Справа № 164/2058/23 Провадження №11-кп/802/232/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 березня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 29 листопада 2023 року,
Даним вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст. 125, ч.2 ст.121 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.2 ст. 125 КК України - штраф в розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень;
- за ч.2 ст. 121 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено до відбування - 7 (сім) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, залишено у вигляді тримання під вартою, але на строк не більше шістдесяти днів, тобто до 27 січня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання - з 28 серпня 2023 року, зарахувавши в строк покарання час попереднього ув'язнення до вступу вироку в законну силу з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі.
Вироком також вирішено питання про процесуальні витрати за проведення експертизи та речові докази.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 16 год. 00 хв., будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у приміщенні квартири за своїм місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті особистих неприязних відносин до ОСОБА_9 , які виникли раптово, через ревнощі до ОСОБА_10 (співмешканки ОСОБА_7 ), умисно наніс ОСОБА_9 за допомогою ножа, який тримав у правій руці, один удар по правій кисті та ще два удари металевою частиною копачки в ділянку голови, в результаті чого умисно спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку; забійної рани лівої лобно-скроневої ділянки обличчя; підшкірної гематоми лівої параорбітальної ділянки обличчя; субкон'юктивального крововиливу лівого очного яблука; різаної рани долонної поверхні правої кисті.
За ступенем тяжкості закрита ЧМТ: струс головного мозку, забійна рана лівої лобно-скроневої ділянки обличчя і різана рана долонної поверхні правої кисті, як кожне окремо, так й увесь їх перелік, належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; підшкірна гематома лівої параорбітальної ділянки обличчя та субкон'юктивальний крововилив лівого очного яблука, як кожне окремо, так й увесь їх перелік, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми умисними, протиправними діями, що виразились у умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 16 год. 05 хв., ОСОБА_7 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у приміщенні зали квартири, де він проживав спільно з ОСОБА_10 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII, під час конфлікту, що виник між ними раптово, на ґрунті ревнощів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою умисного несення тілесних ушкоджень останній, проте не бажаючи настання її смерті, умисно наніс ОСОБА_10 численні удари по різних ділянках тіла у кількості від 138 до 164 травматичних контактів. Зокрема, ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_10 , яка лежала на матраці лежачи на спині, не менш як три удари металевою частиною ручної копачки, яку утримував у правій руці, в ділянку голови та правого плеча, після чого, не бажаючи заподіяння смерті потерпілій, залишив копачку та взяв до своєї правої руки менш тяжкий предмет - дерев'яну палицю, якою продовжив нанесення ударів ОСОБА_10 по різних ділянках тіла, в тому числі наносив їй удари носками ніг, зокрема, загалом умисно наніс ОСОБА_10 від 12 до 22 ударів в ділянку голови, від 24 до 26 ударів в ділянку тулуба, від 50 до 55 ударів в ділянку верхніх кінцівок, від 52 до 61 удару в ділянку нижніх кінцівок. У такий спосіб, ОСОБА_7 умисно наніс ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми тіла: закритої черепно-мозкової травми (поширені зливні підшкірні крововиливи волосистої частини голови, правої і лівої третин лоба, обох лобно-скроневих, обох скроневих, обох виличних, обох привушних та обох щічних ділянок обличчя і обох вушних раковин; забійна рана нижньо-центрального відділу лобної ділянки обличчя; осаднення шкіри лівої лобно-скроневої ділянки обличчя; підшкірні гематоми обох параорбітальних ділянок обличчя; рубана рана правої надбрівної ділянки лоба з переломом зовнішньої пластини щільної речовини лобної кістки (зовнішньої стінки правого фронтального синусу); поширені зливні субапоневротичні крововиливи лобної та обох скроневих ділянок голови; забій головного мозку з вогнищевим субарахноїдальним крововиливом ділянки полюсу правої лобної долі головного мозку та помірним дифузним геморагічним просяканням м'якої мозкової оболонки по конвекситальних поверхнях обох великих півкуль головного мозку); закритої тупої травми грудної клітки, живота та заочеревинного простору (множинні (12шт.) підшкірні крововиливи передніх поверхонь, живота і нижньої половини грудної клітки; поширені зливні підшкірні крововиливи лівої і правої задньо-бокових поверхонь тулуба; поширений підшкірний крововилив нижньої половини спини справа; підшкірні крововиливи (2шт.) верхньої половини лівої передньо-бокової стінки живота; поширений підшкірний крововилив правої здухвинної ділянки живота і правої пахової ділянки; поширений підшкірний крововилив верхньо-латерального відділу правої лопаткової ділянки спини і задньої поверхні ділянки правого плечового суглобу; підшкірні крововиливи (2шт.) центрального відділу лівої лопаткової ділянки спини; садно лівого верхньо-латерального відділу крижової ділянки тазу; закриті злами III ребра справа по задньо-аксилярній лінії, IV ребра справа між передньо- і середньо-аксилярними лініями та по лопатковій лінії зі зміщенням фрагментів та пошкодженням пристінкової плеври, IX ребра справа по лопатковій лінії; закриті злами VI ребра зліва по передньо-аксилярній лінії зі зміщенням фрагментів та пошкодженням пристінкової плеври, VII ребра зліва між передньо- і середньо-аксилярними лініями зі зміщенням фрагментів і пошкодженням пристінкової плеври, VIII ребра зліва по середньо-аксилярній і задньо-аксилярній лініях з утворенням відламків (без пошкодження пристінкової плеври), IX ребра зліва між середньо- і задньо-аксилярними лініями із зміщенням фрагментів та пошкодженням пристінкової плеври, того ж (IX) ребра зліва по задньо-аксилярній та лопатковій і паравертебральній лініях, X ребра зліва по середньо-аксилярній та задньо-аксилярній і лопатковій лініях; вогнищеві забої нижньої долі лівої легені; двобічний малий гемоторакс (рідка кров в кількості до 50мл - в правій і до 100мл - в лівій плевральних порожнинах); крововиливи в жирову клітковину заочеревинного простору зліва); поширеного підшкірного крововиливу задньо-латеральних поверхонь нижньої третини правого плеча, ділянки правого ліктьового суглобу і верхньої третини правого передпліччя; забійно-колотої рани задньо-латеральної поверхні нижньої третини правого плеча; множинних (24шт.) підшкірних крововиливів всіх поверхонь правого плеча, ділянки правого ліктьового суглобу і правого передпліччя; саден задньо-медіальної поверхні верхньої третини правого передпліччя (1шт.) і задньої поверхні верхньої третини того ж (правого) передпліччя (2шт.); підшкірних крововиливів ульнарної поверхні ділянки правого променево-зап'ясткового суглобу і долонної поверхні правої кисті; поширеного підшкірного крововиливу задніх і задньо-латеральних поверхонь лівого плеча та ділянки лівого ліктьового суглобу; множинних (20шт.) підшкірних крововиливів передньо-латеральної поверхні лівого плеча та задньої і латеральної поверхонь лівого передпліччя; підшкірних крововиливів II і III пальців лівої кисті; поширеного підшкірного крововиливу передньо-латеральної і латеральної поверхонь середньої третини правого стегна; підшкірних крововиливів (2шт.) і садна передньо-медіальної поверхні верхньої третини правого стегна; підшкірних крововиливів (4шт.) задньої поверхні верхньої половини правого стегна; множинних (20шт.) підшкірних крововиливів передніх і бокових поверхонь правого стегна, ділянки правого колінного суглобу, правих гомілки і ступні; множинних (8шт.) саден передніх і передньо-бокових поверхонь правого стегна, ділянки правого колінного суглобу, правої гомілки і ділянки правого гомілково-ступневого суглобу; множинних (16шт.) підшкірних крововиливів передніх і бокових поверхонь лівого стегна, ділянки лівого колінного суглобу і лівої гомілки; підшкірного крововиливу задньо-медіальної поверхні верхньої третини лівого стегна; підшкірного крововиливу і садна задньої поверхні верхньої третини лівої гомілки; саден передніх поверхонь ділянки лівого колінного суглобу та середньої і нижньої третин лівої гомілки; підшкірного крововиливу передніх і латеральних поверхонь ділянки лівого гомілково-ступневого суглобу і нижньої третини лівої гомілки; підшкірного крововиливу і садна тильної поверхні лівої ступні. За ступенем тяжкості вказана поєднана тупа травма тіла за ознакою небезпеки для життя належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень та призвела до виникнення у потерпілої ОСОБА_10 травматичного шоку важкого ступеню, який і став причиною смерті останньої, що настала не менше ніж через 6 годин після отримання нею зазначених тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми умисними, протиправними діями, що виразились у умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілої, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України.
В поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить вирок суду змінити, перекваліфікувавши дії обвинуваченого з ч.2 ст.121 КК України на ст.116 КК України, і призначити йому остаточне покарання у відповідності до ч.1 ст. 70 КК України, та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
Вважає, що оскаржуваний вирок є необґрунтованим та незаконним через невідповідність висновків суду викладених у ньому, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Вказує, що сторона захисту по епізоду де потерпілим є ОСОБА_9 (ч.2 ст. 125 КК України) не оспорює фактичні обставини його вчинення, однак заперечує обтяжуючу покарання обставину - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння, оскільки така обтяжуюча покарання обставина не підтверджується жодним належним та допустимим доказом. Показаннями свідків стан алкогольного сп'яніння не може встановлюватися, це на думку сторони захисту може бути встановлено лише під час медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціальних приладів.
Окрім того, вказує про те, що по епізоду де потерпілою є ОСОБА_10 (ч.2 ст. 121 КК України) то сторона захисту вважає, що місцевий суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, визнавши винуватим ОСОБА_7 саме за ч.2 ст. 121 КК України. Звертає увагу суду, на те, що в ході проведення досудового розслідування, так і в ході судового розгляду справи, було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 16:05 год. ОСОБА_7 зайшов до своєї квартири та побачив там напівголу співмешканку, біля якої сидів потерпілий ОСОБА_9 . Після цього, взяв копачку, яка знаходилась на балконі в квартирі, за 1,5 метра від потерпілої, а не в коридорі, як зазначено в оскаржуваному вироку суду, та наніс декілька ударів ОСОБА_9 та численні удари ОСОБА_10 . Враховуючи обстановку, що склалась, ОСОБА_7 наносячи удари потерпілій ОСОБА_10 був переконаний що та йому зрадила з ОСОБА_9 . Така підозра на думку сторони захисту знайшла своє підтвердження в ході допиту потерпілого ОСОБА_9 в суді першої інстанції, де останній декілька разів повідомив, що він скориставшись відсутністю ОСОБА_7 , прийшов до його дому і відразу вступив у статеві відносини з його співмешканкою ОСОБА_10 та був фактично викритий ОСОБА_7 , після чого втік з квартири.
Разом з тим, сторона захисту вважає, що дії ОСОБА_7 по епізоду де потерпілою є ОСОБА_10 (ч.2 ст. 121 КК України) належить правильно кваліфікувати за ст. 116 КК України, так як обвинувачений вчинив умисне вбивство в стані сильного душевного хвилювання, оскільки ситуація яка передувала вчиненню злочину, супроводжувалась з боку тяжкою образою потерпілої, її аморальною поведінкою, що призвело до сильного душевного хвилювання ОСОБА_7 в момент вчинення злочину. Сторона захисту, не стверджує, що кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_11 в стані фізіологічного афекту, а лише в стані сильного душевного хвилювання. Відсутність в матеріалах кримінального провадження відповідної судово-психологічної експертизи про наявність у ОСОБА_7 сильного душевного хвилювання на думку сторони захисту не має визначального значення, оскільки для кваліфікації за ст. 116 КК України, судом враховується саме юридичний критерій, а не медичний. Окрім того, звертає увагу суду на те, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що у обвинуваченого було сильне душевне хвилювання, оскільки останній побачив свою співмешканку напівроздягненою, а біля неї сидів сторонній чоловік. А тому на думку сторони захисту цього було достатньо для оцінки ситуації, а саме щодо вчинення аморального вчинку ОСОБА_10 , що в свою чергу знизило ступінь усвідомлення ОСОБА_7 наслідків своїх дій, які він зробив у короткий проміжок часу.
Водночас, сторона захисту звертає увагу на те, що в оскаржуваному судовому рішенні не відображено того факту, що після вчинення злочину обвинувачений ходив до сусідів та просив викликати швидку медичну допомогу для потерпілої, оскільки в останнього відсутній телефон.
Також сторона захисту звертає увагу суду на те, що стороною обвинувачення по епізоду де потерпілою є ОСОБА_10 (ч.2 ст. 121 КК України) зазначено потерпілою від злочину ОСОБА_12 . Проте, дана особа допитувалась в суді першої інстанції і повідомила суду, що протягом 15 років не проживала з потерпілою, в жодних родинних відносинах з покійною не перебувала і їх протягом вказаного часу не підтримувала, жодної шкоди від злочину їй не завдано. Лише колись була її свекрухою. Таким чином, на думку сторони захисту місцевий суд врахував думку ОСОБА_12 щодо призначення покарання обвинуваченому, однак остання не є потерпілою по справі.
Більше того, сторона захисту наголошує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні документальні дані про те, що ОСОБА_7 перебував в стані алкогольного сп'яніння на момент вчинення злочинів ІНФОРМАЦІЯ_3. Тому, місцевий суд помилково визнав наявною таку обставину.
В апеляційний суд потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_12 не з'явився, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи у відповідності до положень КПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень за №0600244880050 потерпілий ОСОБА_9 та за №0600244880719 потерпіла ОСОБА_12 , й будь-яких заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день та відомості про поважність причин їх неявки від них не надходило.
Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, думку прокурора, яка проти скарги заперечила, оскільки вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, і в апеляційній скарзі захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , не оспорюються, а тому апеляційний суд відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України їх не перевіряє.
За положеннями ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення .
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Згідно зі ст.94 КПК України суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вказаних вимог закону місцевим судом при ухваленні вироку в його оскаржуваній частині дотримано.
Ухвалюючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.121 КК України, місцевий суд проаналізував зібрані у кримінальному провадженні докази для вирішення питань, зазначених у ст.368 КПК України.
Висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення за обставин вказаних у вироку, стверджуються зібраними в кримінальному провадженні та належним чином перевіреними в судовому засіданні доказами, яким місцевий суд дав правильну юридичну оцінку, вірно кваліфікувавши його дії за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.
При цьому, посилання сторони захисту в апеляційній скарзі про недоведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовується сукупністю наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, які були досліджені судом першої інстанції.
Як встановлено в ході судового розгляду провадження місцевим судом, і з цим погоджується апеляційний суд, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами, які колегія суддів вважає належними та допустимими в розумінні положень ст.ст.85, 86 КПК України.
Так, суд першої інстанції дав належну юридичну оцінку показанням самого обвинуваченого ОСОБА_7 , який свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України визнав частково. Суду дав показання про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 він разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вживав спиртні напої. ОСОБА_15 на деякий час раніше покинув їхню компанію та пішов в невідомому напрямку. Через деякий час він також пішов додому. Коли зайшов в квартиру то побачив ОСОБА_9 , який сидів на стільці в залі його квартири, а на ліжку лежала оголена ОСОБА_10 , яка була його, ОСОБА_7 співмешканкою. Він будучи в стані ревнощів взяв в коридорі квартири копачку, тупою частиною якої наніс один удар в голову ОСОБА_9 , після чого останній швидко залишив квартиру. Далі він, ОСОБА_7 наніс один удар тупою частиною копачки в область голови ОСОБА_10 , після чого взявши дерев'яну палицю, яка була поряд, почав наносити удари по тілу останньої. Всього ударів було близько двадцяти. Він не передбачав настання смерті ОСОБА_10 , тому і не звертався за медичною допомогою останній, хоча бачив, що стан її здоров'я поступово погіршувався. Коли потерпіла померла, він зізнався працівникам поліції у вчиненому. Про свій вчинок жалкує, щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.
Ухвалюючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_7 суд першої інстанції обґрунтував своє судове рішення наступними доказами.
Показаннями потерпілої ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні в суді першої інстанції дала показання про те, що вона являється колишньою свекрухою ОСОБА_10 . Остання тривалий час проживала спільно з ОСОБА_7 . Останнім часом вони зловживали спиртним, хоча ОСОБА_7 намагався заробляти кошти допомагаючи в господарстві односельцям. ОСОБА_7 спокійний та врівноважений, що було причиною такої його агресії їй не відомо. Щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_7 покладається на розсуд суду.
Показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який судовому засіданні місцевого суду зокрема показав, що в серпні, точної дати не пам'ятає, 2023 року, він разом з батьком ОСОБА_16 та ОСОБА_7 вживали спиртні напої на вулиці в с. Прилісне. Він розуміючи, що ОСОБА_7 затримається на деякий час пішов по місцю проживання останнього. В квартирі перебувала його співмешканка ОСОБА_10 , яка перебувала в стані сп'яніння. Вони ще випили разом біля 250 грам горілки, після чого за взаємною згодою вирішили зайнятись коханням. В той час коли ОСОБА_10 лежала частково оголеною на ліжку, в квартиру зайшов ОСОБА_7 . Оцінивши ситуацію яка склалась ОСОБА_7 звідкись взяв ніж та наніс йому один удар цим ножем в руку, після чого взяв копачку та наніс декілька ударів копачкою йому в головує. Він, ОСОБА_9 з метою уникнути побиття швидко вибіг з квартири та побіг додому, де йому було надано першу необхідну допомогу. Через декілька днів він дізнався, від мешканців с. Прилісне, що ОСОБА_7 до смерті побив свою співмешканку ОСОБА_10 . Щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_7 покладається на розсуд суду.
Показаннями свідка ОСОБА_16 , який показав зокрема про те, що в один із днів в теплу пору 2023 року, можливо це було ІНФОРМАЦІЯ_2 він разом із сином ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на вулиці с. Прилісне вживали спиртні напої. В подальшому через декілька днів дізнався від жителів с. Прилісне, що ОСОБА_7 до смерті побив свою співмешканку ОСОБА_10 .
Показаннями допитаного в судовому засіданні у суді першої інстанції експерта ОСОБА_17 , який підтвердив можливість нанесення вказаної кількості ударів протягом часу не менше ніж 5 хвилин за обставин вказаних в обвинувальному акті та в результаті можливості смерті потерпілої ОСОБА_10 від травматичного шоку.
В основу вироку як на підставу винуватості ОСОБА_7 суд першої інстанції вірно поклав і досліджені письмові докази, а саме:
- протокол огляду трупа від 28.08.2023 року;
- висновок експерта № 77 від 29.08.2023 року, яким встановлено, які тілесні ушкодження заподіяні обвинуваченому ОСОБА_7 ;
- висновок експерта № 54 від 06.10.2023 року, яким конкретизовано, які саме тілесні ушкодження заподіяні померлій ОСОБА_10 ;
- протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , який на місці показав порядок та механізм нанесення ударів померлій ОСОБА_10 ;
- висновок експерта № СЕ-19/103-23/10070-Д від 14.09.2023, згідно якого слід пальця руки вилучений на місці події належить померлій ОСОБА_10 ,
- висновок експерта №87/і, згідно якого кров померлої ОСОБА_10 відноситься до групи О(1) з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В по системі АВО, а кров обвинуваченого ОСОБА_7 відноситься до групи В(3) з ізогемаглютинінами анти-А по системі АВО;
- висновок експерта №88/і, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_9 відноситься до групи А(2) з ізогемаглютинінами анти-В по системі АВО;
- висновок експерта №94/і, згідно якого на штанах джинсах, сорочці, ганчірці, футболці в смужку, вирізці зі шпалер, змиві речовини бурого кольору з дерев'яної поверхні дивану, шматку тканини (вирізці з подушки) трусах виявлено кров, яка може походити від обвинуваченого ОСОБА_7 та померлої ОСОБА_10 ;
- висновок експерта №32/ц, згідно якого виявлені сліди крові в піднігтьовому вмісті рук померлої ОСОБА_10 можуть походити від змішування крові осіб не виключно крові обвинуваченого ОСОБА_7 та померлої ОСОБА_10 ;
- висновок експерта №33/ц, згідно якого виявлені сліди крові в піднігтьовому вмісті правої руки обвинуваченого ОСОБА_7 можуть походити від змішування крові осіб не виключно крові обвинуваченого ОСОБА_7 та померлої ОСОБА_10 ;
- висновок експерта №35/ц, згідно якого виявлені сліди крові з внутрішньої сторони правої руки померлої ОСОБА_10 можуть походити від обвинуваченого ОСОБА_7 ;
- висновок експерта №36/ц, згідно якого знайдена кров на дерев'яному руків'ї копаниці може походити від обвинуваченого ОСОБА_7 ,
- висновок судово - психіатричного експерта №345 від 08.09.2023, згідно якого обвинувачений ОСОБА_7 , на будь який психічний розлад не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Не виявлено у поведінці підекспертного ОСОБА_7 на період вчинення інкримінованих йому діянь, підстав для кваліфікації фізіологічного афекту.
При цьому, апеляційний суд вважає, що такі докази були отримані в законний спосіб, тобто у порядку передбаченому чинним законодавством.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано поклав вищевказані документальні та інші докази, які на думку апеляційного суду є послідовними та узгоджуються між собою, в основу вироку, як такі, що в своїй сукупності повно відтворюють картину подій, навівши при цьому переконливі мотиви свого рішення, що й відповідно спростовує доводи сторони захисту про відсутність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Водночас, апеляційний суд критично відноситься до тверджень сторони захисту в тій частині, що матеріали провадження не містять доказів винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки, вони суперечать дослідженим матеріалам кримінального провадження, не відповідають обставинам, встановленим під час судового провадження, а тому відповідно розцінюються як намагання пом'якшити відповідальності за вчинене, шляхом перекваліфікації дій ОСОБА_7 на статтю, яка передбачає менш суворе покарання.
Проаналізувавши вищевказані докази колегія суддів вважає, що ними доводяться обставини, які підлягають доказуванню в порядку ст.91 КПК України.
З врахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані під час досудового розслідування та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, обґрунтовано дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої, повністю доведена в ході судового розгляду належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.85, 86 КПК України.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що доводи сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_7 з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 116 КК України, як про це зазначено в апеляційній скарзі захисника, є безпідставними.
В матеріалах кримінального провадження знаходиться висновок судово - психіатричного експерта №345 від 08.09.2023 року, згідно якого ОСОБА_7 в період вчинення інкримінованих йому протиправних дій не страждав на хронічне психологічне захворювання, недоумство чи тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, виявляв ознаки зловживання алкоголем із шкідливими наслідками, що не позбавляло його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В даний час ОСОБА_7 на будь якій психічний розлад не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 не потребує. Аналіз наявних у розпорядженні експертизи матеріалів справи і експериментально - психологічного обстеження не виявив у поведінці підекспертного ОСОБА_7 на період, яким цікавиться слідство, підстав для кваліфікації фізіологічного ефекту. Емоційні переживання, на які послався підекспертний ОСОБА_7 (злість, образа, напруження, ревнощі), не виключено, сформувались на психогенному ґрунті (через складнощі у взаєминах з потерпілою і її поведінку) експертизою бралися до уваги, але вираженість цих переживань не сягала рівня, котрий би міг позбавляти підекспертного здатності довільно регулювати власні дії і прогнозувати їх наслідки.
У колегії суддів відсутні сумніви щодо законності та обґрунтованості вищевказаної експертизи, крім того в матеріалах кримінального провадження не міститься будь яких даних про те, що обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник заявляли клопотання про призначення додаткової експертизи, у зв'язку з чим доводи сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_7 в момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення перебував у стані сильного душевного хвилювання, є необґрунтованими.
Обов'язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України, є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел). При цьому питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Так, умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК України) з об'єктивної сторони характеризується протиправним посяганням на здоров'я іншої людини, шкідливими наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тілесних ушкоджень, встановленням причинного зв'язку між зазначеним діянням та наслідками.
Відповідно до положень ст. 116 КК України передбачена відповідальність за умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, зумовленого жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого. При цьому, наявність стану сильного душевного хвилювання суд встановлює оцінюючи висновок судової експертизи щодо психічного стану особи в сукупності з іншими доказами. До стану сильного душевного хвилювання відносяться не тільки афекти, але й інші емоційні стани, які виникли внаслідок неправомірних дій потерпілого і характеризуються особливою великою силою їх прояву.
Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко та бурхливо і певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_7 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в стані сильного душевного хвилювання, оскільки його дії були активними і протиправними, між цими діями та їх наслідками існував прямий причинний зв'язок. Характер, локалізація та кількість ударів, їх раптовість та спрямування по різних ділянках тіла свідчать про те, що ОСОБА_7 об'єктивно усвідомлював суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання наслідків у виді спричинення шкоди здоров'ю потерпілої, хоча і не конкретизував у своїй свідомості, якою саме буде така шкода.
Твердження сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_7 , після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України ходив до своїх сусідів та просив їх викликати швидку медичну допомогу для потерпілої, оскільки в нього відсутній телефон, проте в оскаржуваному вироку не відображено такого факту, на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки вони свого належного підтвердження матеріалами кримінального провадження не знайшли. Більше того, в судовому засіданні в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 показав, що він не передбачав настання смерті ОСОБА_10 , тому і не звертався за медичною допомогою останній, хоча бачив, що стан її здоров'я поступово погіршувався.
Разом з тим, в апеляційній скарзі сторона захисту не погодилася з рішенням суду про визнання в якості обтяжуючої покарання обставини вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп'яніння по двох епізодах де потерпілими є ОСОБА_9 (ч.2 ст. 125 КК України) та ОСОБА_10 (ч.2 ст. 121 КК України), мотивуючи це тим, що медичний огляд на стан сп'яніння проведений не був.
Перевіряючи такі доводи сторони захисту, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дійсно медичний огляд обвинуваченого ОСОБА_7 проведений не був.
Разом з тим, факт перебування особи в момент вчинення злочину в стані алкогольного чи іншого сп'яніння може бути встановлений шляхом дослідження всієї сукупності доказів, в тому числі і показань потерпілих та свідків, а не виключно за результатами відповідного медичного огляду.
Так, відповідно до вимог статей 84, 95 КПК України, показання потерпілого, свідка є процесуальним джерелом доказів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що факт перебування обвинуваченого ОСОБА_7 в стані алкогольного сп'яніння був підтверджений показаннями потерпілого ОСОБА_9 , який показав, що в серпні, точної дати не пам'ятає, 2023 року, він разом з батьком ОСОБА_16 та ОСОБА_7 вживали спиртні напої на вулиці в с. Прилісне, та показаннями свідка ОСОБА_16 , який в судовому засіданні показав, що в один із днів в теплу пору 2023 року, можливо це було ІНФОРМАЦІЯ_2 він разом із сином ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на вилиці с. Прилісне вживали спиртні напої.
Більше того, із показань наданих самим обвинуваченим ОСОБА_7 в судовому засіданні в суді першої інстанції, останній показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 він разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вживав спиртні напої.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині також не знайшли свого підтвердження.
Твердження сторони захисту про те, що стороною обвинувачення потерпілою від кримінального правопорушення було визнано ОСОБА_12 , проте остання будучи допитаною в суді першої інстанції повідомила, що протягом 15 років не проживала з потерпілою, в жодних родинних відносинах з покійною ОСОБА_10 не перебувала і їх протягом вказаного часу не підтримувала, жодної шкоди від кримінального правопорушення їй не завдано. Лише колись була її свекрухою. А тому, остання відповідно до вимог ч.1 ст. 55 КПК України не є потерпілою по справі та місцевим судом було безпідставно враховано її думку щодо призначення покарання ОСОБА_7 , є необґрунтованими з огляду на таке.
Так відповідно до вимог ч.3 ст. 55 КПК України потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_12 було залучено до даного кримінального провадження, як потерпілу на підставі поданої нею заяви від 18.10.2023 року, в якій остання зокрема вказувала про те, що ОСОБА_10 була її невісткою, тобто близьким родичем, а тому даним кримінальним правопорушенням їй було завдано моральної шкоди.
Через відсутність правових підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 121 на ст. 116 КК України не вбачається підстав і для зміни призначеного йому судом першої інстанції остаточного до відбуття покарання, яке узгоджується із вимогами ст. ст. 50, 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого, даними про особу винного, обставинами, що пом'якшують та обтяжують покарання, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Будь-яких порушень кримінального або кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом встановлено не було.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає законних підстав для зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі сторони захисту.
Таким чином, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок, - без змін.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Маневицького районного суду Волинської області від 29 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді