Справа № 308/11280/23
26 лютого 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Крегул М.М.,
за участю секретаря судових засідань - Микуланинець О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковач Іван Васильович, до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковач І.В., звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним позовом, який обґрунтовує тим, що згідно наказу № 136-к від 15.11.2019 року позивача прийнято на роботу сестри медичної зі стоматології КНП «Закарпатську обласну клінічну стоматологічну поліклініку».
Згідно наказу № 136-к від 14.12.2022 року відповідачем звільнено позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Розмір нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивачу відповідачем здійснено не в повному обсязі, а саме загальна сума виплаченої заробітної плати у період з 01.01.2022 року по 14.12.2022 року складає 60 137,14 грн., при цьому не виплачена сума за вказаний період складає 101 862,86 грн.
Окрім цього, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тому позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь недоотриману заробітну плату за січень-грудень 2022 року у розмірі 101862,86 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
29.09.2023 року від представника відповідача - в.о. директора Маляр Р. до суду надійшли письмові пояснення, згідно яких слідує, що відповідач не погоджується з підставами позову викладеними позивачем з огляду на наступне. Зазначає, що вказана у позовній заяві Постанова Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 року №2 «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров'я» набрала чинності з дня її опублікування та застосовувалася з 1 січня 2022 року. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови № 2 розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров'я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці встановлюється у межах фонду оплати праці на 2022 рік: на рівні не менше 20000 гривень для медичних працівників, які займають посади лікарів (крім лікарів-інтернів) та професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров'я; на рівні не менше 13 500 гривень для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівцям з початковим рівнем (короткий цикл) вищої медичної освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства. Пунктом 3 зазначеної Постанови визначено, що вимоги підпункту 1 цього пункту не поширюються на: державні та комунальні заклади охорони здоров'я, які мають укладені з Національною службою здоров'я договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць, що розраховані відповідно до абзаців третього і четвертого підпункту 1 цього пункту, перевищують 85 відсотків отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків: медичних працівників, які залучені виключно до надання первинної медичної допомоги (лікарів або інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів), у разі, коли лікаря обрали менше ніж 70 відсотків пацієнтів оптимального обсягу практики первинної медичної допомоги; 4) у випадках, визначених підпунктом 3 цього пункту, мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров'я установлюється в межах наявного фонду оплати праці, але у розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата, яка передбачена законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно даних бухгалтерського обліку за період 2023 року в КНП "ЗОКСП" ЗОР фонд оплати праці та залишки коштів на рахунках на кожне перше число місяця поточного року склали: № з/п, період, Фонд оплати праці, грн., Сума ЄСВ, грн., Залишки коштів на рахунках станом на 01 число, грн. 1.Січень 365903,25; 76714,54; 64413,98; Лютий 348310,69; 73663,49; 129156,91; Березень 380033,26; 81996,17; 478849,23; Квітень 383736,23; 79594,07; 460402,00; Травень 475414,76; 94109,87; 312155,70; Червень 392475,94; 81662,51; 366011,98.
Таким чином, відповідно до зазначених сум фонду оплати праці та залишків коштів на рахунках підприємства, заробітна плата працівникам Підприємства у 2023 році нараховується з дотриманням Постанови КМУ №28 від 13.01.2023 і не може бути встановлена на рівні не менше 20000 грн. для лікарів та 13500 грн. для осіб, які займають посади у закладах охорони здоров'я, віднесені єдиними кваліфікаційними вимогами до посад фахівців (крім лікарів-інтернів та фармацевтів-інтернів).
З огляду на вказане, просить взяти до уваги дану інформацію та переглянути суми визначені у позовній заяві.
Також представник відповідача вказує, що 10.02.2023 року було призначено нового керівника підприємства - в.о. директора Маляр Р.В., який забезпечив роботу Підприємства таким чином, що заборгованості по виплаті заробітної плати з лютого місяця 2023 року по теперішній час немає.
Процесуальні рішення по справі.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.07.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків.
Ухвалою судді від 22.08.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 23.10.2023 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, однак , від її представника адвоката Ковача І.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задоволити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи повторно належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомляв.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, згідно ч.3 ст.223 ЦПК України , суд розглядає справу за відутності учасника справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.11.2019 року було прийнято на роботу на посаду сестри медичної зі стоматології Закарпатської обласної клінічної стоматологічної поліклініки, яку перетворено на Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради. 01.09.2020 року назву посади «сестра медична зі стоматології» змінено на «сестра медична (брат медичний) зі стоматології». 28.12.2022 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за угодою сторін.
Згідно з доданою копією диплома серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 30.06.2019 року закінчила Державний вищий навчальний заклад Ужгородський національний університет отримала ступінь вищої освіти за спеціальністю «Медсестринство» та здобула кваліфікацію «Медична сестра».
Згідно з розрахунку недоотриманої заробітної плати, що кореспондується з відомостями відображеними в довідках від ПФУ форми ОК-5 від 02.05.2023 року та виписки по картковому рахунку позивача за період з січня 2022 року по грудень 2022 року на який здійснювалась виплата заробітної плати позивачу, ОСОБА_1 отримала заробітну плату у розмірі 60 137,14 грн., а саме: у січні 2022 року - 7 691,83 грн.; у лютому 2022 року - 6 500,00 грн.; у березні 2022 року - 6 500,00 грн.; у квітні 2022 року - 6 500,00 грн.; у травні 2022 року - 6 500,00.; у червні 2022 року - 6 500,00 грн.; у липні 2022 року - 6 500,00 грн.; у серпні 2022 року 6 945,31 грн.; у вересні 2022 року - 6 500,00 грн.; у жовтні 2022 року -0,00 грн.; у листопаді 2022 року - 00,00 грн.; у грудні 2022 року - 00,00 грн., а разом 60 137,14 грн.
На підставі постанови КМУ «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров'я» від 12.01.2022 № 2 позивач просить стягнути недоотриману заробітну плату за січень 2022 року - грудень 2022 року у розмірі 101 862,86 грн., виходячи із розміру посадового окладу визначеного у даному нормативному акті у розмірі 13 500 грн. та стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно табелів обліку використаного робочого часу gозивач з 01.08. - 31.08.2022 року 23 робочих дні перебувала на курсах з підвищення кваліфікації.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці, жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, за якою основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» встановлено гарантії в оплаті праці згідно якими норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Постановою КМУ «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров'я» від 12.01.2022 №2 установлено, що розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров'я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці установлюється у межах фонду оплати праці на 2022 рік: на рівні не менше 20000 гривень лікарям (крім лікарів-інтернів) та професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров'я; на рівні не менше 13500 гривень для посад молодших спеціалістів з медичною освітою (фахових молодших бакалаврів), фахівцям з початковим рівнем (короткий цикл) вищої медичної освіти, першим (бакалаврський) рівнем вищої медичної освіти і магістрів з медсестринства.
Постановою КМУ від 13 січня 2023 р. № 28 внесено зміни, до постанови КМУ «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров'я» від 12.01.2022 №2 та до пункту 1 додатка 3 до Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій. З урахуванням змін внесених даною постановою Пункт 1 постанови КМУ від 12.01.2022 №2 втратив чинність на підставі Постанови КМ № 28 від 13.01.2023 - застосовується з 1 січня 2023 року.
Пунктом 3 постанови КМУ №28 від 13.01.2023 року передбачено, що вимоги підпункту 1 цього пункту не поширюються на державні та комунальні заклади охорони здоров'я, які мають укладені з Національною службою здоров'я договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, якщо витрати на оплату праці з нарахуваннями за поточний місяць, що розраховані відповідно до абзаців третього і четвертого підпункту 1 цього пункту, перевищують 85 відсотків отриманих у поточному місяці грошових коштів з урахуванням накопичених залишків.
Пунктом 4 даної постанови унормовано, що у випадках, визначених підпунктом 3 цього пункту, мінімальний розмір оплати праці медичних, фармацевтичних працівників та фахівців з реабілітації державних та комунальних закладів охорони здоров'я установлюється в межах наявного фонду оплати праці, але у розмірі не менше ніж мінімальна заробітна плата, яка передбачена законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Суд враховує, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Конституційний Суд України у рішенні від 16.01.2003 № 1-рп/2003 у справі № 1-3/2003 зазначив, що після Конституції України, що має найвищу юридичну силу (частина друга статті 8), закони в ієрархії нормативно-правових актів посідають провідне місце. Відповідно до ст. ст. 2 та 88 ЗУ «Про Конституційний Суд України» Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
З урахуванням наведеного , під час розгляду даного спору суд застосовує норму ст. 117 КЗпП України та здійснює обчислення заробітної плати на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Нормами абз. 3 п. 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи. В силу пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку призвільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період. За змістом абз. 2 п. 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку №100).
За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.5,6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ч. 2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим особливість трудових правовідносин характеризується, тим, що саме у роботодавця залишаються всі дані щодо праці найманого працівника, а тому саме роботодавець зобов'язаний надати такі відомості суду у разі виникнення трудового спору, та довести свої заперечення проти вимог працівника. Зазначене будь-яким чином не суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.
Практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні, зокрема в рішенні "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року, визнавалося таким, що підпадає під захист ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема акції, патенти, відшкодування згідно з рішенням суду, право на пенсію, право землевласника на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, право займатись професійною діяльністю, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому, право вимоги. Враховуючи, що сплата заробітної плати і її розмір обов'язково зазначається в трудовому договорі чи контракті, її можливо вважати активом, а порушення роботодавцем умов виплати заробітної плати порушенням права власності відповідно до ст.1 Першого протоколу. При цьому, позов працівника до суду про стягнення заробітної плати також вважається активом і прирівнюється до «майна» у значенні, закладеному в ст. 1 Першого протоколу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив право на отримання позивачем законної винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати у повному обсязі, що в розумінні ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є також порушенням права на мирне володіння майном.
Таким чином, виходячи із принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню сума заборованості по заробітній платі у розмірі 99 348,86 грн., що складається з наступної заборгованості: за січень 2022 року -5 808,17грн..;у лютому 2022 року -7000, 00 грн.; у березні 2022 року 7000,00 грн.; у квітні 2022 року - 7 000,00 грн.; у травні 2022 року - 7 000,00 грн. грн.; у червні 2022 року - 7 000,00 грн.; у липні 2022 року -5714,00 грн.(13 500 грн./21*19 відпрацьованих днів - 6 500,00 грн.); у серпні 2022 року -6 554,69 грн.; у вересні 2022 року - 7 000,00 грн.; у жовтні 2022 року -13 500,00 грн.; у листопаді 2022 року -13 500, 00 грн.;у грудні 2022 року - 12 272,00 грн. (13 500,00 грн./22*20 відпрацьованих днів -00,00грн);.
Судом встановлено, що до стягнення компенсація за затримку розрахунку при звільненні підлягає сума середнього заробітку за 131 робочий день за весь час затримки за період з 29 грудня 2022 до 29.06.2023 в розмірі 80 303,00 грн.
Розрахунок суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2022 до 29.06.2023 судом проведений наступним чином:
Згідно постанови КМУ «Деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров'я» від 12.01.2022 №2 заробітна плата позивача за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню становила 27 000, 00 грн. грн. (13 500,00 грн. листопад 2022 + 13 500,00 грудень 2022); кількість робочих днів за вказаний період складає - 44 дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 613,00 грн. грн. (27 000,00 / 44).
Середньоденна заробітна плата за 1 робочий день - 613,00грн.; Кількість робочих днів у періоді з 29.12.2022 по 29.06.2023 - грудень 2022- 2 дні, січень 2023 - 22 дні, лютий 2022 - 20 днів, березень 2022 - 23 дні, квітень 2022 -20 день, травень 2022 - 23 дні, червень 2022 - 21 дні; Сума компенсації за період з 29.12.2022 по 29.06.2023 - 80 303,00грн.
Загалом до стягнення з підлягає сума в розмірі 179 651,00 грн., що включає в себе 99 348,00 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати в період з 01.01.2022 року по 28.12.2022 року та 80 303,00 грн. сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні за шість місяців..
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. За змістом ч. 6 вказаної статті, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, враховуючи, що позивач є звільненою від сплати судового збору при зверненні до суду із позовними вимогами про стягнення заробітної плати, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в дохід держави.
Щодо стягнення судового збору за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час такий підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.1-4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ковач Іван Васильович, до Комунального некомерційного підприємства «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 179 651,00 грн. (сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят одну гривню) 00 копійок, що включає в себе 99 348,00 грн. заборгованості по виплаті заробітної плати в період з 01.01.2022 року по 28.12.2022 року та 80 303,00 грн. сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні за шість місяців., з яких підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
В решті вимог позову відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Закарпатська обласна клінічна стоматологічна поліклініка» Закарпатської обласної ради (код ЄДРПОУ 01992201, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, наб. Незалежності, будинок 8).
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 07.03.2024 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул