ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 березня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2963/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.
секретар судового засідання: Кратковський Р.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Ракітін П.С., довіреність №270 від 30.05.2023р.;
від відповідача: Лук'янов О.В., трудовий договір від 01.07.2021р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 про розстрочення виконання судового рішення
у справі №916/2963/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
до Акціонерного товариства "Херсонгаз"
про стягнення 3 788 369,68 грн,-
головуючий суддя - Волков Р.В.
місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області
В судовому засіданні 07.03.2024 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У червні 2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Херсонгаз" про стягнення 3 788 369,68 грн. з яких: 2 612 310,35 грн основної заборгованості; 487 924,27 грн пені; 598 238,32 грн інфляційних втрат; 89 896,74 грн 3 % річних.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 17.07.2023 відкрито провадження у справі №916/2963/23.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.11.2023 у справі №916/2963/23 позов задоволено, стягнуто з Акціонерного товариства "Херсонгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 2 612 310,35 грн основної заборгованості, 487 924,27 грн пені, 598 238,32 грн інфляційних втрат, 89 896,74 грн 3% річних, 56 825,55 грн витрат по сплаті судового збору.
28.12.2023 до суду першої інстанції від Акціонерного товариства "Херсонгаз" надійшла заява (вх.№2-1930/23 від 28.12.2023), в якій останнє просило відстрочити виконання рішення (частково, в сумі 390 234,73 грн.) строком на 8 місяців (щомісячний розмір погашення боргу становитиме 48 779,34 грн) з можливістю дострокового виконання.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на часткову сплату позивачу заборгованості, перебування в тимчасовій окупації (з 01.03.2022 по 11.11.2022) міста Херсон, а лівобережжя Херсонщини - і станом на даний час. У якості виключних обставин, якими відповідач мотивує необхідність надання йому розстрочки, зазначено наступні:
- захоплення АТ «Херсонгаз» та створення на його матеріальній базі «государственного унитарного предприятия», із введенням окупаційною владою «нових тарифів» та примушення споживачів сплачувати вартість послуг з розподілу природного газу на банківські рахунки російських підсанкційних банків;
- блокування окупантами мобільного зв'язку та Інтернету від українських операторів в м. Херсон з 31.05.2022, внаслідок чого не працюють електронні ключі та інтернет банкінг;
- позбавлення Товариства всього рухомого майна, зокрема: автомобільний транспорт, землерийна техніка, механізми, технологічне обладнання та пошукові прилади, інструменти, комп'ютерна та офісна техніка тощо було вивезено (вкрадено) окупантами. Товариство також втратило доступ до програмного забезпечення обліку послуг розподілу природного газу;
- постійне пошкодження та руйнування/знищення газорозподільної інфраструктури, внутрішньобудинкових систем газопостачання споживачів послуг розподілу природного газу, внаслідок чого такі споживачі звільнені від оплати послуг;
- вимушене переміщення більше 70% споживачів послуг з розподілу природного газу з м. Херсона та Херсонської області на підконтрольну територію України або закордон;
- з початку повномасштабного вторгнення російських військ, АТ «Херсонгаз» також втратило 105 148 побутових споживачів лівобережної частини Херсонщини, яка наразі залишається тимчасово окупованою, без врахування підприємств, які також припинили діяльність;
- більшість підприємств припинили діяльність та/або повідомили по настання форс-мажорних обставин. Їх виробничі потужності були зруйновані та/або захоплені/вкрадені окупантами;
- тривала відсутність електропостачання у Херсоні. Перед звільненням м. Херсон, окупантами були зруйновані всі магістральні лінії електропередачі, які живили місто, про що повідомляв ОСОБА_1 , операційний директор «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна», яка управляє «Херсонобленерго»;
- АТ «Херсонгаз» є об'єктом критичної інфраструктури та має важливе суспільне значення, забезпечуючи мешканців Херсонщини та об'єкти бюджетної сфери (у тому числі школи, садочки, лікарні) можливістю користуватися природним газом;
- станом на сьогодні АТ «Херсонгаз» працює в «аварійному режимі», із залученням підрозділів аварійно-диспетчерської служби (за рахунок гуманітарної/благодійної допомоги) з метою локалізації і ліквідації аварійних ситуацій в газорозподільній системі внаслідок постійних обстрілів та з метою забезпечення можливістю користування природним газом споживачів звільнених територій Херсонської області;
- Херсонська міська територіальна громада з 01.05.2023 знаходиться у переліку територій активних бойових дій, проте фактично з моменту деокупації (11.11.2022), звільнена частина Херсонщини щоденно обстрілюється російськими військами, внаслідок чого руйнуються у тому числі газорозподільні мережі;
- станом на сьогодні, на території деокупованої частини Херсонської області, зафіксовано понад 4000 одиниць пошкоджених ділянок газопроводів різного рівня тиску, класифікації, газорозподільного обладнання тощо, при цьому, кожна така окрема складова має від 1 до 641 пошкоджень різного ступеню. Кожен такий випадок створює аварійну ситуацію. Для локалізації і ліквідації аварійних ситуацій, АТ «Херсонгаз» має забезпечувати достатній обсяг робіт на пошкоджених ділянках газопроводів, який дозволить «доставляти» до кожного споживача деокупованої частини Херсонщини природний газ. В першу чергу на забезпечення таких заходів Товариство повинно мати обігові кошти. Примусове стягнення всієї суми позбавить Товариство можливості вживати оперативних заходів для локалізації і ліквідації аварійних ситуацій;
- крім постійних обстрілів, які щоденно завдають збитків Товариству, внаслідок підриву 06.06.2023 Каховської ГЕС відбулось затоплення населених пунктів поблизу річки Дніпро, було затоплено також м. Херсон. Регіональною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій факт руйнування Каховської ГЕС визнано надзвичайною ситуацією техногенного характеру. Внаслідок затоплення м. Херсона та деокупованої частини Херсонської області (під затоплення також потрапило газорозподільне обладнання, адміністративні будівлі Товариства, документи, офісна техніка тощо) багатьом споживачам було припинено постачання/розподіл природного газу на підставі підпункту 8 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ.
09.01.2024 від представника позивача до суду надійшли пояснення щодо часткової сплати заборгованості відповідачем, згідно яких останнім повністю сплачено основний борг за період березень-липень 2022 р. у сумі 694 204,81 грн.
10.01.2024 до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача щодо складових частин суми, яку він просить розстрочити.
Згідно даних пояснень відповідач, з урахуванням здійснення часткової сплати заборгованості та норм Закону 1639, просив суд розстрочити виконання рішення в частині 351 646,85 грн, що складається із 294 821,30 грн (нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня за період березні-липня) та 56 825,55 грн витрат по сплаті судового збору.
При цьому відповідач просив розстрочити вказану суму (351 646,85 грн) строком на 7 місяців з можливістю дострокового виконання (сума щомісячного платежу становитиме 50 235,26 грн).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 у справі №916/2963/23 (суддя Волков Р.В.) заяву (вх. №2-1930/23 від 28.12.2023) представника Акціонерного товариства "Херсонгаз" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/2963/23 задоволено частково. Розстрочено виконання рішення від 28.11.2023 у справі № 916/2963/23 в частині стягнутої суми заборгованості у розмірі 351 646,85 грн, згідно наступного графіку: до 10.02.2024 - 117 215,62 грн; до 10.03.2024 - 117 215,62 грн; до 10.04.2024 - 117 215,61 грн. В іншій частині заяви відмовлено.
Суд попередньої інстанції, частково задовольняючи заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення, ураховуючи наведені у заяві обставини, надані відповідачем докази та пояснення в їх сукупності, а також враховуючи принципи розумності та справедливості, баланс інтересів сторін, дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача та відповідно можливість розстрочення виконання рішення від 28.11.2023 у справі № 916/2963/23 в частині стягнутої суми заборгованості у розмірі 351 646,85 грн, згідно наступного графіку: до 10.02.2024 - 117 215,62 грн; до 10.03.2024 - 117 215,62 грн; до 10.04.2024 - 117 215,61 грн.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 у справі №916/2963/23 про розстрочення виконання судового рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви АТ «Херсонгаз» про розстрочення виконання судового рішення у справі №916/2963/23.
ТОВ «Оператор ГТС України» не погоджується з ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 у справі №916/2963/23 про розстрочення з ухвалою Господарського суду Одеської області про розстрочення виконання судового рішення, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм процесуального, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справ, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідності висновків суду першої інстанції обставин справи, з підстав, викладених в даній апеляційній скарзі.
Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що ст. 331 ГПК України не передбачено розстрочення частини судового рішення й отже відповідач просить розстрочити виконання рішення у спосіб, не передбачений процесуальним законодавством, що вже є достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви Херсонгаз.
Апелянт вказує, що як на підставу для розстрочення виконання рішення суду, відповідач посилається на наслідки спричинені збройною агресією російської федерації. Таким чином, в контексті розгляду заяви про розстрочення заборгованості, Херсонгаз мало надати докази щодо свого реального майнового стану та своєї платоспроможності.
Проте Херсонгаз не надало інформацією про всі розрахунки, докази відсутності руху коштів по банківських рахунках, докази про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів, доказів того, що задоволення вимог позивача приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань відповідача в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Разом з тим, ТОВ «Оператор ГТС України» наголошує, що інформація, наявна у відкритих джерелах (Єдиний веб-портал використання публічних коштів (https://spending.gov.ua), свідчить, що за останній час на рахунки Херсонгаз, надійшли грошові кошти у обсязі, достатньому для сплати заборгованості в сумі 390 234,74 грн, яку Херсонгаз просить розстрочити.
З огляду на вказане, апелянт наполягає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неможливість погашення заборгованості без її розстрочення, а факти наведені вище свідчать про зворотнє.
Скаржник також вказує, що з метою забезпечення функціонування газотранспортної системи, яка належить на праві власності державі Україна, ТОВ «Оператор ГТС України» за власні кошти постійно здійснює проведення ремонтів, пов'язаних із ліквідацією наслідків бойових дій, з метою не допущення припинення транспортування природного газу як для Замовників, які здійснюють свою господарську діяльність на території України так до країн Європейського Союзу. Водночас Замовники послуг транспортування мають значну дебіторську заборгованість перед ТОВ «Оператор ГТС України».
На думку скаржника, застосування інституту розстрочення виконання судового рішення призведе до обмеження Оператора ГТС у праві на своєчасне отримання грошових коштів, які останнім скеровуються для забезпечення надійної та безпечної експлуатації газотранспортної системи, яка належить на праві власності державі Україна, що в свою чергу надає можливість споживачам (фізичним та юридичним особам) отримувати обсяги природного газу для своїх власних потреб, зокрема для опалення приміщень, забезпечення діяльності виробничих об'єктів, тощо, що в умовах військової агресії проти держави Україна є неприпустимим та може призвести до істотних негативних наслідків, зокрема враховуючи зупинення транзиту природного газу через ГС «Сохранівка» та прикордонну компресорну станцію (КС) «Новопсков», що знаходиться на окупованій території.
Окремо скаржник звернув увагу, що здійснення господарської діяльності Відповідачем як Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від роботи газотранспортної системи України, оскільки саме з газотранспортної системи Позивача надходять до газорозподільної системи Відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживача.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.01.2024 про розстрочення виконання судового рішення у справі №916/2963/23; призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" на 07 березня 2024 року об 11:30 год.
07.02.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" - Ракітіна Павла Сергійовича про участь в судовому засіданні, яке призначене на 07.03.2024 об 11:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку „EASYCON" (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 ).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" - Ракітіна Павла Сергійовича про проведення судового засідання, призначеного на 07 березня 2024 року об 11:30 год, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення „EASYCON".
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу без змін.
У судовому засіданні 07.03.2024, проведеному в режимі відеоконференції, представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, представник Акціонерного товариства " Херсонгаз " висловив заперечення проти її задоволення.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За умовами частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Частинами першою, другою статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.
За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі "Деркач та Палек проти України" Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, даний пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії"). У рішенні по справі "Чіжов проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
В силу частин першої, п'ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Частинами третьою, четвертою статті 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, надання відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є процесуальною дією суду, яка вчиняється останнім за встановлення обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
При цьому колегією суддів враховується, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, вказана норма процесуального закону не вимагає.
Законодавцем визначено чіткі критерії для застосування відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення, обмежено строк надання такого відстрочення (розстрочення) виконання, визначено можливість вжиття заходів забезпечення на період дії відстрочки (розстрочення) та не передбачено можливості настання наслідків щодо порушення конституційного принципу обов'язковості виконання судового рішення.
Аналогічну правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладено в постанові від 16.10.2020 у справі №905/2912/15.
Відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому.
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).
Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.
Відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення не повинно сприяти ухиленню від його виконання та впливати на фінансовий стан позивача.
Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.09.2020 у справі №905/30/16, від 14.07.2020 у справі №908/1884/19 та від 16.01.2020 у справі №910/1820/19.
Водночас чинним законодавством України не передбачено вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки (розстрочення), натомість встановлено лише критерії для визначення таких обставин. Зокрема, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан; стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Крім того, обставини, за яких виконання рішення неможливе, повинні існувати насправді, в реальності, та безпосередньо перешкоджати його виконанню в строки, в обсязі та в порядку, визначені у рішенні, а тому не є підставами для надання відстрочки або розстрочення виконання рішення обставини, які зумовлені суб'єктивним фактором і неправомірною поведінкою самого боржника.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів зауважує на тому, що відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку після оцінки обставин справи, наведених учасниками справи, наданих ними обґрунтувань та дослідження доказів.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За умовами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування необхідності надання відповідачу розстрочки виконання рішення, останній насамперед посилається на введення в Україні воєнного стану та обставини перебування м. Херсон та Херсонської області в тимчасовій окупації військ РФ, наслідком чого стало позбавлення Товариства рухомого майна, пошкодження та руйнування/знищення газорозподільної інфраструктури, вимушене переміщення споживачів послуг з розподілу природного газу з м. Херсона та Херсонської області, тривала відсутність електропостачання у м. Херсон. Також відповідач звертає увагу, що АТ «Херсонгаз» є об'єктом критичної інфраструктури та має важливе суспільне значення, забезпечуючи мешканців Херсонщини та об'єкти бюджетної сфери (у тому числі школи, садочки, лікарні) можливістю користуватися природним газом. Зазначає, що Херсонська міська територіальна громада з 01.05.2023 знаходиться у переліку територій активних бойових дій та, крім постійних обстрілів, які щоденно завдають збитків Товариству, внаслідок підриву 06.06.2023 Каховської ГЕС відбулось затоплення населених пунктів поблизу річки Дніпро, було затоплено також м. Херсон. Регіональною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій факт руйнування Каховської ГЕС визнано надзвичайною ситуацією техногенного характеру. Внаслідок затоплення м. Херсона та деокупованої частини Херсонської області багатьом споживачам було припинено постачання/розподіл природного газу на підставі підпункту 8 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ.
Дослідивши наведені відповідачем на обґрунтування своєї позиції доводи щодо можливості відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2023 у справі №916/2963/23, суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначені відповідачем обставини, в сукупності є об'єктивно такими, які на теперішній час істотно утруднюють виконання вищенаведеного судового рішення.
При цьому судом апеляційної інстанції враховується в якості надзвичайної події загальновідому обставину військової агресії проти України, що зумовила пошкодження та знищення низки об'єктів газорозподільної інфраструктури, що об'єктивно призвело до втрати виробничих потужностей Акціонерного товариства "Херсонгаз".
Даний висновок суду про те, що обставина перебування відповідача у стані економічної кризи у зв'язку з проведенням бойових дій, зокрема, у зонах розміщення структурних підрозділів підприємства, перешкоджає повному відновленню його виробничої діяльності, носить винятковий характер і ускладнює виконання судового рішення повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.09.2019 у справі №905/1885/18.
Крім того, апеляційний господарський суд наголошує на тому, що розстрочення виконання рішення жодним чином не зменшує суму грошових коштів, яка має бути сплачена боржником на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2023 у справі №916/2963/23, натомість таке відстрочення забезпечить реальне виконання останнім цього рішення та дозволить досягти мети виконання судового рішення з дотриманням балансу інтересів обох сторін (співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора), тим більше, що тривалість відповідного розстрочення для стягувача не є надмірною та визначена з урахуванням дозволених процесуальним законом меж.
За таких обставин, враховуючи не подання позивачем до господарського суду жодного доказу на підтвердження погіршення його фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні його діяльності чи завдання останньому збитків в результаті відстрочення виконання судового рішення у даній справі, а також суспільну значимість діяльності Акціонерного товариства "Херсонгаз", колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для частково задоволення заяви (вх. №2-1930/23 від 28.12.2023) представника Акціонерного товариства "Херсонгаз" та розстрочення виконання судового рішення від 28.11.2023 у справі № 916/2963/23 в частині стягнутої суми заборгованості у розмірі 351 646,85 грн, згідно наступного графіку: до 10.02.2024 - 117 215,62 грн; до 10.03.2024 - 117 215,62 грн; до 10.04.2024 - 117 215,61 грн., що є адекватним проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами законодавства, яке регулює порядок виконання судових рішень, у тому числі і можливість розстрочення їх виконання.
Таким чином, з огляду на те, що питання відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який, у свою чергу, навів належні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення суду у цій справі на 3 місяці, і в даному випадку не вбачається, що суд першої інстанції використав свої повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, а доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 10.01.2024 у справі №916/2963/23 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від „10" січня 2024 року у справі №916/2963/23 залишити без змін.
Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.
Повний текст постанови
складено „11" березня 2024 року.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя Я.Ф. Савицький