28.02.2024 року м.Дніпро Справа № 912/1935/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники учасників провадження:
від скаржника: Войтович Л.В., адвокат (поза межами суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2023 (суддя Кабакова В.Г.) у справі № 912/1935/23
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність боржника-фізичної особи,
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2023 у справі № 912/1935/23 повернуто заяви ОСОБА_1 від 10.10.2023 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи та від 26.10.2023 про усунення недоліків з доданими до них документами заявнику - ОСОБА_1 .
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ОСОБА_1 , в який просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що звертаючись із заявою про неплатоспроможність боржника суду був наданий конкретизований список (перелік) кредиторів, в якому повністю відображена інформація щодо всіх кредиторів із зазначенням сум заборгованості, реквізитів договорів, строків виконання зобов'язань, та відображені суми заборгованості в розрізі сум заборгованості за типом.
Щодо підстав виникнення зобов'язань Боржника зазначає, що суду першої інстанції направлялись наявні копії документів, які підтверджують наявність між кредиторами та Боржником договірних відносин та, як наслідок, боргових зобов'язань, які підтверджуються також конкретизованим списком кредиторів.
Стосовно твердження суду щодо ненадання боржником виписок про актуальний стан його заборгованості, зазначає, що суду надавалось підтвердження поштового відправлення з описом запитів стосовно отримання копій кредитних договорів та розрахунків заборгованості. Відповіді від кредиторів на адресу боржника не надходили, кредитори повністю проігнорували вимоги боржника.
В свою чергу, Боржник максимально приклав зусилля для того, щоб зібрати всі необхідні документи, встановлені вимогами ст.116 КУзпБ, проте кредитори, розуміючи ситуацію, що боржник збирає документи саме з метою відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, всіляко намагаються перешкоджати боржнику.
Суд не врахував тих обставин, що боржником буде подане клопотання про витребування додаткових доказів його неплатоспроможності, оскільки кредитори добровільно відмовились надати такі копії документів.
Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржувану ухвалу, позбавив Боржника можливості скористатися своїми процесуальними правами щодо витребування доказів своєї неплатоспроможності.
Зауважує, що дослідження обставин наявності/відсутності заборгованості та її розміру належить до кола обставин, які досліджуються судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, відповідно до статті 115 КУзПБ.
При цьому, дослідження та оцінка доказів, наданих на підтвердження викладених у заяві про неплатоспроможність обставин, повинно здійснюватися судом під час проведення підготовчого засідання та вирішення питання про наявність/відсутність підстав для відкриття провадження у справі. Дослідження доказів та оцінка їх належності належить до обставин, які встановлює суд при вирішенні питання по суті заяви (задовольнити заяву та відкрити провадження у справі про неплатоспроможність чи відмовити у відкритті такого провадження), оскільки саме такими доказами заявник підтверджує вимоги заяви.
Наведені обставини залишились поза увагою місцевого господарського суду, який надав оцінку частині поданих заявником документів під час вирішення питання про прийняття заяви до розгляду.
До стадії підготовчого засідання суд першої інстанції не переходив, тому предметом даного апеляційного перегляду є виключно обставини правомірності підстав для повернення заяви про неплатоспроможність заявнику без розгляду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 27.11.2023 здійснено запит матеріалів справи №912/1935/23 із Господарського суду Кіровоградської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
07.12.2023 матеріали справи №912/1935/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2023 у справі № 912/1935/23; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 28.02.2024.
В судовому засіданні 28.02.2024 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області із заявою на підставі ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства з вимогою відкрити провадження з приводу неплатоспроможності фізичної особи.
Ухвалою від 23.10.2023 суд залишив без руху заяву ОСОБА_1 від 10.10.2023 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи. Встановив строк усунення виявлених недоліків при поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство - десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху. Встановив спосіб усунення недоліків, надавши суду:
- інформацію, визначену у п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України;
- належні докази наявності заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві, щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
- докази на підтвердження інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
27.10.2023 засобами електронного зв'язку (з КЕП) боржник подав суду заяву про усунення недоліків від 26.10.2023.
Щодо вимог суду про надання належних доказів наявності заборгованості перед кредиторами, про яких зазначено в заяві, щодо кожного кредитора окремо із документальним підтвердженням суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором, заявник вказав: "На підставі даних кредитної історії Боржника та інформації про виконавчі провадження Боржником складено Список кредиторів і боржників із зазначенням в цьому списку сум боргів, що складаються виключно із сум основного боргу (список доданий до первинної заяви)".
Також заявник зазначив, що адвокат боржника звернувся із адвокатським запитом від 28.09.2023 № 28-09-23/1 до кредиторів з проханням надати копії кредитних договорів та довідок з розрахунком заборгованості, а також вказує про право суду вирішити питання про зобов'язання інших осіб подати до суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
З урахуванням наведених письмових пояснень у клопотанні про усунення недоліків, ОСОБА_1 вважав, що він усунув недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.2023 у цій справі.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення ОСОБА_1 заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи з доданими до неї документами, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Заявником до заяви про усунення недоліків не надано належних доказів, що підтверджують обставини, викладені у заяві, та наявність підстав, визначених ст. 115 КУзПБ, а саме: не надано належних доказів (квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Наведене, в свою чергу, не дає можливості суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд прийшов до висновку, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Отже, при прийнятті та розгляді заяв про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця, господарський суд керується не лише Кодексом України з процедур банкрутства, а також положеннями Господарського процесуального кодексу України та іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у статтях 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у частині другій статті 115 Кодексу.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати положенням Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас, перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність чітко визначений, зокрема, частиною третьою статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Так, відповідно до частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються:
1) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником;
2) документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи - підприємця;
3) конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором;
4) опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно;
6) перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором;
7) копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
8) відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках;
9) копія трудової книжки (за наявності);
10) відомості про роботодавця (роботодавців) боржника;
11) декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства;
12) докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13) інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини;
14) інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Колегія суддів встановила, що до матеріалів заяви від 10.10.2023 заявник додав лише копію укладеного з АТ "ПриватБанк" Кредитного договору №KGMDG109180611 від 17.08.2007.
В порушення п. 3 ч. 3 ст. 116 КУзПБ копії інших трьох кредитних договорів до матеріалів заяви не надані.
Вказане не може бути прийняте судом як належний доказ наявності заборгованості перед кредиторами, оскільки відсутність первинної документації, на підставі якої виникла заборгованість, та суми такої заборгованості, позбавляє можливості суд надати оцінку щодо права боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Заявник у заяві від 10.10.2023 та у заяві про усунення недоліків від 26.10.2023 зазначив, що адвокат боржника звернувся із адвокатським запитом від 28.09.2023 № 28-09-23/1 до кредиторів з проханням надати копії кредитних договорів та довідок з розрахунком заборгованості, а також вказує про право суду вирішити питання про зобов'язання інших осіб подати до суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Разом з цим колегія суддів констатує, що відповідь на вказаний адвокатський запит заявником не отримано, отже, не доведено здійснення всіх залежних від нього дій, спрямованих на отримання доказу, як це передбачено нормами ст. 80 ГПК України.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що суду надавалось підтвердження поштового відправлення з описом запитів стосовно отримання копій кредитних договорів та розрахунків заборгованості, лише частково відповідають дійсності. У поданій до суду заяві боржником надано лише копію запиту до АТ «Універсалбанк». Копії запиту до АТ "ПриватБанк" боржником не надано.
У поданій до суду заяві боржником зазначено про наявність у нього на праві власності житлового будинку за адресою: Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Ватутіна, 30.
В той же час, в порушення п. 5 ч. 3 ст. 116 КУзПБ Горбуновим В.І. до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не додано копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно.
У поданій до суду заяві боржником зазначено, що належний йому об'єкт нерухомого майна на даний час знаходиться в іпотеці. При цьому, в порушення п. 6 ч. 3 ст. 116 КУзПБ ОСОБА_1 у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не зазначена вартість майна, що перебуває в іпотеці, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта, сума грошових вимог, підстава виникнення зобов'язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором.
Отже, Заявником до заяви про усунення недоліків не надано належних доказів, що підтверджують обставини, викладені у заяві, та наявність підстав, визначених ст. 115 КУзПБ, а саме: не надано належних доказів (квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за зобов'язанням), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Кодекс України з процедур банкрутства визначає обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Метою законодавця при запровадженні процедури банкрутства фізичних осіб було створення правового механізму, який дозволить фізичній особі - боржнику відновити її задовільний фінансовий стан через механізм погашення всіх існуючих боргів, що реалізується, в тому числі шляхом реструктуризації зобов'язань.
Передумовою звернення фізичної особи - боржника до господарського суду із відповідною заявою та намір кінцевого результату є повне відновлення платоспроможності такої особи.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено п. 3, 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ.
У даному випадку заявником наведено підстави, передбачені ч. 2 та 4 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та самостійно визначено суми грошових вимог за правочином, копію якого додано, що не підтверджені квитанціями, банківськими виписками тощо.
Щодо належності та допустимості кредитної історії для вирішення судом питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022, зроблено наступний правовий висновок.
При ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Крім того, Верховний Суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 зазначив, що у справах про банкрутство (у т.ч. неплатоспроможність фізичних осіб) стадія відкриття провадження має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у такій категорії справ поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
Таким чином, оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні вищезазначені правові наслідки, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Такий правовий висновок вбачається обґрунтованим також з тих підстав, що лише фізична особа-боржник (яка є єдиним суб'єктом звернення із відповідною заявою) наділена правом на подання відповідних доказів у підтвердження обставин своєї неплатоспроможності чи її загрози. Тому відсутність на цій стадії інших учасників справи, які мають право подати свої доводи чи заперечення щодо таких обставин чи доказів, зумовлює необхідність добросовісного виконання боржником своїх процесуальних обов'язків щодо доказування наявності обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Крім того, стандарт доказування "достатність доказів" було виключено із ГПК, водночас у справах про неплатоспроможність фізичної особи господарський суд враховує, окрім належності та допустимості, також достатність поданих боржником доказів для підтвердження та доведення обставин неплатоспроможності чи її загрози, як підстави для відкриття провадження у такій справі.
У цьому контексті колегія суддів вважає, що самого кредитного звіту недостатньо для підтвердження вказаних обставин, оскільки такий звіт хоч і є належним доказом наявності кредитних відносин боржника з кредиторами, однак може містити неповну чи недостовірну інформацію про розмір та структуру заборгованості боржника, в тому числі за основним зобов'язанням.
Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 917/1604/21 від 16.11.2022 з огляду на передбачене частиною п'ятою статті 13 Закону № 2704-IV (Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій") право суб'єкта кредитної історії щодо звернення до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал.
Окрім того, у заяві від 10.10.2023 боржник також зазначив, що Кодекс України з процедур банкрутства також визначає, що бюро кредитних історій є джерелом достовірної та повної інформації про правовідносини боржника з кредиторами, до якого має право звертатись й арбітражний керуючий, перевіряючи достовірність інформації, наданої боржником у справах про неплатоспроможність фізичних осіб, як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 114 КУзПБ.
Однак, вказана норма КУзПБ надає право арбітражному керуючому у справі про неплатоспроможність фізичної особи отримувати інформацію з державних реєстрів, у тому числі з бюро кредитних історій, у порядку, передбаченому законодавством, а не визначає кредитну історію належним доказом на підтвердження підстав виникнення зобов'язань та сум грошових вимог при звернення до суду з заявою про відкриття провадження з приводу неплатоспроможності фізичної особи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що господарський суд прийшов до правильного висновку про неналежне виконання заявником ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки матеріали поданої заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не містять належних доказів (квитанцій, банківських виписок тощо), що підтверджують суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за зобов'язанням) та підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Наведене, в свою чергу, не дає можливості суду здійснити перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №917/1604/21 від 16.11.2022.
Як слідує з усталеної практики Верховного Суду, право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Як зазначено у пунктах 69-70 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.12.2021 по справі № 910/8306/20, законодавець визначив саме процедуру реструктуризації боргів як пріоритетну, яка є найбільш оптимальним варіантом закінчення справи про неплатоспроможність як для фізичної особи боржника, так і для кредиторів, оскільки там відбувається відновлення платоспроможності та більш повно погашаються борги боржника. І тільки за умови добросовісності громадянина, інститут неплатоспроможності фізичної особи може стати дієвим механізмом. При цьому для боржника-фізичної особи він дозволить зберегти та акумулювати активи для відновлення платоспроможності, а для кредитора - стане гарантією повернення заборгованості. Метою і завданням процедури реструктуризації боргів, зокрема, є забезпечення розгляду кредиторами розробленого боржником проекту плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності. При цьому такий документ слід вважати закономірними очікуваннями кредиторів, як в частині його розгляду, так і в період його реалізації, коли має місце фактичне погашення їх вимог в межах процедури реструктуризації.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.
Так, у рішенні у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France, заява N 13343/87, від 04.12.95) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. ЄСПЛ у своїх рішеннях також неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява N 35787/03, п. 29, від 26.07.2007).
Отже, як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Згідно з частиною першою статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.
За приписами частини третьої статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, приписами статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.
Разом з тим, частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви, а саме якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з частиною першою статті 38 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи, якщо:
- заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
- до постановлення ухвали про відкриття провадження у справі від заявника надійшла заява про відкликання заяви про відкриття провадження у справі;
- заявником до цього суду подано іншу заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство щодо того самого боржника і щодо такої заяви на час вирішення питання про відкриття провадження у справі не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство, повернення заяви про відкриття провадження у справі, залишення заяви без руху.
У зв'язку чим виникла колізія між зазначеними нормами Кодексу України з процедур банкрутства та ст.174 ГПК, як загальною нормою, яка регулює питання залишення позову без руху.
Така колізія повинна бути усунена шляхом застосування до вказаних правовідносин ст. 174 ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Ці особливості стосуються вимог, які законодавець виклав відносно заяв про відкриття провадження у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що містяться у ст. ст. 34 та 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Тобто, суддя у разі виявлення невідповідності заяви про відкриття у справі про неплатоспроможність фізичної особи вимогам статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, має протягом п'яти днів з дня надходження заяви до суду постановити ухвалу про залишення заяви без руху. А у разі не усунення вказаних в ухвалі недоліків, повернути заяву заявникові (ч. 4 ст. 174 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд правомірно повернув без розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.10.2023 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи та від 26.10.2023 про усунення недоліків, а також додані до них документи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2023 у справі № 912/1935/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 01.11.2023 у справі № 912/1935/23 - залишити без змін.
Судові витрати ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст.ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 11.03.2024.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков