79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" лютого 2024 р. Справа №907/835/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції від 13.12.2023 (вх №ЗАГС 01-05/3799/23 від 14.12.2023)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2023 (повний текст рішення складено та підписано 28.11.2023, суддя Ремецькі О.Ф. )
у справі №907/835/23
за позовом Департаменту патрульної поліції, м. Київ
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування", м. Київ
про стягнення суми 92 561,59 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 92 561,59 грн, посилаючись на порушення відповідачем вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2023 у справі № 907/835/23 у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати покладено на позивача.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження звернення до відповідача в межах законодавчо визначеного строку, як і не надано будь - яких доказів на підтвердження причин пропуску такого строку. У матеріалах справи міститься заява про настання страхової події та виплату страхового відшкодування від 31.05.2023, тобто, складена поза межами річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Департаментом патрульної поліції подано апеляційну скаргу від 13.12.2023 (вх №ЗАГС 01-05/3799/23 від 14.12.2023), в якій він просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2023 у справі №907/835/23 повністю, прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги позивача повністю та стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що внаслідок дій водія відповідача ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», р.н.з. д.н.з. НОМЕР_1 , не вжив усіх заходів до повної зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для руху, внаслідок чого відбулося зіткнення зі службовим транспортним засобом патрульної поліції марки «Toyota» моделі «Prius” д.н.з. НОМЕР_2 , Департаменту патрульної поліції заподіяно матеріальну шкоду. Проведеним на замовлення начальника УПП в Закарпатській області ДПП Наймана В.З. автотоварознавчим експертним дослідженням (копія висновку №ЕД-19/107- 23/3727-АВ від 10.05.2023 додається) встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки «Toyota» моделі «Prius» д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті ДТП яка сталася 24.01.2021, складає 92 561,59грн.
Скаржник зазначає, що після отримання постанови Ужгородською міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/1426/21 від 27.09.2021 (в межах одного року), відповідальні працівники сектору транспортного забезпечення управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції безпосередньо звернулися до офісу СК «Альфа Страхування» (яке станом на час звернення знаходилося за адресою: АДРЕСА_1 ) та подали заяву про страхове відшкодування. Однак, умисно або внаслідок грубої недбалості працівників СК «Альфа Страхування» вказану заяву не було зареєстровано та опрацьовано у встановленому порядку. Скаржник вважає, що за наведених обставин Департамент патрульної поліції вжив усіх залежних від нього заходів для отримання страхового відшкодування.
Окрім того, скаржник зазначає, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/1426/21 від 27.09.2021 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, однак справу закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому, працівники страхової компанії повідомили, що страхове відшкодування наразі здійснено не буде, оскільки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/1426/21 від 27.09.2021, тобто вказана постанова не набула законної сили. Натомість страхову виплату буде здійснено після прийняття рішення апеляційним судом. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.03.2023 у справі №308/1426/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, рішення набрало законної сили 06.03.2023.
Отже, на думку скаржника, вина ОСОБА_1 у ДТП, яка сталася 24.01.2021, була констатована лише 06.03.2023 у постанові Закарпатського апеляційного суду у справі № 756/10253/20. В свою чергу 31.05.2023 працівники СТЗ повторно звернулись до СК «Альфа Страхування» та долучили постанову апеляційного суду, однак листом від 19.06.2023 СК «Альфа Страхування» повідомила що відмовляє у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском строку для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування.
Скаржник вважає, що у даній справі річний строк пропущено через незалежні від позивача причини: оскільки було відсутнє рішення суду про визнання водія ОСОБА_1 винним у вчиненні ДТП. При цьому, наявність такого судового рішення є обов'язковою умовою для задоволення страховиком заяви про виплату страхового відшкодування. За таких обставин позивач може захистити свої порушені права лише шляхом звернення до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди в межах строку позовної давності. У даній справі строк позовної давності закінчувався 24.01.2024.
Відповідачем не надано суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №907/835/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції від 13.12.2023 (Вх №ЗАГС 01-05/3799/23 від 14.12.2023) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2023 у справі №907/835/23. Апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Обставини справи
24.01.2021 о 17 год. 12 хв. в м. Ужгород, по вул. Собранецька біля буд. 23 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «Volkswagen Golf», р.н.з. д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який, рухаючись в напрямку вул. Кошицької, не вжив усіх заходів до повної зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобу «Toyota» моделі «Prius» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 , який рукався з ввімкненими проблисковими маячками та звуковою сигналізацією.
В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/1426/21 від 27.09.2021, гр. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак справу закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно вказаної постанови суду встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Go1f», р.н.з. д.н.з. НОМЕР_1 не вжив усіх заходів до повної зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для руху внаслідок чого відбулося зіткнення і службовим транспортним засобом патрульної поліції марки «Toyota» моделі «Prius» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 3. 2, 12.3, ПДР України і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Згідно полісу страхування №201789361 СК «Альфа Страхування» застраховано цивільно- правову відповідальність ОСОБА_1 у випадку настання ДТП.
Розмір страхового відшкодування у випадку настання страхового випадку становить 130 000,00грн.
За доводами позивача, після отримання постанови Ужгородського міськрайонного суд Закарпатської області у справі №308/1426/21 від 27.09.2021, відповідальні працівники сектору транспортного забезпечення управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції безпосередньо звернулися до офісу СК «Альфа Страхування» (яке станом на час звернення знаходилося за адресою: м. Ужгород, вул. Швабська, буд.36) та подали заяву про страхове відшкодування. При цьому працівники страхової компанії повідомили, що страхове відшкодування наразі здійснено не буде, оскільки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/1426/21 від 27.09.2021, тобто вказана постанова не набула законної сили. Натомість страхову виплату буде здійснено після прийняття рішення апеляційним судом.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06.03.2023 у справі №308/1426/2 апеляційну скаргу гр. ОСОБА_1 - залишено без задоволення а постанову суду першої інстанції - без змін
Отримавши текст постанови апеляційного суду, працівники управління патрульної поліції у Закарпатській області Департаменту патрульної поліції особисто прибули до СК «Альфа Страхування» в м. Ужгород, однак виявили, що вказаний офіс закрито, Зателефонувавши на гарячу лінію СК «Альфа Страхування» оператор повідомив, що їх офіс в м. Ужгороді закрито, а документи по страховому випадку слід подавати засобами електронного зв'язку (електронна пошта та/або месенжер Viber на м.т. НОМЕР_3 ). Окрім того оператор повідомив, що в їх електронній системі вони не бачить заяву про страхове відшкодування, у зв'язку з чим таку необхідно подати повторно та долучити копію постанови апеляційного суду.
З огляду на зазначене, позивач долучив постанову апеляційного суду, однак листом від 19.06.2023 СК «Альфа Страхування» повідомила, що відмовляє у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском строку для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування.
Вищенаведені обставини стали підставою для звернення Департаменту патрульної поліції з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування» з вимогою про стягнення 92 561,59 грн суми страхового відшкодування та 3 000,00 грн вартості проведення незалежної оцінки майна. Сума страхового відшкодування визначена у відповідності до автотоварознавчого експертного дослідження (копія висновку №ЕД-19/107-23/3727-АВ від 10.05.2023).
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування) (ст. 980 ЦК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»).
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Аналогічна норма закріплена й у п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування».
Статтею 990 ЦК України унормовано, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Аналогічна норма закріплена й у п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування».
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК України).
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання, утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.ч.1,2 ст.1187 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно зі ст.22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в результаті ДТП 24.01.2021 о 17 год. 12 хв. в м. Ужгород, по вул. Собранецька біля буд. 23 транспортні засоби «Volkswagen Golf», р.н.з. д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та «Toyota» моделі «Prius» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 , отримали механічні пошкодження.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №308/1426/21 від 27.09.2021 гр. ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченою ст. 124 КУпАП, однак справу закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно вказаної постанови суду встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Go1f», р.н.з. д.н.з. НОМЕР_1 не вжив усіх заходів до повної зупинки транспортного засобу при виникненні небезпеки для руху внаслідок чого відбулося зіткнення і службовим транспортним засобом патрульної поліції марки «Toyota» моделі «Prius» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортник засобі, чим порушив вимоги п.п. 3. 2, 12.3, ПДР України і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Відтак, внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди майну позивача було завдано шкоди.
Оскільки станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу транспортного засобу «Volkswagen Golf», р.н.з. д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 була застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія „Альфа страхування», м. Київ за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №201789361, відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП майну позивача, мало покладатися на відповідача.
Листом від 19.06.2023 СК «Альфа Страхування» повідомила позивача, що відмовляє у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пропуском строку для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування.
Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.
Право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов'язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.
Відповідно до ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.
Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.11 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 3317Закону).
Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17).
В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2009 у справі № 465/4287/15).
Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб'єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (ч.1 ст.259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.
Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.
Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.
Разом з тим, ані зазначений Закон №1961-ІV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.
Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).
Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб'єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.
Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.
З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі (зазначена вище правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17).
Також, аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (ст. 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред'явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності з загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, Верховний Суд прийшов до висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв'язку з пропуском річного строку, має право на пред'явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.
У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку».
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що після отримання постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі 308/1426/21 від 27.09.2021 (в межах одного року), відповідальні працівники сектору транспортного забезпечення управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції безпосередньо звернулися до офісу СК «Альфа Страхування» (яке станом на час звернення знаходилося за адресою м. Ужгород, вул. Швабська, буд.36) та подали заяву про страхове відшкодування, а працівники СК «Альфа Страхування» умисно або внаслідок грубої недбалості вказану заяву не зареєстрували та не опрацювали у встановлено порядку, судова колегія не бере до уваги з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 46, ст. 42 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами, учасники справи, зокрема, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції подано заяву про настання страхової події та виплату страхового відшкодування від 31.05.2023. Зазначена заява, складена поза межами річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування.
Однак, позивачем не надано суду жодних доказів звернення до відповідача з заявою про настання страхової події та виплату страхового відшкодування в межах законодавчо визначеного строку, як і не надано будь - яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності у даному випадку правових підстав для стягнення заявленої суми 92 561,59 грн з відповідача та, як наслідок, відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
У даній справі суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому відсутні правові підстави для його скасування.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 2, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції від 13.12.2023 (вх №ЗАГС 01-05/3799/23 від 14.12.2023) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2023 у справі № 907/835/23 залишити без змін.
3. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
4. Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
Суддя Желік М.Б.
Суддя Орищин Г.В.