ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.02.2024Справа № 910/18706/23
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги"
доПриватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
простягнення 12863007,78 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники сторін:
від позивачаЛаврищев В.В.;
від відповідачаБондаренко О.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 12863007,78 грн, з яких: 3118247,79 грн пені, 6523929,26 грн штрафу, 915608,82 грн інфляційних втрат та 2305221,91 грн 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №0145-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 27.06.2019 в частині оплати наданих позивачем послуг у встановлений строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/18706/23, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.01.2024.
18.12.2023 від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 надано можливість позивачу брати участь у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції з використанням сервісу "Система захищеного відеоконференцзв'язку з судом".
28.12.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач зазначив, що законодавством не передбачено інші джерела покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, визначеним у затвердженій НКРЕКП структурі тарифу, а тому від своєчасності та повноти здійснення учасниками ринку електричної енергії розрахунків за договором про надання послуг з передачі електричної енергії залежить виконання відповідачем зобов'язань за надану постачальником універсальних послуг послугу. Відповідно, відсоток оплати постачальнику універсальних послуг за надану послугу залежить від рівня надходжень коштів від такого контрагента для покриття витрат на послуги з передачі електричної енергії, проте, на сьогодні відповідачем обліковується значна дебіторська заборгованість за договірними зобов'язаннями з надання учасникам ринку послуг з передачі електричної енергії. Також відповідач вказав, що у затримці оплати послуг позивача вина відповідача відсутня, а отже відсутні підстави для нарахування та оплати штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.
Крім того відповідач зауважив, що підпунктом 16 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, що також є підставою для відмови у задоволенні вимог позивача в частині стягнення пені та штрафу за заявлені періоди.
У підготовчому засіданні від 10.01.2024 оголошено перерву до 01.02.2024, встановлено строк для подання відповіді на відзив до 15.01.2024, встановлено строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 30.01.2024.
11.01.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/18706/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
17.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.
31.01.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просив у випадку задоволення позовних вимог (повністю або частково) зменшити суму належних до сплати пені, штрафу, 3% річних та витрат з урахуванням індексу інфляції на 95%.
У судовому засіданні 01.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2024, в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/18706/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду відмовлено, з огляду на те, що спірний період нарахування штрафних санкцій не охоплюються постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".
20.02.2024 від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення 915608,82 грн інфляційних втрат.
Представник позивача у судовому засіданні 22.02.2024 заявлені позовні вимоги (з урахуванням поданої заяви про відмову від позову в частині) підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.02.2024 проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.
В судовому засіданні 22.02.2024 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
27.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (постачальник послуг) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0145-09021 (договір) для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених договором (п.1.1).
Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2019 №321 Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" перетворено у Приватне акціонерне товариства (ПрАТ), 100% акцій якого належить державі та не підлягають відчуженню, затверджено статут новоутвореного підприємства. Новоутворене Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Згідно з п.1.2 договору замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов договору.
Вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі-Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг (п.2.1 договору).
Згідно з п.п.4 п.3.3 договору замовник зобов'язаний у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором.
Сторони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства. У разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у Порядку, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Додатково сплачується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів (п.п.4.1, 4.3 договору).
Цей договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2020 (п.7.1 договору).
В подальшому між сторонами підписувалися додаткові угоди до цього договору, якими, зокрема, продовжено строк дії договору.
Як стверджує позивач у позовній заяві, у період з вересня 2019 року по червень 2023 року ним було надано, а відповідачем - прийнято послуги згідно умов договору №0145-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 27.06.2019.
Відповідачем було сплачено за надані позивачем у спірний період послуги повністю, однак розрахунки проведені з порушенням строків оплати, в зв'язку з чим позивачем і заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки, 3% річних та втрат від інфляції.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Виходячи з положень Закону України "Про ринок електричної енергії", а також постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, регулятор) від 14.06.2018 №429, позивач є постачальником універсальних послуг та учасником ринку електричної енергії, який проводить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу.
У свою чергу, відповідач є оператором системи передачі та здійснює централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об'єднаної енергетичної системи України.
Відповідно до п.55 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі - це юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з п.23 ч.1 ст.33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, загальносуспільний інтерес зі збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків (ч.8 ст.33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Частиною 6 ст.63 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов'язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується регулятором.
Отже, згідно положень Закону України "Про ринок електричної енергії" на відповідача, який є оператором системи передачі об'єднаної енергетичної системи України, та позивача, який виконує функції постачальника універсальних послуг, вказаним Законом покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 затверджено Порядок купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом (Порядок), який поширюється, зокрема, на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (ПУП, постачальник), оператора системи передачі (ОСП, оператор) (п.1.2 глави 1 Порядку).
Розділом 13 Порядку передбачено порядок здійснення розрахунку вартості та оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надається постачальником універсальних послуг.
Так, згідно з п.13.2 Порядку протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, постачальник направляє оператору акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої постачальником. Оператор протягом трьох робочих днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі постачальника, підписаний зі своєї сторони.
Відповідно до п.13.3 Порядку протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.
Згідно з п.13.4 Порядку ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
Відповідно до п.13.5 Порядку у разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони корегують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Після підписання ОСП акта корегування ПУП надає регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору у період з вересня 2019 року по червень 2023 року позивачем надані, а відповідачем прийняті послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Також встановлено, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у відповідний період був затверджений розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг, а саме: за вересень 2019 року - постановою НКРЕП №2249 від 24.10.2019 у сумі 216420363,47 грн (без ПДВ); за жовтень 2019 року - постановою НКРЕП №2484 від 26.11.2019 у сумі 12030419,61 грн (без ПДВ); за листопад 2019 року - постановою НКРЕП №3158 від 24.12.2019 у сумі 6987733,35 грн (без ПДВ); за грудень 2019 року - постановою НКРЕП №259 від 28.01.2020 у сумі 3301156,29 грн (без ПДВ); за січень 2020 року - постановою НКРЕП №485 від 25.02.2020 у сумі 5958282,13 грн (без ПДВ); за лютий 2020 року - постановою НКРЕП №727 від 25.03.2020 у сумі 14229894,98 грн (без ПДВ); за березень 2020 року - постановою НКРЕП №864 від 22.04.2020 у сумі 29763473,47 грн (без ПДВ); за квітень 2020 року - постановою НКРЕП №996 від 27.05.2020 у сумі 51110800,94 грн (без ПДВ); за травень 2020 року - постановою НКРЕП №1210 від 24.06.2020 у сумі 46390021,62 грн (без ПДВ); за червень 2020 року - постановою НКРЕП №1472 від 29.07.2020 у сумі 57224276,10 грн (без ПДВ); за липень 2020 року - постановою НКРЕП №1612 від 26.08.2020 у сумі 64926757,79 грн (без ПДВ); за серпень 2020 року - постановою НКРЕП №1741 від 23.09.2020 у сумі 65288727,29 грн (без ПДВ); за вересень 2020 року - постановою НКРЕП №1939 від 21.10.2020 у сумі 49491503,98 грн (без ПДВ); за жовтень 2020 року - постановою НКРЕП №2137 від 20.11.2020 у сумі 41468218,23 грн (без ПДВ); за листопад 2020 року - постановою НКРЕП №2683 від 23.12.2020 у сумі 13757799,62 грн (без ПДВ); за грудень 2020 року - постановою НКРЕП №76 від 20.01.2021 у сумі 7395050,02 грн (без ПДВ); за січень 2021 року - постановою НКРЕП №268 від 19.02.2021 у сумі 10909196,59 грн (без ПДВ); за лютий 2021 року - постановою НКРЕП №482 від 22.03.2021 у сумі 20445265,55 грн (без ПДВ); за березень 2021 року - постановою НКРЕП №673 від 21.04.2021 у сумі 50979217,23 грн (без ПДВ); за квітень 2021 року - постановою НКРЕП №852 від 26.05.2021 у сумі 60716515,60 грн (без ПДВ); за травень 2021 року - постановою НКРЕП №1042 від 23.06.2021 у сумі 100777968,28 грн (без ПДВ); за червень 2021 року - постановою НКРЕП №1177 від 23.07.2021 у сумі 81927380,84 грн (без ПДВ), за липень 2021 року - постановою НКРЕП №1443 від 25.08.2021 у сумі 108933237,18 грн (без ПДВ); за серпень 2021 року - постановою НКРЕП №1600 від 22.09.2021 у сумі 86705057,54 грн (без ПДВ); за вересень 2021 року - постановою НКРЕП №1841 від 23.10.2021 у сумі 65780364,44 грн (без ПДВ); за жовтень 2021 року - постановою НКРЕП №2300 від 24.11.2021 у сумі 46693069,65 грн (без ПДВ); за листопад 2021 року - постановою НКРЕП №2823 від 22.12.2021 у сумі 18948254,77 грн (без ПДВ); за грудень 2021 року - постановою НКРЕП №120 від 25.01.2022 у сумі 4491044,86 грн (без ПДВ); за січень 2022 року - постановою НКРЕП №330.1 від 22.02.2022 у сумі 11177581,48 грн (без ПДВ); за лютий 2022 року - постановою НКРЕП №456 від 06.05.2022 у сумі 36153409,90 грн (без ПДВ); за березень 2022 року - постановою НКРЕП №487 від 13.05.2022 у сумі 62883548,26 грн (без ПДВ); за квітень 2022 року - постановою НКРЕП №559 від 31.05.2022 у сумі 57849580,52 грн (без ПДВ); за травень 2022 року - постановою НКРЕП №652 від 28.06.2022 у сумі 91301046,52 грн (без ПДВ); за червень 2022 року - постановою НКРЕП №820 від 26.07.2022 у сумі 99557687,87 грн (без ПДВ); за липень 2022 року - постановою НКРЕП №1053 від 30.08.2022 у сумі 90747641,19 грн (без ПДВ); за серпень 2022 року - постановою НКРЕП №1239 від 30.09.2022 у сумі 65820705,76 грн (без ПДВ); за вересень 2022 року - постановою НКРЕП №1354 від 25.10.2022 у сумі 35640781,71 грн (без ПДВ); за жовтень 2022 року - постановою НКРЕП №55 від 10.01.2023 у сумі 44854694,15 грн (без ПДВ); за листопад 2022 року - постановою НКРЕП №56 від 10.01.2023 у сумі 14509512,89 грн (без ПДВ); за грудень 2022 року - постановою НКРЕП №208 від 31.01.2023 у сумі 9706942,11 грн (без ПДВ); за січень 2023 року - постановою НКРЕП №389 від 28.02.2023 у сумі 14487852,09 грн (без ПДВ); за лютий 2023 року - постановою НКРЕП №522 від 22.03.2023 у сумі 36103674,94 грн (без ПДВ); за березень 2023 року - постановою НКРЕП №761 від 25.04.2023 у сумі 58259136,88 грн (без ПДВ); за квітень 2023 року - постановою НКРЕП №958 від 23.05.2023 у сумі 59615384,25 грн (без ПДВ); за травень 2023 року - постановою НКРЕП №1177 від 28.06.2023 у сумі 114177265,84 грн (без ПДВ); за червень 2023 року - постановою НКРЕП №1383 від 25.07.2022 у сумі 120682235,17 грн (без ПДВ).
Разом з тим, судом встановлено, що відповідач вартість послуг позивача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період сплатив із порушенням строку, визначеного законодавством та договором, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних інструкцій відповідача та виписок банку з рахунку позивача. Факт прострочення проведення розрахунків з позивачем за надані послуги відповідачем визнається.
Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У п.4.3 договору сторони погодили, що у разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у Порядку, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, зважаючи на наведені положення чинного законодавства та умови договору, нарахування пені та штрафу за порушення зобов'язання було здійснено позивачем правомірно.
За розрахунками позивача, які перевірені судом та які є арифметично вірними, стягненню з відповідача підлягають 3118247,79 грн пені та 6523929,26 грн. штрафу. Контррозахунку заявлених до стягнення сум відповідач суду не надав.
Стосовно тверджень відповідача про відсутність його вини у порушенні грошового зобов'язання з огляду на особливий порядок розрахунків між сторонами, суд зазначає, що дійсно такий порядок визначений Законом України "Про ринок електричної енергії" та постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019 і він врахований судом під час розгляду даної справи, проте, виконання сторонами договірних зобов'язань ніяким чином не обумовлене дотриманням такого порядку розрахунків та не є підставою для звільнення учасника спірних відносин від господарської (цивільної) відповідальності.
Підпунктом 16 п.1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", на який посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції, визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Проте, як вбачається з наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" розрахунків, пеня нарахована за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за вересень 2019 року, жовтень 2019 року, лютий 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, лютий 2021 року, червень 2021 року та серпень 2021 року (кінцева дата нарахування пені - 28.09.2021), а штраф нарахований за прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг за вересень 2019 року, жовтень 2019 року, лютий 2020 року та березень 2020 року. Тобто періоди нарахування пені та штрафу передують тому періоду, на який розповсюджує свою дію постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332, у зв'язку з чим зазначені вище доводи відповідача судом відхиляються.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Також, право суду зменшити розмір неустойки визначено ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені приписи, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України). Отже, учасники цивільних відносин, виходячи з презумпції добросовісності та чесності учасників цивільного обороту, вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям.
Суд, надаючи оцінку доводам відповідача про зменшення розміру неустойки на 95% в сукупності з визначеними положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії", статусом та особливостями діяльності як позивача, так і відповідача в сфері функціонування ринку електричної енергії, зазначає, що обидві сторони є учасниками такого ринку, а отже знаходяться, по суті, у рівних умовах. При цьому, як позивач, так і відповідач ініціюють позови один до одного та нараховують до стягнення неустойку згідно умов договору, а також відсотки річних та інфляційні втрати.
Наведені відповідачем обставини в обґрунтування позиції про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій мають загальний характер та не є виключними з огляду на приписи ст.233 Господарського кодексу України.
Важливим є і те, що сума заявлених штрафних санкцій не є неспівмірною із сумою заборгованості відповідача, що існувала у спірні періоди.
За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 95% внаслідок не доведення належним чином заявником наявності сукупності обставин, пов'язаних з перебігом спірних правовідносин, що вказують на існування виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій.
Щодо вимог позивача про стягнення 915608,82 грн інфляційних втрат та 2305221,91 грн 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано, що зобов'язання відповідача перед позивачем виконувалися із затримкою платежів, а отже мало місце прострочення його виконання, у зв'язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.
При цьому, 20.02.2024 від позивача надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення 915608,82 грн інфляційних втрат.
Заява про відмову від позову підписана керівником позивача - Федько Ю.Б., повноваження якого підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач, зокрема, вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Як передбачено ч.1 та 3 ст.191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Наслідки відмови від позову позивачу відомі та зрозумілі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Оскільки відмова позивача від позову є формою реалізації прав позивача, заява про відмову від позову від імені позивача підписана уповноваженою особою, то за таких підстав відмова позивача від позовних вимог в частині стягнення 915608,82 грн інфляційних втрат підлягає прийняттю судом.
Таким чином, оскільки позивач відмовився від позову в частині стягнення 915608,82 грн інфляційних втрат та відмову прийнято судом, провадження у справі №910/18706/23 в цій частині підлягає закриттю.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі у розмірі 2305221,91 грн є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Із положень ст.ст.230, 233 Господарського кодексу України та ст.ст.549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.
При цьому, під час розгляду клопотання відповідача про зменшення 3% річних на 95% суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.
Натомість обставини справи №910/18706/23 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягають задоволенню в частині стягнення 3118247,79 грн пені, 6523929,26 грн штрафу, та 2305221,91 грн 3% річних, а провадження у справі №910/18706/23 в частині стягнення 915608,82 грн інфляційних втрат підлягає закриттю, у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
З огляду на наведене, всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у заяві про відмову від частини позовних вимог просив суд повернути на його користь 50% судового збору, сплаченого при поданні позову за вимоги про стягнення 915608,82 грн інфляційних втрат, що складає 6867,07 грн.
Як встановлено судом, при зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено до Державного бюджету України судовий збір на суму 192945,12 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3224400 від 27.11.2023.
За вимоги про стягнення з відповідача 915608,82 грн інфляційних втрат позивач повинен був сплатити 13734,13 грн судового збору.
Згідно з приписами ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч.1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже з урахуванням поданого позивачем клопотання, поверненню з Державного бюджету України підлягає судовий збір у розмірі 6867,07 грн.
Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18706/23 на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи необхідність відстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає, що кошти на сплату 3% річних, інфляційних втрат взагалі не передбачені структурою тарифу на послуги відповідача, що безумовно перешкоджає виконанню рішення суду. Відповідач не може спрямувати на виконання рішення суду у справі кошти, для яких регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат, більше того, передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні відповідача, а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг-учасниками ринку електроенергії.
Наведені обставини, за твердженнями відповідача, фактично унеможливлюють виконання судового рішення і свідчать про наявність підстав для відстрочення його виконання, а невідкладне стягнення з відповідача витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетично інфраструктури України.
За наведених обставин заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18706/23 на 1 (один) рік з дня прийняття вказаного рішення.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Водночас, відповідно до приписів ч.1 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Згідно з ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд вказує на те, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. При цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочення судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочення рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №2-54/08.
Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та 03.09.2020 у справі №905/30/16.
Так, касаційним судом зазначено, що питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
У постанові від 03.09.2020 у справі №905/30/16 Верховний Суд також зазначив, що оскільки питання щодо відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який у свою чергу навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення на 6 місяців, відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції задовольняючи відповідну заяву допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між сторонами, що може бути підставою для скасування рішень.
Отже, не дивлячись на результат розгляду відповідної заяви про відстрочення виконання рішення, судове рішення за наслідками розгляду заяви має містити висновки щодо відхилення чи прийняття аргументів сторін та оцінку наданих доказів. Саме таким чином суд застосовує свої дискреційні повноваження і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення процесуальних дій.
Існування заборгованості, яка підтверджена обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008). Відповідно, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).
При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (див.§ 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Однак, наведені у заяві аргументи відповідача не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення, та які б могли бути підставою для відстрочення його виконання.
Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом відстрочення виконання, відповідачем суду не надано, як і не подано суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про відстрочення виконання рішення суду.
З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18706/23 на 1 (один) рік з дня прийняття вказаного рішення.
Керуючись ст.ст.74, 129, 231, 238 - 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Січових стрільців, будинок 4 Д, ідентифікаційний код 42082379) 3118247 (три мільйони сто вісімнадцять тисяч двісті сорок сім) грн 79 коп. пені, 6523929 (шість мільйонів п'ятсот двадцять три тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн 26 коп. штрафу, 2305221 (два мільйони триста п'ять тисяч двісті двадцять одна) грн 91 коп. 3% річних та судовий збір у розмірі 179210 (сто сімдесят дев'ять тисяч двісті десять) грн 98 коп.
3. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача 915608,82 грн інфляційних втрат, у зв'язку з чим на підставі п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі №910/18706/23 у цій частині закрити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Січових стрільців, будинок 4 Д, ідентифікаційний код 42082379) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6867 (шість тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 07 коп.
5. В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання судового рішення відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 11.03.2024
Суддя Ю.М.Смирнова