Справа № 462/2009/24
11 березня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г. М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - відділ опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною та призначення опікуна,
встановив:
представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Блонський М. А. звернувся до суду з заявою, в якій просить визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити над ним опіку призначивши опікуном ОСОБА_3 .
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що дана заява не відповідає вимогам ст. 95, 175, 177 ЦПК України.
Відтак відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Суд звертає увагу представника заявника на те, що письмові докази подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Як вбачається із заяви з додатками для заінтересованих осіб, які подаються на підставі ч. 1 ст. 177 ЦПК України, такі не відповідають вимогам ст. 95 ЦПК України.
Крім цього, положеннями п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 3 ст. 297 ЦПК України).
Однак, в порушення зазначених вимог представником заявника не надано доказів на підтвердження обставин викладених в заяві, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого ОСОБА_2 не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Предметом доказування в даній категорії справ є: наявність хронічного, стійкого психічного розладу; факти, що підтверджують, що громадянин не може розуміти значення своїх дій та керувати ними; причинний зв'язок між психічним розладом і тим, що громадянин не здатний усвідомлювати значення своїх дій керувати ними; досягнення встановленого законом віку громадянином, відносно якого ставиться питання про визначення його недієздатним; інші обставини; висновок судово-психіатричної експертизи; довідки з медичної установи; довідки про постановку на облік у психіатричній установі; виписка з історії хвороби.
Усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві.
В порушення зазначених вимог процесуального закону, представник заявника в обґрунтування своїх вимог не зазначив та не надав суду докази, що свідчать про наявність у ОСОБА_2 психічних захворювань, які діагностовано лікарями та існують станом на дату звернення до суду з даною заявою.
Відсутність зазначених даних позбавить суд в подальшому вирішити питання щодо призначення судово-психіатричної експертизи - одної з найважливіших процесуальних дій, яка має бути проведена в ході підготовки до судового розгляду справ про визнання фізичної особи недієздатною.
Призначення такої експертизи тільки на підставі заяви про визнання особи недієздатною без достатньо обґрунтованих припущень про наявність у ОСОБА_2 душевної хвороби станом на день розгляду заяви, буде порушенням прав, гарантованих їй ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 64 Конституції України.
Відповідно до ст. 41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-якого правочину. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов'язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.
Однак, в доданих до заяви матеріалах немає відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки встановлення опіки можливе лише за відповідним поданням (ч. 1 ст. 60 ЦК України).
Крім цього, відповідно до положень ч. 4 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
В прохальній частині заяви, представником заявника зазначається, що просять суд призначити опікуном ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , однак до матеріалів заяви не долучено документів на підтвердження сімейних, родинних відносин чи особистих стосунків останнього з підопічним, а також не надано будь-якого підтвердження можливості ОСОБА_3 виконувати обов'язки опікуна.
Також суд, звертає увагу заявника, що згідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як вбачається із заяви, представником заявника зазначено заінтересованою особою відділ опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради.
Положеннями ч. 1 ст. 56 ЦК України передбачено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Таким чином, в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, представником заявника невірно зазначено найменування юридичної особи.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява, що не відповідає вимогам закону, підлягає залишенню без руху до виправлення позивачем вказаних недоліків.
Враховуючи наведене, заяву слід залишити без руху та зобов'язати заявника усунути недоліки, зазначені в ухвалі суду протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
При цьому заявника попереджається, що у разі не усунення недоліків заяви в строк, вказаний в ухвалі, така буде вважатись неподаною і буде повернута йому.
Керуючись ст. 95, 175, 177, 185, 311 ЦПК України, суд,-
постановив:
заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - відділ опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною та призначення опікуна - залишити без руху.
Надати заявнику п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
Заявник має право протягом строку, який не перевищує п'яти днів з дня вручення йому ухвали, усунути недоліки заяви. Якщо заявник усуне зазначені недоліки заяви у визначений ухвалою строк, вона вважається поданою в день первісного її подання до суду, в противному випадку - вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип'юк Г. М.