерськими даними підприємства позивача, заборгованості між сторонами не існує.
Тобто, обидві сторони договору - позивач і відповідач, у повному обсязі виконали свої зобов'язання за Договором складського зберігання, не маючи заперечень одна до одної.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проте, позивачем не доведено порушення відповідачем умов Договору складського зберігання, всі аргументи позивача побудовані лише на посиланні на певні загальні обставини, які жодним чином не доводять неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за конкретними Актами наданих послуг.
Чинне законодавство не містить зобов'язання зберігача повертати кошти за фактично надані послуги, якщо поклажодавець вважає, що зберігач в певний час нібито не міг надавати послуги належним чином. У даному випадку права та інтереси ТОВ "Тодис" порушені не були, підприємство не зазнало жодних збитків, оскільки отримало зі зберігання продукцію відповідної якості та кількості.
При цьому, позивач звернувся до суду майже через шість місяців після припинення виконанням зобов'язання щодо зберігання і оплати зерна. Жодних заперечень з приводу якості або повноти наданих послуг, або своєчасності повернення зерна зі зберігання, позивач до подання даного позову не висловлював.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис", у зв'язку з недоведеністю належними доказами порушення умов Договору складського зберігання зерна № 05/09-ГЕ/21 від 10.09.2021 та приписів чинного законодавства з боку відповідача, та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у зв'язку з відмовою у позові, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Тодис" (місцезнаходження: пр. Л.Свободи, буд. 32 , кв. 29, м. Харків, 61204; адреса для листування: вул. Паркова, буд. 50, смт Ріпки, Чернігівська обл., 15000; код ЄДРПОУ 31632049) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Новаагро" (місцезнаходження: вул. Чернишевська, буд. 66, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 40557237) про стягнення 287851,37 грн - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст.ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "11" березня 2024 р.
Суддя Н.М. Кухар