Справа № 438/1787/23
Провадження 2/438/68/2024
іменем України
11 березня 2024 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області у складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Дівчур В.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за кредитним договором №291352834 від 22 жовтня 2019 року у розмірі 17 353,00 грн., з яких: 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 353 грн. - сума заборгованості за відсоткам.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22 жовтня 2019р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 291352834. 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. 31.12.2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції. Відповідно до Реєстру боржників № 60 від 08.01.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 291352834. 20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги. Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 4.1 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 353,00 грн., з яких: 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 353 грн. - сума заборгованості за відсоткам. Відповідач неналежним чином не виконував свої зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого перед позивачем у нього існує заборгованість в сумі 17 353,00 грн., через що вимушений звернутися до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою судді Бориславського міського суду Львівської області від 31.10.2023 року провадження по справі відкрите, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою судді Бориславського міського суду Львівської області від 05.01.2024 року задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.
Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов в якому останній вказав, що він ніколи не мав жодних відносин ні з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», ні з ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ні з відповідачем та не підписував жодних договорів, в тому числі договір №291352834 від 22.10.2019 року. Жодного належного доказу на підтвердження викладених позивачем у позові обставин суду не надано, факт отримання ним грошових коштів також не підтверджений. Спірний кредитний договір ним не підписувався та не укладався, тому він не має необхідності звертатися до суду з вимогою про визнання його недійсним. Також зазначив, що питання про стягнення з нього коштів порушено позивачем після спливу загального строку позовної давності, який визначений приписами ст.257 ЦК України, про що заявляє суду. Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22 квітня 2019 р. між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №291352834.
Відповідно до вказаного кредитного договору, ОСОБА_1 отримав кредит без конкретної споживчої мети на суму 7000 грн. Строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 7 (сім) днів. Кредит надається строком на 7 (сім) днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. 31.12.2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.
20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 2.1 договору факторингу, згідно умов цього Договору клієнт зобов'язується відступи фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 4.1 договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у додатку до цього Договору.
Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 20.10.2022 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 17 353 грн., з яких: 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17 353 грн. - сума заборгованості за відсотками.
У відповідності до п. 2.2. договору факторингу, сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимоги за цим договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та: меншими від загальної суми зобов'язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не замінює попередній.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінасова допомога», перебувають у загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін та іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 20.10.2022, позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №20102022 в розмірі 17 353 грн.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.
У відповідності до умов кожного з укладених кредитних договорів, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладенні кредитного договору. При цьому ідентифікація позичальника здійснюється через банка-емітента, яким видано картку.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
В силу частину 1 статті 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №291352834 від 22.10.2019 був укладений в електронній формі.
Тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж закону передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Як встановлено судом, договір №291352834 від 22.10.2019 було укладено дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано ОСОБА_1 накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
За умовами вказаного договору відповідач отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у вказаному договорі.
Відповідно до статей 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Також, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно частини 1 статті 1077, частини 1 статті 1078, частини 1 статті 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (стаття 514, частина 1 статті 1084 ЦК України).
Суд, на підставі наданих сторонами та оцінених у відповідності із вимогами статті 89 ЦПК України в їх сукупності та взаємозв'язку доказів, встановивши фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін, та надавши їм належну правову оцінку, дійшов висновку про те, що належними та допустимими доказами у справі підтверджені факти укладання кредитного договору між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у передбаченій законом формі, виконання кредитором умов договору щодо надання позичальнику кредитних коштів, та невиконання останнім зобов'язань з повернення цих коштів разом із нарахованими відповідно до умов договорів процентами за користування, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором на користь позивача, до якого за договорами факторингу як до фактору перейшли права кредиторів за вказаними договорами.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги заборгованості від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а в свою чергу від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ЄАПБ», має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Крім того згідно п. 5.2.4 Договору факторингу, ТОВ «Таліон плюс» зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб, передбачений кредитним договором та вимогами чинного законодавства.
Таким чином, обов'язок повідомлення боржника про перехід права вимоги за кредитним договором, відповідно до договору факторингу покладається на ТОВ «Таліон плюс».
Суд відхиляє доводи відповідача про ненадання позивачем доказів на підтвердження факту укладення 22.10.2019 кредитного договору № 291352834 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 . Матеріалами справи встановлено, що кредитний договір №291352834 укладено шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Цей договір було укладено дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано ОСОБА_1 накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. За умовами вказаного договору відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок НОМЕР_1 , зазначений у вказаному договорі.
Зазначені у відзиву посилання відповідача про те, що він не отримував грошові кошти спростовуються наданою суду з АТ КБ «Приват Банк» випискою щодо рахунків ОСОБА_1 , з якої вбачається, що останній отримав 22.10.2019 року на картковий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 7000 грн.
Крім того, відповідно до платіжної доручення, наданого позивачем, кредитні кошти були перераховані на карту 5168-74XX- XXXX-4973.
Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності:
Відповідно до ст. 256 ЦК України, Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено з матеріалів справи, 20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 20102022.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У відповідності до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13, за змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони прав на позов.
Таким чином, керуючись нормою ч. 1 ст. 261 ЦК України, строк позовної давності починає відраховуватися з моменту відступлення права вимоги, а саме після підписання Договору про відступлення прав вимоги, адже тільки з цього моменту позивач довідався про порушення відповідачем кредитних зобов'язань.
Отже, загальний строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №291352834 від 22.10.2019 має часові рамки з 20.10.2022 по 20.10.2025. Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовною заявою 25.10.2023, тобто до спливу строку позовної давності.
Крім того, постановою КМУ від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОViD-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» (№ 211), запроваджено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє постановою КМУ № 1236 від 09.12.2020, якою продовжено карантин до 30.06.2023).
Впровадження карантину в Україні певним чином впливає на перебіг позовної давності.
Так, 30.03.2020 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОViD-19)» (№ 540-ІХ), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 12. Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ набрав чинності 02.04.2020. Згідно з п. 1-2 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОViD-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У постанові Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 920/724/21 зазначено наступне: «Суд відхиляє доводи Відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу про те, що для застосування пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позивачу необхідно обґрунтувати, що продовження строків зумовлене саме дією на сторону обмежень, впроваджених у зв'язку з карантином. Суд зазначає, що ні ЦК України, ані інші нормативно-правові акти, якими встановлений (продовжений) на території України карантин, продовжено строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу на строк дії такого карантину, не містять тих вимог, про які зазначає Відповідач, а автоматичне продовження цих строків пов'язане саме із встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону».
Тобто, продовження строків позовної давності в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону, і тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.
З наведеного вбачається, що якщо закінчення строку позовної давності припадає на період після 02.04.2020, то він продовжується до кінця дії карантину, тобто до 30.06.2023 (Постанова КМУ № 651).
Таким чином строк позовної давності щодо звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором №291352834 від 22.10.2019 було продовжено на строк дії карантину.
У зв'язку із наведеним клопотання відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, вказаний судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, аналізуючи в сукупності встановлені судом обставини та досліджені у справі докази, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є обґрунтованим, та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №291352834 від 22.10.2019 в сумі 17 353 грн.
Також необхідно стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.6, 15, 16, 205, 207, 256, 257, 261, 512, 514, 516, 525, 611, 612, 623-629, 1048-1050, 1055, 1077, 1078, 1082, 1084 ЦК України, ст.ст.3,1,12 ЗУ «Про електронну комерцію», суд,-
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, р/р IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») - заборгованість за кредитним договором №291352834 від 22.10.2019 в сумі 17 353 грн., з яких: 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 353 грн. - сума заборгованості за відсотками., а також судовий збір в сумі 2684 грн., а всього 20 037 (двадцять тисяч тридцять сім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя Дмитро ПАНТЕЛЄЄВ