Справа № 464/2211/23
пр.№ 1-кп/464/130/24
11.03.2024 м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку відео конференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023142410000132 від 09.04.2023, про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, розлученого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно зі ст. 89 КК України раніше не судимому,
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
встановив:
ОСОБА_3 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
ОСОБА_3 08.04.2023 приблизно о 00:00 год., перебуваючи у під'їзді будинку, що на вул. Сихівська, 10 у м. Львові, виявив згорток фольги із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору та, усвідомлюючи, що дана речовина є особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, обіг якої заборонено, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, порушуючи вимоги чинного законодавства, яке регулює обіг наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів, вирішив привласнити знайдене, помістив її собі у кишеню, таким чином придбав та незаконно зберігав при собі для власного вживання та без мети збуту.
В подальшому, 09.04.2023 приблизно о 01:20 год., ОСОБА_3 , перебуваючи поруч із будинком, що за адресою: м. Львів, вул. Кавалерідзе, 4, незаконно зберігаючи при собі раніше придбану (знайдену) психотропну речовину, був зупинений працівниками патрульної поліції, де у останнього було виявлено та в подальшому в ході огляду місця події вилучено згорток фольги, в якому знаходилася порошкоподібна речовина білого кольору, у якій виявлено особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», обіг якої заборонено, масою 0,3508 грам та електронні ваги на поверхні, яких виявлено залишки порошкоподібної речовини білого кольору, у якій виявлено особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», масою 0,0038 грам. Загальна маса «PVP» становить 0,3546 грам, яку останній зберігав при собі без мети збуту.
Таким чином, органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненому визнав повністю та підтвердив, що вчинив злочин за обставин, викладених у обвинувальному акті, та пояснив, що 08.04.2023 близько 23.30 год йшов додому від друга та перебуваючи в будинку на сходах побачив згорток фольги, розгорнувши котру виявив порошкоподібну речовину білого кольору, зрозумівши, що це психотропна речовина, поклав собі у кишеню для власного вживання без мети збуту та покинув місце в напрямку дому. В подальшому, був зупинений працівникам поліції, яким добровільно видав заборонену речовину. На даний час шкодує про вчинене, щиро розкаюється, розуміє, що вчинив неправильно, йому дуже прикро та соромно за скоєне, просить суворо не карати, погоджується на покарання на розсуд суду. З матеріалами кримінального провадження ознайомлений, жодні докази не оспорює, правильно розуміє обставини за яких його обвинувачено, з якими повністю погоджується та просить здійснювати спрощений порядок дослідження доказів.
Заслухавши думку учасників провадження, суд приходить до висновку, що клопотання сторони обвинувачення та сторони захисту про проведення спрощеного порядку дослідження доказів підлягає до задоволення, оскільки показання ОСОБА_6 узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту та обставин вчинення інкримінованого злочину, добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються. У суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого. Обвинуваченому роз'яснено, що у такому випадку він буде позбавленим права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, а прийняте рішення про скорочений судовий розгляд свідчитиме про те, що обставини, які сторонами не оспорюються, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
При цьому, за основу суд бере до уваги покази обвинуваченого, вважає такі належними, допустимими та достовірними, послідовними, котрі у взаємозв'язку доводять фактичні обставини вчинення незаконного придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_3 , суд враховує наступне.
Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 309 КК України суб'єкт кримінального правопорушення підлягає кримінальній відповідальності за незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
Статтею 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» передбачено, що психотропними речовинами - є речовини природні чи синтетичні, препарати, природні матеріали, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Відповідно до Таблиці І Списку №2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» PVP віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.
Одночасно, згідно ст. 1 вищевказаного закону під обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів розуміються види діяльності в тому числі з зберігання, придбання наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що дозволяються і контролюються згідно з цим Законом.
У роз'ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» № 4 від 26.04.2002 під незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати серед іншого і привласнення знайденого. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов'язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи.
За таких обставин, судом встановлено, що ОСОБА_3 , знайшов згорток фольги із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору, усвідомлюючи, що така є психотропною речовиною, обіг якої заборонено, діючи умисно, переслідуючи злочинний умисел щодо незаконного обігу психотропних речовин, заволодів нею для подальшого вживання, та, з метою переміщення до місця проживання, поклав у кишеню, тим самим вчинив незаконне придбання психотропної речовини без мети збуту, а також, утримуючи психотропну речовину при собі, володів такою з часу привласнення до моменту вилучення працівниками поліції, тим самим вчинив незаконне зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Таким чином, суд дії обвинуваченого кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки він вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.
У роз'ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7 (зі змінами), зокрема в п.1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п. 3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).
Обираючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, за яким кваліфіковано дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 309 КК України, є кримінальним проступком.
При вивченні особи обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Львів, українець, громадянин України (а. с. 38), з професійно-технічною освітою, неодружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується позитивно (а. с. 42), на обліках у диспансері КНП ЛОР «ЛОМЦП та ТУ» та Львівському обласному клінічному психоневрологічному диспансері не перебуває (а. с. 36, 37), вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19.04.2012 засуджений за ч.ч.1,2 ст.185, ст.ст. 70, 75, 76 КК України до 3 років позбавлення волі із іспитовим строком 3 роки, на підставі Ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 05.05.2015 знятий з обліку 22.05.2015 у зв'язку із закінченням іспитового строку, тобто згідно зі ст. 89 КК України раніше не судимий (а. с. 39-41).
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 за ст. 66 КК України, є визнання вини, щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, стороною обвинувачення не встановлено.
При призначенні покарання, суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При визначенні виду покарання ОСОБА_3 суд враховує, що він не працює, не навчається, вчинив проступок, у сфері незаконного обігу психотропних речовин, що належать до глобальних проблем сучасності і цьому явищу притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, що на переконання суду покарання у виді штрафу та виправних робіт не може бути застосованим, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований, доказів про отримання доходів суду не надав, а покарання у виді обмеження волі становитиме надмірний тягар для останнього, тому необхідним та виправданим є покарання у виді арешту.
При цьому, враховуючи ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, зокрема визнання вини, щире каяття, характер його поведінки під час досудового розслідування, що добровільно видав психотропну речовину, давав визнавальні покази, що розцінюється стороною обвинувачення як активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, погоджувався на розгляд обвинувального акту за його відсутності, тобто у спрощеному провадженні, поведінку під час судового слідства, зважаючи на кількість психотропної речовини, що незаконно була придбана шляхом знахідки та зберігалася обвинуваченим, суд приходить до переконання, що при альтернативності міри вказаного виду покарання необхідно призначити таке строком на 1 місяць.
Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості злочину та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався, клопотання з даного приводу не заявлялися.
Питання процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст. 124 КК України.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв'язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.
Зокрема, 15.05.2023 експертом проведено експертизу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/114-23/7121-НЗПРАП, вартість якої становить 1 912,00 грн. (а. с. 30).
Таким чином, суд, з урахуванням положень ч. 2 ст. 124 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта у розмірі 1 912,00 грн.
Питання речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.
Так, документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується, майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання.
При дослідженні речових доказів встановлено, що речовими доказами у кримінальному провадженні визнано компакт диск DVD-R (а. с. 31-32), спеціальний пакет експертної служби №3051772, в якому знаходиться згорток фольги із порошкоподібною речовиною білого кольору, електронні ваги, гирка з відтиском маркувального позначення «20», скляна віала із висушеним змивом речовини (а. с. 34).
На підставі викладеного, ч.1 ст. 309, ст. ст. 50, 60, 65 КК України, керуючись, ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винним у незаконному придбанні та незаконному зберіганні психотропної речовини без мети збуту, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) місяця арешту.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта у розмірі 1 912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) гривень. (отримувач: ГУК Львів/Львівська тг/24060300; код отримувача: 38008294; банк отримувача: Казначейство України (ел. Адм. подат.); UA758999980314000544000013933).
Речові докази у справі після набрання вироком законної сили:
-компакт диск DVD-R - залишити зберігати при матеріалах досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023142410000132 від 09.04.2023;
-спеціальний пакет експертної служби №3051772, в якому знаходиться згорток фольги із порошкоподібною речовиною білого кольору, електронні ваги, гирку з відтиском маркувального позначення «20», скляну віалу із висушеним змивом речовини - знищити.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий ОСОБА_1