ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.03.2024Справа № 910/19527/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комо Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Нова Трейд»
про стягнення 266 887,83 грн
без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Комо Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Нова Трейд» про стягнення 266 887,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Дистриб'юторським договором № ДД-1068 від 26.12.2018 в частині здійснення оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
01.01.2024 до суду через систему «Електронний Суд» та 03.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заяви про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/19527/23, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 було 10.01.2024 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0600076126957 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверт разом з ухвалою від 08.01.2024 (номер відправлення 0600076126957), повернуто поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 02.02.2024 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.
Враховуючи викладене, оскільки судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 08.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комо Україна» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Нова Трейд» (відповідач) було укладено дистриб'юторський договір № ДД-1068 (надалі - договір).
Відповідно до п. 2.1 договору позивач продає, а відповідач купує у позивача продукцію та бере на себе зобов'язання по реалізації та організації її збуту в межах визначеної території та на умовах передбачених даним договором.
Згідно з п. 6.1 договору продукція постачається на умовах СРТ (ІНКОТЕРМС 2010) - перевезення оплачене до місця призначення, адреса пункту доставки: м. Северодонецьк, вул. Богдана Ліщини, 10.
Відповідно до п. 6.6 договору право власності на продукцію та ризик випадкового псування переходить від позивача до відповідача з моменту поставки продукції на умовах визначених п. 6.1 даного договору, тобто з моменту передачі продукції на рампі складу відповідача та засвідчується товарно-транспортною накладною, видатковою накладною, підписаної уповноваженими представниками сторін. На видаткові накладній повинно бути належним чином оформлена відмітка про отримання продукції, про що свідчитиме печатка відповідача та підпис керівника відповідача або уповноваженої на приймання продукції особи (в такому випадку обов'язковим є наявність довіреності на приймання продукції.
Згідно з умовами п. 10.1. договору розрахунки за продукцію здійснюються дистриб'ютором в гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача згідно з Інструкцією «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Оплата за поставлену партію продукції здійснюється шляхом попередньої оплати дистриб'ютором вартості партії продукції на рахунок позивача, на підставі рахунку-фактури.
Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 15.11. договору).
Сторонами 26.12.2018 також укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою погоджено умови торгової політики, зокрема, але не виключно, умови надання позивачем відповідачу знижок на продукцію, що поставляється на умовах цього договору, умови формування відпускних цін клієнтам відповідача та відповідальність щодо невиконання або часткового виконання передбачених умов.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату поставленої продукції повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 266 887,83 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 1 561 279,49 грн, що підтверджується наступними підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними:
№ 8571 від 02.02.2022, № 8576 від 02.02.2022, № 8578 від 02.02.2022, № 9518 від 04.02.2022, № 9520 від 04.02.2022, № 10674 від 09.02.2022, № 10675 від 09.02.2022, № 10975 від 09.02.2022, № 12078 від 15.02.2022, № 12079 від 15.02.202, № 12080 від 15.02.2022, № 13225 від 18.02.2022, № 13226 від 18.02.2022, № 13781 від 22.02.2022, № 13817 від 22.02.2022, № 13889 від 22.02.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачено за поставлену продукцію на загальну суму 1 289 991,10 грн, що підтверджується довідкою АТ «Банк інвестицій та заощаджень» № 06-04/25/48/297 від 19.10.2023 та повернуто частину товару відповідно до накладних № 2849 від 18.02.2022, № 2852 від 18.02.2022, № 2853 від 18.02.2022 на загальну суму 4400,56 грн.
Згідно з п. 4.1.22 договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату за поставлену продукцію в повному розмірі та у встановлений термін, передбачений умовами даного договору.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті поставленої продукції у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 266 887,83 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленої продукції за договором в повному обсязі не подано.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 266 887,83 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комо Україна» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Нова Трейд» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2; ідентифікаційний код 38820583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комо Україна» (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лідавська, 2; ідентифікаційний код 39507437) 266 887 грн. 83 коп. основного боргу та 4 003 грн 33 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11.03.2024.
Суддя Т.Ю. Трофименко