ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.03.2024Справа № 910/5122/23
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (Україна, 03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код: 30859524)
про стягнення 123 214,33 грн
Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (далі - відповідач) про стягнення 123 214,33 грн, з яких 98 000,00 грн страхового відшкодування, 21 076,71 грн пені, 2 873,02 грн інфляційних втрат та 1 264,60 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право на отримання від відповідача відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
01.05.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.
05.05.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 відповідачу було продовжено строк для подачі відзиву на позовну заяву.
29.01.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
07.04.2020 о 16 год. 20 хв. на 548 км + 100 м автодороги Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.06.2020 у справі № 705/1508/20 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі Договору добровільного комплексного страхування № AZ13-1099915 від 20.09.2019.
07.04.2020 страхувальник позивача звернувся до позивача із заявою про настання події та 12.05.2020 із заявою на виплату страхового відшкодування.
На замовлення позивача 07.04.2020 оцінювачем ОСОБА_3 було складено Звіт № 08-Р/99/9 про оцінку транспортного засобу "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до якого ринкова вартість цього транспортного засобу на дату оцінки складає 116 381,48 грн.
На підставі п. 9.27 частини 2 Договору добровільного комплексного страхування № AZ13-1099915 від 20.09.2019, згідно з яким знищенням транспортного засобу є стан транспортного засобу, при якому витрати на його відновлювальний ремонт дорівнюють або перевищують 70% його дійсної вартості на дату настання страхового випадку, автомобіль "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивачем визнано знищеним.
Як вбачається із Зобов'язуючої пропозиції (визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані)), за наслідком проведення аукціону з купівлі пошкодженого автомобіля "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , найвища цінова пропозиція склала 11 000,00 грн.
На підставі Страхового акту № 10245/34/920 від 13.05.2020, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 98 000,00 грн, позивачем було здійснено виплату своєму страхувальнику страхового відшкодування в зазначеному розмірі, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжної інструкції № 98796 від 15.05.2020.
29.05.2020 позивач направив відповідачеві Заяву про виплату страхового відшкодування (вих. № 00976/9220 від 26.05.2020) в розмірі 98 000,00 грн, яку останній отримав 01.06.2020, про що свідчать рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0311328646507 та відбиток штемпеля відповідача про реєстрацію вхідної кореспонденції.
Листом № 03/6093 від 28.08.2020 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування з огляду на невідповідність наданого Звіту вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зокрема підпунктам "е", "с" пункту 4.4 та пункту 7.35.
31.08.2022 на замовлення позивача оцінювачем ОСОБА_3 було складено Звіт № 19-R/11/90 про оцінку пошкодженого транспортного засобу "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до якого ринкова вартість цього транспортного засобу станом на 07.04.2020 складає 116 381,48 грн, а ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу - 11 000,00 грн.
Незважаючи на додатково надані позивачем документи, зокрема вказаного звіту, відповідач повторно відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування (лист № ДКЦВ-20185/2 від 31.01.2023), посилаючись на відсутність підтверджуючих документів щодо розміру ринкової вартості автомобіля.
З огляду на те, що відповідач не здійснив виплату позивачу страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 98 000,00 грн страхового відшкодування, 21 076,71 грн пені, 2 873,02 грн інфляційних втрат та 1 264,60 грн 3 % річних.
Після відкриття провадження в цій справі, на замовлення відповідача судовим експертом Сумцовим Сергієм Станіславовичем було складено Висновок експерта № 40 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, в якому ринкову вартість транспортного засобу "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 07.04.2022 визначено в розмірі 91 065,81 грн.
З огляду на Висновок експерта № 40, відповідачем було перераховано на рахунок позивача страхове відшкодовування в розмірі 80 065,81 грн (за вирахуванням вартості залишків автомобіля).
Заперечуючи проти задоволення іншої частини позовних вимог, відповідач посилається на відсутність підстав для сплати решти страхового відшкодування, з огляду на неправильно визначену позивачем ринкову вартість автомобіля, а також на відсутність підстав для сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки позивач не надав відповідачеві всіх необхідних документів для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, відтак строк на його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору добровільного комплексного страхування № AZ13-1099915 від 20.09.2019 та виплати, на підставі заяви страхувальника та Страхового акту № 10245/34/920 від 13.05.2020, своєму страхувальнику (потерпілому) страхового відшкодування в розмірі 98 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжної інструкції № 98796 від 15.05.2020.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена в судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Централізованої бази даних М(Т)СБУ цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Volkswagen Golf", реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/004558435, відтак особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Стаття 30 цього Закону визначає особливості відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу. Так, за приписами цієї статті, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Суд встановив, що вартість пошкодженого автомобіля (залишків) "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 11 000,00 грн, що підтверджується Зобов'язуючою пропозицією (визначення вартості майна (б/в або у пошкодженому стані)), а також Звітом № 19-R/11/90 про оцінку пошкодженого транспортного засобу, складеним 31.08.2022 оцінювачем ОСОБА_3.
Щодо цієї суми спір у сторін відсутній, тому суд вважає цю обставину доведеною.
Водночас, щодо вартості транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди сторонами надані суперечливі докази, а саме, позивач на підтвердження того, що ринкова вартість автомобіля до ДТП складає 116 381,48 грн посилається на звіти № 08-Р/99/9 та № 19-R/11/90, натомість відповідач зазначає, що відповідно до Висновку експерта № 40 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, вартість транспортного засобу "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 07.04.2022 становить 91 065,81 грн.
Оцінюючи ці докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 7.1 розділу VІІ Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 (далі - Методика; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості. Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон'юнктури ринку регіону. Згідно з принципами зміни вартості, попиту та пропозиції значення ринкової вартості є змінною за фактором часу величиною, яка залежить від коливань ринкових цін на КТЗ та його складники.
Відповідно до абзацу першого пункту 7.2 розділу VІІ Методики основним підходом, який використовується для оцінки КТЗ, є порівняльний підхід. Згідно з ним визначення вартості КТЗ на території України проводиться на підставі їх цін продажу та поточних цін пропозиції до продажу, які зазначені у вітчизняних довідниках. Зазначені ціни є статистично усередненими ціновими даними КТЗ, які були відчужені в Україні згідно з умовами, що відповідають змісту і поняттю "ринкова вартість".
Суд встановив, що в обох дослідженнях було застосовано саме порівняльний підхід.
Пунктом 7.3 розділу VІІ Методики визначено, що коригування ринкової вартості КТЗ, отриманої із застосуванням порівняльного підходу, здійснюється за загальною формулою:
С = Сср (1 ± (Гк/100) ± (Дз/100)) ± Сдод, де:
С - ринкова вартість, грн;
Сср - середня ринкова ціна КТЗ, грн;
Гк - коефіцієнт коригування ринкової вартості КТЗ за величиною пробігу, %;
Дз - процент додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, який визначається відповідно до таблиці 4.1 додатка 4 та залежить від умов догляду, зберігання, експлуатації тощо, %;
Сдод - додаткове збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення і оновлення складників, грн.
У пункті 7.4 розділу VІІ Методики зазначено, що середня ринкова ціна КТЗ - це величина, яка визначається статистичними методами, еквівалентна найбільш вірогідній вартості продажу (пропозиції до продажу), сукупності КТЗ визначеної моделі з відповідними строком експлуатації і пробігом на визначений момент часу, у конкретному регіоні чи місцевості з дотриманням вимог, що відповідають поняттю "ринкова вартість". Визначення Сср базується на довідкових цінових даних продажу ср на ідентичне (аналогічне) КТЗ. Сср для КТЗ визначається на базі середньої ціни продажу (пропозиції) ідентичного КТЗ за такою формулою:
Сср = Сд х К + М, де:
Сд - ціна КТЗ, який був у користуванні, з урахуванням строку його експлуатації, за інформацією з довідкової літератури, зокрема наведеної у переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням (додаток 8). Якщо в довідковій літературі наводяться ціни продажу і ціни пропозиції, то згідно з принципом заміщення значення СД повинно дорівнювати ціні продажу КТЗ;
К - коефіцієнт ринку регіону, який враховує відмінність поточних цін продажу та пропозиції до продажу у відповідному регіоні від цін з довідкової літератури. Значення коефіцієнта ринку регіону приймається рівним 1,0. Це значення може змінюватись відповідно до даних таблиці 3.2 додатка 3 до цієї Методики. Значення, відмінні від 1,0, мають бути обґрунтовані;
М - вартісний еквівалент суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів під час митного оформлення згідно з чинним законодавством.
Вивчивши дослідницькі частини Звітів № 08-Р/99/9 та № 19-R/11/90 та Висновку експерта № 40 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, суд встановив, що в обох випадках для визначення ціни КТЗ (Сд) було використано відомості довідника "Бюлетень автотоварознавця" № 112, квітень 2020 року. Водночас значення цього показника прийнято по-різному, а саме у звітах - 97 780,00 грн, у висновку - 75 990,00 грн.
З наявного у матеріалах справи витягу із довідника "Бюлетень автотоварознавця" № 112, квітень 2020 року, що є додатком № 3 до Висновку експерта № 40 за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження, вбачається, що ціна продажу становить 75 990,00 грн.
До вказаних звітів, наданих позивачем, такого витягу, із зазначенням відмінної суми, не додано, хоча відповідно до пунктів 56, 61 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, звіт про оцінку майна безвідносно до форми його складення повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Звіт про оцінку майна, додатки до нього готуються не менш як у двох примірниках, один з яких зберігається в оцінювача, а інші видаються замовнику після реєстрації в книзі обліку виданих документів.
В аспекті викладеного суд знаходить слушними доводи відповідача щодо наявності недоліків у наданих звітах.
Відтак значення Сд, що наведено у наданих позивачем звітах, є недоведеним та не підлягає врахуванню.
З цих же підстав не підлягає врахуванню і значення Сдод.
При цьому значення Сдод, що наведено у висновку експерта, підлягає перерахуванню, оскільки визначено експертом із неправильним заокругленням курсу долара США по відношенню до гривні. Згідно з оприлюдненим на веб-сайті Національного банку України офіційним курсом гривні щодо іноземних валют станом на 07.04.2020 еквівалент 1 долара США складає 27,2365 грн, тому сума додаткового збільшення ринкової вартості КТЗ становить 8 388,84 грн ($308 х 27,2365 грн).
Крім того, у наданих позивачем звітах коефіцієнт ринку регіону (К) визначено на рівні 1,03, хоча відповідно до вимог Методики значення, відмінні від 1,0, мають бути обґрунтовані. Оскільки оцінювачем не обґрунтовано застосування підвищеного рівня коефіцієнту ринку регіону, то його слід вважати таким, що дорівнює нулю.
Водночас у висновку експерта процент додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ (Дз) визначено таким, що дорівнює нулю, що, на думку суду, є наслідком проведення оцінки без огляду транспортного засобу, оскільки у звітах цей показник визначено в розмірі -1,5%, з огляду на дефекти лакофарбового покриття.
Наведений показник визначено з урахуванням того, що термін експлуатації КТЗ перевищує 8 років, що відповідає Додатку 4 до Методики.
Інші значення у сторін збігаються, тому у суду відсутні підстави вважати їх недостовірними.
Здійснивши власний розрахунок за наведеною вище формулою (С = 75 990,00 грн (1 ± (8,8/100) ± (-1,5/100)) ± 8 388,84 грн), суд встановив, що ринкова вартість (С) транспортного засобу "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 07.04.2022 становить 89 926,11 грн.
Відтак, з урахуванням пункту 30.2 статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відшкодуванню підлягають 78 926,11 грн, як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Частиною 18 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/004558435 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн, відтак розмір страхового відшкодування, яке підлягало виплаті відповідачем позивачу, складає 78 926,11 грн.
Водночас, як встановлено судом, відповідач сплатив позивачеві 80 065,81 грн.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 80 065,81 грн підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору. В іншій частині вимог про стягнення страхового відшкодування слід відмовити з вищевикладених підстав.
Згідно з п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пунктів 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу Заяву про виплату страхового відшкодування (вих. № 00976/9220 від 26.05.2020) в розмірі 98 000,00 грн, яку відповідач отримав 01.06.2020.
В силу вищенаведених правових норм, відповідач мав здійснити виплату страхового відшкодування у строк не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви, однак здійснив лише 14.04.2023.
Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про неможливість здійснити страхову виплату з підстав ненадання позивачем документів на підтвердження дійсної ринкової вартості пошкодженого автомобіля та наявності недоліків у наданих позивачем звітах, оскільки, як встановлено судом, після відкриття провадження у справі на замовлення відповідача було складено висновок експерта, на підставі якого відповідач добровільно виплатив страхове відшкодування, що свідчить про те, що затримка виплати не була пов'язана з відсутністю певних документів, а є лише наслідком відсутності бажання відповідача здійснити виплату.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що за приписом абз. 5 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату збільшується на кількість днів прострочення надання заяви про здійснення страхового відшкодування чи інших документів, необхідних для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування.
До позовної заяви не було додано жодних нових документів, що попередньо не надавались відповідачу, у зв'язку з чим посилання останнього на цю норму також є безпідставними.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Імператив частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що штрафні санкції нараховуються упродовж шести місяців саме від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено умовами договору.
З огляду на дату отримання відповідачем заяви позивача, граничним днем для виплати страхового відшкодування було 31.08.2020, відтак нарахування пені слід здійснювати з 01.09.2020.
Водночас позивач нарахував пеню з 25.10.2022 по 30.03.2023, тобто поза межами строку її нарахування, що свідчить про безпідставність позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті відповідачем, є меншою за суму, що заявлена позивачем до стягнення, суд здійснив власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат не виходячи за заявлений позивачем період нарахування, згідно з яким обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача є 3% річних в розмірі 1 018,47 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 313,84 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 80 065,81 грн, в іншій частині судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 1 018,47 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 313,84 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З огляду на те, що провадження у справі підлягає закриттю у відповідній частині, сплачений судовий збір за подання позовної заяви пропорційно цієї частини в розмірі 1 744,09 грн підлягає поверненню позивачу зі спеціального фонду Державного бюджету України.
Інша частина витрат позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 72,59 грн. Решта сплаченого судового збору в сумі 867,32 грн покладається на позивача.
Щодо витрат відповідача на підготовку експертного висновку в розмірі 1 000,00 грн суд зазначає наступне.
За приписами частин 4 - 7 статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд встановив, що на підставі рахунку-фактури № 40 від 12.04.2023 відповідач сплатив судовому експерту Сумцову С.С. 1 000,00 грн за складення висновку експерта щодо визначення ринкової вартості транспортного засобу "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується платіжною інструкцією № 21187 від 18.04.2023.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що він направив відповідачу належні документи для прийняття рішення про здійснення страхової виплати, у зв'язку з чим підстав для проведення експертизи не було.
Суд не може погодитись з такими твердженнями позивача, оскільки надані ним звіти в повній мірі не відповідали вимогам законодавства, а тому залучення відповідачем експерта для визначення ринкової вартості автомобіля було необхідним.
Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що судом при розгляді цієї справи було враховано наданий відповідачем висновок експерта, суд вважає понесені відповідачем витрати на його складання обґрунтованими та такими, що підлягають розподілу між сторонами.
Відтак витрати відповідача на підготовку експертного висновку в розмірі 1 000,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 922,77 грн. Решта цих витрат у сумі 77,23 грн залишається за відповідачем.
Частиною 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи викладене, суд здійснює зустрічне зарахування сум судових витрат, що підлягають стягненню зі сторін у справі, в результаті чого із позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на підготовку експертного висновку в розмірі 850,18 грн.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 910/5122/23 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" страхового відшкодування в розмірі 80 065,81 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код: 30859524) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (Україна, 03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) 3% річних в розмірі 1 018 (одна тисяча вісімнадцять) грн 47 коп. та інфляційні втрати в розмірі 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) грн 84 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути Приватному акціонерному товариству "Страхова група "ТАС" (Україна, 03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) з Державного бюджету України частину судового збору в сумі 1 744 (одна тисяча сімсот сорок чотири) грн 09 коп., сплаченого на підставі платіжної інструкції № 4963 від 03.03.2023, оригінал якої залишається у матеріалах справи № 910/5122/23.
6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (Україна, 03117, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (Україна, 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; ідентифікаційний код: 30859524) витрати на підготовку експертного висновку в розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 18 коп.
7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 11.03.2024
Суддя О.В. Нечай