вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" лютого 2024 р. Справа№ 910/14636/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Прокопенко О.В.
учасники справи:
від позивача: Осадчук Т.А.
від відповідача: Логінов К.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Індастріал Медіа Нетворк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023
у справі №910/14636/23 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Приватного акціонерного товариства "Індастріал Медіа Нетворк"
про стягнення 929 418,80 грн
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14636/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Індастріал Медіа Нетворк" на користь комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" заборгованість у розмірі 929 418 (дев'ятсот двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімнадцять) грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 13 941 (тринадцять тисяч дев'ятсот сорок один) грн 28 коп.
Рішення обґрунтовано тим, що суд встановив наявність зобов'язання у відповідача про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307 в частині здійснення оплати за надання права користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності (відповідно до умов Договору) та настання строку виконання такого зобов'язання, а тому позовна вимога про стягнення боргу у розмірі 929 418,80 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Індастріал Медіа Нетворк" подало апеляційну скаргу, в якій просило прийняти апеляційну скаргу до розгляду; за наслідками розгляду цієї апеляційної скарги рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14636/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Приватного акціонерного товариства "Індастріал Медіа Нетворк" про стягнення заборгованості в розмірі 929418,80 грн відмовити повністю.
Апеляційна скарга зокрема обґрунтована тим, що апелянт у серпні 2020 року звернувся з листом до позивача з висловленням наміру припинити дію Договору. Ним було втрачено лист про намір припинити дію Договору від серпня 2020 року. Однак, надані докази на підтвердження вказаної обставини, а саме: Наказ №24/02/2022 від 24.02.2022 "Щодо вивезення документів підприємства з питань діяльності в безпечне місце", Наказ №17/05/2022 від 17.05.2022 "Про створення комісії з розслідування", Акт про втрату документів підприємства від 27.05.2022, не дають можливість встановити зміст втрачених документів, а тому вони не можуть бути доказом підтвердження обставини направлення листа про намір припинити дію Договору від серпня 2020 року. Апелянт надав відповіді на претензії позивача, які містять відмови щодо виконання виставлених вимог з посиланням на припинення Договору в минулому. Однак, вказані докази не підтверджують обставину направлення позивачу належного повідомлення про припинення Договору, а також не надано доказів направлення або отримання позивачем вказаних відповідей відповідно до п. 10.2 Договору.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач посилається на обґрунтованість рішення та безпідставність вимог, викладених в апеляційній скарзі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Індастріал Медіа Нетворк" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14636/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.02.2024.
У судовому засіданні 14.02.2024 було оголошено перерву до 21.02.2024.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що 01.11.2012 між комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство) та приватним акціонерним товариством "Індастріал Медіа Нетворк" (сервітуарій) укладено Договір №11-С/307 про встановлення сервітуту.
Пунктом 8.1 Договору установлено, що даний договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2013 і діє до 31.03.2013.
Пунктом 9.3 Договору передбачено, що зміни та доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення сторонами додаткових письмових угод, які підписуються сторонами та є невід'ємною частиною договору.
01.09.2013 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору №11-С/307 про встановлення сервітуту від 01.11.2012, якою, зокрема, змінено п. 8.1 Договору, виклавши його в редакції: "Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2014 року.".
01.10.2014 сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору №11-С/307 про встановлення сервітуту від 01.11.2012, якою, зокрема, змінено п. 8.1 Договору, виклавши його в редакції: "Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2015 року.".
01.02.2015 сторонами укладено Додаткову угоду №3 до Договору №11-С/307 про встановлення сервітуту від 01.11.2012, якою викладено Договір в новій редакції під назвою: "Договір про встановлення сервітуту № ТМ-11-С/307".
Предметом указаного договору є обмежене право користування сервітуарієм житловими та нежитловими будівлями комунальної власності для розміщення сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресами зазначеними в додатку №1 до цього договору.
Об'єкти розміщення використовуються виключно для розміщення комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, крім радіотехнічних, між кінцевим обладнанням у визначеному сторонами місці.
У подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди №№4 - 8 до Договору про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307.
01.08.2018 сторонами укладено Додаткову угоду №9 до Договору про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307, якою, зокрема, викладено п. 3.3 Договору в наступній редакції: "Щомісячний розмір Плати за даним Договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється Підприємством Сервітуріарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця.
Рахунок надається Підприємством Сервітуарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв'язку відповідно до реквізитів Сервітуарія вказаних в даному Договорі.
На момент підписання даного Договору щомісячна Плата становить 35 768,40 грн (Тридцять п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), в тому числі ПДВ 20% - 5 961,40 грн (П'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 40 копійок).
Загальний розмір Плати за даним Договором становить суму всіх здійснених щомісячних Плат.".
Позивачем на виконання п.3.3 Договору з травня 2020 по грудень 2022 року виставлялися рахунки на оплату, копії яких містяться у матеріалах справи.
Зокрема позивач стверджував, що вищевказані рахунки направлялися на адресу відповідача, у свою чергу відповідач не спростовував вказану обставину. Також позивачем надано відповідні докази користування засобами поштового зв'язку (списки згрупованих відправлень листів рекомендованих, фіскальні чеки, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень).
Заперечуючи щодо позову відповідач зазначає, що 12.03.2020 Київською міською Радою прийнято рішення №236/8406 "Про встановлення плати за доступ до елементів інфраструктури об'єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності територіальної громади міста Києва" (далі - рішення №236/8406). У зв'язку з прийняттям вказаного рішення відповідач вважає, що позивач втратив статус належного надавача послуг, а тому відсутні будь-які правові підстави для здійснення оплати за Договором.
Рішення №236/8406 містить, зокрема, припис щодо прав та обов'язків балансоутримувачів об'єктів будівництва, транспорту, енергетики, кабельної каналізації електрозв'язку, будинкової розподільної мережі комунальної власності територіальної громади міста Києва, а саме: забезпечувати на договірній основі безперешкодний та недискримінаційний доступ операторів та провайдерів телекомунікацій, уповноважених ними осіб до об'єктів, які закріплені на праві господарського відання оперативного управління, в тому числі, перебувають на балансі.
Апелянт стверджує, що він у серпні 2020 року звернувся з листом до позивача з висловленням наміру припинити дію Договору.
Пунктом 9.2 Договору передбачено, що у разі якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах.
Припинення користування об'єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється Актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (п. 9.3 Договору).
Всі Документи (акти, додатки тощо), які будуть складені та підписані в порядку, установленому цим договором, є невід'ємною частиною договору. Усі документи за договором вважаються наданими іншій стороні належним чином, у разі, якщо вони надіслані рекомендованим листом та/або кур'єром під розписку (п. 10.2 Договору).
Апелянт стверджує, що ним було втрачено лист про намір припинити дію Договору від серпня 2020 року. Однак, надані докази на підтвердження вказаної обставини, а саме: Наказ №24/02/2022 від 24.02.2022 "Щодо вивезення документів підприємства з питань діяльності в безпечне місце", Наказ №17/05/2022 від 17.05.2022 "Про створення комісії з розслідування", Акт про втрату документів підприємства від 27.05.2022, не дають можливість встановити зміст втрачених документів, а тому вони не можуть бути доказом підтвердження обставини направлення листа про намір припинити дію Договору від серпня 2020 року.
Апелянт, обґрунтовуючи автоматичне припинення дії Договору, здійснює посилання на рішення №236/8406 Київської міської Ради, однак ним не було вчинено інших належних дій, спрямованих на розірвання Договору у установленому порядку або шляхом звернення з відповідним позовом до суду.
Матеріали справи містять акти розміщення обладнання на умовах сервітуту, однак в матеріалах справи відсутній акт закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту (відповідно до п. 9.3 Договору), а тому відсутні підстави вважати, що відповідач припинив користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності, передбаченими Договором.
Також, апелянтом не надано доказів укладання інших договорів з балансоутримувачами житлових та нежитлових будівель комунальної власності, а тому єдиною правовою підставою розміщення свого обладнання на вказаних об'єктах є укладений між позивачем та відповідачем Договір.
Отже, Договір про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307 є чинним та не розірваним у установленому Договором та законом порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 401 ЦК України установлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Сервітут може бути установлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 1 ст. 402 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не установлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Згідно ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Ураховуючи наведене,колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність зобов'язання у відповідача про встановлення сервітуту від 01.11.2012 №ТМ-11-С/307 в частині здійснення оплати за надання права користування житловими та нежитловими будівлями комунальної власності (відповідно до умов Договору) та настання строку виконання такого зобов'язання, та задоволення позовної вимоги про стягнення боргу у розмірі 929 418,80 грн
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів установила, що обставини, на які посилається скаржник - ПрАТ "Індастріал Медіа Нетворк", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14636/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14636/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Індастріал Медіа Нетворк" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14636/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2023 у справі №910/14636/23 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Приватне акціонерне товариство "Індастріал Медіа Нетворк".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.03.2024.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов