вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"29" лютого 2024 р. Cправа № 902/1289/23
за позовом: Фізичної особи - підприємця Вареника Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 )
до: Фізичної особи-підприємця Кабаровської Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_2 )
про стягнення 77 000, 00 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
За участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: Корнійчук І.В., Кабаровська Т.А.
25.09.2023 Фізична особа - підприємець Вареник Олександр Сергійович звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кабаровської Тетяни Анатоліївни про стягнення 77 000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.10.2023 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 19.10.2023 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Вареника Олександра Сергійовича до Фізичної особи-підприємця Кабаровської Тетяни Анатоліївни про стягнення 77 000,00 грн - залишено без руху.
30.10.2023 від Фізичної особи - підприємця Вареника Олександра Сергійовича надійшла заява про усунення недоліків до позовної заяви, яка подана у строк встановлений ухвалою суду від 19.10.2023.
Ухвалою суду від 06.11.2023 відкрито провадження у справі № 902/1289/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального провадження. Судове засідання у справі № 902/1289/23 призначено на 05.12.2023.
24.11.2023 від представника відповідача до суду надійшов відзив (вх. № канц.01-34/11245/23)
На визначену дату судом в судове засідання з'явився відповідач та представники відповідача. Позивач не з'явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 06.11.2023.
У судовому засідання представник відповідача надав суду клопотання про долучення доказів до матеріалів судової справи (вх. № канц.01-34/11616/23). Суд залишив вказане клопотання без задоволення, оскільки, подане клопотання не відповідає вимогам ст. 80 ГПК України. Також представником відповідача було заявлено клопотання про відкладення судового засідання.
За результатами проведеного судового засідання, вислухавши позицію сторони, суд дійшов висновку задоволити клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 06.12.2023 повідомлено учасників справи про судове засідання по суті, що відбудеться 04.01.2024.
14.12.2023 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів (вх. № канц.01-34/12006/23).
19.12.2023 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів на позовну заяву (вх. № канц.01-34/12149/23).
На визначену дату судом в судове засідання з'явились відповідач та представник відповідача. Позивач не з'явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 06.12.2023.
В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення судового засідання, з метою ознайомлення та надання письмової позиції щодо наданих позивачем документів.
Суд задовільнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, про що було винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 09.01.2024 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 01.02.2024.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились відповідач та представник відповідача. Позивач не з'явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 09.01.2024 .
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого засідання та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 01.02.2024 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 29.02.2024.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились відповідач та представник відповідача.
Представник позивача не з'явився про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 01.02.2024.
Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі "Kudla v. Poland" заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі "Vernillo v. France" заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі "Frydlender v. France" заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі "Wierciszewska v. Poland" заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі "Capuano v. Italy" заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким "Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання "розумного строку", під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття "розумний строк" та "своєчасний розгляд" застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття "розумний строк" вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП Вареник О.С. посилалась на те, що вказані грошові кошти в загальному розмірі 77 000,00 грн були сплачені на рахунок відповідача безпідставно, оскільки, між сторонами не існують договірні зобов'язання.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, оскільки вважає, що дані кошти були надані на виконання бухгалтерських послуг згідно усної домовленості.
Із наявних доказів встановлено наступне: Фізичною особою підприємцем Вареник О.С. згідно платіжного доручення № 603 від 14.11.2022 року перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи підприємця Кабаровської Т.А. суму коштів у розмірі 12000,00 грн з призначенням платежу: сплата за бухгалтерські послуги згідно договору б/н від 01.01.2022 р. без ПДВ.
Фізичною особою підприємцем Вареник О.С. згідно платіжного доручення № 616 від 29.03.2023 року перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи підприємця Кабаровської Т.А. суму коштів у розмірі 6000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за бухгалтерські послуги згідно договору б/н від 01.01.2023 р. без ПДВ.
Фізичною особою підприємцем Вареник О.С. згідно платіжного доручення № 623 від 25.04.2023 року перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи підприємця Кабаровської Т.А. суму коштів у розмірі 6000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за бухгалтерські послуги згідно договору б/н від 01.01.2023 р. без ПДВ.
Фізичною особою підприємцем Вареник О.С. згідно платіжного доручення № 627 від 01.05.2023 року перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи підприємця Кабаровської Т.А. суму коштів у розмірі 10000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за бухгалтерські послуги згідно договору б/н від 01.01.2023 р. без ПДВ.
Фізичною особою підприємцем Вареник О.С. згідно платіжного доручення № 638 від 23.05.2023 року перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи підприємця Кабаровської Т.А. суму коштів у розмірі 6000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за бухгалтерські послуги згідно договору б/н від 01.01.2023 р. без ПДВ.
Фізичною особою підприємцем Вареник О.С. згідно платіжного доручення № 651 від 01.06.2023 року перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи підприємця Кабаровської Т.А. суму коштів у розмірі 6000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за бухгалтерські послуги згідно договору б/н від 01.01.2023 р. без ПДВ.
Фізичною особою підприємцем Вареник О.С. згідно платіжного доручення № 667 від 24.06.2023 року перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи підприємця Кабаровської Т.А. суму коштів у розмірі 6000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за бухгалтерські послуги згідно договору б/н від 01.01.2023 р. без ПДВ.
Фізичною особою підприємцем Вареник О.С. згідно платіжного доручення № 4С8Х- 148Р-ТТХ5-7530 від 07.08.2023 року перераховано на розрахунковий рахунок Фізичної особи підприємця Кабаровської Т.А. суму коштів у розмірі 25000,00 грн. з призначенням платежу: сплата за бухгалтерські послуги згідно договору б/н від 01.01.2023 р. без ПДВ.
За доводами позивача договір між ФОП Вареник О.С. та ФОП Кабаровською Т.А. не укладався, актів приймання-передачі наданих послуг не підписувалося. Жодних грошових зобов'язань ФОП Вареник О.С. перед ФОП Кабаровською Т.А. не має. Таким чином, ФОП Кабаровська Т.А. безпідставно заволоділа майном ФОП Вареник О.С., яким є грошові кошти у розмірі 77000,00 грн., а тому ФОП Вареник О.С. набув право відповідно до ст.1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України на повернення грошових коштів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України та статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Так, приписами частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Аналіз змісту статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 910/1238/17.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Крім того, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.
Тотожний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року в справі № 910/9072/17.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 року в справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 року в справі № 539/3403/17. Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 року в справі № 910/16334/19.
Приписами статей 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності між сторонами договірних відносин шляхом укладення договору в будь-якій формі.
Також суду не надано жодних розписок, листів, телеграм, актів прийому - передачі інших письмових повідомлень, будь-яких документів або доказів вчинення конклюдентних дій, які б підтверджували укладення сторонами договору про надання послуг, як у письмовій формі, так і у спрощений спосіб.
Будь - яких інших доказів існування правовідносин, на які є посилання в платіжному дорученні у графі "призначення платежу", як і доказів, що між позивачем та відповідачем був укладений правочин, спрямований на настання реальних наслідків, сторонами, в т.ч. відповідачем суду не надано.
Крім того, відповідачем не подано докази, які свідчили би про наявність достатніх правових підстав для утримання ним грошових коштів в розмірі 77 000,00 грн.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки, матеріалами справи підтверджується факт неповернення відповідачем безпідставно набутих коштів, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення будь - яких доказів повернення позивачу безпідставно набутих коштів в сумі 77 000,00 грн відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак, не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати (повернення) спірної суми грошових коштів на користь позивача.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кабаровської Тетяни Анатоліївни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Вареника Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 77 000,00 грн безпідставно отриманих коштів та 2 147, 20 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1; відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2; представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3; представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_4.
Повне рішення складено 11 березня 2024 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (АДРЕСА_1)
3 - відповідачу ( АДРЕСА_2 )