Справа № 761/37817/23
Провадження № 3/761/198/2024
26 лютого 2024 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Антонюк Марина Станіславівна, за участі секретаря судового засідання Недоснованої К.В., особи, що притягується до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Філіповської Д.М., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Шевченківського УП ГУНП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, який здобув середню спеціальну освіту, розлучений, не працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 263638 від 05 вересня 2023 року, вбачається, що 01.09.2023 о 08 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї тещі - ОСОБА_2 , а саме - словесно ображав, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, заперечував. Зазначив, що 01 вересня 2023 року приїхав до колишньої дружини, щоб провести старшу дочку до школи. У той же час, зустрів тещу з молодшою донькою та поцікавився у неї чому дитина так прохолодно вдягнута. Теща почала кричати на нього, чим налякала дитину. Потім теща з дочкою пішли до дитячого садочку, а він залишився біля будинку чекати старшу доньку, щоб провести її до школи. Після того як теща повернулася, через декілька хвилин приїхала поліція. Наголосив, що нікого словесно не ображав, не кричав та не використовував нецензурну лайку. Повідомив, що має невирішений спір із колишньою дружиною щодо визначення місця проживання дітей, аліментів та поділу спільного майна. Вважає, що теща разом з колишньою дружиною чекали нагоди спровокувати його та навмисно викликали поліцію. Зазначив, що такі випадки траплялися і раніше, під надуманим приводом. Таким чином, дружина намагається позбавити його можливості спілкуватися з дітьми.
У судовому засіданні адвокат Філіповська В.В. заявила письмове клопотання про закриття провадження. Також зазначила, що пояснення потерпілої ОСОБА_2 про здійснення ОСОБА_1 насильства щодо неї не відповідають дійсності. Разом з тим, пояснення ОСОБА_3 також є недостовірними, оскільки колишній чоловік насильно дитину не забирав, у спілкуванні з тещею ненормативну лексику не використовував. Крім того, під час описаних подій старша донька не була присутня.
Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засідання пояснила, що збирала старшу онуку до школи на свято першого дзвоника, але спершу мала відвести молодшу онучку до дитячого садка. Вийшовши з дому з молодшою онукою, вона зустріла колишнього чоловіка доньки - ОСОБА_1 , який підійшов до онуки та став з нею спілкуватися. Тоді повідомила йому, що вони поспішають у садочок, на цьому грунті і винила суперечка. ОСОБА_1 відразу почав ображати її, кричати. Суть суперечки зводилася до того, що вона з донькою вирішує як виховувати дітей та доглядати за ними, а ОСОБА_1 не бере участі у їх вихованні, не бачиться з ними. Відтак, зателефонувала доньці, яка викликала поліцію.
Колишня дружина ОСОБА_1 - свідок ОСОБА_3 повідомила, що 01.09.2023 разом з мамою збирала дітей до садочка та в школу. Мама пішла відводити до дитячого садочка молодшу доньку, як через деякий час вона зателефонувала налякана та сказала, що ОСОБА_1 кричав на неї, ображав, та хотів забрати дитину на свято першого дзвоника до старшої доньки. Мама пояснила, що не може віддати йому дитину. Тоді виникла необхідність зателефонувати у поліцію, що ОСОБА_3 і зробила. Безпосереднім очевидцем цих подій вона не була, про них їй відомо зі слів матері, яка після спілкування з ОСОБА_1 досі має погане самопочуття.
Також свідок ОСОБА_3 повідомила, що раніше вже були конфлікти із колишнім чоловіком, останній постійно принижує її та ображає. Підтвердила, що має судові спори з колишнім чоловіком стосовно поділу спільного майна та визначення місця проживання дітей. ОСОБА_1 подав позов про відбірання у неї малолітніх дітей.
Суд, ретельно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Адміністративним правопорушенням (проступком) ч. 1 ст. 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 245 КУпАП є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин справи, її вирішення у точній відповідності до закону.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
В ході розгляду справи судом враховується, що домашнє насильство характеризується такими ознаками як умисність (з наміром досягнення бажаного результату), спричинення шкоди, порушення прав і свобод людини значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, а тому, у разі відсутності хоча б однієї із ознак, дії особи не можна розцінювати як насильство.
Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який і є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 263638 від 05 вересня 2023 року, зазначено, що 01.09.2023 о 08 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї тещі - ОСОБА_2 , а саме - словесно ображав, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з тим, з аналізу пояснень учасників і досліджених доказів у їх сукупності, встановлено, що дані події не свідчать про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства. Також у матеріалах провадження відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини, викладені у протоколі.
Так, сам факт звернення ОСОБА_3 до поліції - не достатнє підтвердження вчинення домашнього насильства. Те, що між батьками є непорозуміння через виховання дітей або їх проживання свідчить про спір, який вирішується компетентними органами опіки та піклування або судом, однак, не підтверджує факт вчинення домашнього насильства.
У цьому контексті судом враховується, що згідно пояснень учасників, конфлікт відбувся через неузгоджені між колишнім подружжям питання, пов'язані із вихованням спільних дітей.
Більше того, як підтвердили в судовому засіданні ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_3 між ними існують судові спори стосовно визначення місця проживання дітей, про відбірання у ОСОБА_3 малолітніх дітей, а також щодо поділу спільного майна.
Отже у цьому випадку стався конфлікт між сторонами судового спору, при цьому відсутні такі обов'язкові ознаки домашнього насильства як умисність (з наміром досягнення бажаного результату), спричинення шкоди, порушення прав і свобод людини значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Вказане свідчить про відсутність доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 ознак домашнього насильства, тобто складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
У силу Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»» суди України застосовують при розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 №1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
На підставі викладеного вище, суддя дійшла висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 9, 23, ст. 173-2, 247, 268, 279, 280, 283-285 КУпАП, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Києва М.С. Антонюк