Справа № 420/6788/24
05 березня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Попов В.Ф., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70% при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, на підставі довідки №8/1/697 від 14.06.2021, виданої Херсонським обласним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки №8/1/697 від 14.06.2021, виданої Херсонським обласним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 року.
Перевіривши зміст позовної заяви та додатків до неї суд встановив, що спірні правовідносини в частині відсоткового розміру грошового забезпечення з якого обраховується розмір пенсії позивача вже був предметом судового розгляду.
Як зазначає у позовній заяві позивач та підтверджується матеріалами доданими до позовної заяви, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова № 103) позивачу у 2018 році перераховано пенсію у розмірі 70% грошового забезпечення. На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 540/1882/19 пенсію позивача перераховано у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018 року. На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 540/3746/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області проведений перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року та основний розмір пенсії знову знижений до 70%.
З огляду на викладене, спір щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення вже був предметом судового розгляду та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 540/1882/19 зобов'язано відповідача перерахувати пенсію позивача у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018 року, яка набрала законної сили.
Таким чином, вищенаведеним судовим рішенням спірні правовідносини щодо належного відсоткового розміру пенсії позивача вирішені у судовому порядку.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач зазначає, що відповідач на виконання рішення суду у справі № 540/3746/21 пенсію з 01.04.2019 року перерахував на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення та знову зменшив відсотковий розмір з 90% до 70% грошового забезпечення.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги у цій частині спрямовані на захист прав, які позивач вважає порушеними внаслідок протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, вчинених на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 540/3746/21, яке набрало законної сили.
За приписами ст. 2 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Разом з цим, за правилами ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У тому числі, згідно ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, наведені положення адміністративного процесуального законодавства визначають порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто спрямовані на забезпечення виконання рішень суду.
Механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду.
При цьому, метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави, як правової.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі Бурдов проти росії визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова судового розгляду.
З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із виконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому вищенаведеними приписами адміністративного процесуального законодавства, яке не передбачає можливості подання окремого позову щодо спонукання відповідача до належного виконання судового рішення.
Як установлено зі змісту позову та додатків до нього, спір в частині відсоткового розміру пенсії позивача не є новим, оскільки виник на стадії виконання рішення суду, яким, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року.
Здійснюючи перерахунок, Головне управління повторно зменшило відсотковий розмір пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення, що було визнано протиправним та відновлено у судовому порядку у межах адміністративної справи № 540/1882/19.
Враховуючи, що відсотковий розмір грошового забезпечення позивача у розмірі 90% встановлений судовим рішенням, яке набрало законної сили, спір про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії у належному відсотковому розмірі, який знову був зменшений під час наступного перерахунку, не є новим, оскільки вирішений у справі про визнання права позивача на пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення.
Отже, правовідносини в частині відсоткового розміру грошового забезпечення з якого обчислюється розмір пенсії підлягають вирішенню у порядку виконання органом пенсійного фонду судового рішення, а питання, які виникають у зв'язку із виконанням рішення суду в одній справі не можуть становити окремий/самостійний предмет спору в іншій справі, адже в такий спосіб фактично нівелюється авторитет судового рішення, яке набрало законної сили.
Реалізація судового рішення є продовженням судового розгляду справи, що з урахуванням наведеного вище дає підстави вважати, що ця стадія не може становити окреме/самостійне позовне провадження.
Обставини, які зумовили звернення до суду із цим позовом у наведеній вище частині вимог, можуть бути предметом судового контролю, який за суттю і призначенням відрізняється від позовного провадження. Процесуальний закон визначає три способи здійснення судового контролю: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішення суду.
При цьому, не виконання судового рішення може мати місце і у разі фактичного вчинення відповідачем певних дій, але не у відповідності до чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм адміністративного процесуального законодавства наведена у Постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі №183/3012/16(2-а/183/106/16), від 24.02.2020 року по справі №818/1102/18.
На думку суду, не наведення у судовому рішенні певних етапів його виконання не може нівелювати обов'язок суб'єкта владних повноважень діяти правомірно.
Виходячи із того, що спірні правовідносини випливають із порядку виконання судового рішення, яке набрало законної сили в іншій справі, питання про неправомірні дії суб'єкта владних повноважень під час виконання відповідного судового акта, а також порядок виконання судового рішення підлягають перевірці згідно із вищенаведеними спеціальними правилами адміністративного процесуального законодавства, зокрема, ст. 382, 383 КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала суду про закриття провадження в адміністративній справі.
Із урахуванням того, що між сторонами у справі, у цих спірних правовідносинах в частині відсоткового розміру пенсії позивача, з одних і тих же підстав, ухвалено рішення, яке набрало законної сили, у відкритті провадження в цій частині належить відмовити.
Керуючись ст. 170, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70% при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, на підставі довідки №8/1/697 від 14.06.2021, виданої Херсонським обласним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки №8/1/697 від 14.06.2021, виданої Херсонським обласним центром комплектування та соціальної підтримки станом на 05.03.2019 року.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.Ф. Попов