Справа № 303/831/24
2/303/111/24
11 березня 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої-судді Курах Л.В.
за участю секретаря судового засідання Немеш Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 17.06.2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 272, стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки його доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку до досягнення дітьми повноліття.
Позовні вимоги мотивує тим, що спільне життя між нею та відповідачем не склалося, в них різні погляди на життя та сімейні обов'язки, відсутнє взаємопорозуміння, тому подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам. Шлюб носить тільки формальний характер, а тому подальше його існування позивач вважає недоцільним. Відповідач є батьком дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/3 частки його доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді від 25.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п'ятої ст.279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідач відзив не подав.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд, констатує наступне.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , шлюб між сторонами зареєстровано 17.06.2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 272.
Стаття 51 Конституції України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що шлюб існує формально, сторони не підтримують подружніх стосунків, разом не проживають, спільного господарства не ведуть, примирення та збереження їх сім'ї є неможливим. Вказані обставини стверджуються матеріалами справи. З огляду на вищенаведене, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, а тому позов в цій частині слід задовольнити та шлюб між сторонами розірвати.
Статтею 113 СК України передбачено право особи, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. За заявою позивача після розірвання шлюбу їй слід залишити прізвище « ОСОБА_5 ».
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів суд виходить з наступного.
Так судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 18.12.2007 року), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 26.06.2012 року).
Згідно з довідок про реєстрацію місця проживання дитини, діти проживають разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, а згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
При цьому законодавство не містить вимоги визначення точного розміру аліментів як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв'язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.
Відповідно до роз'яснень п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст. 182 СК України.
Враховуючи відсутність взаємної домовленості між сторонами про участь у матеріальних витратах на утримання дітей, з урахуванням того, що в суду відсутні відомості про те, що відповідач має інші аліментні зобов'язання, суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів на утримання дітей, у відповідності до ст. 183 Сімейного кодексу України, у розмірі 1/3 частки всіх видів доходів, щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
В свою чергу, частиною першою ст. 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Приймаючи саме таке рішення суд виходить також з того, що визначений судом розмір аліментів надасть можливість забезпечити інтереси дітей, не ставитиме відповідача у скрутне матеріальне становище, відповідатиме загальним засадам сімейних відносин справедливості, розумності та моральності.
Відповідно до частини першої ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Пунктом 1 частини першої ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, на підставі ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України на відповідача слід покласти обов'язок зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 19, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 24, 110, 112, 113, 79, 84,91, 80, 83, 84, 141, 161, 180, 182, 183, 184 СК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задоволити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 17.06.2006 року міським відділом реєстрації актів цивільного стану Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 272- розірвати.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідно віку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 22.01.2024 року.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривень судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), АДРЕСА_2 .
Головуюча Л.В.Курах