ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
11 березня 2024 року м. ОдесаСправа № 915/1450/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Колоколова С.І.,
Діброви Г.І.,
перевіривши матеріали апеляційної скарги та клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження Фізичної особи-підприємця Ільїної Віоли Михайлівни
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 12 жовтня 2023 року (повний текст складено 23.10.2023)
у справі № 915/1450/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Ільїної Віоли Михайлівни
до відповідача Виконавчого комітету Миколаївської міської ради
про зобов'язання укласти додаткові угоди про продовження договорів сервітуту.,-
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2023 у справі №915/1450/21 (суддя Коваль С.М.) у задоволені позову Фізичної особи-підприємця Ільїної Віоли Михайлівни відмовлено. Скасовано заходи щодо забезпечення позову, які вжиті ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.09.2021 у справі №915/1450/21.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Ільїна Віола Михайлівна звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2023 у справі №915/1450/21 та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2023 у справі №915/1450/21, яке обґрунтовано тим, що позивач не отримував повний текст вказаного рішення, а про наявність останнього та з його зміст дізнався з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 15.02.2024, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Колоколова С.І., Діброви Г.І.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Ільїної Віоли Михайлівни було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Миколаївської області матеріалів справи №915/1450/21 до суду апеляційної інстанції.
26.02.2024 матеріали справи №915/1450/21 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Перевіривши отримані матеріали справи та апеляційну скаргу з доданими до неї документами, дослідивши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного рішення від 12.10.2023 був винесений судом першої інстанції 23.10.2021, але до суду апеляційної інстанції відповідну апеляційну скаргу на вказане рішення позивачем було подано через систему «Електронний суд» лише 15.02.2024, тобто з пропуском встановленого чинним законодавством строку.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження позивач зазначає, що про рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2023 у справі №915/1450/21 Фізична особа-підприємець Ільїна Віола Михайлівна дізналась лише в інтернет-мережі - з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки не отримувала копію судового рішення від суду.
Однак, жодного доказу на підтвердження даної обставини апелянтом суду не надано; ним навіть не вказано дату такого ознайомлення (враховуючі те, що оприлюднення оскаржуваного судового рішення у зазначеному Реєстрі відбулось 07.11.2023).
Навпаки, з огляду на матеріали справи вбачається, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2023 у справі №915/1450/21 було надіслано позивачу на його адресу: вул. Нікольська, 13 кв. 9, м. Миколаїв, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.11.2023 за штрих-кодовим ідентифікатором 06 002 325 618 80 (т.1 а.с. 163).
Із даного повідомлення вбачається, останнє позивачу вручено не було, а оскаржуване рішення було повернуто Укрпоштою відправнику - Господарському суду Миколаївської області 08.12.2023 з позначкою - «за закінченням встановленого терміну зберігання».
При цьому, судовою колегією встановлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, офіційним зареєстрованим місцем знаходження Фізичної особи-підприємця Ільїної Віоли Михайлівни (код РНОКПП НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 .
Саме на вказану адресу позивача і направлялась вся поштова кореспонденція судом першої інстанції (яка також поверталась до суду із позначкою Укрпошти про невручення), і саме цю адресу особисто зазначає апелянт в своїй апеляційній скарзі.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення суду) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Матеріали справи свідчать, що повідомлення про зміну місцезнаходження позивача станом на дату винесення суду першої інстанції від 12.10.2023 у матеріалах справи №915/1450/21 відсутні.
Відтак, місцевим господарським судом своєчасно у встановлені строки направлялись копії процесуальних документів на адресу позивача, а апелянтом не підтверджено відповідними доказами поважні причини неотримання поштової кореспонденції.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судовою колегією враховуються положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, за пунктами 99 та 116 указаних Правил, повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням терміну зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.
Водночас порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
Апеляційна колегія звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15, відповідно до якої у тому разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення
З огляду на вказане, апеляційна колегія зазначає, що сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16, від 23.11.2018 у справі №10/17-3639-2011, від 22.08.2019 у справі №922/85/18, від 19.09.2019 у справі №922/1775/16.
У даному контексті апеляційний суд враховує, що протягом розгляду справи представництво позивача в суді здійснювали його представники, які системно заявляли клопотання про відкладення судових засідань (т. 1 а.с. 100, 116, 131, 138) і яким суд першої інстанції, задовольняючи таки клопотання, додатково направляв ухвали-повідомлення щодо дати наступних судових засідань на електронні адреси (крім відправки відповідних процесуальних документів на вищезазначену поштову адресу Фізичної особи-підприємця Ільїної Віоли Михайлівни). При цьому, в жодне судове засідання ні позивач особисто, ні будь-який його представник не з'явились.
Таким чином, посилання Фізичної особи-підприємця Ільїної Віоли Михайлівни на те, що вона не була присутня при проголошенні рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2023 у справі №915/1450/21 та не отримувала копії повного тексту оскаржуваного рішення - є цілком свідомий вибір позивача та його стала поведінка під час розгляду даної справи.
Окремо судова колегія наголошує, що саме Фізична особа-підприємець Ільїна Віола Михайлівна є позивачем у даній справі і вона особисто має цікавитись у розумні проміжки часу про стан відомого їй судового провадження, а тому не здійснення нею відповідних дій можна вважати результатом її суб'єктивної бездіяльності та вимагає надання додаткових поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Вказане підтверджується і практикою ЄСПЛ (зокрема, п. 41 Рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, заява № 3236/03).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, враховуючи вище викладене, в розумінні частини 3 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, оскаржуване рішення від 12.10.2023 вважається врученим позивачу 08.12.2023, а тому, судова колегія виходить з того, що він був ознайомлений з останнім та, відповідно, повинен був цікавитись і дотримуватись процесуальних строків на відповідне оскарження.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами Господарського процесуального кодексу України.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.
За положеннями ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Судова колегія зазначає, щоповажними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 256 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У даному випадку, кінцевим строком права звернення позивача на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, з урахуванням положень ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, є 28.12.2023, але апеляційна скарга надіслана до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» 15.02.2024.
Таким чином, проаналізувавши доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення та враховуючи вищевикладені положення законодавства, судова колегія зазначає, що апелянтом взагалі не наведено обставин, які можуть бути віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили пропуск строку встановленого на апеляційне оскарження.
Саме лише посилання апелянта на норми законодавства не є належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."
Разом з тим, у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому, слід зазначити, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Враховуючи, що обставини викладені в обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку не можуть об'єктивно свідчити про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою та залежали виключно від волевиявлення апелянта, судова колегія приходить до висновку про неповажність причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2023 у справі №915/1450/21.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст. 260 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду апеляційної інстанції у передбачені законодавством строки.
Крім того, апеляційна колегія вважає за доцільне роз'яснити апелянту, що згідно з ч. 4 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України.
Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ільїної Віоли Михайлівни на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2023 у справі №915/1450/21 - залишити без руху.
2. Встановити Фізичній особі-підприємцю Ільїній Віолі Михайлівні строк подання до суду вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.10.2023 у справі №915/1450/21 із зазначенням обставин та наданням доказів пропуску строку внаслідок виникнення обставин непереборної сили протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Фізичній особі-підприємцю Ільїній Віолі Михайлівні, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
4. Звернути увагу учасників справи на те, що введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та не підлягає оскарженню.
Ухвала винесена 11.03.2024,3 у зв'язку із перебуванням з 04.03.2024 по 08.03.2024 у відпустці судді-члена колегії Діброви Г.І.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Г.І. Діброва
Суддя С.І. Колоколов