Справа № 308/932/24
06 березня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Авдєєвої К.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгород, в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,-
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 06.03.2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.03.2024.
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.01.2024 у справі відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позовна заява мотивована тим, що:
ОСОБА_1 з ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з 1991 року по 2022 рік. Шлюб між ними розірвано рішенням суду від 23.03.2022 року, (копія додається). Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 05.12.2005р виданого міським відділом РАЦС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, (копія додається). На даний час дитина є повнолітньою, однак продовжує навчатися у ДВНЗ «УжНУ» на факультеті здоров'я та фізичного виховання, що підтверджується довідкою №107 від 09.01.2024р. (копія додається).
Позивач вказує на те, що син навчається на денній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток, та що вона щороку сплачує за навчання 22 500 грн. згідно з договором про надання освітніх послуг Додаток №1 до наказу №548/ 01-06 від 15.07.2022р (копія додається). Загальна вартість навчання становить 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень.
Позивач зазначає, що працює вчителем фізичного виховання в Ужгородському ліцеї №9 Ужгородської міської ради Закарпатської області, та не в змозі самостійно утримувати повнолітню дитину та сплачувати навчання згідно договору виходячи суто із своїх доходів. На підтвердження майнового стану позивачем до матеріалів позовної заяви додано довідку про доходи №06-24/2 від 09.01.2024 року.
У позовній заяві вказано на те, що відповідач працює вчителем фізичного виховання у с.Худльово, та одержує заробітну плату у зв'язку з чим має змогу утримувати їх спільну дитину.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 199, 200 СК України, позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення ОСОБА_3 двадцяти три річного віку або закінчення навчання (в залежності від того, яка подія настане раніше).
Позивач у судове засідання не з'явилася, повідомлена про дату та час розгляду справи належним чином. При цьому згідно позовної заяви та заяви від 06.03.2024, ОСОБА_4 просить розгляд справи проводити за її відсутності просить задоволити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно. Про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомляв, відзиву на позовну заяву від нього не надходило. Оголошення щодо його викликав судове засідання було розміщено на веб сайті Судової влади України, сторінка Ужгородського міськрайонного суд Закарпатської області за посиланням https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam/1324920/.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, на підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України). Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом
Водночас, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси осіб, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.199 Сімейного Кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
У відповідності зі ст.200 Сімейного Кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України.
Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
У п. 20 постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
За змістом ст. 199 СК України обов'язок утримувати повнолітнього доньку (сина), яка (який) продовжує навчання, покладено на обох батьків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1991 року по 2022 рік.
Від шлюбу у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 від 05.12.2005р виданого міським відділом РАЦС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, (копія міститься в матеріалах справи).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.03.2022 року (справа №308/14088/19), шлюб між сторонами по справі розірвано (копія рішення міститься в матеріалах справи). При цьому, вказаним рішенням із відповідача по справі - батька дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на користь позивача матері ОСОБА_1 , стягнуто аліменти на утримання їх спільного сина, у розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття.
На даний час спільний син позивача та відповідача є повнолітнім, однак продовжує навчатися у ДВНЗ «УжНУ» на факультеті здоров'я та фізичного виховання, денної форми навчання, що підтверджується довідкою №107 від 09.01.2024р. (копія якої міститься в матеріалах справи).
Син сторін по справі навчається згідно договору про навчання за кошти фізичних та юридичних осіб, вартість навчання складає 90 000 грн., розмір оплати за рік 22 500 грн.
Згідно наявної в матеріалах справи довідки про дохід (копія) №06-24/2 від 09 січня 2024 року, позивач працює вчителем фізичного виховання в Ужгородському ліцеї №9 Ужгородської міської ради Закарпатської області, та її дохід за липень-грудень 2023 становить 103 373,91 грн.
Згідно положень СК України, що виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Пред'являючи позов, позивач зазначала, що вона потребує матеріальної допомоги батька дитини, посилаючись, зокрема, на витрати у зв'язку із навчанням.
Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дітей.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
Відповідно до ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Суд вважає, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на повнолітню дитину, в зв'язку з її навчанням, оскільки є працездатною особою, окрім того із заяви наданої відповідачем, вбачається, що проти задоволення позовних вимог він не заперечує. Відзиву на позовну заяву відповідачем не подано. Сторони не заперечують, що їх спільний син навчається у Технічному Університеті міста Кошице на будівельному факультеті, на очній (денній) формі навчання.
На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, враховуючи позиції сторін по справі, суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до обґрунтованого висновку про те, що повнолітній син відповідача, який навчається у Технічному Університеті міста Кошице на будівельному факультеті, на очній (денній) формі навчання, потребує матеріальної допомоги, а тому стягнення аліментів з батька на його утримання є необхідним, оскільки обов'язок з утримання дитини покладається на обох батьків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Разом з тим статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 , просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення ОСОБА_3 двадцяти три річного віку або закінчення навчання (в залежності від того, яка подія настане раніше).
Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. В силу дії ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачується щомісячно.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 3 ст. 184 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частина 2 статті 184 СК України регламентує, що розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
При визначенні розміру аліментів суд враховує позицію позивача та відповідача, те, що відповідач своїм правом не скористався до суду на розгляд справи не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, стан його здоров'я, матеріальне становище відповідача та матеріальне становище позивача, суд приходить до висновку, що є підстави для визначення розміру аліментів у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дати подання даного позову та до закінчення навчання чи до досягнення його сином 23-річного віку, в залежності від того, яка з цих обставин настане першою.
Суд констатує, що ні під час розгляду справи, ні на день ухвалення рішення, суду не надано жодних доказів неспроможності, відсутності матеріальної можливості у відповідача утримувати свого повнолітнього сина який продовжує навчатися.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 13.04.2021 (справа № 308/4214/18 провадження № 61-16005св20).
Суд враховує, що навчання на денній формі позбавляє повнолітнього сина відповідача можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв'язку з чим він потребує матеріальної допомоги.
Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що відповідач має можливість забезпечувати своєму повнолітньому сину фінансову підтримку у вигляді сплати аліментів у 1/3 частці від усіх видів заробітку (доходів) та що такий розмір не є надмірним і не непосильним для відповідача, і вважає за можливе визначити саме такий його розмір. Такий розмір допомоги, на переконання суду, є у даному випадку розумним і справедливим, відповідатиме інтересам повнолітнього сина відповідача та не поставить останнього у скрутне матеріальне становище.
Даючи оцінку викладеному, суд приймає до уваги, що відповідач є фізично здоровою особою працездатного віку, законом встановлено його обов'язок надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, оскільки син продовжує навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги матері, обставин, які б свідчили про відсутність взагалі можливостей надавати таку допомогу, як вказано вище відповідачем суду не надано, тому, виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючи матеріальне становище сторін та обставини, визначені в ст. 182 СК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, то суд приходить до переконання, що з відповідача підлягає стягненню на користь держави сума судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264 ЦПК України, ст.ст.182,199, 200,201 Сімейного кодексу України, суд:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації : АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 12.01.2024 року і до досягнення сином двадцяти три річного віку або закінчення ним навчання (в залежності від того, яка подія настане раніше).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір на користь держави в розмірі 1 211,20 грн.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , мешк. АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош