06 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 455/2615/23 пров. № А/857/2074/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Сметюх В.С.;
від відповідача - Кирчей Ю.Я.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Сметюх Вероніки Сергіївни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Старосамбірського районного суду Львівської обл. від 09.01.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил (суддя суду І інстанції: Пошивак Ю.П., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 17 год. 31 хв. 09.01.2024р., м.Старий Самбір Львівської обл.),-
07.12.2023р. (згідно з відомостями ярлика на поштовому відправленні) позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову заступника начальника - начальника Управління боротьби з контрабандою та порушенням митних правил Львівської митниці від 28.11.2023р. у справі про порушення митних правил № 1512/20900/23, згідно якої позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 149852 грн. 16 коп. ч.2 ст.471 Митного кодексу /МК/ України (а.с.1-4, 13).
Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської обл. від 09.01.2024р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.115-117).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила представник адвокат Сметюх В.С., діюча на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , яка в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нову постанову, якою змінити позивачу захід стягнення шляхом зменшення його розміру в межах, передбачених ч.2 ст.471 Митного кодексу /МК/ України, зі штрафу в розмірі 149852 грн. 16 коп. на штраф в сумі 61380 грн. (а.с.122-130).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень /СЛЕД/ Держмитслужби, який є основним доказом по справі, що підтверджує вартість ввезеного позивачем товару, є недопустимим та неналежним, через що митний орган під час накладення адміністративного стягнення неправильно визначив розмір штрафу, який значно перевищує справжню фактурну вартість товару.
Такий висновок обґрунтовує тим, що працівниками митного органу не проводився відбір зразків для проведення експертизи; сама експертизи проведена на підставі огляду випадково оглянутих зразків, що суперечить приписам МК України.
Також відомості з мережі Інтернет не містять прямого покликання на продаж аналогічних товарів, самі веб-сторінки є лише інформаційними новинними ресурсами, що містять актуальну на 2022 рік інформацію.
Окрім цього, експерт не встановив оригінальність товарів - предмету експертизи.
Водночас, позивач представив суду рахунок-фактуру від 03.10.2023р., що засвідчує придбання спірних товарів по нижчій ціні, а також провів свою оцінку акумуляторних батарей.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.
Як встановлено під час судового розгляду справи, о 10 год. 16 хв. 29.10.2023р. в зону митного контролю митного поста «Шегині-Медика» Львівської митниці під керуванням громадянина України ОСОБА_2 в'їхав транспортний засіб марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter», номерний знак НОМЕР_1 , смугою руху «Червоний коридор», при цьому водій не задекларував частину товару, який перевозив, чим порушив правила митних перевезень згідно ч.2 ст.471 МК України.
Посадові особи Львівської митниці склали відносно ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил № 1512/209000/23 від 29.10.2023р., в якому зафіксовано вказаний факт порушення митних правил; незадекларований товар складається з акумуляторних батарей марки «BLACK CELL» в кількості 64 шт., запаковані в 16 картонних коробок. Вказаний товар вилучений митним органом, про що вчинено відповідне застереження в протоколі (а.с.27-28).
Розгляд справи був призначений у Львівській митниці на 10 год. 00 хв. 28.11.2023р.
Постановою Львівської митниці від 31.10.2023р. у провадженні призначено проведення товарознавчої експертизи товарів, попередньо тимчасово вилучених у позивача; на вирішення експерта поставлено наступне питання: «Яка вартість представленого на дослідження товару, вилученого по справі про порушення митних правил № 1512/20900/23 від 29.10.2023р. станом на 29.10.2023р.?». При цьому, вилучені предмети передані в розпорядження експерта (а.с.84-85).
Згідно висновку СЛЕД Держмитслужби № 142000-3301-0975 від 15.11.2023р. з використанням товарознавчих методів експертизи встановлено загальну вартість товару в сумі 499507 грн. 20 коп.; вартість однієї товарної позиції складає 7804 грн. 80 коп. (а.с.42-45).
На підставі встановленої висновком СЛЕД Держмитслужби вартості товару, відповідач згідно постанови від 28.11.2023р. в справі про порушення митних правил № 1512/20900/23 визнав позивача винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України, та наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості цих товарів, що складає 149852 грн. 16 коп.
Також тимчасово вилучений товар повернуто позивачу; з останнього стягнуто на користь Львівської митниці 773 грн. 33 коп. витрат за зберігання товару на складі митниці (а.с.7-8).
Із змісту заявленого позову слідує, що спірним питання в розглядуваному випадку є визначення вартості товарів, що були предметом недекларування позивачем товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Вирішуючи наведений спір та приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем порушення митних правил, передбачених ч.2 ст.471 МК України.
Представлений позивачем рахунок-фактуру суд не прийняв до уваги в якості доказу вартості вилучених товарів, оскільки в ньому зазначений інший покупець; причетність до придбання вказаних товарів згідно представленого первинного документа позивач не довів іншими документами, не представив фіскального чеку, що засвідчив би реальність придбання товарів; також цей документ не надавався під час складання протоколу про порушення митних правил.
Також суд перевірив повноваження СЛЕД Держмитслужби щодо проведення товарознавчої експертизи, не встановив будь-яких порушень під час проведення експертизи.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із роз'ясненнями, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови).
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині правомірності визнання позивачем винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.2 ст.471 МК України, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.
В решті висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи, при цьому судом не допущено порушення норм матеріального та процесуального права, з наступних підстав.
Згідно фактичних обставин справи, які не оспорюються сторонами, о 10 год. 16 хв. 29.10.2023р. позивач ОСОБА_2 повертався з приватної поїздки в якості водія транспортного засобу марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter», номерний знак НОМЕР_1 , через п/п «Шегині-Медика» Львівської митниці в напрямку в'їзд в Україну, обравши для слідування смугу спрощеного митного контролю, позначену символами «червоний коридор».
Позивач подав до митного контролю власноручно заповнену митну декларацію, в якій заявив про наявність в нього товару: вживані речі. Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем № 344», під час проведення митного огляду транспортного засобу, у вантажному відділенні автомобіля (без ознак приховування) було виявлено незадекларований за встановленою формою товар, а саме: акамулятори «BLACK CELL» - 3.2 V, LiFeP04 CELL, Capacity: 280 Ah, Voltage:3.25V, Made in China в кількості 64 шт., запаковані в 16 картонних коробках.
Про наявність незадекларованого товару позивач в процесі декларування та усного опитування не заявив, у митній декларації не вказав.
За вказані дії позивач притягнутий до відповідальності за ч.2 ст.471 МК України.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.471 МК України недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
Згідно примітки до ст.471 МК України недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору («зелений коридор»).
Згідно з ст.366 МК України канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню (ч.2 цієї статті).
Канал, позначений символами червоного кольору («червоний коридор»), призначений для всіх інших громадян (ч.3 згаданої статті).
Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою (ч.4 вказаної статті).
Відповідно до ст.374 МК України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами (ч.1 цієї статті).
Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).
За змістом п.2.9 Порядку заповнення митної декларації для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, затв. наказом Міністерства фінансів України № 614 від 28.05.2012р., у пункті 4 такої декларації зазначається: точні дані про товари (назви, характеристики товарів, відмітні ознаки тощо), необхідні для їх ідентифікації; вага або кількість задекларованих товарів за кожним найменуванням (цифрами та словами); фактурна вартість задекларованих товарів.
Отже, позивач ОСОБА_2 правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за недекларування товарів, оскільки ним не було заявлено за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, зокрема, при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами червоного кольору.
Під час складання протоколу про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 , останнім не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості товару, який ним переміщувалися через митний кордон України, відтак митним органом обґрунтовано призначено товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам СЛЕД Держмитслужби.
Порядок призначення та проведення експертиз у справах про порушення митних правил врегульований нормами МК України.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.357 МК України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.
Приписами ч.ч.1, 2 ст.515 МК України встановлено, що експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.
Згідно з ч.2 ст.515 МК України експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Відповідно до ст.516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.
Відповідно до п.3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затв. наказом Держмитслужби № 18 від 23.10.2019р., у редакції наказу № 29 від 12.11.2019р. (із змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства.
Повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України № 2658-ІІІ від 12.07.2001р. «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України № 1058 від 02.12.2016р.
Відповідно до п.4 розділу III «Формування документації для проведення досліджень (аналізів, експертиз)» Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз), затв. наказом Міністерства фінансів України № 105 від 02.12.2016р., посадовою особою митниці було призначено експертизу; зазначені завдання для дослідження (аналізу, експертизи) відповідали меті призначення експертизи та не виходили за межі компетенції та спеціальних знань експерта, оскільки передбачали лише визначення вартості предметів правопорушення.
Згідно висновку СЛЕД Держмитслужби № 142000-3301-0975 від 15.11.2023р. з використанням товарознавчих методів експертизи встановлено загальну вартість товару в сумі 499507 грн. 20 коп.; вартість однієї товарної позиції складає 7804 грн. 80 коп. (а.с.42-45).
Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.ч.1, 3, 4 ст.368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Частина 2 ст.515 МК України передбачає, що експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Як вбачається із матеріалів справи, інших товарознавчих експертиз про вартість акумуляторних батарей у справі не було призначено.
Тому колегія суддів не враховує доводи сторони позивача про те, що вартість кожної акумуляторної батареї становила 80 USD, що підтверджується відповідними платіжними документами (а.с.5-6), які подані до суду 07.12.2023р., тобто майже через півтора місяця після порушення митних правил, та який митному органу позивачем не пред'являвся, як і надавались ним будь-які документи про вартість товару (акумуляторних батарей).
Разом з тим, позивач не довів належними доказами свою участь в перевезенні та переміщенні через кордон товарів, що вказуються у представленому рахунку-фактурі; не надав фіскальний чек оплати спірних товарів тощо.
Стосовно порушень під час проведення експертизи, на які вказує представник апелянта, колегія суддів відхиляє, оскільки експертом обґрунтовано використання порівняльного підходу, що передбачає аналіз цін продажу, пропонування подібних товарів з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктом та досліджуваними об'єктами. При визначенні ринкової вартості об'єктів враховано маркування на товарі, цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичного товару, наявну в мережі Інтернет.
Щодо одержання проб та зразків для проведення експертизи колегія суддів враховує, що в силу приписів ст.517 МК України така дія здійснюється за потреби, є правом посадової особи митного органом, а також проводиться за клопотанням особи, щодо якої порушено справу про порушення митних правил.
В розглядуваному випадку акумуляторні батареї в кількості 64 шт. були вилучені митним органом, про що є застереження в протоколі про порушення митних правил; знаходилися на складі м/п «Мостиська» Львівської митниці і були передані в повному обсязі в розпорядження експерта згідно постанови про призначення експертизи.
Отже, експерту СЛЕД був забезпечений доступ до товарів та можливість їх огляду за місцем їх зберігання.
За таких умов об'єктивних підстав для одержання проб та зразків для проведення експертизи не було.
Окрім цього, допущені неточності в назві акумуляторних батарей (BLACK CALL, BLACK CELL, BLECK CELL) не впливають на правильність визначення їхньої вартості, розцінюються апеляційним судом як технічні описки.
Таким чином, відповідачем доведено факт недекларування товарів, що підпадали під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України, а також визначено його дійсну вартість, а тому його позивача містять склад порушення митних правил, передбачений ч.2 ст.471 МК України.
Отже, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно ч.2 ст.471 МК України, правильно обраховано суму штрафу, а відтак заявлений позов про визнання протиправною і скасування спірної постанови в справі про порушення митних правил є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення.
Стосовно представленого апелянтом Звіту про оцінку майна, складеного ПП «Оціночна компанія «Апекс», реєстраційний номер 14629е01-24 (а.с.138-139), то такий доказ представлений на стадії апеляційного розгляду справи, апелянт не обґрунтував винятковість випадку та неможливість його подання до суду першої інстанції з об'єктивних причин, через що в силу приписів ч.4 ст.309 КАС України такий не приймається до уваги апеляційним судом.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені представником позивача в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими вимоги позивача залишені без задоволення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Окрім цього, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024р. в частині зупинення дії рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.01.2024р. в адміністративній справі № 455/2615/23 належить визнати такою, що втратила чинність (а.с.157-159).
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.271, 272, 286, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника адвоката Сметюх Вероніки Сергіївни, діючої на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Старосамбірського районного суду Львівської обл. від 09.01.2024р. в адміністративній справі№ 455/2615/23 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .
Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2024р. в частині зупинення дії рішення Старосамбірського районного суду Львівської обл. від 09.01.2024р. в адміністративній справі № 455/2615/23 такою, що втратила чинність.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді Н. В. Бруновська
Р. Б. Хобор
Дата складання повного тексту судового рішення: 08.03.2024р.