ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.03.2024Справа № 910/14503/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні
заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/14503/23
за позовом 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )
до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (Україна, 02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 93; ідентифікаційний код: 25661903)
про визнання недійсним рішення загальних зборів
Представники учасників справи:
від позивача-1: Васюк М.М., ордер серії АІ № 1417686 від 29.06.2023; Рудніцький О.Л., ордер серії АІ № 1490744 від 08.11.2023;
від позивача-2: Васюк М.М., ордер серії АІ № 1417707 від 29.06.2023; Рудніцький О.Л., ордер серії АІ № 1490745 від 08.11.2023;
від відповідача: Янушевич О.Ю., ордер серії АВ № 1110848 від 15.01.2024.
ОСОБА_1 (далі - позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - позивач-2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (далі - відповідач), в якій просили суд визнати недійсним рішення Загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 20, оформлене Протоколом Загальних зборів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 в позові ОСОБА_1 було відмовлено, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним рішення Загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" від ряду № 20, яке оформлене Протоколом Загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022. Стягнуто з Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 684,00 грн покладено на ОСОБА_1 .
19.02.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача-1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 40 000,00 грн.
20.02.2024 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивачів надійшли заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких позивачі просять стягнути з відповідача на свою користь по 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 розгляд заяв сторін про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14503/23 призначено на 01.03.2024.
29.02.2024 представником позивача-1 сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке 01.03.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У судове засідання 01.03.2024 з'явились представники сторін.
Представники позивачів у судовому засіданні надали усні пояснення, просили заяви позивачів задовольнити повністю, заяву відповідача задовольнити частково, зменшивши розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 5 500,00 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення, заяву відповідача просив задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши у судовому засіданні 01.03.2024 заяви сторін про ухвалення додаткового рішення в цій справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У поданій до суду позовній заяві, на виконання вимог процесуального закону, позивачі зазначили у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що вони очікують понести у зв'язку із розглядом справи, витрати на правову допомогу в розмірі 40 000,00 грн, який в подальшому було збільшено до 50 000,00 грн, про що представником позивачів було зазначено в письмовій заяві, що надійшла до суду 14.02.2024. У цій же заяві повідомлено про те, що докази на підтвердження розміру таких витрат будуть подані протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення суду.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що він планує понести судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про всі судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом цієї справи, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат сторін на професійну правничу допомогу.
За загальним правилом судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача (пункти 1, 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, з огляду на результат розгляду цієї справи, відшкодуванню підлягають лише витрати ОСОБА_2, оскільки її позов було задоволено, та Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ", оскільки в позові ОСОБА_1 було відмовлено.
Згідно з частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем-2 надано належним чином засвідчені копії Договору про надання правової допомоги № 267 від 07.06.2023, Додатку № 1 від 07.09.2023 до Договору про надання правової допомоги № 267 від 07.06.2023, Акту наданих послуг від 15.02.2024 на суму 25 000,00 грн та Звіту про обсяг наданих послуг від 15.02.2024.
Відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано належним чином засвідчені копії Договору № 29/07/2022 про надання правової допомоги від 29.07.2022, Додатку № 1 до Договору № 29/07/2022 про надання правової допомоги від 29.07.2022, Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 29/11/2023 від 29.11.2023 на суму 31 000,00 грн, а також Договору № 06/12/2023 про надання правової допомоги від 06.12.2023, Додатку № 1 до Договору № 06/12/2023 про надання правової допомоги від 06.12.2023, Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 16/02/2024 від 16.02.2024 на суму 9 000,00 грн.
Оцінивши в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані позивачем-2 та відповідачем докази на підтвердження понесених судових витрат, суд, керуючись статтями 74 - 79 названого Кодексу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують понесення витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому суд зауважує, що судові витрати у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.
Аналогічної правової позиції дотримується об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Водночас надані сторонами докази на підтвердження понесених ними витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зазначених розмірах не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в цих розмірах з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечуючи проти покладення на позивача-1 судових витрат у заявленому відповідачем розмірі, позивач-1 зазначає, що такий розмір не відповідає критеріям співмірності, розумності та витраченому адвокатом часу, зокрема заявлений час на підготовку та подання відзиву на позовну заяву та заперечень проти відповіді на відзив є вочевидь завищеним, тому розмір цих витрат має бути зменшено до 5 000,00 грн та 1 000,00 грн відповідно. Також позивач-1 вказує на необґрунтованість визначення вартості послуг щодо участі в судовому засіданні виходячи з вартості 1 години роботи адвоката, оскільки судові засідання у цій справі тривали від 6 до 35 хвилин. З огляду на те, що загальна тривалість усіх засідань, у яких брав участь представник відповідача, складає приблизно 2 години, позивач-1 просить суд зменшити розмір витрат відповідача на цей вид послуг до 5 000,00 грн. При цьому на позивача-1 може бути покладено лише половину з цих витрат, оскільки позов іншого позивача було задоволено.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що представником позивача-2 до Акту наданих послуг від 15.02.2024 було включено послугу щодо підготовки та подання додаткових пояснень від 22.01.2024 вартістю 2 000,00 грн (по 1 000,00 грн на кожного з позивачів), хоча суд повідомляв, що їх не буде враховано при ухваленні судового рішення, відтак відсутні підстави для покладення на відповідача витрат, понесених позивачем-2 на підготовку та подання цих пояснень.
Проаналізувавши надані відповідачем докази, суд встановив, що відповідачеві надавались послуги одним представником, але за двома договорами, укладеними ним з різними адвокатськими об'єднаннями. Між тим, увесь комплекс наданих відповідачу послуг стосувався захисту від вимог обох позивачів. Відтак, з огляду на результат розгляду цієї справи, суд погоджується з доводами позивачів про те, що половина витрат відповідача на професійну правничу допомогу покладається на нього, оскільки судом було відмовлено в позові лише одного з позивачів.
Крім того, як встановлено судом, до Акту прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 16/02/2024 від 16.02.2024 включено послугу щодо участі представника відповідача у підготовчому засіданні 20.12.2023 вартістю 3 000,00 грн, хоча у це засідання представник відповідача не з'явився, попередньо надіславши клопотання про проведення засідання без його участі, що свідчить про відсутність підстав для покладення на позивача-1 половини цих витрат у розмірі 1 500,00 грн.
З приводу заперечень представників позивачів щодо необґрунтованості визначення вартості послуг щодо участі в судовому засіданні виходячи з вартості 1 години роботи адвоката, суд наголошує, що участь у судовому засіданні не обмежується виключно тривалістю судового засідання.
Так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 викладено правову позицію, відповідно до якої участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередню участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залою судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Такі дії, як прибуття до суду чи іншої установи та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.
Більше того, наведені заперечення представників позивачів суперечать їх же вимогам, адже за однакової тривалості судових засідань власні витрати щодо участі у них вони вимагають стягнути з відповідача в повному обсязі виходячи з вартості 1 години роботи адвоката, а не пропорційно кількості хвилин, протягом яких тривало відповідне засідання.
Щодо інших заперечень представників позивачів суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (не співмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.
В контексті викладеного представниками позивачів не було доведено неспівмірність понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу жодному з критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, натомість, як встановлено судом, витрати відповідача безпосередньо пов'язані із розглядом цієї справи.
Суд відзначає, що до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено пропорційність (пункт 6 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Принцип пропорційності полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами учасників спору. Пошук такого балансу не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. У цьому випадку суд керується принципом пропорційності - справедливого балансу між потребами сторін у справі та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар.
Приймаючи до уваги викладене, суд, оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвокатів зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини принципи, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлені сторонами суми не є надмірними та неспівмірними зі складністю справи, виконаними адвокатами роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт.
Відтак, зважаючи на те, що в позові позивача-1 було відмовлено, а позов позивача-2 задоволено, витрати позивача-2 на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 24 000,00 грн, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, а витрати відповідача в розмірі 18 500,00 грн покладаються на позивача-1. Інша частина витрат позивача-2 та відповідача, як і витрати позивача-1, покладається на них.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14503/23 відмовити.
2. Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14503/23 задовольнити частково.
3. Стягнути з Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (Україна, 02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 93; ідентифікаційний код: 25661903) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн 00 коп.
4. В іншій частині заяви відмовити.
5. Заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/14503/23 задовольнити частково.
6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (Україна, 02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 93; ідентифікаційний код: 25661903) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 500 (вісімнадцять тисяч п'ятсот) грн 00 коп.
7. В іншій частині заяви відмовити.
8. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати накази.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.
Повне додаткове рішення складено 11.03.2024.
Суддя О.В. Нечай