Справа № 601/488/23Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П.
Провадження № 22-ц/817/146/24 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
28 лютого 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
за участі секретаря - Жук В.М.
та представника відповідача - Корфа П.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу № 601/488/23 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Корфа Петра Казиміровича на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року, ухваленого суддею Клим Т.П., повний текст якого виготовлено 23 жовтня 2023 року, у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2023 року позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Позов мотивований тим, що між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «УЛФ-Фінанс» укладено Договір страхування наземного транспорту №663/19-Т/Ц2-790, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобілів марки «Scania G», д.н.з. НОМЕР_1 .
13 серпня 2019 року на автодорозі Кременець-Софіївка, сталася ДТП за участю автомобіля «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Scania G 440», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Дана ДТП сталася, в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Тернопільського апеляційного суду.
Згідно звіту № 179/19 від 29.09.2018 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Scania G440», д.н.з. НОМЕР_1 складає 224 697,96 грн.
Відповідно до умов договору страхування позивач відшкодував витрати на ремонт автомобіля у розмірі 201 794,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням №60389673 від 21.10.2019.
У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в «НАСК «Оранта», ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» звернулося до страхової компанії відповідача з вимогою про відшкодування шкоди, завданої автомобілю «Scania G440», д.з.н. НОМЕР_1 .
Враховуючи умови полісу відповідача «НАСК «Оранта» сплатило на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» шкоду в межах ліміту його відповідальності за заявленим страховим випадком в розмірі 99 000,00 грн.
Залишок невідшкодованої суми становить 102 794,10 грн. З метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію з вимогою перерахувати суму боргу. Спроби врегулювати даний спір в досудовому порядку закінчилися безрезультатно.
Позивач просить суд стягнути із відповідача на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» шкоду, завдану в результаті ДТП в розмірі 102 794,10 грн, а також судові витрати.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року позовні вимоги ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» завдану шкоду у порядку суброгації 102 794,10 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Корф П.К. просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, яким не дотримано норм процесуального права, оскільки ґрунтується на недостовірних та недостатніх доказах, що в результаті призвело до невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, зокрема, страховий акт від 01.10.2019, розрахунок страхового відшкодування від 01.10.2019, рахунок № SL-1902664 від 19.09.2019, висновок експерта та ремонтна калькуляція містять різні суми вартості відновлювального ремонту автомобіля «Scania G», д.н.з. НОМЕР_1 та по різному зазначають обсяг пошкоджень та необхідні до заміни запчастини до даного автомобіля.
Вказує, що надані позивачем докази є недостовірними, оскільки не підтверджують вартість відновлювального ремонту в сумі 201 794,10 грн, зокрема в платіжній інструкції, в графі «призначення платежу» сума страхового відшкодування належним чином не підтверджується.
Від представника позивача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» Мірошнікової Х.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року залишити без змін, посилаючись на те, що позивач належним чином здійснив виплату страхового відшкодування ТОВ «Сканія Україна», згідно наданих рахунків ТОВ «Сканія Україна» та наголосила, що реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування є платіжний документ про здійснення такої виплати, що і було зроблено.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Корф П.К. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи викладені в ній.
Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України cудова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення відповідає, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 10 травня 2019 року між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ТОВ «УЛФ-Фінанс» укладено Договір страхування наземного транспорту № 663/19-Т/Ц2-790, згідно якого ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобілів марки «Scania G440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску. Строк дії договору визначено з 22 травня 2019 року по 21 травня 2020 року.
13 вересня 2019 року на автодорозі Кременець-Софіївка, сталася ДТП за участю автомобіля «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Scania G440», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Дана ДТП сталася, в результаті порушення ПДР водієм автомобіля «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок вищевказаної ДТП автомобілю «Scania G440», д.н.з. НОМЕР_1 було завдано механічних пошкоджень.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 23 квітня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 29 вересня 2019 року, ринкова вартість автомобіля «Scania G440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до пошкодження у ДТП становить 2 157 668 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Scania G440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження у ДТП, становить 224697,96 грн.
Згідно з ремонтною калькуляцією № 0809-0 від 29 вересня 2019 року, вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля склала 224 697,96 грн.
Відповідно до рахунку № НОМЕР_3 від 19 вересня 2019 року вартість відновлювального ремонту становить 212 579,98 грн.
Згідно з умовами Договору № 663/19-Т/Ц2-790 від 10 травня 2019 року, на підставі страхового акту №006.01537619-1 від 01 жовтня 2019 року сума страхового відшкодування на підставі розрахунку страхового відшкодування становить 201 794,10 грн.
21 жовтня 2019 року ПрАТ «СК «Арсенал Страхування » на підставі зазначеного акту було здійснено виплату страхового відшкодування на користь ТОВ «Сканія Україна» у розмірі 201 794,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21.10.2019 № 60389673 (а. с. 44).
Як вбачається з вказаного платіжного доручення №60389673 від 21.10.2019 в призначені платежу було зазначено: страх. Виплата УЛФ-ФІНАНС, ТОВ, Акт № 006.01537619-1 від 01 жовтня 2019, згідно рахунку № SL-1902664 від 19 вересня 2019 року.
Відповідно до платіжної інструкції № 25312 від 29.05.2020 ПАТ НАСК ОРАНТА виплатило ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму 99000,00грн. В призначені платежу зазначено: страхове відшкодування згідно регр. вимоги № б/н від 13.05.2020 без ПДВ (а. с. 90).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виконало свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування потерпілій особі завданих збитків у повному обсязі в розмірі 201794,10 грн, позивачу відшкодовано відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» 99000,00 грн, відтак з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» судом було стягнуто різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою сплаченого за рахунок винних осіб страхового відшкодування, в розмірі 102 794,10 грн, в порядку суброгації.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується, виходячи з такого.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до вимог абзацу другого статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України “Про страхування”).
У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».
Як вбачається з матеріалів справи, що на виконання договору страхування наземного транспорту № 663/19-Т/Ц2-790, укладеного 10 травня 2019 року, позивач сплатив страхувальнику ТОВ «УЛФ-Фінанс» страхове відшкодування за пошкодження автомобіля «Scania G440», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у розмірі 201 794,10 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21.10.2019 № 60389673 (а. с. 44).
Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» і за умовами полісу відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» сплатило на користь ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» шкоду в межах ліміту його відповідальності в розмірі 99 000,00 грн, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» після виплати страхового відшкодування за договором страхування в межах фактичних витрат, а саме 201794,10 грн перейшло право вимоги до винної особи - ОСОБА_2 , в межах різниці між фактичним розміром завданої шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 102 794,10 грн (201 794,10 - 99 000,00 = 102 794,10), у порядку суброгації.
Посилання заявника у апеляційній скарзі, що надані позивачем докази є недостовірними, оскільки не підтверджують вартість відновлювального ремонту в сумі 201 794,10 грн , є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, договором страхування наземного транспорту № 663/19-Т/Ц2-790 від 10.05.2019, висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 29 вересня 2019 року, страховим актом №006.01537619-1 від 01 жовтня 2019 року та платіжним дорученням від 21.10.2019 № 60389673.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції при винесенні рішення, помилок зроблених експертом Онишко Р.М., які були допущені під час складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження №179/19 від 29 вересня 2019 року не заслоговують на увагу, оскільки дані неточності (помилки) у висновку були виправлені експертом, що підтверджується наданим позивачем уточненням до даного висновку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»).
При цьому, апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
У силу ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді покласти на сторони в межах ними понесеними.
Керуючись ст. ст.35, 259, 374, 375, 381, 382, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлено 08 березня 2024 року.
Головуючий Н. М. Храпак
Судді: О. З. Костів
М. В. Хома