Справа 688/961/24
№ 3/688/416/24
Постанова
Іменем України
11 березня 2024 року м. Шепетівка
Суддя Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області Березюк Н.П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від заступника начальника Шепетівського РУП ГУ НП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , громадянина України, непрацюючого
за ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ,
встановив:
Формулювання доведеного обвинувачення, стаття закону про адміністративну відповідальність, за якою кваліфіковано дії особи.
23 лютого 2024 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання в будинку по АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно протягом року вчинив домашнє насильство - умисні дії психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_2 , яка є дочкою його співмешканки ОСОБА_3 та відносно його співмешканки ОСОБА_3 , а саме: ображав їх нецензурною лайкою, штовхав, погрожував внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2ст.173-2 КУпАП.
Процесуальні дії суду.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення розгляд справи призначено на 11 березня 2024 року.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співвставити їх з матеріалами судової справи.
Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні ЄСПЛ «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Питання про порушення ст.7 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Суд зазначає, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив, протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов'язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.
ОСОБА_1 , як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи на 11 березня 2024 року повідомлений 23 лютого 2024 року, що підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора. ОСОБА_1 своїм процесуальним правом не скористався, заяв про відкладення розгляду справи, чи про розгляд справи у його відсутності суду не надав, своєї позиції щодо обставин вчинення інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП суду не висловив, а тому наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи.
За таких обставин суд дійшов висновку провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення та перешкод для такого розгляду, визначених ч.3 ст.268 КУпАП, немає.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства підтверджується зібраними та дослідженими у суді доказами та процесуальними документами.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №566142 від 23 лютого 2024 року, яким зафіксовано факти вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.
Згідно заяв ОСОБА_3 від 23 лютого 2024 року, адресованих начальнику Шепетівського РУП ГУ НП в Хмельницькій області, остання просить притягнути до відповідальності свого співмешканця ОСОБА_1 за вчинення ним домашнього насильства.
З рапорту чергового Шепетівського РУП ГУ НП в Хмельницькій області слідує, що 23 лютого 2024 року о 18 год. 25 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_3 про те, що її співмешканець вчиняє психологічне насильство.
Письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_3 від 23 лютого 2024 року.
Письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 23 лютого 2024 року.
Письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 23 лютого 2024 року.
Формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 23 лютого 2024 року.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2023 року, яка набрала законної сили 20 лютого 2023 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Мотиви суду щодо доведення обвинувачення.
Відповідно до п.п. 3, 14 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) о соба, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на осіб, які спільно проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, їхніх батьків та дітей, що передбачено п.5 ч.2 ст. 3 цього Закону.
Диспозиція частини першої статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Частина 2 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Отже, судом встановлено, що 23 лютого 2024 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання в будинку по АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, повторно протягом року вчинив домашнє насильство - умисні дії психологічного та фізичного характеру відносно ОСОБА_2 , яка є дочкою його співмешканки ОСОБА_3 та відносно його співмешканки ОСОБА_3 , а саме: ображав їх нецензурною лайкою, штовхав, погрожував внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 173-2 КУпАП, за що і повинен нести адміністративну відповідальність.
Мотиви призначення стягнення.
Визначаючи вид стягнення, враховую характер вчиненого правопорушення, особу порушника, його майновий стан, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.Обставиною, що обтяжує відповідальністьОСОБА_1 , є вчинення правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 слід обрати стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи всі обставини справи, керуючись ст.ст. 33, 173-2, 283-285 КУпАП,-
постановив:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. судового збору.
Постанову суду звернути до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК