Справа № 495/735/24
Номер провадження 2/495/691/2024
22 лютого 2024 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Савицького С.І.
при секретарі Гасанзаде М.Р.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона, ОСОБА_1 , звертаюсь до суду з даною позовною заявою з метою захисту своїх законних прав та інтересів, з наступних підстав.
Починаючи з дати свого народження та по теперішній час вона мешкаю в Україні. Даний факт підтверджується Довідкою №02-08/129 від 20.03.2019 року, виданої Загальноосвітньою школою №23 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області.
Відповідно до зазначеної вище довідки, вона навчалась з 31.08.2007 року по 15.10.2015 рік у Загальноосвітній школі №23 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області.
Станом на теперішній час вона маю намір оформити паспорт громадянина України, оскільки її мати - ОСОБА_3 є особою без громадянства, а мій батько - ОСОБА_2 є громадянином України, відповідно до вимог ч.1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», вона є громадянкою України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Однак, під час реєстрації її народження в органах реєстрації цивільного стану дані про її батька були зазначені згідно ч.1 ст. 135 СК України, тобто зі слів її матері - відповідачки ОСОБА_3 , яка є особою без громадянства, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 ст. 135 СК України №00012329009 від 18.06.2013 року
Наразі, вона позбавлена можливості оформити паспорт громадянина України, через відсутність даних про її батька в її Свідоцтві про народження, тому вимушена звертатися до суду з позовною заявою з метою захисту своїх законних прав та інтересів.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, але надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, але його представник захисник Бережна Т.Г. надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнають в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явилась, але надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться у порядку, встановленому статтями 206,207 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши всі представлені докази та обставини справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовну заяву з огляду на наступне.
У своїй позовній заяві, позивач зазначає, що вона, ОСОБА_1 , звертаюсь до суду з даною позовною заявою з метою захисту своїх законних прав та інтересів, з наступних підстав.
Починаючи з дати свого народження та по теперішній час вона мешкаю в Україні. Даний факт підтверджується Довідкою №02-08/129 від 20.03.2019 року, виданої Загальноосвітньою школою №23 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області.
Відповідно до зазначеної вище довідки, вона навчалась з 31.08.2007 року по 15.10.2015 рік у Загальноосвітній школі №23 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області.
Станом на теперішній час вона маю намір оформити паспорт громадянина України, оскільки її мати - ОСОБА_3 є особою без громадянства, а мій батько - ОСОБА_2 є громадянином України, відповідно до вимог ч.1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», вона є громадянкою України.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України», особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.
Однак, під час реєстрації її народження в органах реєстрації цивільного стану дані про її батька були зазначені згідно ч.1 ст. 135 СК України, тобто зі слів її матері - відповідачки ОСОБА_3 , яка є особою без громадянства, що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини 1 ст. 135 СК України №00012329009 від 18.06.2013 року
Наразі, вона позбавлена можливості оформити паспорт громадянина України, через відсутність даних про її батька в її Свідоцтві про народження.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Частиною 3 статті 51 Конституції України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі, чи поза ним. Факт народження дитини породжує виникнення біологічного та морального зв'язку між нею та її батьком і матір'ю.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 24.02.1991 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Батьки і діти мають взаємні особисті немайнові та майнові права та обв'язки. Згідно зі ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Отже, юридичною підставою відносин між батьками та дітьми є кровне походження дітей від певних осіб (матері та батька), яке засвідчене державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому нормами СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до ст.121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини.
Згідно ст. 128 ч. 3 Сімейного кодексу України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Згідно ч. 4 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Таким, чином, оскільки під час розгляду справи було достеменно встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, такими, що ґрунтуються на дійсних обставинах справи, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ «Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п. 2.13.1 «Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання», які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства є підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.4 Розділу ІІ Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Згідно із ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зіст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 84, 121, 125, 128, 134, СК України, ст. ст.12, 13, 76, 77, 141, 200, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання батьківства - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Другий відділ реєстрації актів цивільного стану Суворівського районного управління юстиції м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), внести зміни до актового запису про народження №41 від 02 грудня 2005 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в графі «по батькові» вказати: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в графі «відомості про батька» вказати: «громадянин України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Савицький С.І.