08 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/26574/23 пров. № А/857/26015/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Кухтея Р.В.
суддів: Носа С.П., Шевчук С.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Поліщук О.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у формі листа та додатків до нього №37013-34552/Д-02/8-1700/23 від 07.11.2023 про відмову у проведенні йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в частині відмови у перерахунку відсотків довічного судового утримання, зобов'язати відповідача зарахувати до його страхового стажу як судді у відставці при призначенні щомісячного довічного грошового утримання з 10.07.2023 з визначенням загального відсотку в розмірі 92% суддівської винагороди період проходження строкової військової служби з 07.11.1980 по 08.12.1981 - 1 рік 27 днів, період участі в бойових діях під час служби на території Демократичної Республіки Афганістан з 09.12.1981 по 24.12.1982, що з розрахунку 1 місяця за служби 3 місяцям служби в діючій армії, що разом становить 3 роки 1 місяць 15 днів, половину строку навчання в Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 по 30.06.1988 - 1 рік 11 місяців, час роботи стажером старшого слідчого прокуратури м. Рівного, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, з 01.08.1988 по 31.07.1989 - 1 рік, період роботи в прокуратурі м. Рівного з 01.08.1989 по 10.05.1995 - 5 років 9 місяців 9 днів та з урахуванням періоду роботи на посаді судді з 11.05.1995 по 06.07.2023 - 28 років 1 місяць 25 днів, повний стаж роботи судді, який дає йому право на відставку, складає 41 рік 16 днів та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи з 92% розміру суддівської винагороди судді, починаючи з 10.07.2023 з урахуванням вищевказаних спірних періодів, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що спірні періоди були зараховані до страхового стажу позивача як судді у відставці при призначенні щомісячного довічного грошового утримання без урахування вимог ст.ст.137, 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Рибалко Н.О. просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що рішенням Рівненської обласної ради народних депутатів №47 від 11.05.1995 ОСОБА_1 обрано суддею Рівненського міського суду та зараховано в штат Рівненського міського суду з 01.06.1995.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , рішенням Вищої Ради Правосуддя №685/о/15-23 від 06.07.2023 його було звільнено з посади судді Північно-західного апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку, а наказом Північно-західного апеляційного господарського суду №7-ос/г від 06.07.2023 відраховано зі штату цього суду з 07.07.2023 у зв'язку зі звільненням у відставку.
Розрахунком стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання №04-14/1285/23 від 07.07.2023, виданого Північно-західним апеляційним господарським судом, зміст якого відповідає змісту вищевказаного рішення Вищої ради правосуддя, підтверджується, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 41 рік 24 дні та складається із періодів : проходження строкової військової служби з 07.11.1980 по 08.12.1981 - 1 рік 28 днів; служба в лавах Радянської армії в період бойових дій у Демократичній Республіці Афганістан з 09.12.1981 по 24.12.1982 - 3 роки 1 місяць 15 днів; навчання в Харківському юридичному інституті ім.Ф.Е.Дзержинського з 01.09.1984 по 30.06.1988 - 1 рік 11 місяців; роботи стажером старшого слідчого прокуратури м. Рівного Рівненської області з 01.08.1988 по 31.07.1989 - 1 рік 01 день; на посаді старшого слідчого прокуратури м. Рівне з 01.08.1989 по 14.05.1990 - 09 місяців 14 днів; на посаді помічника прокурора прокуратури м. Рівне Рівненської області з 15.05.1990 по 18.01.1995 - 04 роки 08 місяців 04 дні; на посаді старшого помічника прокурора прокуратури м. Рівне Рівненської області з 19.01.1995 по 01.06.1995 - 04 місяці 13 днів; на посаді судді Рівненського міського суду Рівненської області з 01.06.1995 по 17.02.2011 - 15 років 08 місяців 17 днів; на посаді судді Рівненського апеляційного господарського суду з 18.02.2011 по 03.10.2018 - 07 років 07 місяців 16 днів; на посаді судді Північно-Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2018 по 06.07.2023 - 04 роки 09 місяців 03 дні.
Рішенням ГУ ПФУ №956160161968 від 06.11.2023 ОСОБА_1 було переведено на щомісячне довічне грошове утримання з 10.07.2023 виходячи із середньомісячного заробітку для його обчислення 208098,00 грн. Основний розмір пенсії від середнього заробітку склав 137344,68 грн, враховуючи стаж роботи на посаді судді 28 років 1 місяць 6 днів та загальний процент розрахунку щомісячного довічного грошового утримання - 66% від суддівської винагороди.
Разом з тим, відповідно до розрахунку стажу роботи на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до стажу роботи позивача на посаді судді зараховано лише періоди з 01.06.1995 по 06.07.2023. Інші періоди діяльності зараховані виключно до загального страхового стажу, який склав 46 років 2 місяці 27 днів.
Листом пенсійного органу №37013-34552/Д-02/8-1700/23 від 07.11.2023 на заяву позивача щодо щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повідомлено, що за результатами перевірки матеріали справи приведено у відповідність до норм законодавства та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено з 10.07.2023 згідно з поданою заявою від 10.07.2023 з урахуванням вимог ст.45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058). Загальний страховий стаж становить 46 років 2 місяці 27 днів, в тому числі час проходження військової служби в період бойових дій з 05.12.1981 по 25.12.1982 зараховано до страхового стажу в пільговому обчисленні (один місяць служби за три місяці). До стажу роботи на посаді судді зараховано періоди роботи позивача з 01.06.1995 по 06.07.2023 на посадах судді Рівненського міського суду, Рівненського апеляційного господарського суду, Північно-Західного апеляційного господарського суду, що становить 28 років 1 місяць 6 днів. Враховуючи положення ч.3 ст.142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1402) та матеріали справи, щомісячне довічне грошове утримання встановлено на рівні 66% (50% + 8 років х 2) суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді. Відтак, відсутні підстави для врахування періоду проходження строкової військової служби, часу проходження військової служби в період бойових дій, половини строку навчання на денній формі у Харківському юридичному інституті ім.Ф.Є.Дзержинського, періодів роботи на посаді стажиста старшого слідчого, старшого слідчого, помічника прокурора, старшого помічника прокурора прокуратури м. Рівне до стажу роботи на посаді судді, з урахуванням тривалості якого визначається відсоток, на який додатково збільшується розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402.
Вважаючи протиправним оспорюване рішення, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган протиправно не врахував до стажу роботи позивача на посаді судді спірні періоди.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 126 Конституції України визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених цією статтею.
Однією з підстав звільнення судді відповідно до п.4 ч.6 ст.126 Конституції України є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Згідно ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Статус судді у відставці регулюється нормами Закону №1402.
Згідно ч.3 ст.142 Закону 1402, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Суд першої інстанції вірно вказав, що пенсійним органом не заперечується наявність у ОСОБА_1 права на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що підтверджується його рішенням про обчислення довічного грошового утримання з 10.07.2023, а тому досліджував питання наявності підстав для зарахування спірних періодів, крім періодів роботи на посадах судді.
Статтею 137 Закону №1402 передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді : судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Позиція пенсійного органу полягала у тому, що до стажу роботи на посаді судді, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, може бути зараховано виключно робота на посадах, які визначені статтею 137 Закону №1402.
Суд першої інстанції не погодився з такими доводами відповідача і колегія суддів повністю поділяє такі висновки суду з огляду на наступне.
За змістом абз.4 п.34 розділу XII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1402, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
До набрання чинності Законом №1402, питання обчислення стажу роботи на посаді судді було врегульоване Законом України “Про судоустрій і статус суддів” №2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон №2453), частиною першою статті 135 якого було передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді : судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до п.11 Розділу ХІІІ “Перехідні положення” Закону №2453-VI (в редакції, чинній до 28.03.2015), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді на посаду.
Беззаперечним є той факт, який підтверджується матеріалами справи, що позивач вперше був призначений на посаду судді Рівненського міського суду та зарахований до його штату з 01.06.1995 після звільнення із прокуратури м. Рівне.
Тобто, на момент призначення позивача на посаду судді чинними були норми Закону України “Про статус суддів” №2862-ХІІ від 15.12.1992 (далі - Закон №2862), ямими регулювалися, серед іншого, правовідносини щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді, відповідно до ч.1 ст.43 якого, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону №2862 було визначено, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховувався також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно дефініції, наведеної у статті 56 Закону України “Про прокуратуру” №1789-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1789) (в редакції, чинній станом на дату призначення ОСОБА_1 на посаду судді вперше 01.06.1995), що під поняттям “прокурор”, у статті 8, частині 4 статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти : Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Відповідно до ч.1 ст.46 Закону №1789, прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що періоди стажування в органах прокуратури строком до одного року, відповідно до ч.2 ст.137 Закону №1402, можуть бути зараховані до стажу роботи на посаді судді досвід роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №2862 (в редакції, чинній станом на дату призначення ОСОБА_1 на посаду судді вперше 01.06.1995), право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Записами трудової книжки ОСОБА_1 . Серія НОМЕР_1 підтверджується, що позивач після відрахування з вищого юридичного навчального закладу у зв'язку із його закінченням : запис №13 від 01.08.1988 - призначений стажистом старшого слідчого прокуратури м. Рівне (наказ №153 від 01.08.1988); запис №14 від 01.08.1989 - після закінчення стажування призначений старшим слідчим прокуратури м. Рівне (наказ №137 від 24.07.1989); запис №15 від 15.05.1990 - в порядку переводу призначений помічником прокурора м. Рівне (наказ №81 від 15.05.1990); запис №16 від 19.01.1995 - в порядку переводу призначений старшим помічником прокурора м. Рівне (наказ №4 від 19.01.1995); запис №17 від 01.06.1995 - звільнений із займаної посади на підставі п.5 ст.36 КЗпП України у зв'язку з обранням на виборну посаду (суддею м. Рівне) (наказ №77 від 31.05.1995).
Врахувавши встановлені обставини щодо періодів роботи позивача на вищевказаних посадах в органах прокуратури, звільнення його з посади у зв'язку із зарахуванням в штат Рівненського міського суду 01.06.1995, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що в контексті положень ч.2 ст.137 Закону №1402, ч.1 ст.7 Закону №2862, пенсійний орган, який вирішував питання про призначення та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, зобов'язаний був зарахувати до стажу його роботи на посаді судді, з якого обчислюється відповідний розмір довічного грошового утримання, періоди роботи на описаних вище посадах в прокуратурі м. Рівне з 01.08.1989 по 31.05.1995, що в загальному складають 6 років 10 місяців.
Стосовно висновків суду про зарахуванням інших періодів, які не пов'язані з роботою позивача в органах прокуратури, зокрема, половина періоду навчання у вищому навчальному закладі та проходження військової служби, в тому числі пільгове її обчислення, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин норми статті 1 Указу Президента України №584/95 від 10.07.1995 “Про додаткові заходи щодо соціального заходу суддів” (далі - Указ Президента України № 584/95), якою передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до п.1 Розділу XV “Перехідні положення” Конституції України, закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
Крім того, відповідно до п.31 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді”, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, на юридичних факультетах вищих навчальних закладах та календарний період проходження строкової військової служби.
У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правого спору врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2018 по справі №243/4458/17, від 13.11.2019 по справі №521/2593/17, від 05.12.2019 по справі №592/2737/17, від 13.02.2020 по справі №592/5433/17, від 24.03.2020 по справі №559/512/17, від 29.04.2020 по справі №426/12415/16-а та від 15.11.2021 по справі №580/6051/20, за змістом яких, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про протиправність не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді.
Суд першої інстанції також послався на п.8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №637 від 12.08.1993, яким визначено перелік документів, що підтверджують період навчання у вищому навчальному закладі.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наявність у позивача спірних періодів пенсійним органом не оспорюється, а заперечується лише можливість їх зарахування до страхового стажу позивача, як судді у відставці при призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання.
Проте, дана обставина не є підставою ні для скасування, ні для зміни оскаржуваного судового рішення.
Стосовно проходження позивачем військової служби, період якої повинен бути врахований до страхового стажу позивача, як судді у відставці при призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для його зарахування, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.57 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788), військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов'язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.
Для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262), особам з числа військовослужбовців рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” і “з” статті 12 цього Закону, до вислуги років зараховуються дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
За змістом абз.2 ч.1 ст.8 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011), час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Згідно п.1, 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992, вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється в порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Зарахування на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому п.1 цієї постанови, періоду участі у бойових діях у воєнний час як один місяць служби за три місяці.
Постановою Центрального комітету КПРС та Ради Міністрів СРСР №59-27 від 17.01.1983 передбачено зараховування до вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за три місяці часу служби на території Демократичної Республіки Афганістан військовослужбовцям, які прослужили встановлений строк служби в цій країні.
Згідно п.6 Порядку №637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС. Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, зараховується до стажу роботи на підставі довідок територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток №2).
Військовим квитком ОСОБА_1 . Серія НОМЕР_2 від 06.03.1984 підтверджується факт проходження позивачем служби у збройних силах СРСР у період з 11.11.1980 по 24.12.1982, а згідно довідки Рівненського об'єднаного міського військового комісаріату №200 від 11.10.2013 він дійсно приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан з 09.12.1981 по 24.12.1982.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді підлягає зарахуванню вищевказаний період проходження ним військової служби у збройних силах СРСР, при цьому, період його участі в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан з 09.12.1981 по 24.12.1982 підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді в пільговому розрахунку (один місяць служби дорівнює трьом місяцям служби в діючій армії).
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.06.2018 по справі №800/517/17.
За змістом рішення ВРП №685/о/15 від 06.07.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північно-західного апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням ним заяви про відставку, загальний стаж його роботи судді, який дає йому право на відставку становить 41 рік 16 днів та складається, в тому числі з періодів роботи на посаді судді Рівненського міського суду, Рівненського апеляційного господарського суду, Північно-західного апеляційного господарського суду, а також інші описані вище періоди його роботи в органах прокуратури та проходження військової служби.
Аналогічні періоди стажу судді, які дають право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання, як уже встановлено судом, відображені у виготовленому Північно-західним апеляційним господарським судом розрахунку №04-14/1285/23 від 07.07.2023, відповідно до якого, загальний стажу судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 41 рік 25 дні та відповідає записам трудової книжки позивача про періоди його трудової діяльності.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що поведінка відповідача щодо не зарахування спірних періодів до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання є протиправною, такою що не відповідає встановленим у ст. 2 КАС України критеріям.
При цьому, оцінюючи обґрунтованість позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, оформленого у вигляді листа №337013-34552/Д-02/8-1700/23 від 07.11.2023, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п.3, 4 Розділу ІІІ “Приймання, оформлення і розгляд документів органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання” Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами ПФУ №3-1, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного грошового утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання або відмову в його призначенні з урахуванням пункту 5 розділу І цього Порядку.
Орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, не пізніше 10 днів з дня винесення рішення інформує особу про призначення щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в призначенні щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
При обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 10.07.2023, пенсійний орган був зобов'язаний зарахувати спірні періоди до стажу роботи позивача на посаді судді, яка дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому, такий обов'язок виникає в силу вимог закону незалежно від факту звернення особи із відповідною заявою про зарахування стажу.
З матеріалів справи видно, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 10.07.2023 ГУ ПФУ було прийнято рішення №956160161968 від 06.11.2023, відповідно до якого позивача переведено із пенсії за віком на щомісячне довічне грошове утримання з 10.07.2023 виходячи із середньомісячного заробітку для його обчислення 208098,00 грн. Основний розмір пенсії від середнього заробітку склав 137344,68 грн, враховуючи стаж роботи на посаді судді 28 років 1 місяць 6 днів та загальний процент розрахунку щомісячного довічного грошового утримання - 66% від суддівської винагороди.
Про порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на виконання п.4 Розділу ІІІ “Приймання, оформлення і розгляд документів органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання” Порядку №3-1, пенсійний орган повідомив позивача листом №337013-34552/Д-02/8-1700/23 від 07.11.2023.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що вищевказаний лист пенсійного органу носить інформативний характер та не має ознак владного управлінського рішення, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача при вирішенні питання про обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 з 10.07.2023, яка полягає у не зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вищеописаних спірних періодів.
Визначаючи спосіб відновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду, суд першої інстанції вірно врахував, що з урахуванням положень ч.3 ст.142 Закону 1402, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У ході розгляду справи судом встановлено, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 41 рік 24 дні та складається із добровільно зарахованого відповідачем періоду роботи на посаді судді Рівненського міського суду Рівненської області, Рівненського апеляційного господарського суду, Північно-західного апеляційного господарського суду з 01.06.1995 по 06.07.2023 в сумі 28 років 1 місяць 6 днів та протиправно не зарахованих спірних періодів.
Відтак, відповідач зобов'язаний був обчислити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 при його розрахунку з 10.07.2023 виходячи із 92% суддівської винагороди (50% - за 20 років стажу + 42% за 21 рік стажу х 2%).
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним способом відновлення в повній мірі порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , який унеможливить його повторне звернення до суду із позовною заявою, буде зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 10.07.2023, виходячи із 92% суддівської винагороди та загального стажу роботи на посаді судді 41 рік 24 дні, зарахувавши додатково до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вищевказаних спірних періодів.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України” (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 12, 308, 311 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року по справі №460/26574/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук