Номер провадження: 22-ц/813/2948/24
Справа № 521/21561/21
Головуючий у першій інстанції Леонов С.О.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
07.03.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу Комунального підприємства «Одескомунтранс» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Одескомунтранс», за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування», про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У грудні 2021 року до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Одескомунтранс», за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування» про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08 листопада 2020 року о 10 годині 30 хвилин відбулося ДТП, внаслідок якого ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «СБМ 304-1» (спеціалізований вантажний сміттєвоз), державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Балтська дорога 52 в м. Одеса, при виїзді з прилеглої території, не надав дорогу велосипедисту ОСОБА_2 , в результаті чого вчинив на нього наїзд, що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками, а також велосипедист ОСОБА_2 зазнав тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани правої скроневої ділянки. Працівниками патрульної поліції було кваліфіковано дії ОСОБА_3 , як порушення п. 2.3.б, 10.2 «Правил дорожнього руху України», за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. 18 березня 2021 року суддя Суворовського районного суду м. Одеси Сувертак І.В. розглянувши адміністративні матеріали відносно ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності, встановила, що вину водія у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП доведено повністю, постановила закрити провадження в зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили. Під час керування автомобілем водій ОСОБА_3 виконував трудові обов'язки, перебуваючи у трудових відносинах з КП «Одескомунтранс».
Позивач вважає, що діями водія ОСОБА_3 малолітньому ОСОБА_2 спричинено матеріальну шкоду у розмірі 6000 грн., та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., яку має відшкодовувати КП «Одескомунтранс».
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Одескомунтранс» (Код ЄДРПОУ 31185678, 65031, м. Одеса, вул. Братів Поджіо, 4), за участю третіх осіб - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Альфа Страхування» (Код ЄДРПОУ 30968986. 01001, м. Київ, вул. Рибальська, 22, БЦ «Башня № 5) про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок ДТП - задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства «Одескомунтранс» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.
Стягнуто з Комунального підприємства «Одескомунтранс» на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 454 грн.
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Комунальне підприємство «Одескомунтранс» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач, в обгрунтування спричиненої моральної шкоди зазначає про наявний посттравматичний психологічний синдром, психічні страждання, зіпсований настрій, але при цьому на думку апелянта, не підтверджує вказане жодними медичними документами, висновками, рахунками (медичним виновком, висновком психолога, висновком експерта після психологічного дослідження). Апелянт зазначає, що судом першої інстанції взагалі не з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, що на його думку суперечить п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Представник комунального підприємства «Одескомунтранс» в поданій апеляційній скарзі зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду вказано, що допитаний у якості свідка ОСОБА_2 у присутності матері ОСОБА_4 дав пояснення, що під час руху автомобілю, якоюсь металевою частиною йому пробило голову, від чого відчував сильний біль, що на думку апелянта не відповідає дійсності та не підтверджено матеріалами справи.
Таким чином зі змісту апеляційної скарги встановлено, що рішення оскаржується лише в частині задоволення вимог про стягнення моральної шкоди. В іншій частині рішення суду не оскаржується і в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процессуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Задовольняючи частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягуючи у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачу ОСОБА_2 було завдано моральних страждань, встановлено причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та наслідками, що настали. При цьому, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд взяв до уваги характер правопорушення, глибину душевних страждань, а також вимоги розумності та справедливості та дійшов висновку, що співмірним і справедливим підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі 50 000 грн.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками малолітнього ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.05).
08 листопада 2020 р. о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «СБМ 304-1» (спеціалізований вантажний сміттєвоз), державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Балтська дорога 52 в м. Одеса, при виїзді з прилеглої території, не надав дорогу велосипедисту ОСОБА_2 , в результаті чого вчинив на нього наїзд, що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками, а також велосипедист ОСОБА_2 зазнав тілесних ушкоджень у вигляді забійної рани правої скроневої ділянки.
Працівниками патрульної поліції було кваліфіковано дії ОСОБА_3 , як порушення п. 2.3.б, 10.2 «Правил дорожнього руху України», за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
18 березня 2021 року суддя Суворовського районного суду м. Одеси Сувертак І.В. (справа № 947/1595/21) розглянувши адміністративні матеріали відносно ОСОБА_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності, встановила, що вина водія ОСОБА_3 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП повністю доведена, разом з тим провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.
Під час керування автомобілем водій ОСОБА_3 виконував трудові обов'язки, перебуваючи у трудових відносинах з КП «Одескомунтранс».
Діями водія ОСОБА_3 малолітньому ОСОБА_2 спричинено матеріальну та моральну шкоду.
Судова колегія виходить з такого.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного права.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є заподіяння моральної шкоди іншій особі.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з положеннями ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (зі змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У п.п. 5, 9 вищевказаної постанови судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як вже зазначалось, постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року визнано в повному обсязі вину водія ОСОБА_3 у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно виписки № 96132 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_5 , який перебував на стаціонарному лікуванні з 08.11.2020 року по 16.11.2020 року встановлено діагноз - забійна рана правої скроневої ділянки.
Також в матеріалах справи наявна компьютерна томографія, яка була проведена 09.11.2020 року відносно ОСОБА_5 , якою встановлено, що ознак об'ємних та очагових змін головного мозку не виявлено. Встановлено обширну підкожну гематому правої лобно-тім'яної потилочної області.
З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога щодо стягнення моральної шкоди обґрунтована частково і підлягає задоволенню. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню по відшкодуванню моральної шкоди, суд керується вимогами вищезазначеного законодавства та конкретними обставинами справи.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 в результаті неправомірних дій ОСОБА_3 отримав моральні страждання у вигляді забійної рани скроневої ділянки. Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_5 переніс суттєве психологічне та нервове потрясіння, переживання. ОСОБА_2 пережив моральні страждання в зв'язку з ушкодженням здоров"я. Отже, позивачем доведено належними та допустимими доказами заподіяння моральної шкоди у вигляді болю, душевних страждань і переживань, необхідності докладати додаткові зусилля для організації життя.
При цьому апеляційний суд вважає, що моральні страдждання ОСОБА_2 не носять тривалого характеру, оскільки згідно виписки № 96132 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, стаціонарне лікування ОСОБА_2 тривало вісім днів з 08.11.2020 року по 16.11.2020 року, пацієнт виписаний в задовільному стані.
В рішенні суду першої інстанції зазначено, що у ОСОБА_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з'явився посттравматичний психологічний синдром - дитина побоюється виїхати на велосипеді, його переслідує страх зіткнення з великим автомобілем.
При цьому апеляційний суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів, висновків фахівців з приводу того, що у ОСОБА_2 наявний посттравматичний психологічний синдром, не надано жодних доказів, що позивач потребує допомоги психолога, як і не надано відомостей про можливе звернення позивача до медичних закладів з метою консультативного огляду або необхідності лікування ОСОБА_2 від посттравматичного психологічного синдрому.
Таким чином суд не може погодитися з розміром моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції у розмірі 50 000 грн.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу, суд враховує конкретні обставини справи, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, і, виходячи з засад розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20 000 грн., в решті позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди є надмірними та задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги представника комунального підприємства «Одескомунтранс» про те, що матеріалами справи не підтверджено поснення ОСОБА_2 про те, що йому було пробито голову від чого він відчував сильний біль, оскільки відповідно до виписки № 96132 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_5 потрапив до лікарні 08.11.2020 року, через наїзд на нього ОСОБА_3 зі скаргами на сильний біль та рану в голові, внаслідок чого йому лікарем поставлено діагноз - забійна рана правої скроневої ділянки та направлено на стаціонар.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди зміні з урахуванням підстав та мотивувань, викладених в цій постанові суду апеляційної інстанції.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Одескомунтранс» - задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2023 року в частині стягнення моральної шкоди - змінити.
Стягнути з Комунального підприємства «Одескомунтранс» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 20 000 гривень.
В решті вимог про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 п.2 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.М.Таварткіладзе
Судді: А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова