Справа № 420/6229/19
06 березня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Радчука А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:
визнати протиправним рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 1372 від 04.04.2019 року про відмову в перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області перерахувати та сплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 37 від 15.03.2019 року з 04 грудня 2018 року, виходячи з розміру 110573,10 грн., який складається з посадового окладу 61429,50 грн., доплати за вислугу років 49143,60 грн., з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області перерахувати та сплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 38 від 15.03.2019 року з 01 січня 2019 року, виходячи з розміру 123938,10 грн., який складається з посадового окладу 68854,50 грн., доплати за вислугу років 55083,60 грн., з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач - ОСОБА_1 - суддя Апеляційного суду Одеської області у відставці (з 24 листопада 2015 року), перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Одесі та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди.
Звернення до суду обумовлене тим, що, починаючи з 04 грудня 2018 року, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11- р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) щомісячне довічне грошове утримання судді апеляційного суду у відставці підлягає обчисленню, виходячи з 15 мінімальної заробітної плати х коефіцієнт для судді апеляційного суду 1,1.
Проте, як стверджує позивач, на дату звернення до суду відповідачем обчислено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого з 01 січня календарного року, чим порушено право позивача на встановлені гарантії щодо належного довічного грошового утримання судді у відставці.
Як зазначено у позові, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач отримав в Одеському апеляційному суді дві довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці: №37 від 15 березня 2019 року станом на 04 грудня 2018 року та №38 від 15 березня 2019 року станом на 01 січня 2019 року.
Проте, відповідач рішенням від 04.04.2019 року № 1372 відмовив у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивач посилається на те, що рішення відповідача суперечить рішенню Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11- р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15).
Ухвалою суду від 18.11.2019 року відкрито провадження по справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 263 КАС України.
27.11.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує. Зазначає, що позивач звернувся до управління із заявою від 28.03.2019 року № 1372 та доданих до неї довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 15.03.2019 року №№ 37, 38, виданих Одеським апеляційним судом. Рішенням управління від 04.04.2019 року № 1372 позивачу повідомлено про неможливість здійснення такого перерахунку.
Відповідач мотивував прийняте ним рішенням тим, що з дня набрання чинності Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402- VIII (далі - Закон № 1402) Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-УІ (далі-Закон № 2453) втратив чинність, крім положень зазначених у пунктах 7,23,25,36 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402. Тобто у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до норм Закону № 2453, а для суддів які пройшли таке оцінювання згідно із нормами Закону №1402. У зв'язку з тим, що позивач не відпрацював три роки суддею, як це передбачено пп. 22 і 25 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УІІІ від 02.06.2016 та не пройшов кваліфікаційне оцінювання, підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди на посаді судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, відсутні.
Ухвалою суду від 17.12.2019 року зупинено провадження у справі № 420/6229/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 3, 9 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ зі змінами.
Ухвалою Великої палати Конституційного Суду України від 15 листопада 2022 року
№ 5-уп/2022 (справа № 3-213/2018(2642/18, 3652/18) закрито конституційне провадження у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 3, 9 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII.
Ухвалою суду від 06.03.2024 року поновлено провадження у справі.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 суддя апеляційного суду Одеської області у відставці.
Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 12 листопада 2015 року № 788-VIII (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 48, ст.447), у зв'язку з поданням заяви про відставку ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, де отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Судом встановлено, що 28.03.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою (а.с. 21) про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок апеляційного суду Одеської області, а саме:
№37 від 15.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 04 грудня 2018 року, відповідно до якої, станом на 4 грудня 2018 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 115692,23 грн., у тому числі: посадовий оклад 61429,50; доплата за вислугу років 49143,60 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 5119,13 грн. (а.с. 19);
№38 від 15.03.2019 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці станом на 01 січня 2019 року, відповідно до якої, станом на 1 січня 2019 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 129675,98 грн., у тому числі: посадовий оклад 68854,50 грн.; доплата за вислугу років 55083,60 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» 5737,88 грн. (а.с. 20).
Рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 1372 від 04.04.2019 року за підсумками розгляду заяви від 28.03.2019 року №1372 та доданих до неї довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці №№ 37, 38 від 15.03.2019 року позивачу відмовлено у перерахунку довічного утримання судді у відставці (а.с. 22).
Відповідно до змісту вказаного рішення, його прийнято з таких підстав:
- з дня набрання чинності Закону № 1402, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI втратив чинність крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402;
- тобто, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання згідно із нормами Закону № 1402;
- відповідно до п. 22 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом має суддя, який за результатом кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному судді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня набрання щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу;
- Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII (зі змінами) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до Законів України щодо не застосовування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року;
- різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016 року і суддів які вийдуть у відставку відпрацювавши у нових умовах щонайменше три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання має конституційну основу та впливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус суддів та в яких здійснюється правосуддя;
- на підставі вищезазначеного у зв'язку з тим, що позивач не пройшов кваліфікаційне оцінювання та не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як передбачено пп. 22 і 25 розд. XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус судів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, відсутні.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 22 Конституції України, зокрема, передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законодавством про судоустрій.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
В рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).
Конституційний Суд України в Рішенні від 08.06.2016 № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
Щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” №1402-VIII від 02 червня 2016 року, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Тобто, довічне грошове утримання судді у відставці залежить від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до ч.3 ст.129 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі за текстом - Закону №2453-VI) в редакції, чинній на момент виходу у відставку позивача, посадовий оклад судді місцевого суду був встановлений у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до частини третьої статті 129 Закону № 2453-VІ, в редакції Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 19 грудня 2013 року № 716-VII, який набрав чинності з 01 січня 2014 року, посадовий оклад визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Верховна Рада України 12 лютого 2015 року прийняла Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII, в якому, в частині третій статті 133 Закону № 2453-VІ встановила, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
Разом з цим, Конституційним Судом України 04.12.2018 року ухвалено рішення №11-р/2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 12 лютого 2015 року №192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: “Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат”.
Також, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 12 лютого 2015 року №192-VIII, за яким “суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу”, для цілей застосування окремих положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами.
Отже, згідно рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018, розмір посадового окладу судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання має визначатись відповідно до положень Закону №2453-VІ у первинній редакції та становити 15 мінімальних заробітних плат.
В частині третій резолютивної частини рішення також вказано, що Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року №2453-VІ у редакції Закону України “Про забезпечення права на справедливий суд” від 12 лютого 2015 року №192-VІII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено, а положення, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто, 04.12.2018 року
Зазначене є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання суддям у відставці.
При цьому, згідно Висновків Верховного Суду у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 04.12.2018 року №11-р/2018 позивач набув право на перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з наступного дня.
Слід зазначити, що у 2018 році мінімальна заробітна плата з 1 січня становила 3723 грн. відповідно до ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”, а ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” встановлено з 1 січня мінімальна заробітна плата - 4173 грн.
Таким чином, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача у спірний період (з 05.12.2018 року та 01.01.2019 року) обумовлений підвищенням суддівської винагороди через зростання мінімальної заробітної плати.
Конституційним Судом України 18.02.2020 р. ухвалено Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22,23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402VІІІ.
Зокрема, даним рішенням було визнано, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Приймаючи таке рішення, Конституційний Суд України вважав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
За таких умов був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п. 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402VІІІ.
Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки позивач не пройшов кваліфікаційне оцінювання та не відпрацював три роки суддею на відповідній посаді, як передбачено пп. 22 і 25 розд. XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус судів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання, відсутні.
Отже, відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Одеського апеляційного суду №№37, 38 від 15 березня 2019 року.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 1372 від 04.04.2019 року про відмову у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Крім того, для належного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 37 від 15.03.2019 року з 05 грудня 2018 року, а також довідки Одеського апеляційного суду № 38 від 15.03.2019 року з 01 січня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача після перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці виплатити його без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, оскільки суд захищає порушене право, в даному випадку буде мати місце вирішення справи на майбутнє.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 768,40 грн., де 768,40 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255-258, 262, 291, 295, 297 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасування рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 1372 від 04.04.2019 року про відмову у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 5 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 37 від 15.03.2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 38 від 15.03.2019 року з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук