Номер провадження: 22-ц/813/2104/24
Справа № 493/1450/22
Головуючий у першій інстанції Тітова Т. П.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
29.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л. М., Комлевої О.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Левчик»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Левчик» на рішення Балтського районного суду Одеської області від 17 березня 2023 року у складі судді Тітової Т.П.,
встановив:
У листопаді 2022 року ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ПП «Левчик», та з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі та визнати відсутнім право оренди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.05.2006 між ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала, а позивач прийняв в платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,79 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223, яка розташована на території Оленівської сільської ради Балтського району Одеської області, строком на 15 років, який діяв по 20.12.2022. Зазначений вище договір 20.12.2007 був зареєстрований у Балтському районному відділі Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040751400535. Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 30.05.2008 за ОСОБА_1 було визнано право власності на земельні ділянки площею 2,79 га та 0,77 га, які належали ОСОБА_2 , а також було встановлено, що ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 . Відповідно до інформаційної довідки 312349049 від 13.10.2022, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2018, номер про право власності 29687259, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1733647851206. Смерть ОСОБА_2 не є підставою для припинення договору оренди землі від 19.05.2006, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 перейшли права та обов'язки за договором оренди. З інформаційної довідки 312349049 від 13.10.2022 позивачу стало відомо про те, що 13.08.2022 ОСОБА_1 та ПП «Левчик» уклали договір оренди землі № б/н щодо земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223, а державний реєстратор Новак Сергій Сергійович Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області на підставі прийнятого ним рішення індексний номер 64567669 від 22.08.2022 року» здійснив в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди ПП «Левчик» на зазначену земельну ділянку (запис про інше речове право 47657536 від 17.08.2022). Листом № П-ВЛ-К/ЛС-1 від 08.11.2022 позивач повідомив ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк та надав проект відповідної додаткової угоди від 19.12.2022 до нього. ОСОБА_1 надав відповідь від 05.12.2022 в якій зазначив про те, що позивач належно виконував свої обов'язки за договором оренди землі № Б/Н від 19.05.2006, а також про те, що він згоден з умовами наданої додаткової угоди від 19.12.2022 до даного договору оренди землі та бажає її укласти з ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива», однак не повернув підписану зі свого боку додаткову угоду від 19.12.2022 на адресу позивача, і уклав спірний договір з ПП «Левчик». Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати укладеною додаткову угоду № ЛОС-1 від 19.12.2022 до договору оренди землі № Б/Н від 19.05.2006, визнати відсутнім право оренди ПП «Левчик» та припинити державну реєстрацію права оренди ПП «Левчик» на вказану земельну ділянку.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 17.03.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» до ОСОБА_1 , ПП "Левчик" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та про визнання відсутнім права оренди задоволено. Визнано укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» додаткову угоду N ЛОС-1 від 19.12.2022 року до договору оренди землі N Б/Н від 19.05.2006 року, який укладений на 15 років щодо земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223, згідно зі змістом, викладеним в заяві. Визнано відсутнім право оренди Приватного підприємства "Левчик" щодо земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223. Припинено право оренди Приватного підприємства "Левчик" (на теперішній час площа земельної ділянки 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223), яка розташована на території Оленівської сільської ради Балтського району Одеської області, зареєстроване державним реєстратором Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Новак Сергієм Петровичем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 47657536 від 17.08.2022 року) на підставі договору оренди землі N б/н від 13.08.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Левчик". Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_1 , та Приватного підприємства "Левчик" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» судовий збір у розмірі 8683,50 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ПП «Левчик» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива».
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом ухвалено рішення при неповному та об'єктивному дослідженні обставин справи, саме суд в порушення ЗУ «Про оренду землі» визнав укладено додаткову угоду зі зміна до договору оренди землі. Зазначає, що суд також не звернув уваги на те, що ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_1 не досягли умов щодо зміни умов договору. Вказує, що суд встановив, що договір оренди землі між ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» та ОСОБА_1 укладено та зареєстровано лише на підставі копії такого договору без дослідження інших доказів. Судом також не було надано оцінку суперечливій поведінки ОСОБА_1 щодо погодження на умови додаткової угоди з ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива», але не повернення такої позивачу.
ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» в поданому відзиві заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін.
Сторони в судове засідання 29.02.2024 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу без участі сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2006 року між ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки, площею 2,79 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223, розташованої на території Оленівської сільської ради, строком на 15 років.
Сторони також погодили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його умов на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
20.12.2007 вказаний договір оренди зареєстровано у Балтському районному відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040751400535.
Згідно зі статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору оренди) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України "Про оренду землі" - статті 18 та 20 щодо обов'язковості державної реєстрації договорів оренди землі.
Отже, враховуючи, що договір оренди землі від 19.05.2006 року, укладений між ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" та ОСОБА_2 на 15 років, зареєстрований 20.12.2007 року, тому строк дії вказаного договору обчислюється з моменту його державної реєстрації та з цього дня договір оренди землі набрав чинності, а ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" набуло прав орендаря на строк до 20.12.2022 року.
З копії рішення Балтського районного суду Одеської області від 30.05.2008 року (справа N 2-1173 2008 рік) вбачається, що за ОСОБА_1 було визнано право власності на земельні ділянки площею 2,79 га та 0,77 га, які належали ОСОБА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки 312349049 від 13.10.2022 року, право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2018 року, номер про право власності 29687259, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1733647851206.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.
Положення відповідно до якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізацію юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов договору або розірвання договору, а право власності на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендодавця переходить відповідно до чинного законодавства до спадкоємців, визначено п. 36 договору оренди землі б/н від 19.05.2006 року.
Докази які б свідчили про те, що договір оренди землі від 19.05.2006 року розірваний, або визнаний недійсним в цілому чи в окремій частині матеріали справи не містять.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна N 307967878 від 22.08.2022 року державний реєстратор Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Новак С.С. здійснив реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223 за ПП "Левчик" на підставі договору укладеного 13.08.2022 року між ОСОБА_1 та ПП "Левчик" N б/н щодо земельної ділянки площею 2,7896 га, кадастровий номер 5120685000:01:002:0223, строком на 15 років до 13.08.2037 з правом пролонгації.
Отже станом на час укладення договору між ОСОБА_1 та ПП "Левчик" - 13.08.2022 року, земельна ділянка кадастровий номер 5120685000:01:002:0223 перебувала в оренді ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" на підставі чинного договору оренди землі N б/н від 19.05.2006 року.
Положеннями ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції що діяла на час спірних правовідносин) визначено переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції що діяла на час спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.
При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою і п'ятою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції що діяла на час спірних правовідносин).
Положеннями ч. 8-9 ст. ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції що діяла на час спірних правовідносин) визначено, що з дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
Відповідно до процедури, визначеної статтею 33 Закону України "Про оренду землі" для поновлення договору оренди землі, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Листом від 08.11.2022 ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" повідомило ОСОБА_1 про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк та надало проект відповідної додаткової угоди від 19.12.2022 до нього.
ОСОБА_1 надав відповідь від 05.12.2022 року в якій зазначив про те, що позивач належно виконував свої обов'язки за договором оренди землі від 19.05.2006 року, а також про те, що він згоден з умовами наданої додаткової угоди від 19.12.2022 року до даного договору оренди землі та бажає її укласти з ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива".
Таким чином, ТОВ "Агрофірма Хлібна Нива" скористалось правом на переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, визначеним ст. 33 Закону України "Про оренду землі", звернувшись до орендодавця у строк визначений вказаним законодавством, отже мало підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі N159/5756/18 (провадження N 14-99цс20) вказано, що: "статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі"). У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").
При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку. Тобто виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі N 594/376/17-ц (провадження N 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі N 530/212/17 (провадження N 14-330цс18).
З викладеного вище вбачається, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надіславши завчасно повідомлення з наданням проекту додаткової угоди до закінчення строку дії договору (більш ніж за місяць), належним чином виконавши свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. В свою чергу ОСОБА_1 заперечень щодо такого поновлення договору не висловив, крім того, у листі від 05.12.2023 року зазначив, що погоджується з умовами наданої додаткової угоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року в справі N143/591/20 зазначено, що: "визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням переважного права, не поновлює порушеного переважного права, тому що таке визнання само по собі не має наслідком обов'язок власника земельної ділянки (орендодавця) укласти договір оренди із суб'єктом переважного права (орендарем). За цих підстав, закономірною є неприйнятність та неефективність такого способу для захисту переважного права. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту). Визнання недійсним договору оренди, який порушує переважне право, не є ефективним способом захисту, адже задоволення цієї позовної вимоги не здатне поновити майнову сферу позивача, а тому вимога не відповідає ефективному способу захисту. Сам по собі факт визнання недійсним договору оренди, укладеного з новим орендарем, не зумовлює автоматичного поновлення переважного права попереднього орендаря, яке підлягає захисту у спосіб, установлений законом, а саме шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди. За таких умов, якщо первинний орендар має право на укладення договору оренди (додаткової угоди до неї), то наявні два різні порушення прав первинного орендаря: з боку орендодавця (який відмовляється укладати додаткову угоду до договору оренди) та з боку наступного орендаря (який незаконно заволодів майном - правом оренди - шляхом реєстрації цього права). Тому належним способам захисту прав первинного орендаря відповідають дві позовні вимоги - про спонукання до укладення додаткової угоди (тобто про визнання такої угоди укладеної) та про визнання відсутнім права оренди наступного орендаря. На належність такого способу захисту, як визнання відсутнім права, вже вказувала Велика Палата Верховного Суду (постанова від 19 січня 2021 року у справі N 916/1415/19, пункти 6.12, 6.14). Судове рішення про визнання відсутнім права відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові".
У статті 27 Закону України "Про оренду землі", як у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Враховуючи викладене, оскільки одна і та ж сама земельна ділянка не може бути об'єктом оренди двох договорів, укладених з різними орендарями, позивачем обрано вірний спосіб захисту свого порушеного права, а задоволення позову призведе до відновлення його порушених прав.
Твердження апелянта про те, що позивач та ОСОБА_1 не досягли домовленості щодо зміни умов договору оренди землі від 19.05.2006 спростовуються вищевказаним листом, в якому орендодавець вказує про належне виконання орендарем своїх обов'язків за договором, а також висловив свою згоду з умовами наданої позивачем додаткової угоди від 19.12.2022 з зазначенням про своє бажання укласти її з ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива».
Не підписання орендодавцем вказаної додаткової угоди не свідчить про порушення процедури, визначеної ст. 33 Закону України "Про оренду землі", та відсутність у зв'язку з її дотриманням переважного права у позивача на укладення договору оренди землі на новий строк.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди зі змінами умов договору, не впливають на вірність висновків викладених в оскаржуваному рішенні, оскільки орендодавець своїх заперечень щодо позову не висловлював, натомість вимоги позивача у зміненій редакції визнав.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Левчик» залишити без задоволення.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 17 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 11.03.2024
Головуючий: Є.С. Сєвєрова
Судді: Л.М. Вадовська
О.С. Комлева