Справа № 308/12002/23
06 березня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Авдєєвої К.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Ужгород, в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 06.03.2024 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.03.2024.
Позивач ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.01.2024 у справі відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позовна заява мотивована тим, що:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області від 26.06.1997 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області від 01.03.1996, перебували у шлюбі з 03.03.2011 року. Шлюб зареєстровано виконкомом Тарновецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис за №02 (копія свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_3 - додано до матеріалів позовної заяви).
У шлюбі в подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження Серія НОМЕР_4 - додається) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 - додано до матеріалів позовної заяви).
Позивач зазначає, що починаючи з 2016 року стосунки позивача з відповідачем розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Крім того, протягом останніх семи років позивач та відповідач проживають окремо, подружніх стосунків не підтримують, спільною господарства не ведуть. З моменту окремого проживання подружжя, діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають разом з мамою - позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Холмківської с.р. від 30.04.2023 №154 (копія довідки додається).
У позовній заяві вказано на те, що батько дітей (відповідач) участі в утриманні та вихованні дітей не приймає, а відтак діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувають на повному утриманні матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду по справі №308/5342/23 від 22.06.2023 - шлюб між сторонами розірвано.
Позивач звертає увагу на те, що відповідач являється молодим, здоровим, працездатним чоловіком, який тривалій період працював та отримував дохід в Німеччині. Має у власності автомобіль Peugeot, номерні знаки НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію т.з. НОМЕР_7 (копія свідоцтва додається).
При цьому позовна заява містить покликання на ст.ст. 141, 150, 180, 181ч.2 ст.182, СК України, пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 3, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 84, 141, 150, 180, 182-184 Сімейного кодексу України, ст.ст. 27, 28, 43, 48, 49, 175, 177, 187, 274, 275, 279 ЦПК України, позивач просить суд тягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ужгородським MB УМВС України в Закарпатській області від 01.03.1996, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородським MB УМВС України в Закарпатській області від 26.06.1997, аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі однієї третини заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дати пред'явлення заяви і до досягнення кожною дитиною повноліття. Розгляд даної справи щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , здійснити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, повідомлені про дату та час розгляду справи належним чином. При цьому згідно позовної заяви та заяв що містяться в матеріалах справи , позивач просить розгляд справи проводити за її відсутності наполягає на задоволенні позовних вимог. Заперечень проти заочного вирішення справи на адресу суду не подавали.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно. Про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомляв, відзиву на позовну заяву від нього не надходило. Слід зазначити, що оголошення щодо його викликав судове засідання було розміщено на веб сайті Судової влади України, сторінка Ужгородського міськрайонного суд Закарпатської області за посиланням https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam/1324920/.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, на підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України). Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області від 26.06.1997) та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області від 01.03.1996) перебували у шлюбі з 03.03.2011 року. Шлюб зареєстровано виконкомом Тарновецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено відповідний актовий запис за №02 (копія свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_3 - додається).
У шлюбі в подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_4 від 11.08.2006 (копія наявна в матеріалах справи) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_5 від 11.05.2011(копія міститься в матеріалах справи).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду по справі №308/5342/23 від 22.06.2023 - шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно матеріалів справи, а саме довідки від 03.04.2023 №154, виданої Тарнівецьким старостинським округом Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , її сини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд констатує, що відповідач своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву не подав, заперечень щодо місця проживання дітей, відомості щодо спору про визначення місця проживання дітей у суду відсутні. щодо розміру аліментів відповідач також заперечень не висловлював. .
Згідно ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Так, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти, на утримання синів у розмірі однієї третини від доходів відповідача, зазначає, що відповідач являється молодим, здоровим, працездатним чоловіком, який тривалій період працював та отримував дохід в Німеччині, має у власності автомобіль Peugeot, номерні знаки НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію т.з. НОМЕР_7 .
Суду при розгляді справ не надано доказів того, що відповідач має постійне місце роботи. Також відсутні відомості про отримання ним будь-яких доходів та про їх розмір. Разом із тим, відповідач відзиву на позовну заяву не подав, спростування вказаному не надав.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
При визначенні розміру аліментів суд виходить з матеріального становища дитини, яка не має інших доходів, крім утримання батьків.
Разом із тим, при вирішенні справи суд бере до уваги те що відповідач не подав до суду відзиву, жодних заяв від нього до суду не надходило.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.
Щодо заявленого позивачем способу стягнення із відповідача аліментів слід вказати на те, що відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Так, позивач із яким проживають діти просить суд стягнути аліменти саме у частці від доходів. Разом із тим, підтвердження того, що відповідач працевлаштований та має щомісячний, систематичний та стабільний дохід суду не надано. Однак, законодавством передбачено, що переважним правом визначення способу стягнення аліментів наділений саме стягувач.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що обов'язок утримування, забезпечення дитини в однаковій мірі покладається на обох батьків, а також те, що позивач не має змоги самостійно утримувати дитину, суду не надано доказів розміру щомісячного заробітку відповідача, разом із тим суду не надано доказів того, що на утриманні в останнього є інших діти чи непрацездатні батьки та приходить до висновку, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача на утримання їх синів, аліменти у розмірі - однієї третини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення із даним позовом до суду, а саме з 12.07.2023 і до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином із відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 2684 грн. * 0,4 = 1073,60 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 180, 181 ч.1, 184, 185, 191 ч.1 Сімейного кодексу України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.06.2006 року та, керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ужгородським MB УМВС України в Закарпатській області від 01.03.1996, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_9 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ужгородським MB УМВС України в Закарпатській області від 26.06.1997, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 12.07.2023 і до досягнення ними повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ужгородським MB УМВС України в Закарпатській області від 01.03.1996, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ), на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_9 , Тел. НОМЕР_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 /
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош