11 березня 2024 року м. Чернівці
справа № 724/2779/23
Чернівецький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ
Перепелюк І. Б., Лисака І.Н., Литвинюк І. М.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2023 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановив:
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено.
Встановлено факт, самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 дітей : сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, а також відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до закінчення апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з тих підстав, що про існування оскаржуваного судового рішення вони дізналися 18 січня 2024 року, коли надійшов рапорт ОСОБА_1 про звільнення з лав ЗСУ, у якому останній послався на оскаржувані судові рішення і додав їх копії.
Вказують, на те що оскаржуване судове рішення стало підставою для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, а тому фактично вирішено питання про інтереси та обов'язки Військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Отже, суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права та обов'язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів ст.ст. 2, 4 ЦПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК, абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у справі за №6-885цс15, а саме, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте, ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
У відповідності до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до положень ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Враховуючи те, що Військова частина НОМЕР_1 до участі в розгляді справи залучена не була, та вважаючи, що ухваленими судовими рішеннями вирішено питання про її інтереси, вона має право на подачу апеляційної скарги.
Ураховуючи зазначене, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, строк на апеляційне оскарження судових рішень підлягає поновленню.
Апеляційна скарга містить клопотання про відстрочення сплати судового збору обґрунтоване тим, що режим бюджетного асигнування витрат Військової частини НОМЕР_1 передбачає подання бюджетних запитів для витрат на оплату судового збору, розгляд яких триває близько місяця.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються статтею 136 ЦПК України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Як вбачається зі змісту вказаної норми існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір»), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Стаття 136 ЦПК України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи з майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок про те, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Вказані категорії спорів не є предметом позову даної справи, при цьому заявник не обґрунтував наявність підстав для відстрочення сплати судового збору та не надав жодних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору.
Обставини, пов'язані з фінансуванням установи з державного бюджету України, недостатністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Отже, у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року, № 2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - 2684 гривні.
Підпунктом 4 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року, N 3674-VI встановлено судовий збір за подання до суду фізичною особою заяви у справах окремого провадження
0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, за подання апеляційної скарги заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 805,20 грн (536,80*150%), за наступними реквізитами:
Рахунок : UA258999980313161206080024405
Отримувач коштів: Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ
Код платежу: 22030101
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37836095
Банк отримувача коштів: Казначейство України (ЕАП)
Згідно з частиною 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Виходячи з наведеного, відповідно до статей 185, 357 ЦПК України апеляційну скаргу апелянта, слід залишити без руху, надавши апелянту строк для виправлення недоліків зазначених в даній ухвалі.
Керуючись частинами 1, 2 статті 185, пунктом 3 частини 4, частини 5 статті 356, частини 2 статті 357 ЦПК України, суд
ухвалив:
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2023 року задовольнити.
Поновити Військовій частині НОМЕР_1 строк на апеляційне оскарження рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2023 року.
Відмовити в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 30 листопада 2023 року залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків тривалістю не більше десяти днів, з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснити апелянту, що у випадку не усунення недоліків у зазначений строк, апеляційна скарга може бути визнана неподаною та повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді: І.Б. Перепелюк
І.Н. Лисак
І.М. Литвинюк