Справа № 743/654/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/294/24
Категорія - ч.2 ст.111, ч.1 ст.263 КК України Доповідач ОСОБА_2
11 березня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №22022270000000017 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 грудня 2023 року,
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , не одружений, освіта середня, не працює, раніше не судимий,
засуджений за:
- ч.2 ст.111 КК України - до покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього належного йому майна;
- ч.1 ст.263 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з часу його фактичного затримання - з 14 квітня 2022 року.
Запобіжний захід ОСОБА_8 , до набрання вироком законної сили, залишено без змін - у виді тримання під вартою.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 16782,91 грн процесуальних витрат. Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що 24.02.2022 військовослужбовці збройних сил російської федерації незаконно, всупереч міжнародних конвенцій, перетнули державний кордон України, зокрема, розташований в Чернігівській області, та почали просуватись в напрямку м. Чернігова, з метою його збройного захоплення і подальшого просування до м. Києва. На своєму шляху слідування вищевказані особи захоплювали міста, села та селища, руйнуючи при цьому будівлі та вбиваючи українців, які чинили їм будь-який супротив.
26.02.2022 військовослужбовці збройних сил рф почали операцію із захоплення АДРЕСА_3, з метою подальшого просування в напрямку м. Чернігів та його оточення.
В період з 26.02.2022 по 02.04.2022 ОСОБА_8 , перебуваючи в
АДРЕСА_3, передавав інформацію про політ безпілотних літальних апаратів Збройних Сил України, які бачив на території АДРЕСА_3; адреси місцевих жителів, які приймали участь в антитерористичної операції; осіб, які мають зброю, та місцевих жителів, які негативно ставляться до російської федерації, з тим, щоб нейтралізувати можливість партизанської боротьби чи диверсій з їх боку та, таким чином, зберегти бойовий потенціал дислокованих у селі підрозділів зс рф.
Водночас, орієнтовно в обідній час 21 березня 2022 року, ОСОБА_8 знаходячись на території деревообробного підприємства у АДРЕСА_2, передавав інформацію невстановленому на даний час представнику зс рф про місце проживання громадян, які брали участь в антитерористичній операції на Сході України, в тому числі ОСОБА_10 .
Після чого, 28 березня 2022 року близько 09:00 години, невстановлені на даний час представники зс рф прибули за місцем проживання громадянина ОСОБА_10 , який є учасником антитерористичної операції на Сході України, та примусово вивезли його до АДРЕСА_2, де останнього утримували впродовж доби в підвальному приміщенні школи, застосовуючи при цьому фізичну силу, внаслідок чого ОСОБА_10 було завдано тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Крім того, під час перебування вказаного села під окупацією російською федерацією, ОСОБА_8 шляхом пішого обходу і спостереження здійснював збір даних про перебування в АДРЕСА_3 нових осіб та передавав отримані відомості в обумовленому раніше місці представникам зс рф. При цьому, ОСОБА_8 усвідомлював, що вказані дії призведуть до збільшення бойового потенціалу дислокованих у селі підрозділів зс рф та, відповідно, завдадуть шкоду державній безпеці та обороноздатності України.
Крім того, 14.04.2022 за адресою проживання ОСОБА_8 , у АДРЕСА_1 , під час проведення обшуку виявлено та вилучено 3 прямокутні предмети циліндричної форми на яких міститься напис «Тротиловая шашка 200 г», які відповідно до висновку експерта №КСЕ-19/125- 22/2071 від 09.06.2022 є бризантною вибуховою речовиною нормальної потужності - тротилом, конструктивно оформленим у три стандартні 200 грамові тротилові шашки масою 196,3 г, 198,6 г, 198,1 г відповідно, які він зберігав без передбаченого законом дозволу.
Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію дій ОСОБА_8 , доведеність його вини, просив скасувати вирок місцевого суду, у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання: за ч.2 ст.111 КК України - у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.1 ст.263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_8 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна. Зазначив, що місцевий суд не в достатній мірі врахував, що обвинувачений скоїв тяжкі кримінальні правопорушення, в умовах воєнного стану, свою провину повністю не визнав, у вчиненому не розкаявся. Відтак, призначення покарання ОСОБА_8 за ч.2 ст.111 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, є безпідставним та невмотивованим.
Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, котрі просили вирок місцевого суду залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з пунктами 2, 4 ч.1 ст.420 КПК України, апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання чи неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Частиною 1 ст.421 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано, окрім іншого, у зв'язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання лише у разі, якщо на цих підставах апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості, заслуговують на увагу, з наступних міркувань.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Зокрема, статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за це кримінальне правопорушення.
Частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідне кримінальне правопорушення, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами кримінального правопорушення, поведінкою особи під час вчинення кримінального правопорушення та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд має виходити із системного тлумачення статей 66 та 69 КК і тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини як ознаки привілейованих складів кримінального правопорушення, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Ці обставини у своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
При цьому, призначаючи засудженому більш м'який вид покарання, аніж встановлений санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК, суд має належно обґрунтувати, що саме цей захід примусу дозволить досягти ключової мети покарання, а саме виправлення винної особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Проте, місцевим судом не було належно обґрунтовано, яким чином молодий вік обвинуваченого, його неналежне виховання і відсутність досвіду самостійного життя, а також вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, під впливом погрози та примусу, істотно зменшують суспільну небезпеку вчинених ОСОБА_8 кримінальних правопорушень та слугують підставами для застосування положень ст.69 КК України при призначенні йому покарання.
Мотивуючи свої висновки щодо обраної ОСОБА_8 міри покарання, місцевий суд узяв до уваги, що останній фактично визнав свою вину.
Однак, оскаржуваний вирок не містить переконливого обґрунтування того, що зазначені обставини у своїй сукупності дають підстави для призначення обвинуваченому покарання, із застосуванням ст.69 КК України.
Тому покарання, визначене судом першої інстанції, з урахуванням обставин, які бралися ним до уваги при його призначенні, вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між обраним судом та тим розміром покарання, яке б мало бути призначене та яке б не становило «особистого надмірного тягаря для особи», адже воно відповідало б справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав особи.
Відтак, призначене місцевим судом ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.111 КК України, із застосуванням положень ст.69 КК України, не відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та є явно несправедливим, унаслідок його м'якості.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів визнає ним вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, під впливом погрози та примусу.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , колегією суддів не встановлено.
А тому, призначаючи ОСОБА_8 покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, колегія суддів бере до уваги ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, його відношення до скоєного; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, його молодий вік; обставину, яка пом'якшує покарання; відсутність обставин, які обтяжують покарання; та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.2 ст.111 та ч.1 ст.263 КК України, за якими він притягується до кримінальної відповідальності, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
За таких обставин, вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 , в частині призначеного йому покарання, підлягає скасуванню, з ухваленням нового вироку.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 - скасувати, в частині призначеного йому покарання.
ОСОБА_8 призначити покарання за:
- ч.2 ст.111 КК України - у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна;
- ч.1 ст.263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
У решті цей же вирок залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4