“05” березня 2024 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Херсона, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
-підозрюваного за ч. 4 ст. 402 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2024 року застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) до 13 квітня 2024 року включно.
Визначено заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн, з покладенням обов'язків: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Захисник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт вважає, що через відсутність доказів реального існування ризиків, зазначених у клопотанні, у слідчого судді не було підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що сама по собі тяжкість можливого покарання не є свідченням намірів щодо переховування підозрюваним від органів досудового розслідування та суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, вказує, що допитані свідки є старшими за посадою військовослужбовцями, що позбавляє можливий влив на них з боку підозрюваного.
Вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення спростовується змістом рапорту підозрюваного, його характеристикою та тривалістю служби.
Звертає увагу, що ОСОБА_7 визнав факт відмови від виконання бойового розпорядження, власноруч написав рапорт з причиною відмови у зв'язку зі станом здоров'я.
Окрім того, підозрюваний захищає Україну з 2015 року, постійно перебуває в зоні бойових дій, неодноразово отримував бойові поранення, має статус учасника бойових дій та нагороди.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024080200000200 від 14.02.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
14.02.2024 ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
15.02.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме, у непокорі, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Слідчий суддя, врахувавши тяжкість покарання та обставини злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 в умовах воєнного стану, дані про його особу, який раніше судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а також вік та стан здоров'я підозрюваного, які не є перешкодою для утримання його в умовах слідчого ізолятору, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, який постійно проживає в м. Херсоні разом з дружиною, утриманців не має, є військовослужбовцем та має нагороди, дійшов висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Крім того, слідчим суддею враховано, що відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий суддя обрав запобіжний захід з визначенням розміру застави, з урахуванням того, що підозрюваний є військовослужбовцем, проходить службу на посаді командира у військовому званні сержант, нагороджений нагрудним знаком «Знак пошани», відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», почесною грамотою командира ВЧ НОМЕР_1 та має поранення.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу.
Підозрюваний ОСОБА_7 повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги, заяву про бажання брати участь при апеляційному розгляді не подав.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Пунктом «с» частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Зокрема, у п. 126 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18), Суд зазначив, що особа може бути затримана відповідно до п. 1 (с) ст. 5 Конвенції лише в рамках кримінального провадження з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення. Для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог закону, а висновки слідчого судді щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному є правильними та такими, що узгоджуються з позицією, висловленою ЄСПЛ у вищезазначених рішеннях.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, на даному етапі досудового розслідування підтверджується долученими до клопотання матеріалами, на які послався слідчий суддя в обґрунтування оскаржуваного рішення.
Також колегією суддів, всупереч доводам апелянта, встановлено, що під час апеляційного розгляду знайшла своє підтвердження та обставина, що заявлені ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою, мають місце.
У клопотанні слідчий зазначив, як ризики задля запобігання яких необхідне застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою те, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд погоджується з обґрунтуванням, наведеним слідчим суддею, щодо наявності цих ризиків, оскільки слідчий суддя навів з цього приводу достатньо мотивів.
Слідчий суддя дійшов правильного висновку, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки в разі доведеності його вини судом можливе призначення покарання за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі на строк до 10 років.
Окрім того, ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що перешкодить повному, всебічному та неупередженому дослідженню обставин у кримінальному провадженні.
Підставою вважати зазначений ризик реальним є те, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, з якими проходить службу в одному підрозділі військової частини і тому може контактувати з ними.
Також є обгрунтованним ризик можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, оскільки він будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, вбачає за можливе порушення військової дисципліни, невиконання наказів.
Крім того, підозрюваний раніше судимий, відбував покарання в місцях позбавлення волі та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, дані про особу ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що до підозрюваного ОСОБА_7 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, як вірно зазначив слідчий суддя, відповідно до п. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого статтею 402 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Жоден з більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти встановленим ризикам.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
З огляду на наведене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422, 532 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_8