28 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 260/4364/23 пров. № А/857/17407/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,
з участю секретаря судового засідання - Єршової Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі №260/4364/23 за адміністративним позовом Державного реєстратора Колочавської сільської ради ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про визнання протиправним та скасування наказу,-
суддя в 1-й інстанції - Ващилін Р. О.,
час ухвалення рішення - 09.08.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 21.08.2023 року,
Позивач - Державний реєстратор Колочавської сільської ради ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Міністерства юстиції України, треті особи: Міжгірська селищна рада Хустського району Закарпатської області, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12 травня 2023 року №1817/5 "Про задоволення скарги".
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 12 травня 2023 року №1817/5 "Про задоволення скарги".
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що предметом спору у цій справі є державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна та правомірність її скасування відповідачем, а тому зазначені позовні вимоги державного реєстратора ОСОБА_1 призводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Отже, спірні правовідносини у справі пов'язані з вирішенням питання щодо порушення майнових прав оскаржуваним наказом, тобто прав цивільних, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. При цьому, суд першої інстанції, задовольняючи позов, фактично вирішив спір про право між ДП «Ліси України» та Міжгірською селищною радою. Крім того, звертає увагу на те, що скасування рішення державного реєстратора не є тотожним поняттям з вирішенням спору про право. Так, розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мінюстом у межах компетенції, визначеної законом, зокрема на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора. Предметом розгляду колегії є лише процедурні порушення вчинені державним реєстратором під час здійснення реєстраційних дій. Звертає увагу на те, що колегією встановлено, що оскаржуване рішення, прийняте державним реєстратором ОСОБА_1 не відповідає законодавству у сфері державної реєстрації, оскільки його прийнято за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, а відповідна державна реєстрація проведена з порушенням законодавства та прийнято наказ №1817/5 від 12 травня 2023 року «Про задоволення скарги». З врахуванням наведеного вказує, що судом першої інстанції у рішенні не встановлено, які саме персоніфіковані суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси позивача порушені оскаржуваним наказом відповідача, а помилкове посилання позивача на порушення його прав як суб'єкта державної реєстрації не можна розглядати як пряме порушення індивідуальних прав, свобод чи інтересів позивача, оскільки прийняття наказу №1817/5 не вплинуло на права державного реєстратора ОСОБА_1, отже і скасування наказу №1817/5 ніяким чином не вливає на правове становище позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзиви на апеляційну скаргу учасниками справи подані не були. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
При цьому, позивачем подано письмові пояснення, в яких зазначає про те, що Міністерство юстиції України при складанні висновку, за наслідком якого був прийнятий наказ №1817/5 від 12 травня 2023 року, чітко зазначило про порушення саме позивачем норми ст.10 та 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а не про порушення принципів та засад державної реєстрації. На думку позивача, відповідач помилково покликається на практику Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року по справі №640/21299/19, оскільки у межах вказаної справи касаційний суд зробив загальні висновки про те, що нотаріус не має право на оскарження пунктів наказів, які його не стосуються, адже він не є суб'єктом, за яким реєструється те чи інше речове право. Звертає увагу на те, що підставами спору є не реєстрація чи її оскарження з боку позивача, як належна чи неналежна реєстраційна дія, а саме зроблений висновок з боку відповідача - Міністерства юстиції України про те, що позивач порушив норми ст.10 та 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, вважає, що цей наказ порушує її права, оскільки в подальшому усі реєстраційні дії, які вона вчиняла, також скасовано.
Крім того, Міжгірська селищна рада також подала додаткові пояснення, в яких зазначає про те, що позивач не ставить питання наявності чи відсутності спору про право, а вказує на наявність порушень процедурних відповідачем, наявність публічно-правової площини та порушення норм чинного законодавства при розгляді Міністерством юстиції України скарги. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Представник позивача - Борсенко О. І. у судовому засідання в режимі відеоконференції та попередньо у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги, дав пояснення аналогічні викладеним письмово, і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник відповідача (апелянта) - Кравець В. І. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - Міжгірської селищної ради - Радь І. І. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги та дав пояснення аналогічні викладеним письмовим, і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник третьої особи - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі представника за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, третьої особи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та пояснення до апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 квітня 2023 року Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулося до Міністерства юстиції України зі скаргою №2612 на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, в якій просило провести перевірку правильності проведених реєстраційних дій державного реєстратора Колочавської сільської ради Закарпатської області ОСОБА_1, скасувати рішення від 04 квітня 2023 року №67059079, прийняте державним реєстратором Колочавської сільської ради ОСОБА_1, та застосувати до такої санкції у вигляді блокування/анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Подану скаргу обґрунтовано тим, що розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 23 травня 2016 року №254 "Про передавання лісових ділянок для ведення лісового господарства, охорони лісів, використання та відтворення лісових ресурсів" землі лісового призначення передано у користування Державному підприємству "Верхньогірське лісове господарство", правонаступником якого є Державне підприємство "Міжгірське лісове господарство". У подальшому розпорядженням Закарпатської обласної військової адміністрації від 10 жовтня 2022 року №648 Державному підприємству "Міжгірське лісове господарство" було надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 14000 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Пилипецької та Міжгірської територіальних громад Хустського району Закарпатської області. Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 18 січня 2023 року №158 Державне підприємство "Міжгірське лісове господарство" реорганізовано шляхом приєднання до ДП "Ліси України". Отже, незважаючи на те, що ДП "Ліси України" є постійним лісокористувачем спірних земельних ділянок, державним реєстратором ОСОБА_1 неправомірно проведено державну реєстрацію таких за Міжгірською селищною радою, чим порушено процедуру державної реєстрації та права скаржника.
При цьому, ДП "Ліси України" повідомило Міністерство юстиції України про відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав.
26 квітня 2023 року державний реєстратор ОСОБА_1 направила до Міністерства юстиції України заперечення на скаргу, в яких зазначила, що при проведенні реєстраційної дії здійснила всі необхідні заходи для встановлення наявності чи відсутності можливих підстав для відмови у проведенні оскаржуваної реєстраційної дії, зокрема: щодо перевірки відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. За результатами розгляду поданих документів було встановлено, що ні ДП "Ліси України", ані будь-яка інша юридична чи фізична особа не були власником, користувачем такої ділянки, не мали зареєстрованих будь-яких речових прав на неї, не були жодним чином зазначені як такі в доступних державних реєстрах, або інших документах, що були в її розпорядженні чи віданні. Зокрема, наданою Міжгірською селищною радою відповіддю відділу №3 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області підтверджено відсутність будь-яких наявних, архівних чи інших даних про речові права будь-яких осіб на землі, що були предметом реєстрації. Тому за результатами перевірки поданих Міжгірською селищною радою документів не було встановлено жодних передбачених законодавством підстав для не проведення чи відмови у проведенні реєстраційних дій, які є предметом перевірки.
02 травня 2023 року Міжгірська селищна рада подала до Міністерства юстиції України свої заперечення на скаргу ДП "Ліси України", в яких звернула увагу на неподання скаржником жодних доказів допущеного державним реєстратором при вчиненні реєстраційної дії порушення встановленого законодавством порядку, зокрема, щодо наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав, визначених ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Окрім того, звернуто увагу на те, що на момент подання скарги на розгляд Комісії та в подальшому в судових інстанціях перебуває на розгляді ряд судових справ, що стосуються встановлення речових прав Міжгірської селищної ради та ДП "Ліси України" на спірну земельну ділянку, що є свідченням відсутності в останнього зареєстрованого права на таку. В свою чергу речові права Міжгірської селищної ради підтверджені не тільки судовими рішеннями, але й необхідними доказами.
До поданих заперечень Міжгірська селищна рада долучила копії судових рішень та матеріалів технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель стосовно спірної земельної ділянки.
Подана ДП "Ліси України" на рішення державного реєстратора ОСОБА_1 від 04 квітня 2023 року №67059079 скарга 04 травня 2023 року розглянута Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія), за результатами чого сформовано Висновок, яким скаргу задоволено частково; а рішення №67059079 від 04 квітня 2023 року - скасовано.
Прийняте рішення мотивовано тим, що Колегією встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться у користуванні скаржника, відноситься до державної власності та перебуває в постійному користуванні державного підприємства, а тому не може бути передана у комунальну власність, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року №1423-IX.
Зокрема, як встановлено з поданих скаржником документів, розпорядженням Закарпатської обласної військової адміністрації від 10 жовтня 2022 року №648 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель", Державному підприємству "Міжгірське лісове господарство" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення загальною орієнтовною площею 14000 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Пилипецької та Міжгірської територіальних громад Хустського району Закарпатської області. Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №848 Державне підприємство "Міжгірське лісове господарство" було припинено та реорганізовано шляхом приєднання до ДП "Ліси України", а до останнього перейшли майно, права та обов'язки Державного підприємства "Міжгірське лісове господарство".
Зважаючи на вищенаведене, Колегією сформовано висновок про те, що оскаржуване рішення державним реєстратором ОСОБА_1 прийнято з порушенням ст.10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому таке підлягає скасуванню.
Наказом Міністерства юстиції України №1817/5 від 12 травня 2023 року, відповідно до ч. 2 ст.26, п.1 ч.7 ст.37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", на підставі Висновку Колегії від 04 травня 2023 року скаргу ДП "Ліси України" від 12 квітня 2023 року №2612 задоволено частково, а рішення від 04 квітня 2023 року №67059079, прийняте державним реєстратором ОСОБА_1, скасовано.
Вважаючи наказ Міністерства юстиції України таким, що прийнято з порушенням наданих законодавством повноважень та встановленого порядку, позивач звернулася з цим позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час розгляду скарги ДП "Ліси України" надав правову оцінку наявності в останнього речового права на спірну земельну ділянку поза межами встановленої законодавством процедури розгляду скарг та наявних повноважень, та прийняв рішення про скасування державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку за 3-ю особою - Міжгірською селищною радою, без наявності достатніх підстав та доказів. Більше того, Міністерство юстиції України дійшло висновку про порушення державним реєстратором ОСОБА_1 при прийнятті рішення щодо реєстрації права власності вимог ст.10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в частині існуючої суперечності між наявними правами власності та користування спірною земельною ділянкою, хоча відомості щодо зареєстрованого права користування такою за ДП "Ліси України" в будь-яких доступних реєстрах були відсутні. Крім того, під час розгляду скарги у відповідача не було очевидних та беззаперечних доказів наявності в ДП "Ліси України" права постійного користування спірною земельною ділянкою у розумінні Закону, або ж інших підстав, що свідчили б про порушення державним реєстратором процедури вчинення реєстраційних дій в частині вимог ст. 10, 18 Закону, що стало фактично підставою прийняття оскарженого наказу, а тому такий є протиправним та підлягає скасуванню.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України від 01.07.2004 № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон 1952-ІV).
За змістом ч.1 ст.3 Закону №1952-ІV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №1952-ІV Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб'єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом; 7) розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов'язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 8) складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 9) організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів; 9-1) надає узагальнені роз'яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1, 2 ст.37 Закону 1952-ІV рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.
Міністерство юстиції України розглядає:
1) скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;
2) скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України;
3) повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами.
Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації прав рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, що оскаржувалися до відповідного територіального органу.
Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації (крім рішень про державну реєстрацію прав), які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.
Абзац 1 ч.3 ст.37 Закону №1952-IV передбачає, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
Відповідно до ч.6, 7 ст.37 Закону №1952-IV за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті.
Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав без розгляду по суті, якщо:
1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;
2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;
3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав;
4) скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації прав не порушено;
5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;
6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду.
За змістом п.1 ч.7 ст.ст.37 Закону №1952-IV у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про скасування рішення державного реєстратора, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України.
Процедура розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів врегульована Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, (далі - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019) (далі - Порядок №1128).
Згідно з п.2 Порядку №1128 розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом.
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.
Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
Пункт 5 Порядку №1128 передбачає, що Мін'юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме: оформлення скарги без дотримання вимог, визначених законом; наявність інформації про судове рішення про відмову позивача від позову з такого самого предмета спору, про визнання відповідачем позову або затвердження мирової угоди сторін; наявність інформації про судове провадження у зв'язку із спором між тими самими сторонами, з такого самого предмета і тієї самої підстави; наявність рішення Мін'юсту чи його територіального органу з такого самого питання; здійснення Мін'юстом чи його територіальним органом розгляду скарги з такого самого питання від того самого скаржника; подання скарги особою, яка не має на це повноважень; закінчення встановленого законом строку подачі скарги; розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції Мін'юсту чи його територіального органу.
У разі повідомлення особами, що беруть участь у розгляді скарги у сфері державної реєстрації колегіально, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того самого предмета, з тих самих підстав, про які зазначено у відповідній скарзі, такі особи подають колегії засвідчену копію відповідного судового рішення.
За змістом п.9 Порядку №1128 під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Відповідно до п.13, 14 Порядку №1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін'юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.
Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін'юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що:
1. Скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 12 квітня 2023 року за №2612 задоволено частково.
2. Скасовано рішення від 04 квітня 2023 року №67059079, прийняте державним реєстратором Колочавської сільської ради Закарпатської області ОСОБА_1
3. В іншій частині вимог відмовлено.
4. Виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову у спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 12 травня 2023 року №1817/5 "Про задоволення скарги", який стосується скасування реєстраційних дій.
Враховуючи те, що позивачем у цій справі є державний реєстратор Колочавської сільської ради ОСОБА_1, тому необхідно визначити насамперед чи має право державний реєстратор оскаржувати спірний наказ у частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень через те, що він у цій частині не стосується прав, свобод або законних інтересів позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2 оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України №1817/5 від 12 травня 2023 року «Про задоволення скарги» скасовано рішення від 04 квітня 2023 року №67059079, прийняте державним реєстратором Колочавської сільської ради Закарпатської області ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, такий фактично стосується виключно майнових прав третіх осіб - права власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 2122484800:04:002:0020.
Реєстраційні дії чи їх скасування не призводять до виникнення, зміни чи припинення правовідносин у державного реєстратора, тому у частині скасування рішень про реєстрацію оскаржуваний наказ не може порушувати прав реєстратора.
Державний реєстратор не є учасником правовідносин, що виникли на підставі реєстраційної дії, а тому й не може бути позивачем чи відповідачем у такій справі. Належними сторонами цих правовідносин є особи, права яких припиняються чи набуваються внаслідок реєстраційної дії. Саме вони мають право на звернення до суду про визнання протиправним та скасування наказу у цій частині.
Аналогічна правова позиція закріплена усталеною практикою викладеною у постановах Верховного Суду, зокрема, від 31 липня 2023 року у справі №804/7910/17.
Крім того, у постанові від 01 липня 2020 року у справі №9901/48/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» необхідно тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, у зв'язку із чим суд першої інстанції правильно не роз'яснив позивачу, до суду якої юрисдикції він має звертатися з таким позовом.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що державний реєстратор у цих правовідносинах (щодо скасування пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 12 травня 2023 року №1817/5 "Про задоволення скарги") не має права на звернення до суду з метою оскарження вищезазначеного пункту наказу в жодному виді провадження, а тому провадження у цій частині справи підлягає закриттю.
Доводи апелянта колегія суддів в цій частині вважає підставними враховуючи наведене вище.
Крім того, як зазначалося вище, зі змісту оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 12 травня 2023 року №1817/5 "Про задоволення скарги" (а.с.17) вбачається, що таким:
1. Скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 12 квітня 2023 року за №2612 задоволено частково.
2. Скасовано рішення від 04 квітня 2023 року №67059079, прийняте державним реєстратором Колочавської сільської ради Закарпатської області ОСОБА_1
3. В іншій частині вимог відмовлено.
4. Виконання наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
Колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржуваний наказ не містить застосування санкції щодо державного реєстратора (тимчасового блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру прав), оскільки в цій частині відповідач у задоволенні скарги відмовив, тому права, свободи та інтереси позивача за вказаних обставин не порушено, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що фактчино щодо державного реєстратора не застосовано жодних заходів, які б порушили її права, а покликання позивача на те, що саме скасування цієї реєстраційної дії стало підставою для застосування до неї у подальшому відповідних заходів при розгляді скарг на її дії, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки таке є безпідставним і не є предметом цього спору.
Разом з тим, суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дослідив їх належним чином та не надав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов помилкового висновку щодо підставності для задоволення позову в цій частині.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню та прийняттю нового судового рішення.
Керуючись ст.195, 238, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі №260/4364/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 12 травня 2023 року №1817/5 "Про задоволення скарги" закрити.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 08 березня 2024 року.