08 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/23065/23 пров. № А/857/25144/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2023р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській обл. Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт (суддя суду І інстанції: Мачульський В.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 24.11.2023р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-
16.08.2023р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Волинь Нова» звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову № ПШ 002408 від 31.07.2023р. про застосування адміністративно-господарського штрафу, винесену в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській обл. Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) Біруком В.Я.; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-3).
Згідно ухвали суду від 23.08.2023р. залучено до участі в справі у якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській обл. Укртрансбезпеки; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.21 і на звороті).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2023р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.58-62).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ «Волинь Нова», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.65-67).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що автомобіль, в якому виявлено тахограф без чинного протоколу повірки та адаптації тахографа, використовувався позивачем для власних потреб (перевозив велику рогату худобу між фермами позивача). Вказаний факт підтверджувався товарно-транспортною накладною, де вантажовідправником і вантажоодержувачем зазначене ТзОВ «Волинь-Нова».
Відтак, приписи Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті на позивача не поширювалися.
Натомість, суд дійшов помилкового висновку про те, що транспортний засіб використовувався позивачем в комерційних цілях, при цьому останній не навів аргументів на користь такого твердження.
Крім того, суд вийшов за межі доводів позовної заяви, оскільки позивач не наводив жодних аргументів, пов'язаних з передачею автомобіля в користування іншій особі. Навпаки, перевезення здійснювалось працівником позивача, що працює на умовах трудового договору.
Відповідачем Укртрансбезпекою скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.80-84).
Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як слідує із змісту заявленого позову, ТзОВ «Волинь-Нова» обґрунтовує свої вимоги тим, що автомобіль підприємства, щодо якого було здійснено перевірку, використовується позивачем лише для власних потреб, а саме перевезення худоби між фермами товариства. Вказане підтверджується товарно-транспортною накладною № 54 від 17.07.2023р., в якій зазначено, що відправником і одержувачем вантажу є ТзОВ «Волинь Нова». Зазначену ТТН було пред'явлено інспектору Укртрансбезпеки під час перевірки, а також посадовій особі під час розгляду акта перевірки. Проте, зазначені обставини не були враховані відповідачами, внаслідок чого складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, чим порушено права позивача на забезпечення законності при здійсненні господарської діяльності, у зв'язку з вимогою пред'являти документи, не передбачені законом.
Вирішуючи наведений спір та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно під час проведення рейдової перевірки виявлено відсутність протоколу адаптації та перевірки тахографа до транспортного засобу, який обладнаний тахографом, що зафіксовано в Акті № 001716 від 17.07.2023р.
Такі дії позивача правильно кваліфіковані відповідачами як порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому, за розглядуваних обставин позивач відноситься до автомобільних перевізників.
Вказані висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, в повній мірі відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Як встановлено під час судового розгляду, ТзОВ «Волинь Нова» є юридичною особою та зареєстрованим суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11) (а.с.19).
17.07.2023р. посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку № НР000065 та тижневого графіка перевірок на автодорозі (а/д) 132 км а/д М-19 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо перевізника ТзОВ «Волинь Нова». Водій надав для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_2 , товарно-транспортну накладну № 54 від 17.07.2023р. (а.с.7, 45-50).
Під час зазначеної перевірки було виявлено, що вантажний автомобіль марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_3 , перевозив вантаж за відсутності на момент перевірки протоколу адаптації та перевірки тахографа до транспортного засобу, який обладнаний тахографом. що зафіксовано в Акті № 001716 від 17.07.2023р. (а.с.5), яким встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.31).
З вищевказаним актом водій ознайомлений та вказав, що з порушенням згідний.
Листом № 54012/22/24-23 від 18.07.2023р. позивача повідомлено про розгляд 31.07.2023р. справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (а.с.51).
Постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській обл. Укртрансбезпеки № ПШ 002408 від 31.07.2023р. у зв'язку з відсутністю документів, а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до ТзОВ «Волинь Нова» застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. (а.с.6, 54).
Відповідно до абз.4 п.1 постанови КМ України № 442 від 10.09.2014р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Постановою КМ України № 103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.
Згідно з п.1 цього Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 4 вказаного Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному та залізничному транспорті.
Абзацом 3 п.3 постанови КМ України № 592 від 26.06.2015р. «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Волинській обл.
Відповідно до постанови КМ України № 196-р від 03.03.2020р. «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби, зокрема Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Волинській обл. та Управління Укртрансбезпеки у Рівненській обл.
Згідно з розпорядженням КМ України № 1579-р від 02.12.2021р. «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено відділи державного нагляду (контролю) у Волинській, Тернопільських областях.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затв. постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р.
Згідно п.3 зазначеного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
В частині доводів позивача про помилкове віднесення судом його до кола перевізників та допущеного порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» колегія суддів враховує наступне.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені приписами Закону України № 2344-III від 05.04.2001р. «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до ст.1 цього Закону автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означає надання послуг стороннім особам на договірних засадах, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.
Тобто, дія вказаного Закону поширюється на фізичних та юридичних осіб - автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послуги з перевезення вантажів.
Також колегія суддів враховує, що серед видів економічної діяльності визначено КВЕД 49.81 Вантажний автомобільний транспорт, який включає в себе всі види перевезень вантажним автомобільним транспортом (а.с.33
Згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., під терміном «перевізник» слід розуміти фізичну або юридичну особу - суб'єкта господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Відповідно до п.11.1 цих Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Як слідує з фактичних обставин справи, під час проведення рейдової перевірки водій автомобіля марки «Mercedes-Benz», реєстраційний номер НОМЕР_3 , надав товарно-транспортну накладну № 54 від 17.07.2023р., згідно якої автомобільним перевізником вказано ТзОВ «Волинь Нова» (а.с.7).
Виходячи з фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах ТзОВ «Волинь Нова» слід вважати автомобільним перевізником та суб'єктом відповідальності, передбаченої ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Отже, за встановлених фактичних обставин справи позивач здійснював із використанням власного вантажного транспорту перевезення вантажів за власний кошт, через що підпадає під визначення автомобільного перевізника в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт».
Стосовно виявленого порушення колегія суддів зазначає наступне.
Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п.3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010р., є зафіксований факт здійснення перевезення вантажу водієм ОСОБА_1 за відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа.
При цьому, факт обладнання належного позивачу автомобіля тахографом сторонами не заперечується.
Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010р. затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до п.1.5 вказаного Положення автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - перевізник); тахограф - контролюючий пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.
Згідно із п.6.1 зазначеного Положення вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Маса вантажного автомобіля позивача згідно свідоцтва про реєстрацію складає 8490 кг (більше 8 тон).
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010р.
Вказана Інструкції поширюється на суб'єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Відповідно до п.1.4 цієї Інструкції контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР (994 016).
Пунктом 2.7 зазначеної Інструкції передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ (пункт сервісу тахографів) оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.
Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
В силу п.3.3 цієї Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п.3.5 наведеної Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запис, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.
Пунктом 3.6 вказаної Інструкції встановлено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994 016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:
- правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР (994,016);
- наявності та цілісності таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;
- дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;
- дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;
- наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;
- строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Із наведених приписів слідує, що обов'язок оформити протокол перевірки та адаптації тахографа корелює з обов'язком встановлення тахографа.
З врахуванням вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положеннями ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі необладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010р., та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затв. наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010р.
За таких обставин непред'явлення водієм ОСОБА_1 протоколу перевірки та адаптації тахографа інспекторам Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській обл. Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки є підставою для застосування до автомобільного перевізника відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
31.07.2023р. за результатами розгляду Акту № 001716 від 17.07.2023р. щодо ТзОВ «Волинь Нова» відповідач застосував адміністративного-господарський штраф, передбачений абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в сумі 17000 грн. за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 цього Закону, а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа.
Таким чином, в розглядуваному випадку саме позивач, який є автомобільним перевізником, і відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а саме: протоколу перевірки та адаптації тахографа), не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.
При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 11.02.2020р. у справі № 820/4624/17, від 22.12.2021р. у справі № 420/3371/21, від 29.01.2020р. у справі № 814/1460/16, від 18.03.2020р. у справі № 826/2239/16, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою для суду апеляційної інстанції.
Із урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають нормам процесуального права
Водночас, доводи апелянта побудовані на переоцінці наявних доказів і усуненні помилок застосування норм матеріального права судом першої інстанції; будь-яких нових доказів до матеріалів справи останнім не представлено.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишені без задоволення.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову (в межах його доводів), а тому заявлений позов не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ТзОВ «Волинь Нова».
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.11.2023р. в адміністративній справі № 140/23065/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 08.03.2024р.