Справа № 646/3927/23
№ провадження 1-кп/646/233/2024
11 березня 2024 року
Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі : головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження, внесеного 12.01.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000000068 з обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
У судовому засіданні з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, тим самим зашкодити державі, враховуючи обґрунтовану підозру у вчиненні ним особливо тяжкого злочину та реальність зазначених ризиків, які на цей час не зменшилися та продовжують існувати, прокурором заявлено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки строк дії раніше обраного запобіжного заходу спливає 24.03.2024. На підставі абз. 8 ч. 4 ст.183 КПК України з урахуванням обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України просить не визначати розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник вважав за можливе застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання.
Судом при вирішенні питання про необхідність продовження застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою встановлена наявність ризиків, визначених п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризик незаконно впливати на свідків та реальна можливість переховування обвинуваченого від суду. Обґрунтованих доводів того, що ці ризики на теперішній час зменшилися чи перестали існувати, у судовому засіданні при розгляді цього клопотання стороною захисту не надано.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.
За положеннями статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень може вдатися до відповідних дій. При цьому, слід урахувати, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, внаслідок чого, даний ризик є актуальним.
Враховуючи характер обставин та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, а саме те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні ним особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, що, з урахуванням введення в Україні воєнного стану та можливого строку покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, яке йому може бути призначене, в разі визнання винуватості, може свідчити про те, що обвинувачений може переховуватись від суду. При цьому, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не залишивши особу під варту.
При оцінці ризику можливого впливу на свідків, суд приймає до уваги, положення частини четвертої статті 95 КПК України, відповідно до яких суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, тому враховуючи, що не всі свідки на теперішній час не допитані, ризик можливого впливу на них її актуальним до тепер, оскільки вони мешкають в одній територіальній громаді з обвинуваченим, що не виключає можливості поза процесуального впливу на них, та вважає за необхідне застосувати один із важелів реагування на так звані можливі процесуальні диверсії зі сторони обвинуваченого з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань.
При цьому, суд зазначає, що остаточна кваліфікація дій та доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину, що йому інкримінується, підлягають з'ясуванню в процесі судового розгляду, разом з доводами щодо непричетності до окремих дій, що становлять об'єктивну сторону кримінального правопорушення, та їх оцінка у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні буде надана судом з урахуванням достатності та взаємозв'язку під час ухвалення вироку.
Вказане вище свідчить про достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, запобігання яким шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим та не ефективним.
Суд враховує, твердження сторони захисту та аргументи щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, однак вони не мінімізують наявність вказаних ризиків та не спростовують можливість переховуватися від суду, а також вчинити позапроцесуальний вплив на свідків. Крім того, ці обставини існували на час вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, і не стали стримуючим фактором для обвинуваченого від противоправних дій.
Враховуючи, що будь-які інші переконливі застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою в матеріалах справи відсутні та не доведені стороною захисту під час розгляду цього клопотання, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора.
За положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142 Кримінального кодексу України, у зв'язку з чим підстави для визначення застави ОСОБА_3 відсутні.
Суд зазначає, що доцільність необхідності подальшого утримання обвинуваченого під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст. 331 КПК України, а сторона захисту не позбавлена можливості надати суду документи на підтвердження доводів щодо неможливості подальшого утримання обвинуваченого під вартою, або зміни обставин, які свідчать про нівелювання врахованих раніше ризиків.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 197, 331, 350, 369-372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання його під вартою на 60 днів, тобто до 09.05.2024 включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Ухвала в частині застосованого запобіжного заходу може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд м.Харкова протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_3 - у той же строк з моменту вручення йому копії цього судового рішення.
Головуючий ОСОБА_1