ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.03.2024Справа № 910/16510/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу № 910/16510/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» (вул. Нагорна, с. Вовчанка, Донецька обл., Мар'їнський р-н, 85621, код ЄДРПОУ 33959754)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення 36 177, 94 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення вартості втраченого вантажу у розмірі 36 177, 94 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем протягом періоду з червня по серпень 2023 року були відправлені вагони з вантажем (кам'яне вугілля), однак у деяких з них було виявлено нестачу кам'яного вугілля, про що складені комерційні акти №№388103/101, 388103/100,482004/35/113,482004/40/115,482004/39/116,485004/26/90,388103/91,482004/19/7, 482004/54/131. Відтак, оскільки саме залізниця не забезпечила збереження вантажу під час його перевезення, позивач просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу у загальній сумі 36 177, 94 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/16510/23, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
21.11.2023 в системі «Електронний суд» відповідачем було сформовано відзив на позову заяву, в якому проти позову заперечено з посиланням на недоведеність вартості втраченого вантажу, зазначивши, що доказів оплати спірного вантажу позивачем не надано. Позивачем, всупереч вимогам ст.ст. 111, 130, 133 Статуту не доведено вини Залізниці у неналежному виконанні договірних зобов'язань по договору перевезення.
Окрім того, відповідач подав клопотання про витребування у позивача посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результат аналізу лабораторії, специфікації до договору від 27.01.2016 № 1-1-2016/006, які містять інформацію щодо відсотку вологості вугілля, що перевозилось за накладними.
До поданого клопотання відповідачем долучено копію листа №НЮ-1/1/689 від 15.11.2023, адресованому Акціонерному товариству ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» з проханням надати вищезазначені документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 у порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України клопотання відповідача задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення), результат аналізу лабораторії, специфікації до договору від 27.01.2016 № 1-1-2016/006, які містять інформацію щодо відсотку вологості вугілля, що перевозилось за накладними № 48602866, №48667349, № 48677959, № 48750806, №48566731, №48498521, №48537450.
12.02.2024 через підсистему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшла письмова заява, в якій повідомлено, що зазначене товариство не є відправником вугілля та не складає специфікації і інші документи на відправку з зазначенням показників якості вугілля по кожній накладній або вагону. Відправником є ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ». Докази вартості втраченого вантажу надає саме відправник.
04.03.2024 через підсистему «Електронний суд» позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу. Посвідчення щодо якості вугілля не є необхідним доказом по справі та не впливає на предмет та суму позову.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення до нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» відповідно до Технічних умов завантажило вугілля кам'яне марки Г (Г2) (0-100), ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100) у вагони:
- №61012217 в кількості 70,000 тонн по залізничній накладній № 48602866;
- № 63783526 в кількості 70,000 тонн по залізничній накладній № 48602866;
- №56578131 в кількості 69,000 тонн по залізничній накладній № основна 48667349 (дос. 48668701);
- №52372885 в кількості 70,000 тонн по залізничній накладній № основна 48677959 (дос. 48678577);
- №61017604 в кількості 70,000 тонн по залізничній накладній № основна 48677959 (дос. 48678577);
- №56962863 в кількості 69,000 тонн по залізничній накладній № основна 48537450 (дос. 48543516);
- №60454659 в кількості 70,000 тонн по залізничній накладній № основна 48566731 (дос. 48563993);
- №59411488 в кількості 70,000 тонн по залізничній накладній № основна 48498521 (дос. 48506208),
- №61076253 в кількості 70,000 тонн по залізничній накладній № основна 48750806 (дос. 48753719) та передало у період червня - серпня 2023 року вказаний вантаж для перевезення Акціонерному товариству «Українська залізниця».
Водночас, під час перевезення Відповідачем вантажу за вище зазначеними накладними на станціях Покровськ Донецька залізниця, Бурштин Львівська залізниця було проведено перевірку стану вантажу та виявлено нестачу кам'яного вугілля у деяких вагонах, про що складені комерційні акти №№ 388103/101, 388103/100, 482004/35/113, 482004/40/115, 482004/39/116, 482004/26/90, 388103/91, 482004/19/79, 482004/54/131.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував на те, що відповідач як перевізник вантажу належним чином не виконав зобов'язання щодо збереження вищенаведеного вантажу під час його перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» вартість втраченого вантажу у розмірі 36 177, 94 грн. При цьому, позивач зазначив, що вартість 1 тонни вантажу відповідно до розрахунку, здійснено на підставі бухгалтерських довідок ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто для вантажів з мінеральним паливом - вугіллям кам'яним, що становить 1%.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням такого.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 307 Господарського кодексу України).
При цьому, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (частина 2 статті 307 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 475 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 2.1 Правил оформлення перевізних документів.
Як встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» завантажило у вагони вугілля кам'яне марки та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці по накладним № № 48602866; 48602866; № осн 48667349 (дос 48668701); осн 48677959 (дос. 48678577); осн 48677959 (дос. 48678577); осн 48537450 (дос. 48543516); осн 48566731 (дос. 48563993); осн 48498521 (дос. 48506208), осн 48750806 (дос. 48753719).
У свою чергу, відповідач прийняв у позивача на станції відправлення зазначене вугілля для перевезення без зауважень, а також зобов'язався доставити його на станцію призначення отримувачу - ДТЕК «Бурштинська ТЕС». Виходячи з вищевикладеного, між сторонами виникли правовідносини за договором перевезення.
За приписами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (частина 2 статті 308 Господарського кодексу України).
За змістом ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (частина 1 статті 110 Статуту залізниць України).
Як вбачається з матеріалів справи, під час перевезення залізницею було проведено перевірку маси вантажу на справних 150-тонних вагах та виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає фактичній масі, вказаній у накладних, про що перевізником складено відповідні комерційні акти.
Так, на станціях Покровськ Донецька залізниця, Бурштин Львівська були складені комерційні акти № 388103/101, № 388103/100, № 482004/35/113, № 482004/40/115, №482004/39/116, № 482004/26/90, № 388103/91, № 482004/19/79, № 482004/54/131.
За даними наступних комерційних актів: № 388103/101 недостача у вагоні № 61012217 складає 2,800 тонни; № 388103/100 недостача у вагоні № 63783526 складає 2,950 тонни; №482004/35/113 недостача у вагоні № 56578131 складає 1,800 тонни; № 482004/40/115 недостача у вагоні №52372885 складає 1,050 тонн; № 482004/39/116 недостача у вагоні №61017604 складає 1,000 тонн; - № 485004/26/90 недостача у вагоні № 56962863 складає 1,000 тонн; № 388103/91 недостача у вагоні № 60454659 складає 1,400 тонн; № 482004/19/79 недостача у вагоні №59411488 складає 1,200 тонн; № 482004/54/131 недостача у вагоні №61076253 складає 2,000 тонни;
За даними довідок ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» про вартість вугільної продукції фактична вартість 1 тонни кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100), що перевозилось у вагоні № 61012217 складає 4286,93 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тонни кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100), що перевозилось у вагоні № 63783526 складає 4286,93 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тонни кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100), що перевозилось у вагоні № 56578131 складає 4455,35 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тонни кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100), що перевозилось у вагоні № 52372885 складає 4798,87 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тонни кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100), що перевозилось у вагоні № 61017604 складає 4798,87 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тонни кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100), що перевозилось у вагоні № 56962863 складає 4735,42 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тонни кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100), що перевозилось у вагоні № 60454659 складає 4857,19 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тонни кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100), що перевозилось у вагоні № 59411488 складає 4735,8 грн з урахуванням ПДВ;
- фактична вартість 1 тонни кам'яного вугілля Г (Г2) (0-100), ДГ (0-100), Г (Г1) (0-100), що перевозилось у вагоні № 61076253 складає 1714,76 грн з урахуванням ПДВ.
Недостача вантажу, з урахуванням природних втрат, у вагоні № 61012217: 70,000 тонн х 1% = 0,7000 тонн; 2,800 тонн - 0,7000 тонн = 2,1000 тонн; 2,1000 тонн х 4286,93 грн. = 9002,55 грн. з ПДВ; 2) у вагоні № 63783526: 70,000 тонн х 1% = 0,7000 тонн; 2,950 тонн - 0,7000 тонн = 2,2500 тон; 2,2500 тонн х 4286,93 грн. = 9645,59 грн. з ПДВ; 3) у вагоні № 56578131: 69,000 тонн х 1% = 0,6900 тонн; 1,800 тонн - 0,6900 тон = 1,1100 тонн; 1,1100 тонн х 4455,35 грн. = 4945,44 грн. з ПДВ; 4) у вагоні № 52372885: 70,000 тонн х 1% = 0,7000 тон; 1,050 тонн - 0,7000 тонн = 0,3500 тонн ; 0,3500 тонн х 4798,87 грн. = 1679,60 грн. з ПДВ; 5) у вагоні № 61017604: 70,000 тонн х 1% = 0,7000 тонн; 1,000 тонн - 0,7000 тонн = 0,3000 тонн; 0,3000 тонн х 4798,87 грн. = 1439,66 грн. з ПДВ; 6) у вагоні № 56962863: 69,000 тонн х 1% = 0,6900 тонн; 1,000 тонн - 0,6900 тонн = 0,3100 тонн; 0,3100 тонн х 4735,42 грн. = 1467,98 грн. з ПДВ; 7) у вагоні № 60454659: 70,000 тонн х 1% = 0,7000 тонн; 1,400 тонн - 0,7000 тонн = 0,7000 тонн; 0,7000 тонн х 4857,19 грн. = 3400,03 грн. з ПДВ; 8) у вагоні №59411488: 70,000 тонн х 1% = 0,7000 тонн; 1,200 тонн - 0,7000 тонн = 0,5000 тонн; 0,5000 тонн х 4735,8 грн. = 2367,90 грн. з ПДВ; 9) у вагоні № 61076253: 70,000 тонн х 1% = 0,7000 тонн; 2,000 тонн - 0,7000 тонн = 1,3000 тонн; 1,3000 тонн х 1714,76 грн. = 2229,19 грн. з ПДВ.
Отже, загальний розмір недостачі вантажу у вагонах №№ 61012217, 63783526, 56578131, 52372885, 61017604, 56962863, 60454659, 59411488, 61076253, за накладними №№48602866, 48668701, 48667349, 48678577, 48677959, 48537450, 48543516, 48566731, 48563993, 48498521, 48506208, 48450806, 48753719 становить - 36 177, 94 грн.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (частина 2 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та стаття 113 Статуту).
Частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (стаття 114 Статуту залізниць України).
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини 2 статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. У той же час відповідач, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим Акціонерним товариством «Українська залізниця» у комерційних актах, не спростував подані позивачем докази на підтвердження часткової втрати вантажу, що сталася з вини перевізника. Крім того, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.
Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням такого вантажу під час його перевезення.
Статтями 130, 133 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач вантажу має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
При цьому суд зауважує, що жодною нормою законодавства не встановлено обов'язкової форми щодо документу, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Судом враховано, що відповідно до пункту 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Разом із тим, у вказаному роз'ясненні наведено невичерпний перелік документів відправника, якими може підтверджуватися вартість втраченого під час перевезення залізницею вантажу, про що свідчить вставне слово «зокрема».
Як було зазначено, згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, статтею 314 Господарського кодексу України, статтями 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. При визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, необхідно застосовувати норми Статуту залізниць України, якими встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року в справі № 916/4345/14.
У цій справі документами, які підтверджують вартість втраченого вантажу, є довідки відправника про вартість 1 тонни вугілля, які видані щодо спірних залізничних накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.01.2021 року в справі № 910/118/20.
Відповідно до частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з пунктом "г" статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м'ясо свіже; 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі; 0,5 % маси всіх інших вантажів.
Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.
Як вбачається з пункту 20 залізничних накладних № 48602866, 48668701, 48667349, 48678577, 48677959, 48537450, 48543516, 48566731, 48563993, 48498521, 48506208, 48450806, 48753719 вантаж (вугілля кам'яне) було відвантажено у твердому стані.
За таких обставин, з урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься, зокрема, до перевезення мінерального палива (вугілля кам'яного), вологість якого складає 0 %.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема: від 21.06.2018 року в справі № 910/435/17, від 26.06.2018 року в справі № 910/5497/17, від 24.07.2018 року в справі № 910/22325/16, від 07.08.2019 року в справі № 910/23346/16, від 10.08.2018 року в справі № 910/22324/16, від 16.10.2019 року в справі № 910/16904/18 та від 05.02.2020 року в справі № 910/3868/19.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку вартості втраченого вантажу за накладними №48602866, 48668701, 48667349, 48678577, 48677959, 48537450, 48543516, 48566731, 48563993, 48498521, 48506208, 48450806, 48753719, судом встановлено, що вартість втраченого вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 36 177, 94 грн.
У свою чергу, контррозрахунку заявленої до стягнення суми грошових коштів або доказів, що підтверджують заперечення щодо здійсненого позивачем розрахунку, відповідачем надано не було.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вказаних вагонах сталась не з вини Акціонерного товариства «Українська залізниця» відповідно до статті 127 Статуту залізниць України.
Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням вантажу під час його перевезення.
Суд відхиляє аргументи відповідача з приводу відсутності підтверджуючих документів щодо вартості вантажу, що перевозився у вагонах за залізничними накладними, оскільки згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, статтею 314 Господарського кодексу України, статтями 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. При визначенні розміру втрати вантажу, необхідно застосовувати норми Статуту залізниць України, яким встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. У цій справі документами, які підтверджують вартість втраченого вантажу є довідки ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» (вантажовідправника) про вартість 1 тонни кам'яного вугілля, які видані щодо кожного вагону та залізничної накладної.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної, зокрема, у постановах від 03.09.2020 у справі № 910/15076/19, від 20.03.2018 у справі №916/4345/14, від 05.07.2018 у справі № 910/23348/16, при визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, слід застосовувати норми Статуту залізниць України, якими встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, але не виключно, довідки про вартість вугілля.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 22.05.2023 у справі №910/202/22, про таку характеристику вантажу як стан вологи має бути зазначено у залізничних накладних, за якими здійснювалась відправка, як це передбачено Правилами оформлення перевізних документів, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (додаток 3, графа 20).
Аналогічна правова позиція щодо того, що розрахунок вартості недостачі вантажу здійснюється з врахуванням норми природної втрати під час перевезення вантажу (кам'яного вугілля) відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів та безпосередньо залежить від характеристики (властивості) вантажу, зазначеної в залізничній накладній, неодноразово викладена в постановах Верховного Суду, прийнятих у подібних правовідносинах, зокрема, від 15.03.2021 у справі № 910/5038/20, від 25.01.2021 у справі № 910/118/20, від 07.08.2018 у справі № 910/23346/16, від 16.10.2019 у справі № 910/16904/18.
Враховуючи наведене, посилання відповідача, викладені у письмовому відзиві щодо відсутності додаткових доказів на підтвердження вологості кам'яного вугілля до уваги судом не приймається.
На переконання суду, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт втрати вантажу (залізничні накладні та комерційні акти) та вартість вантажу.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (85621 Донецька обл., Мар'їнський район, село Вовчанка, вул. Нагорна, 1-а, код ЄДРПОУ 33959754) вартість втраченого вантажу у розмірі 36 177 (тридцять шість тисяч сто сімдесят сім) грн. 94 коп., судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 07.03.2024
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА