Справа № 761/2461/24
Провадження № 1-кс/761/2281/2024
20 лютого 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 120 231 100 000 004 03 від 01.06.2023,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 120 231 100 000 004 03 від 01.06.2023.
На обґрунтування доводів скарги заявник зазначає, що 18.08.2023 на підставі ухвали слідчого судді старшим слідчим в ОВС відділу розслідувань тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_4 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого, серед іншого було вилучено мобільний телефон, що належить ОСОБА_3 .
Вважаючи, що вилучене під час проведення обшуку майно, а саме мобільний телефон, набуло статусу тимчасово вилученого майна, оскільки арешт на спірне майно не накладався, у зв'язку з чим, просила зобов'язати уповноваженого слідчого СУ ГУНП в Київській області у кримінальному провадженні № 120 231 100 000 004 03 від 01.06.2023повернути належний їй мобільний телефон.
В судове засідання заявниця та слідчий не з'явилися, про дату та час розгляду скарги повідомленні належним чином, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України неявка слідчого, прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, дійшов наступного висновку.
Зі змісту заяви ОСОБА_3 , вбачається, що 18.08.2023 в рамках кримінального провадження № 120 231 100 000 004 03 від 01.06.2023на підставі ухвали слідчого судді старшим слідчим в ОВС відділу розслідувань тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_4 було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за результатом якого, серед іншого було вилучено мобільний телефон, що належить ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч. ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Звертаючись із скаргою заявник посилається на те, що на вилучене 18.08.2023 під час обшуку майно, зокрема належний їй мобільний телефон не має жодного доказового значення у кримінальному провадженні та є тимчасово вилученим майном, арешт на вказане мйно накладено не було, проте жодних документів на підтвердження цього до слідчому судді не надано.
Окрім цього, заявником не долучено копію ухвали слідчого судді якою надано дозвіл на проведення обшукуза адресою: АДРЕСА_1 , а отже слідчий суддя, не оцінивши ухвалу про надання обшуку, не може зробити висновок, чи є майно, вилучене під час обшуку, тимчасово вилученим у розумінні ч. 7 ст. 236 КПК України.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 120 231 100 000 004 03 від 01.06.2023.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: