79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" лютого 2024 р. Справа №914/1219/23
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання Кишенюк Н.Т.
за участю представників сторін:
від позивача Мошинець Д.В.-представник;
від відповідача Стефак Т.В., Петрінець Б.Р. - представники;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, м.Дрогобич Львівської області №32/23-310 від 30.11.2023 (вх.ЗАГС 01-05/3669/23 від 01.12.2023)
на рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2023 (повний текст складено 13.11.2023)
у справі № 914/1219/23
за позовом Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”, м.Київ
до відповідача Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, м.Дрогобич Львівської області
про зобов'язання повернути нафтопродукти, передані за договором комісії №05.1/21-К від 24.01.2017 в загальній кількості 9 777,376 тон
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “Укрнафта”, м.Київ до Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, м.Дрогобич Львівської області (з врахуванням зміни предмету позову від 20.06.2023) про зобов'язання повернути нафтопродукти, передані за договором комісії №05.1/21-К від 24.01.2017 в загальній кількості 9 777,376 тон.
а саме:
-бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 3821,810 тон;
-бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 в кількості 5955,566 тон.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у володінні відповідача безпідставно перебувають нафтопродукти, належні позивачеві, що передавалися на реалізацію на підставі укладеного договору комісії комісії №05.1/21-К від 24.01.2017 та зазначені нафтопродукти підлягають поверненню позивачеві.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2023 у справі №914/1219/23 позов задоволено. Зобов'язано ПАТ “Нафтопереробний комплекс - Галичина” повернути на користь ПАТ “Укрнафта” нафтопродукти, передані за договором комісії №05.1/21-К від 24.01.2017 в загальній кількості 9 777,376 тон, а саме: бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 3 821,810 тон; бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 в кількості 5 955,566 тон. Стягнено з ПАТ “Нафтопереробний Комплекс-Галичина” на користь ПАТ “Укрнафта” 939 400, 00 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не виконано умови договору комісії, нафтопродукти, передані на реалізацію залишаються у володінні відповідача з 2017 року, позивач позбавлений права користуватися власними нафтопродуктами тривалий час. Наведені відповідачем докази не підтверджують виконання останнім умов договору комісії та реалізацію залишків комісійних нафтопродуктів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ПАТ “Укрнафта”подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2023 у справі №914/1219/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовано обставини справи.
Зокрема, скаржник вважає, що суд помилково дійшов до висновку про наявність у володінні відповідача переданого на комісію нафтопродукту за відсутності належних та достатніх доказів, наслідком чого є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Скаржник зазначив, що згідно даних бухгалтерського обліку, реалізація нафтопродуктів відбувалась та відображена у лютому і березні 2017 року. Розрахунки за реалізовані нафтопродукти ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» здійснювало з ПАТ «УКРНАФТА» протягом 2017-2021 років. На даний час заборгованість товариства перед ПАТ «УКРНАФТА» складає 275 428 943,25 грн.
На думку скаржника, судом не досліджено та не надано в рішенні належної оцінки первинним документам здійснення господарських операцій з продажу комісійного нафтопродукту, а саме актам приймання - передачі нафтопродуктів та податковим накладним. Факт передачі товару (ПММ) від ПАТ «НПК «Галичина» до покупців за договорами купівлі-продажу нафтопродуктів підтверджено долученими до справи первинними документами - актами приймання-передачі нафтопродуктів від 28.02.2017 та 31.03.2017, з яких вбачається, що ПАТ «НПК-Галичина» передано покупцю (ПАТ «Укртатнафта») нафтопродукти такого ж виду та обсягу, які були отримані ним від позивача. Крім того, господарська операція по поставці покупцю нафтопродуктів на загальну суму 799 277 177,50 грн підтверджується такими первинними документами як податкові накладні від 28.02.2017 та 31.03.2017, в яких ПАТ «НПК-Галичина» зазначено постачальником (продавцем), а ПАТ "Укртатнафта", з яким укладені договори купівлі - продажу, що містяться в матеріалах справи - отримувачем. Податкові накладні містять відмітки «зареєстровано в ЄРПН» та «документ доставлено контрагенту».
Також, скаржник вважає, що судом не надано належної оцінки актам звірки взаєморозрахунків, наявним в матеріалах справи. Відомості, які містяться в актах звірки взаєморозрахунків також вказують на те, що відповідачем реалізовано нафтопродукти та відображена кредиторська заборгованість за реалізований товар. Зокрема, в акті звіряння взаємних розрахунків від 30.09.2022 у відповідача відображена кредиторська заборгованість за договором в розмірі 275 428 943,25 грн. Аналогічні відомості відображені в акті від 30.09.2022.
Окрім цього, скаржник зазначає, що судом помилково зроблено висновки про те, що порушення відповідачем умов договору комісії в частині не подання звітів комісіонера та відсутність звернення до комітента за отриманням комісійної винагороди може свідчити про наявність у володінні відповідача нафтопродуктів, отриманих за договором комісії. Таким чином, доводи позивача не відповідають фактичним обставинам справи та підтверджують відсутність у володінні відповідача нафтопродуктів, належних позивачу, та вказують лише про наявність кредиторської заборгованості ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» в сумі 275 428 943,25 грн перед ПАТ «УКРНАФТА».
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
ПАТ “Укрнафта” у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, вважає вищевказану апеляційну скаргу необгрунтованою та безпідставною, а оскаржуване судове рішення таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законним та обгрунтованим.
Зокрема, позивач зазначає, що наведені відповідачем докази є неналежними та не підтверджують виконання відповідачем умов договору комісії та реалізацію залишків комісійного нафтопродукту.
Позивач зазначає, що за результатами державного фінансового аудиту діяльності ПАТ «Укрнафта» з 01.01.2017 по 31.12.2022 власне і складено Аудиторський звіт №05-21/2 від 02.08.2023, який відображає повноту даних та складений на підставі дослідження взаємовідносин між сторонами та документів з обох сторін, з урахуванням результатів зустрічної звірки в ПАТ «НПК-Галичина». Висновками Звіту ДАСУ, підтверджується залишок нафтопродуктів у відповідача в кількості 9 777,277 тонн, а також встановлено розмір завданих збитків фінансових (матеріальних) ресурсів ПАТ «Укрнафта» на загальну суму 555 689 333, 41 грн (вартість нафтопродуктів за цінами її реалізації на АЗС ПАТ «Укрнафта» станом на 31.03.2023), що значно переважає вартість нафтопродукту, зазначену в актах передання нафтопродукта на комісію. Відповідно до інформації ПАТ «НПК-Галичина», наданої ПАТ «Укрнафта» для аудиту фінансової звітності, за підписом Голови правління ПАТ «НПК «Галичина» Б.С.Барадного, за даними обліку станом на 31.12.2020 кількість продукції, що знаходились на відповідальному зберіганні згідно договорів комісії між ПАТ «Укрнафта» та ПАТ «НПК-Галичина» становила 110 628,139 тонн.
Також, позивач вважає, що акт звірки лише підтверджує наявність невиконаних скаржником зобов'язань за договором комісії, та не свідчить про те, що скаржник належним чином реалізував товар і відповідний товар в нього більше не зберігається. Підтвердженням перебування нафтопродуктів у відповідача на комісії станом на вересень 2022 року є лист, датований 16.09.2022 вих. № 58-60 та підписаний Головою правління ПАТ «НПК-Галичина» Барадним Б.С., в якому позивача проінформовано про те, що частина нафтопродуктів, що перебувала на комісії була перевезена з Київської області до одного з НПЗ в країні з міркувань безпеки. Після підтвердження вказаного НПЗ відповідач готовий розпочати реалізацію та відвантаження цих нафтопродуктів на адресу ПАТ «Укрнафта» у рамках виконання раніше взятих зобов'язань. Таким чином, станом на вересень 2022 року відповідач підтвердив наявність нафтопродуктів, переданих згідно з умовами договору комісії.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2023 справу №914/1219/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина” залишено без руху для усунення встановлених недоліків, а саме: зобов'язано скаржника виконати вимоги ч. 6 ст. 6 ГПК України щодо реєстрації електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина” та призначено розгляд справи №914/1323/23 на 06.02.2024..
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 розгляд справи відкладено на 27.02.2024.
В судовому засіданні представники сторін виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.02.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Обставини справи.
24.01.2017 між ПАТ “Укрнафта” та ПАТ «НПК-Галичина» укладено договір комісії №05.1/21, відповідно до п.1.1 якого, відповідач (комісіонер) зобов'язався за дорученням позивача (комітент) за комісійну плату укласти від свого імені, але за рахунок позивача договори:
1.1.1.Продажу нафти та газового конденсату (надалі по тексту Товар);
1.1.2.Поставки (придбання) нафтопродуктів (надалі по тексту “ПММ”);
1.1.3.Продажу нафтопродуктів (надалі по тексту “ПММ”) за узгодженими з комітентом цінами. Договірна вартість кожного договору не може перевищувати 50000000,00 грн. Асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки товару та ПММ визначаються сторонами в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.1.4 договору товар (або ПММ), переданий на комісію для здійснення його подальшого продажу, є власністю комітента.
Відповідно до умов розділу 2 договору комісії №21-К, відповідач зобов'язався:
надати комітенту повідомлення про укладення договорів продажу товару (або ПММ) комітента або поставки ПММ протягом 1 (одного) наступного робочого дня з дати укладення комісіонером вищезазначених договорів (п.2.10 договору);
прийняти у комітента товар (або ПММ), зазначений в п. 1.1. цього договору, на умовах, вказаних у додатках до договору (п.2.12 договору).
Комісіонер надає комітенту в строк, що не перевищує 3 робочих днів, звіти про здійснення продажу товару (або ПММ) та придбання ПММ, які є підставою для розрахунку між комітентом і комісіонером (п. 2.16 договору).
Пунктом 2.19 договору комісії сторонами передбачено, що ПАТ “НПК-Галичина” зобов'язане здійснити продаж товару (або ПММ), переданих на комісію в строк, який не перевищує 90 днів з дати підписання актів приймання- передачі на комісію товару (або ПММ).
В подальшому відповідно до пункту 2.19 договору комісії №21-К внесено зміни (в редакції додатку №16 від 30.03.2022), відповідно до яких сторони погодили, що комісіонер зобов'язався здійснити продаж товару (або ПММ), переданих на комісію, не пізніше 31.03.2023.
У пункті 3.4 договору сторони погодили, що датою передачі товару (або ПММ) на комісію вважається дата підписання сторонами актів приймання-передачі. Датою приймання ПММ вважається дата підписання сторонами актів приймання-передачі.
Відповідно до п. 9.1 договору комісії №21-К (в редакції додатку №16 від 30.03.2022) цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.03.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.
01.02.2017 сторонами укладено додаток 1/1 до договору комісії №21-К за умовами якого, відповідно до умов пункту 1.1.3 договору сторони погодили, що комітент передає для продажу в лютому місяці 2017 року ПММ в наступному асортименті, кількості, за ціною та наступними умовами поставки, а саме:
EXW - резервуари, що використовуються ПАТ “Укрнафта” на підставі цивільно-правових договорів, у т.ч. резервуари нафтобаз ПАТ “Дніпронафтопродукт” та інших нафтобаз, що належать ПАТ “Дніпронафтопродукт” на підставі права власності або ті, що використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів, зокрема:
- бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 4697,668тон (ціна з ПДВ за тону - 27 500,00грн) на загальну суму 129 185 888,80грн з ПДВ.
- бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 в кількості 3 214,571 тон (ціна з ПДВ за тону - 28 600,00грн) на загальну суму 91 936 717,74грн з ПДВ.
- бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 594,894тон (ціна з ПДВ за тону - 28 700,00грн) на загальну суму 17 073 460,18грн з ПДВ.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.02.2017 та 31.03.2017 між сторонами укладено акти приймання-передачі нафтопродуктів на комісію до договору комісії №21-К, відповідно до яких позивач передав відповідачу для продажу нафтопродукти в загальній кількості 23462,70 тон на загальну вартість 658 425 266,49 грн.
Відповідно до звітів комісіонера №3 від 31.05.2017, №4 від 31.05.2017, №5 від 31.05.2017, від 11.08.2021 відповідач здійснив продаж нафтопродуктів в кількості 13 685,323тон на загальну суму 382 996 323,24грн.
Залишок нафтопродуктів переданих на комісію відповідачеві складає в загальній кількості 9 777,376 тон, а саме:
- бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 3 821,810 тон;
- бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 в кількості 5 955,566 тон.
Позивач в ході розгляду справи в суді першої інстанції стверджував, що жодних інших звітів комісіонера до договору комісії 21-К щодо нафтопродуктів заявлених в цьому спорі позивач не отримував. Разом з тим, позивач зазначив, що наявність та дійсність укладених звітів комісіонера №№3, 4, 5 від 31.05.2017 та від 11.08.2021 підтверджено Довідкою Західного офісу Держаудитслужби офісу Держаудитслужби України №131305-21/6 від 27.04.2023 зустрічної звірки в ПАТ “НПК-Галичина” з метою документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку ПАТ “Укрнафта” та його відокремлених підрозділів за період з 01.01.2017 по 31.12.2022.
На сторінці 74-75 (том І а.с. 151-152) Довідки встановлено, що в рамках договору комісії 21-К Комісіонером здійснено продаж нафти та газового конденсату, нафтопродуктів загальним обсягом 121 845,222 т на суму 1 859 536 044,55 грн (з ПДВ), у т.ч.:
-звіт від 31.05.2017 №3 - 4697,668т на суму 129 185 888,80 грн.
-звіт від 31.05.2017 №4 - 4180,031т на суму 119 027 008,29 грн
-звіт від 31.05.2017 №5 - 1 553,000т на суму 42 707 506,21 грн.
-звіт від 11.08.2021 б/н. - 3 549,090т на суму 100 000 000,00 грн.
Позивач також зазначив, що звіт комісіонера від 01.04.2017, про який зазначає відповідач у відзиві, в Довідці Держаудитслужби відсутній.
Починаючи з 29 травня 2017 року сторони щорічно продовжували строк продажу товару переданого на комісію, змінюючи редакцію пункту 2.19 договору комісії 21-К та строк дії спірного договору (додатки №10 від 29.05.2017, №11 від 28.12.2017, №12 від 30.03.2018, №13 від 26.03.2019, №14 від 30.03.2020, №15 від 30.03.2021, №16 від 30.03.2022), що, на думку позивача, підтверджує наявність на комісії нереалізованого товару.
Як зазначив позивач, в узгоджений сторонами строк до 31.03.2023 відповідач не здійснив продаж переданих на комісію нафтопродуктів. Позивач не отримував грошові кошти від можливої реалізації залишку комісійного нафтопродукту та не отримував повідомлень про порушення ймовірно укладених договорів поставки комісійного товару третіми особами.
Також, покликаючись на положення п. 2.19 договору комісії та додатку №16 до нього, ПАТ “НПК-Галичина” зобов'язувався здійснити продаж товарів (або ПММ), переданих на комісію, не пізніше 31.03.2023, позивач стверджує про наявність на комісії нереалізованого товару протягом всього періоду дії договору, включаючи пролонгації.
Згідно з пунктом 2.2. договору комісії, ПАТ “Укрнафта” зобов'язалося сплатити комісіонеру комісійну винагороду в порядку, визначеному п.3.1. цього договору.
Пункт 3.1. договору комісії визначає, що комітент сплачує комісіонеру комісійну плату у розмірі, який визначається додатком до даного договору.
Відповідно до п.3.2 договору комісійна плата, а також підтверджені документально та не відшкодовані комісіонеру витрати, понесені у зв'язку з виконанням цього договору, перераховуються комітентом на рахунок комісіонера протягом 7 робочих днів з дати підписання сторонами звіту згідно п.2.16 договору.
Відповідно до пункту 2.4 договору комісії ПАТ “Укрнафта” зобов'язалося підписати та повернути один підписаний екземпляр звіту, наданого комісіонером згідно з п.2.16 договору, протягом 1 робочого дня з моменту отримання.
Як стверджує позивач, ПАТ “НПК-Галичина” не заявляло вимоги про сплату комісійної винагороди, додаток щодо сплати комісійної винагороди чи понесених витрат за проданий товар не укладався, доказів виконання укладених договорів та фактичну реалізацію товару відповідачем не надано. Відтак, за твердженням комітента належні ПАТ “Укрнафта” нафтопродукти підлягають поверненню.
Вищенаведені обставинпи стали підтавою для звернення позивача з позовом до відповідача про зобов'язання повернути нафтопродукти, передані за договором комісії №05.1/21-К від 24 січня 2017 в загальній кількості 9777,376 тон, а саме (з урахуванням заяви про зміну предмету позову):
-бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 3821,810 тон;
-бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 в кількості 5955,566 тон.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Істотними умовами договору комісії є умови про майно, яке комісіонер зобов'язується продати або купити, та його ціну (ч. 3 ст. 1012 ЦК України).
Як зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, ПАТ “Укрнафта” та ПАТ «НПК-Галичина» уклали договір комісії №05.1/21 від 24.01.2017 та додатки до нього, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
Відповідно до п.1.4 договору товар (або ПММ), переданий на комісію для здійснення його подальшого продажу, є власністю комітента.
В пункті 3.4 договору сторони узгодили, що датою передачі товару (або ПММ) на комісію вважається дата підписання сторонами актів приймання-передачі. Датою приймання ПММ вважається дата підписання сторонами актів приймання-передачі.
Укладений між сторонами договір комісії є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а отже, в силу положень ст. 179 ГПК України, ст.ст.204, 629 ЦК України породжує для його сторін відповідні права та обов'язки, зокрема право ПАТ “Укрнафта” як комітента отримати комісійну плату за товар та обов'язок ПАТ “Нафтопереробний комплекс - Галичина” як комісіонера сплатити цю плату у визначені договором розмірі та строки.
Як зазначалось вище, 28.02.2017 та 31.03.2017 між сторонами укладено акти приймання-передачі нафтопродуктів на комісію, відповідно до яких позивач передав відповідачу для продажу нафтопродукти в загальній кількості 23 462,70 тон на суму 658 425 266,49грн.
Нафтопродукти, передані згідно актів приймання-передачі, є власністю комітента, про що зазначено в пункті 3 вказаних актів приймання-передачі нафтопродуктів на комісію.
Відповідно до ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Відповідно до умов спірного договору комісії, комісіонер зобов'язаний:
-надати комітенту повідомлення про укладення договорів продажу товару (або ПММ) комітента або поставки ПММ протягом 1 (одного) наступного робочого дня з дати укладення комісіонером вищезазначених договорів (п.2.10).
-прийняти у комітента товар (або ПММ), зазначений в п. 1.1. цього договору, на умовах, вказаних у додатках до договору (п.2.12).
-перерахувати кошти комітенту за отриманий на комісію та реалізований товар (або ПММ) в строк, який не перевищує 2 (двох) банківських днів з дати отримання таких коштів на розрахунковий рахунок комісіонера, (пункт 2.18).
-комісіонер надає комітенту в строк, що не перевищує 3 (трьох) робочих днів, звіти про здійснення продажу товару (або ПММ) та придбання ПММ, які є підставою для розрахунку між комітентом і комісіонером (п. 2.16).
Відповідно до звітів комісіонера №3 від 31.05.2017, №4 від 31.05.2017, №5 від 31.05.2017, від 11.08.2021 відповідач здійснив продаж нафтопродуктів в кількості 13 685,323тон на загальну суму 382 996 323,24грн.
Залишок нафтопродуктів, переданих на комісію відповідачеві складає в загальній кількості 9777,376 тон, а саме:
-бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 (з присадками Keropur ENERGY концерну BASF) в кількості 3 821,810 тон;
-бензин автомобільний А-95-Євро4-Е5 згідно з ДСТУ 7687:2015 в кількості 5 955,566 тон.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що до матеріалів справи не долучено належних доказів подання відповідачем звітів комісіонера (належні докази їх надіслання комітенту відсутні) на залишок нафтопродуктів в загальній кількості 9 777,376тон.
Посилання скаржника на те, що згідно даних бухгалтерського обліку, реалізація нафтопродуктів відбувалась та відображена у лютому і березні 2017 року, а розрахунки за реалізовані нафтопродукти ПАТ «НПК-ГАЛИЧИНА» здійснювало з ПАТ «УКРНАФТА» протягом 2017-2021 років, судова колегія до уваги не приймає, оскільки, як зазначалось вище та підтверджується матеріалами справи, починаючи з 28.12.2017 сторони щорічно продовжували строк продажу товару переданого на комісію, змінюючи редакцію пункту 2.19 договору комісії, про що свідчать додатки від 28.12.2017 № 11, від 30.03.2018 № 12, від 26.03.2019 № 13, від 30.03.2020 № 14, від 30.03.2021 № 15, від 30.03.2022 № 16. Відповідно до пункту 2.19. договору комісії №21-К (в редакції додатку №16 від 30.03.2022) комісіонер зобов'язувався здійснити продаж товару (або ПММ), переданих на комісію, не пізніше 31.03.2023. Зазначені обставини підтверджують наявність на комісії нереалізованого товару до 31.03.2023.
Щодо посилання скаржника на те, що судом не досліджено та не надано належної оцінки первинним документам здійснення господарських операцій з продажу комісійного нафтопродукту, зокрема, податковим накладним, судова колегія зазначає таке.
Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом. Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п. 201.14, 201.15. Податкового кодексу України).
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності розбіжностей в податковому (бухгалтерському) обліку з контрагентом: ПАТ “Укрнафта”.
Долучений відповідачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції, звіт комісіонера від 01.04.2017 судом першої інстанції правомірно не взято уваги, оскільки такий не підписаний позивачем, а також в матеріалах справи відсутні докази скерування такого позивачу та оригіналу журналу вихідної кореспонденції, копію якого долучено до відзиву, на підтвердження відправлення зазначеного звіту.
З врахуванням наведеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем не виконано умови договору комісії, нафтопродукти, передані на реалізацію залишаються у володінні відповідача з 2017 року, позивач позбавлений права користуватися власними нафтопродуктами тривалий час. Наведені відповідачем докази не підтверджують виконання ним умов договору комісії та реалізацію залишків комісійних нафтопродуктів.
Зважаючи на встановлені фактичні обставини невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором комісії щодо реалізації товару, оскільки нафтопродукти, передані на реалізацію залишаються у володінні відповідача з 2017 року, в зв'язку із чим позивач позбавлений права користуватися власними нафтопродуктами тривалий час, а наведені відповідачем докази не підтверджують виконання відповідачем умов договору комісії та реалізацію залишків комісійних нафтопродуктів, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають до задоволення повністю.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 14.06.2023 у справі №914/1219/23 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1.Рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2023 у справі №914/1219/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Нафтопереробний комплекс - Галичина”, м.Дрогобич Львівської області №32/23-310 від 30.11.2023 (вх.ЗАГС 01-05/3669/23 від 01.12.2023) залишити без задоволення.
2.Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.03.2024.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин Г.В.