08 березня 2024 року м. Чернівці Справа № 600/7777/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_8 Чернівецької області щодо відмови у видачі йому, ОСОБА_1 , довідки про надання відстрочки від призову за мобілізацією;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_9 надати йому, ОСОБА_1 , довідку про надання відстрочки від призову за мобілізацією на підставі частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 Чернівецької області із заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації у зв'язку з наявністю в нього батька, який відповідно до висновку медико-соціальної комісії має 2 групу інвалідності, а інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону його утримувати, немає. Однак за усною відмовою його повідомлено, що для надання відстрочки згідно вимог абзацу 11 частини першої статті 23 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» повинні існувати сукупність обставин, а саме: факт «наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб зі інвалідністю І чи ІІ групи», а також повинні бути «відсутні інші працездатні особи, зобов'язані відповідно до закону їх утримувати».
Ухвалою суду від 15 грудня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно довідки про реєстрацію місця проживання №831 від 26 листопада 2021 року, ОСОБА_1 з 30 січня 2013 року по час видачі довідки зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно Вижницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вижницькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 25 квітня 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
27 квітня 2023 року Обласною медико-соціальною експертною комісією видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №070411 про те, що ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності безтерміново.
У відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 від 24 травня 2023 року ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи.
Як вбачається зі змісту довідки №1576 від 03 липня 2023 року, виданої Виконавчим комітетом Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживає разом зі своїм батьком інвалідом 2 групи - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який потребує догляду за станом здоров'я.
Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов проживання №422 від 03 листопада 2023 року комісією було проведено обстеження матеріально-побутових умова проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час обстеження виявлено, що заявник зареєстрований та проживає у власному будинку батьків, який складається з двох кімнат, кухні та коридору. ОСОБА_1 не працює, здійснює догляд за своїм хворим батьком інвалідом ІІ-ї групи, який потребує постійного стороннього догляду, дружина та діти якого знаходяться за кордоном. Інших членів сім'ї, які б могли здійснювати догляд за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , немає.
У довідці про склад сім'ї №2961 від 30 листопада 2023 року зазначено склад сім'ї: ОСОБА_2 (власник, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_3 (дружина, ІНФОРМАЦІЯ_5 , на даний час не проживає), ОСОБА_4 (дочка, ІНФОРМАЦІЯ_6 , на даний час не проживає), ОСОБА_1 (син, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 (дочка, ІНФОРМАЦІЯ_7 , на даний час не проживає). Всього - двоє осіб.
В матеріалах справи наявні також довідки про реєстрації тимчасового перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Так, відповідно до довідки про реєстрацію тимчасового перебування від 06 листопада 2023 року ОСОБА_8 є зареєстрованою на тимчасове перебування за адресою АДРЕСА_2 .
У відповідності до довідки про реєстрацію тимчасового перебування від 06 листопада 2023 року ОСОБА_9 є зареєстрованою на тимчасове перебування за адресою АДРЕСА_2 .
22 листопада 2023 року позивач звернувся до керівника ІНФОРМАЦІЯ_8 із заявою, в якій просив надати йому відстрочку від призову відповідно до абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з наявністю у його батька інвалідності ІІ групи та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ним.
До заяви було додано: копію паспорту, копію свідоцтва про народження, копію довідки про місце проживання, довідку про склад сім'ї, акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, копію ідентифікаційного коду, довідку МСЕК, копію пенсійного посвідчення батька, копія паспорту батька, підтвердження місця проживання в Польщі мами та сестри.
Також позивач просив у випадку відмови оформити відмову в письмовій формі для надання йому можливості оскаржити її у встановленому законом порядку.
Однак, згідно наявних у справі матеріалів, відповідач відповідь у письмовій формі на заяву позивача не надав.
Як вказує позивач у позові, відповідач в усній формі відмовив йому у наданні відстрочки від призову під час мобілізації.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Також Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21.04.2022 N 2212-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.
Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.
Законом, який встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, є Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (у редакції чинній на момент виникнення чинних правовідносин, далі - Закон № 3543-XII).
Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно статті 2 Закону №3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону №3543-XII мобілізаційна підготовка та мобілізація здійснюються на основі таких принципів: централізоване керівництво; завчасність; плановість; комплексність і погодженість; персональна відповідальність за виконання заходів щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації; додержання прав підприємств, установ і організацій та громадян; гарантована достатність; наукова обґрунтованість; фінансова забезпеченість.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XII. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки" від 23.02.2022 року №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).
Відповідно до пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.
Абзацом 3 пункту 3 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Абзацом 2 пункту 7 Положення №154 визначено, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.
Згідно абзаців 5 та 9 пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві та оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Аналіз наведеного свідчить про те, що до повноважень районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку.
Стаття 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначає підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, абзацом 11 частин першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи, батько позивача - ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи.
Позивачем 22 листопада 2023 року подано до ІНФОРМАЦІЯ_8 заяву про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку із наявністю батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
До вказаної заяви позивачем надано: копію паспорту, копію свідоцтва про народження, копію довідки про місце проживання, довідку про склад сім'ї, акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, копію ідентифікаційного коду, довідку МСЕК, копію пенсійного посвідчення батька, копія паспорту батька, підтвердження місця проживання в Польщі мами та сестри.
Згідно встановлених обставин справи, ІНФОРМАЦІЯ_9 відповідь заявнику не надав. Тобто, за наслідками розгляду вказаної заяви позивача відповідачем не прийнято жодного рішення (ані про задоволення, ані про відмову у задоволенні вказаної заяви позивача).
У ході судового розгляду справи відповідачем не надано доказів належного розгляду поданої позивачем заяви, як і не подано до суду жодних заперечень (пояснень) стосовно суті заявлених ОСОБА_1 вимог.
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду та неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 листопада 2023 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_8 надати ОСОБА_1 довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", суд зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі №640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд зауважує, що у цій справі відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо фактичного не розгляду та неприйняття рішення за заявою позивача від 22 листопада 2023 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Так, за наслідками розгляду вказаної заяви позивача відповідачем не прийнято жодного рішення про задоволення чи про відмову у задоволенні вказаної заяви позивача.
Указане свідчить про те, що відповідач не вчиняв жодних дій та не надавав оцінку заявленим підставам та документам, доданих до заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_8 надати ОСОБА_1 довідку про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.
Водночас, з огляду на обставини справи, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в межах спірних правовідносин буде зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_9 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 листопада 2023 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідками її розгляду прийняте рішення, з урахуванням висновків, наведених у цьому судовому рішенні.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для часткового задоволення заявлених вимог, натомість відповідачем як суб'єктом владних повноважень не спростовано доводів позову та не доведено відсутності його бездіяльності у спірних відносинах.
Відповідно до положень частин першої, третьої, сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання до суду цього позову сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в сумі 536,80 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_8 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо не розгляду та неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 22 листопада 2023 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_9 розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 листопада 2023 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 11 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та за наслідками її розгляду прийняте рішення, з урахуванням висновків, наведених у цьому судовому рішенні.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 березня 2024 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_9 (АДРЕСА_3).
Суддя О.П. Лелюк