Справа № 640/9007/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Дудін С.О.,
Суддя-доповідач Кобаль М.І.
05 березня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,
при секретарі Литвин С.В.
за участю:
представника позивача: Дяченко М.І.
представника відповідача: Вахненко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України та Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі по тексту - відповідачі, ДМС України, Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області) в якому просила:
- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області та зобов'язати скасувати висновок від 03.09.2021 про розгляд матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- визнати протиправним та зобов'язати ДМС України скасувати пункт 4 Наказу ДМС України від 07.09.2021 № 141 «Про визнання недійсними деяких посвідок на постійне проживання»;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області повторно розглянути заяву щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні особі без громадянства ОСОБА_1 з урахуванням правової оцінки та висновків, наданих судом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачка подала через свого представника апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників сторін, які з'явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , як дочці службовця миротворчого контингенту Збройних Сил України ОСОБА_2 , було надано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 09.10.2002 та надано статус особи без громадянства.
20.08.2004 позивачці була видана тимчасова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_2 взамін попередньої посвідки.
20.12.2013 ОСОБА_1 була видана посвідка особи без громадянства для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , яка була дійсна до 20.12.2016.
ОСОБА_1 разом із родиною звернулася до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини із листом, у якому просила забезпечити її право на отримання посвідки на постійне проживання нового зразка та здійснити документування її посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон.
Вказаний лист був переданий Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини для розгляду Державній міграційній службі України.
Листом від 14.05.2021 року №8.1-3536/2-21 ДМС України повідомила Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, що позивач є близьким родичем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , та була документована разом з ним тимчасовою посвідкою на постійне проживання.
У вказаному листі контролюючий орган зазначив, що ОСОБА_1 з питань обміну тимчасової посвідки на постійне проживання до територіального органу ДМС за місцем свого проживання, та до ДМС України не зверталась.
Оскільки із фактів, викладених у їх зверненні, не встановлено підстав для отримання у 2004 році тимчасових посвідок на постійне місце проживання, відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про імміграцію» або відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію», ДМС України розпочато перевірку законності отримання позивачем документів, а також щодо наявності правових підстав для їх обміну.
Листом від 17.05.2022 №13990.4/Х-4579.3/21/28.2 Уповноважений Верховної Ради з прав людини повідомив позивачці, що ДМС України не встановлено підстав для отримання позивачем у 2004 році тимчасової посвідки на постійне проживання відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про імміграцію».
Також, позивачка разом із родиною, звернулася до Президента України із листом, у якому просила забезпечити її право на отримання посвідки на постійне проживання нового зразка та здійснити документування її посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон.
Листом від 09.06.2021 №22/028216-23 Департамент з питань звернення громадян Офісу Президента України направив вказане колективне звернення на розгляд за належністю до ДМС України.
03.09.2021 Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області було складено висновок про розгляд матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 (далі по тексту - оскаржуваний висновок).
У вказаному висновку відповідач зазначив, що ним було здійснено розгляд матеріалів справи про документування ОСОБА_1 тимчасовою посвідкою на постійне проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон. Крім того, були розглянуті та проаналізовані документи, надіслані листом Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 28.08.2021 №8.1-3368/8-21.
Так, у справі від 27.03.2002 №102445 знаходиться рукописна, не завірена з оригіналом копія листа від 16.09.2002 №2/1/5-28569 без зазначення адресата із позначкою про підпис цього листа т.в.о. начальника Управління М.А. Манжос такого змісту:
«У зв'язку із оперативною необхідністю просимо Вашого сприяння в оформленні «Посвідчення особи без громадянства» та «Посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон» наступним гр.Іраку, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.81 на звороті).
У висновку вказано, що нормативно-правовими актами України ніколи не було передбачено такий документ, який би мав назву «Посвідчення особи без громадянства».
Також, у матеріалах особової справи родини ОСОБА_3 , сформованої відділом ПР та МР УАСМ ГУ МВС України у м. Києві, зберігається заява-анкета про надання дозволу на постійне проживання в Україні із позначкою «до вх. 2731 від 17.09.2002» без дати у графі подачі документів та за відсутності у відповідних графах заяви підпису заявника та посадової особи, яка здійснила прийом цих заяв у громадян Республіки Іраку, як від осіб без громадянства.
При цьому, до вказаних заяв-анкет долучені копії сторінок паспортів громадян Іраку із персональними даними заявників.
Відповідно до нотаріально завірених перекладів сторінок цих паспортів від 26.08.2021, здійснених ДМС, за власною ініціативою, установлено, що копія паспортів не містить такої складової власного імені як « ОСОБА_1 », тобто інформація, що прізвище заявників, зазначена у посвідках, є хибною та не відповідає дійсності.
Так, особа, яка назвалася « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », згідно перекладу паспортного документа має персональні дані « ОСОБА_4 , 1974 р.н.».
При оформленні документів особі з прізвищем « ОСОБА_3 » її персональні данні постійно варіювалися, зокрема, відбувалася зміна порядку написання слів у повному імені, зміна літер у складових частинах повного імені, збільшення або зменшення кількості складових слів повного імені, зміна дати народження, проте заходи щодо встановлення тотожності особи за фотозображенням або іншими способами не проводилися.
Зазначене свідчить про те, що заявниця була обізнана про невідповідність інформації, зазначеній у його паспортних документах та отриманій посвідці, а відтак не мав жодних легітимних очікувань щодо захисту свого права.
Так, в оскаржуваному висновку зазначено, що у справі відсутні документи, які б підтверджували підстави для отримання дозволу на імміграцію або посвідки на постійне проживання позивачу.
Ігноруючи вказані вимоги імміграційного законодавства, без проведення будь-яких перевірок даних заявників на наявність підстав для відмови залишенні на постійне проживання, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію» без прийняття рішення або іншого підсумкового документу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було видано тимчасову посвідку на постійне проживання, датовану 09.10.2002 серії НОМЕР_4 .
У подальшому, на підставі копії листа від 16.09.2002 щодо оформлення громадянам Іраку посвідчень особи без громадянства для виїзду кордон, без проведення перевірок, передбачених Правилами оформлення видачі посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, затвердженими наказом МВС України від 15.02.1998 №97 ДСК (службового користування, що діяли на момент оформлення), та без прийняття відповідного рішення, що приймалося керівником уповноваженого органу оформлено та видано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон.
У липні 2004 року Управлінням ГП та ІС ГУ МВС України у м. Києві було прийнято заяву-анкету на обмін посвідки на постійне проживання на підставі копії аналогічного листа (орган не зазначено) без реквізитів і оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянам Іраку.
Відповідно, станом на момент звернення з даним позовом до суду, позивачка, яка є громадянкою Іраку, має посвідку на постійне проживання, видану 20.08.2004 серії НОМЕР_5 , у якої у графі громадянство було зазначено «особа без громадянства» на персональні дані « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
У вказаний період (2004 рік) посвідки на постійне проживання оформлювались, відповідно до Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №11 (дійсний на момент оформлення зазначених вище посвідок, скасована постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 №251). Вимоги пункту 4 цього Порядку, у тому числі щодо наявності дозволу на імміграцію, оформленні посвідок були порушені.
Таким чином, громадянка Іраку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була документована посвідками на постійне проживання та посвідченням особи без громадянства для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства України.
У свою чергу, листом Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС Україні запит Управління ГРФО ГУМВС України у м. Києві від 03.12.2007 №11/1 щодо статусу іноземців, яким було видано посвідки на постійне проживання в Україні за клопотанням СБУ, у зв'язку із службовою необхідністю, повідомлялося, що відповідно до діючого законодавства України їх не можна вважати особами, імміграція яких становить державний інтерес для України, також вони не підпадають під дію Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію», також не має інших підстав вважати їх документування законним з огляду на вимоги статті 4 Закону України «Про імміграцію».
Тобто, факт видачі таких документів є грубим порушенням імміграційного законодавства України.
У оскаржуваному висновку відповідачем зазначено, що в ході перевірки матеріалів справи про оформлення посвідок на постійне проживання родині громадян Іраку ОСОБА_1 , у тому числі і як особам без громадянства, установлено, що вони оформленні з порушенням вимог законодавства, та підлягають скасуванню на підставі пункту 73 Порядку оформлення.
Крім того, під час розгляду звернення вказаної особи, ДМС у підсистемі «Облік іноземців і біженців» Єдиний інформаційної аналітичній системі управління міграційними процесами було виявлено ознаки схожості її фотозображення з фотозображенням особи, яка отримала в Україні статус особи, яка потребує додаткового захисту, та документована посвідченнями згідно наданого статусу, з установчими даними громадянки Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи викладене, керуючись пунктами 3.1, 3.2 Меморандуму про співробітництво, зокрема, з питань проведення експертизи, експертних та наукових досліджень, пов'язаних з попередженням, виявленням, підробкою документів, що підтверджують громадянство, посвідчують особу чи її спеціальний статус, або документів, що стали підставою для їх видачі, укладеного 23.12.2019 між Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та Державною міграційною службою України, ДМС було надіслано відповідний лист від 06.07.2021 №8.1-5352/2-21 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з проханням здійснити дослідження та надати інформацію:
- чи є однією і тією ж самою особою особа, фотозображення якої міститься на заяві-анкеті від 12.06.2014 про видачу/обмін посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, що знаходиться у Єдиний інформації аналітичній системі управління міграційними процесами, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи НОМЕР_6 та особи, фотозображення якої містяться у копії заяви-анкети на постійне проживання в Україні, копії паспорта НОМЕР_7 , копії посвідчення на постійне проживання серії НОМЕР_5 , копії посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_8 , оформлених на ім'я особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У відповіді на зазначений лист, ДМС Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 29.07.20 №9350-21-2, зазначено, що на основі проведених досліджень з ідентифікації особи за ознаками зовнішності можна стверджувати, що особа, фотозображення якої міститься на заяві-анкеті від 12.06.2014 про видачу/обмін посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, що знаходиться у Єдиній інформаційної аналітичній системі управління міграційними процесами, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи НОМЕР_6 особа, - фотозображення якої містяться у копії заяви-анкети на постійне проживання в Україні (до вх. 2731 від 17.09.2002), копії паспорта НОМЕР_7 , копії посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_5 , копії посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон серії НОМЕР_8 , оформлених на ім'я особи без громадянства ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією ж особою (а.с.130-131).
У висновку Центральне міжрегіональне управління ДМС у м. Києві та Київській області зазначило, що 12.09.2012 року ДМС України було прийнято рішення про визнання громадянки Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою, яка потребує додаткового захисту.
На підставі вказаного рішення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримала посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту серії НОМЕР_9 від 25.06.2014 дійсне до 12.09.2017 (а.с.162).
Станом на момент звернення з даним позовом до суду, оригінал паспорта громадянки Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зберігається у Центральному міжрегіональному управлінні ДМС у м. Києві та Київській області.
Таким чином, громадянка Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається такою, що безстроково на законних підставах перебуває на території України, та для підтвердження цього факту їй необхідно звернутися до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою щодо обміну посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, серії НОМЕР_10 від 25.06.2014.
Згідно довідки відділу та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 19.08.2021 установлено, що під час оформлення посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту Республіки Ірак ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адресу свого місця проживання у м. Києві не зареєструвала.
Разом з тим, при подачі заяви для отримання посвідчення вказала, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Особа із даними « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
При у цьому, у колективній заяві родини, яка зареєстрована в ДМС 15.06.2021 за вхідним №КО-5278-21, зазначено вищевказану адресу (АДРЕСА_2) для листування із « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». На вказану адресу була направлена відповідь на зазначене звернення від 08.07.2021 №KO-5278-21/8.1/2509-21, проте вона була повернута ДМС із рукописною позначкою на конверті, проставленою МСП 601 «не проживає».
У спірному висновку відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено, що рішення про документування громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (у дійсності громадянка Республіки Ірак - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) посвідками на постійне проживання від 09.10.2002 серії НОМЕР_1 , від 20.08.2004 серії НОМЕР_5 (отриманої у порядку обміну), прийняте з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим, відповідно до абзацу третього пункту 73 Порядку оформлення повинні бути визнанні недійсними наказом Голови ДМС України.
На підставі оскаржуваного висновку, ДМС України було прийнято наказ №141 від 07.09.2021, пунктом 4 якого визначено визнати недійсними та такими, що підлягають вилучення та знищенню, посвідки на постійне проживання від 09.10.2002 серії НОМЕР_1 та від 20.08.2004 серії НОМЕР_5 (далі по тексту - оскаржуваний наказ).
Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані висновок та наказ, звернулася з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження надання їй дозволу на імміграцію, а посвідки були видані позивачці з порушенням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі-Закон №3773, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
- іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;
- іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;
- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;
- посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3773 іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію» від 07.06.2001 №2491-III (далі-Закон №2491, в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідки на постійне проживання).
Відповідно до статті 1 Закону №2491 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
- імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
- іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;
- дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію;
- посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
Статтею 11 Закону №2491 визначено, що особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу, що є чинною протягом року з дня її оформлення. Зазначена особа в'їжджає на територію України в порядку, встановленому законодавством України.
Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
25.04.2018 Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову №321 про затвердження Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі по тексту - Порядок №321, в редакції, яка були чинна на момент прийняття відповідачем спірного висновку від 09.09.2021).
Згідно з пунктами 1-3 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну або до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території.
Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України та які: досягли 16-річного віку, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто; не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет одного з батьків (усиновлювачів), з ким проживають особи на підставі дозволу на імміграцію, опікунів, піклувальників.
Відповідно до пунктів 6-8 Порядку №321 у разі втрати або викрадення посвідки іноземцю або особі без громадянства замість втраченої або викраденої оформляється та видається нова посвідка в порядку, встановленому для її обміну.
Обмін посвідки здійснюється у разі:
1) зміни інформації, внесеної до посвідки;
2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;
3) закінчення строку дії посвідки;
4) непридатності посвідки для подальшого використання;
5) досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).
За оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін справляється адміністративний збір у розмірах, установлених законодавством.
Згідно з пунктом 9 Порядку №321 визначено, що оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/ територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр).
Відповідно до пункту 40 Порядку №321 для оформлення у зв'язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:
1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);
2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, крім випадків, установлених абзацом восьмим цього пункту;
3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;
6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
Іноземці та особи без громадянства, які зазначені в частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», за умови отримання ними одного з документів, зазначених у частині сімнадцятій статті 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та мають дозвіл на імміграцію в Україну, для обміну посвідки в установленому порядку можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився чи який підлягає обміну, у разі, коли за отриманням нового документа особа зобов'язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема, голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй «Про територіальну цілісність України» від 27 березня 2014 р. № 68/262.
Іноземець або особа без громадянства під час подання документів пред'являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-6 цього пункту.
До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів та дати.
Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 і 5 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.
Згідно з пунктом 41 Порядку №321 у разі коли обмін посвідки здійснюється у зв'язку із закінченням строку її дії або оформленням нової посвідки в разі втрати або викрадення, додатково подаються документи, зазначені у підпункті 4 пункту 32, пунктах 33 і 34 цього Порядку.
У разі неможливості подати такі документи, у зв'язку з їх втратою або видачею на тимчасово окупованій території України, іноземцем або особою без громадянства додатково подаються документи, які згідно із Законом України «Про імміграцію» підтверджують підстави для отримання дозволу на імміграцію (посвідки на постійне проживання), та їх копії.
Пунктом 42 Порядку №321 визначено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Пошук у Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).
До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються іноземцем або особою без громадянства, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.
Перевірка за запитом проводиться протягом трьох робочих днів після його надходження. Під час перевірки відомості, зазначені в запиті, та фотозображення порівнюються з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та фотозображенням, що міститься в ній. У графі «Службові відмітки» заяви-анкети про оформлення посвідки проставляється відмітка про дату надходження запиту та зазначаються найменування територіального органу/територіального підрозділу ДМС, який здійснює оформлення у зв'язку із втратою або викраденням, обмін посвідки, і підстави обміну.
За результатами перевірки надається відповідь територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, а заява-анкета про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, сканується до відомчої інформаційної системи ДМС.
У разі коли під час порівняння фотозображень не встановлено тотожність зображеної на них особи або виявлено невідповідність відомостей, зазначених у запиті, даним, наведеним у заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, про це повідомляється територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС, який надіслав запит, для вжиття додаткових заходів з ідентифікації іноземця або особи без громадянства і з'ясування обставин виникнення розбіжностей.
Згідно з пунктом 72 Порядку №321 посвідка вилучається, визнається недійсною та знищується у разі:
1) коли вона підлягає обміну у зв'язку із зміною інформації, внесеної до посвідки (крім додаткової змінної інформації);
2) виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки;
3) непридатності посвідки для подальшого використання;
4) скасування посвідки;
5) коли вона заявлена як втрачена або викрадена;
6) смерті особи, якій видано посвідку;
7) закінчення строку її дії або прийняття рішення про обмін такої посвідки до закінчення строку її дії;
8) оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства;
9) неотримання посвідки іноземцем або особою без громадянства протягом шести місяців;
10) коли іноземець або особа без громадянства не звернулися для її обміну у строки, визначені пунктом 18 цього Порядку.
Згідно з пунктом 73 Порядку №321 у разі коли рішення про оформлення посвідки прийнято з порушенням вимог законодавства, керівник відповідного територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник структурного підрозділу апарату ДМС проводить службову перевірку.
За результатами перевірки складається висновок у двох примірниках, який підписується працівником, що провів перевірку, та його безпосереднім керівником і погоджується керівником територіального органу ДМС, керівником структурного підрозділу апарату ДМС.
На підставі висновку посвідки, видані з порушенням вимог законодавства, визнаються недійсними за наказом ДМС.
Повідомлення про визнання наказом ДМС посвідки недійсною видається територіальним органом ДМС, визначеним у наказі ДМС, іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його отримання від ДМС.
Іноземець або особа без громадянства, щодо яких прийнято рішення про визнання посвідки недійсною, повинні зняти з реєстрації місце проживання, здати посвідку та в разі відсутності підстав для подальшого тимчасового перебування на території України на законних підставах зобов'язані виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання повідомлення про це.
Відповідно до пункту 74 Порядку №321 недійсна посвідка, подана або виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів повертається для знищення до територіального органу/територіального підрозділу ДМС за місцем її видачі.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, пунктом 4 оскаржуваного наказу ДМС України від 07.09.2021 року №141 визнано недійсними та такими, що підлягають вилучення та знищенню, посвідки на постійне проживання від 09.10.2002 серії НОМЕР_1 та від 20.08.2004 серії НОМЕР_5 , видані ОСОБА_1 .
У свою чергу, оскаржуваний наказ був прийнятий на підставі висновку Центрального міжрегіонального управління ДМС України у м. Києві та Київській області від 03.09.2021 про розгляд матеріалів справи щодо оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Республіки Ірак ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що в оскаржуваному висновку контролюючий орган правомірно зазначив про безпідставність видачі ОСОБА_1 посвідок на постійне проживання від 09.10.2002 серії НОМЕР_1 та від 20.08.2004 серії НОМЕР_5 , оскільки вказані посвідки були видані за відсутності дозволу на імміграцію.
Правовими положеннями частин 3-4 статті 3 Закону №3773 регламентовано, що іноземці, які іммігрували на постійне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Статтею 11 Закону №3773 визначено, що після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію.
Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.
Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне або тимчасове проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців, визначається Законом України про імміграцію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 затверджено Порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання (далі по тексту - Порядок №1983, чинний станом на момент видачі позивачці тимчасової посвідки від 20.08.2004).
Так, пунктом 3 Порядку №1983 встановлено, що посвідки оформляються в установленому порядку іммігрантам, які досягли 16-річного віку, за особистим зверненням або зверненням законних представників чи інших осіб за їх нотаріально засвідченим дорученням до територіальних підрозділів за місцем проживання іммігранта.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1983, станом на 2004 рік, тобто момент видачі позивачці тимчасової посвідки, для оформлення посвідки подаються такі документи:
- заява встановленого Державним департаментом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб зразка;
- копія паспортного документа з імміграційною візою;
- копія рішення про надання дозволу на імміграцію;
- квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати.
З огляду на вищезазначені правові норми, суд апеляційної інстанції зазначає, що одним із документів, який подається особою для видачі посвідки на постійне проживання є дозвіл на імміграцію.
Проте, матеріали справи не містять, а скаржником не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, належних доказів видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу імміграцію.
Разом з тим, обґрунтованими є доводи відповідачів про відсутність такого дозволу у позивачки, що є порушенням міграційного законодавства під час видачі позивачці посвідок на постійне проживання від 09.10.2002 серії НОМЕР_1 та від 20.08.2004 серії НОМЕР_5 .
Також, в оскаржуваному висновку від 03.09.2021 року, контролюючий орган зазначив, що у матеріалах особовою справи родини ОСОБА_3 зберігається заява-анкета про надання дозволу на постійне проживання в Україні із позначкою «до вх. 2731 від 17.09.2002» без дати, у графі подачі документів та за відсутності у відповідних графах заяви підпису заявника та посадової особи, яка здійснила прийом цих заяв у громадян Республіки Іраку як від осіб без громадянства.
При цьому, до вказаних заяв-анкет долучені копії сторінок паспортів громадян Іраку із персональними даними заявників.
Відповідно до нотаріально завірених перекладів сторінок цих паспортів від 26.08.2021, здійснених ДМС, за власною ініціативою, установлено, що копія паспорту не містить такої складової власного імені як « ОСОБА_3 », тобто інформація, що прізвище заявника, зазначена у посвідці, є хибною та не відповідає дійсності.
Так, особа, яка назвалася « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », згідно перекладу паспортного документа має персональні дані « ОСОБА_4 , 1974 р.н.»
У подальшому, при оформленні документів, особі з прізвищем « ОСОБА_3 » її персональні данні постійно варіювалися, зокрема відбувалася зміна порядку написання слів у повному імені, зміна літер у складових частинах повного імені, збільшення або зменшення кількості складових слів повного імені, зміна дати народження, проте заходи щодо встановлення тотожності особи за фотозображенням або іншими способами не проводилися.
Так, матеріалах особовою справи родини ОСОБА_3 наявна заява-анкета на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 , із позначкою «до вх. 2731 від 17.09.2002».
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд позбавлений можливості встановити факт наявності або відсутності у вказаній заяві особистого підпису позивача та дати її подачі, оскільки копіювання вказаної сторінки заяви здійснене разом із квитанціями про сплату державного мита, які накладені зверху відповідної сторінки, зокрема, на ту частину заяви, що містить графи щодо підпису та дати заповнення.
Однак, дослідивши зміст вказаного документа, встановлено відсутність у заяві-анкеті відомостей щодо посадової особи контролюючого органу, яка приймала таку заяву-анкету, дати прийому документів та особистого підпису такої посадової особи.
Вказані обставини ставлять під сумнів факт належного прийняття посадовою особою контролюючого органу від позивача вказаної заяви-анкети.
Також, у матеріалах справи родини ОСОБА_3 наявна копія паспорту позивача та переклад її паспорта з англійської та арабської мов на українську, здійснений перекладачем ОСОБА_7 .
Так, відповідно до перекладу, власником паспорта є - ОСОБА_4 .
Отже, вказане свідчить про безпідставність зазначення у тимчасовій посвідці серії НОМЕР_2 від 20.08.2004, виданій позивачці у складі прізвища, ім'я та по батькові слова « ОСОБА_3 » та свідчить про те, що такий документ містить неправильні відомості.
Щодо посилань апелянта на наявність сумніву щодо достовірності перекладу, то суд не приймає їх до уваги, оскільки позивач під час розгляду справи не надав жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували достовірність вказаного перекладу.
Крім того, в оскаржуваному висновку відповідач зазначив, що Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України у листі від 29.07.2021 №9350-21-2, зазначено, що в ході дослідження з ідентифікації особи за ознаками зовнішності встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , є однією і тією ж особою.
У свою чергу, 12.09.2012 ДМС України було прийнято рішення про визнання громадянки Республіки Ірак ОСОБА_4 , особою, яка потребує додаткового захисту. На підставі цього рішення остання отримала посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту серії НОМЕР_9 від 25.06.2014 дійсне до 12.09.2017.
Як вбачається зі змісту спірного висновку та наказу, підставою для визнання недійсними виданих позивачу посвідок на постійне проживання є підпункт 8 пункту 72 Порядку №321, тобто оформлення посвідки з порушенням вимог законодавства.
Факт надання громадянці Республіки Ірак ОСОБА_4 , статусу особи, яка потребує додаткового захисту, та видачі їй відповідного посвідчення мав місце ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто вже після видачі позивачці посвідок на постійне проживання.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскільки на момент видачі позивачці посвідок на постійне проживання не було факту надання громадянці Республіки Ірак ОСОБА_4 , статусу особи, яка потребує додаткового захисту, та видачі їй відповідного посвідчення, вказані обставини не можуть свідчити про оформлення посвідок позивача з порушенням вимог законодавства та не можуть бути покладені в основу для визнання недійсними таких документів саме на підставі підпункту 8 пункту 72 Порядку №321.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що видача позивачу посвідок на постійне проживання від 09.10.2002 серії НОМЕР_1 та від 20.08.2004 серії НОМЕР_5 була здійснена за відсутності попередньо виданого дозволу на імміграцію, що суперечить нормам чинного на той момент законодавства.
Крім того, з матеріалів справи вбачається відсутність у заяві-анкеті позивача підпису уповноваженої особи, яка прийняла такий документ, та дати прийняття, а також безпідставність зазначення у посвідці на постійне проживання серії НОМЕР_5 від 20.08.2004 у складі прізвища, ім'я та по батькові власного імені « ОСОБА_3 ».
Аналіз наведених правових положень та обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки вищевказані посвідки були видані позивачці з порушенням вимог чинного законодавства, а тому складання Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області оскаржуваного висновку від 03.09.2021 про недійсність таких документів підпункту 8 пункту 72 Порядку №321 є правомірним.
Відповідно, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи скаржника про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 4 наказу ДМС України від 07.09.2021 року № 141, оскільки оскаржуваний наказ був прийнятий на підставі оскаржуваного висновку від 03.09.2021, який визнано судом законним.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Л.О. Костюк
Повний текст виготовлено 07.03.2024 року