07 березня 2024 року №320/43018/23
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Перепелиця А.М., суддів Головенка О.Д., Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач) про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині, в якому просить:
- визнати протиправним та нечинним абзац перший пункту 95 Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №865 «Питання функціонування електронної торгової системи з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність)».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що затвердивши оскаржуваним пунктом Порядку додаткові випадки, при настанні яких аукціон вважається таким, що не відбувся, відповідач неправомірно розширив (доповнив) перелік таких підстав, визначених статтею 86 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому, позивач зауважив, що вказана стаття є прямою нормою закону та розширеному тлумаченню не підлягає, оскільки будь-яких виключень не містить.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині та призначено підготовче засідання. Також, вказаною ухвалою зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі №320/43018/23 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним абзацу першого пункту 95 Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №865 «Питання функціонування електронної торгової системи з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність)», в якому вказана постанова була або мала бути офіційно оприлюднена.
У підготовчому засіданні 03.01.2024 судом задоволено клопотання позивача та визначено його правовий статус як фізичної особи-підриємця.
Не погоджуючись з аргументами та доводами викладеними в позовній заяві, представником відповідача було подано відзив, відповідно до якого останній заперечив проти позовних вимог, вказавши, що приймаючи оскааржуваний пункт Порядку №865 Кабінет Міністрів України діяв в межах наданих йому повноважень, з урахуванням положень частини першої статті 68 Кодексу України з процедур банкрутства. Представник відповідача наголосив на тому, що визначення порядку функціонування електронної торгової системи є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.
Щодо доводів позивача про неправомірність розширення (доповнення) переліку підстав, при яких аукціон визнається таким, що не відбувся, представник відповідач наголосив на тому, що стаття 86 Кодексу України з процедур банкрутства, на яку посилається позивач, регламентує випадок визнання аукціону таким, що не відбувся, тільки у разі невиконання стороною обов'язку зі сплати ціни. Натомість, наведена позивачем стаття спеціального профільного закону визначає виключно спеціальну підставу, за якої акціон вважається таким, що не відбувся, однак жодним чином не регулює загальні підстави, за умових наявності яких аукціон вважається таким, що не відбувся, оскільки такі загальні підстави врегульовано положеннями загального законодавства, а саме приписами Цивільного кодексу України.
Крім того, на думку відповідача, скасування оскаржуваного абзацу першого пункту 95 Порядку не призведе до поновлення порушеного права позивача.
На виконання вимог ухвали суду від 27.11.2023 представником відповідача подано до суду докази публікації оголошення щодо оскарження абзацу першого пункту 95 Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №865 «Питання функціонування електронної торгової системи з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність)», у виданні, в якому вказана постанова була або мала бути офіційно оприлюднена.
Протокольною ухвалою від 22.01.2024 судом відмовлено в задоволенні заяви про залучення в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Некомерційної професійної організації «Національна асоціація арбітражних керуючих України». Ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначити до судового розгляду, який буде здійснюватись колегіально.
Протокол автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.01.2024 для розгляду адміністративної справи №320/43018/23 визначено колегію суддів у складі: Перепелиця А.М. - головуючий суддя, судді Головенко О.Д., Колеснікова І.С.
У судовому засіданні 28.02.2024 судом залишено без розгляду заяву Некомерційної професійної організації «Національна асоціація арбітражних керуючих України» про вступ у справу в якості третьої особи, оскільки аналогічна заява вже розглядалась на стадії підготовчого провадження.
Також, у вказаному судовому засіданні, заслухавши пояснення сторін, протокольною ухвалою судом було постановлено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Кабінетом Міністрів України 02.10.2019 прийнято постанову №865, якою затверджено Порядок організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність) (далі - Порядк №865).
Пунктом 95 Порядку №865 передбачено підстави щодо визнання аукціону таким, що не відбувся, а саме, аукціон визнається таким, що не відбувся, у випадках, визначених пунктом 90 цього Порядку, або у разі непідписання протоколу та/або акта про придбання майна на аукціоні з переможцем аукціону в порядку, передбаченому цим Порядком. У разі визнання аукціону таким, що не відбувся, переможець аукціону втрачає гарантійний внесок. Такий гарантійний внесок протягом трьох робочих днів з дня закінчення аукціону та формування протоколу про проведення аукціону перераховується оператором (за вирахуванням винагороди оператора) на рахунок боржника.
Судом встановлено, що 24.07.2023 відбувся аукціон №BRD001-UA-20230711-85898 з продажу лоту «Дебіторська заборгованість ТОВ «Агрохолдинг 2012» (код ЄДРПОУ 40028765) перед ТОВ «Седна-Агро» (код ЄДРПОУ 33143734) , номер лоту 33143734-2.
Переможцем аукціону №BRD001-UA-20230711-85898 було визначено ФОП ОСОБА_1 , у зв'язку з чим між оператором авторизованого електронного майданчика ТОВ «Ю.БІЗ» та ФОП ОСОБА_1 було підписано протокол про проведення аукціону № BRD001-UA-20230711-85898 від 24.07.2023.
Згідно вказаного протоколу позивачем було сплачено на рахунок оператора авторизованого електронного майданчика ТОВ «Ю.БІЗ» гарантійний внесок у розмірі 348 925,67 грн.
У подальшому, ліквідатором ТОВ «Седна-Агро» було направлено на електронну адресу ФОП ОСОБА_1 акт про придбання майна на аукціоні та проєкт договору купівлі-продажу (відступлення права вимоги) від 04.08.2023.
У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не підписав надіслані йому договір купівлі-продажу (відступлення права вимоги) від 02.08.2023 та акт про придбання майна на аукціоні від 02.08.2023 у встановлений строк (до 04.08.2023 включно), керуючись п.95 Порядку №865, у зв'язку з не підписанням переможцем аукціону Акту про придбання майна на аукціоні, ліквідатором ТОВ «Седна-Агро» визнано аукціон від 24.07.2023 №BRD001-UA-20230711-85898 таким, що не відбувся.
Позивачем наголошено на тому, що єдина підстава для визнання аукціону таким, що не відбувся, встановлена ст.86 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої аукціон вважається таким, що не відбувся, якщо у встановлений строк переможець аукціону не вніс належної до сплати суми. Натомість, затвердивши пунктом 95 Порядку №865 додаткові підстави при яких аукціон визнається таким, що не відбувся, відповідач діяв поза межами наданих йому повноважень, оскільки встановлення таких підстав підзаконним нормативно-правовим актом є порушенням закону.
Не погоджуючись з вказаним вище пунктом Порядку №865 та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій справі, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначені у положеннях статті 264 КАС України.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Згідно з частинами другою, третьою статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Відтак, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії.
Крім того, з аналізу вказаних норм вбачається, що особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено, фактично, необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями КАС України у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2022 у справі №160/9717/21 , від 13.03.2023 у справі №620/4460/21.
Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Такої позиції притримується Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі №640/6699/20.
Як встановлено судом, за наслідками проведення аукціону №BRD001-UA-20230711-85898 переможцем було визначено ФОП ОСОБА_1 .
Предметом оскарження у даній справі є пункт 95 Порядку №865, на підставі якого вказаний аукціон у подальшому визнано таким, що не відбувся, що безпосередньо вплинуло на права позивача як учасника та переможця аукціону.
Відтак, суд вважає, що позивачем було доведено його право на звернення до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.113 Конституції України, ч.1 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Частиною 1 ст.4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» визначено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Згідно ч.1 ст. 117 Конституції України, з якою кореспондується ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч.1 ст.68 Кодексу України з процедур банкрутства продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі. Порядок функціонування електронної торгової системи, організації та проведення електронних аукціонів, визначення розміру, сплати, повернення гарантійних внесків та сплати винагороди операторів електронних майданчиків затверджується Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаних положень, в межах своєї компетенції, Кабінетом Міністрів України 02.10.2019 прийнято постанову №865, якою затверджено Порядок організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується з пунктом 95 Порядку №865, оскільки вважає, що Урядом неправомірно розширено (доповнено) перелік підстав, при яких аукціон визнається таким, що не відбувся.
Натомість, Кодекс України з процедур банкрутства визначає єдину підставу, при якій аукціон визнається таким, що не відбувся.
Так, згідно ч.1 ст.86 Кодексу України з процедур банкрутства якщо у встановлений строк переможець аукціону не вніс належної до сплати суми, аукціон вважається таким, що не відбувся, а переможець аукціону втрачає гарантійний внесок.
Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Таким чином, з наведених вище положень Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що відповідні процедури у справах про банкрутство врегульовані та регламентовані не лише положеннями відповідного кодексу, а й іншими законами України.
Як зазначає позивач, виключно ст.86 Кодексу України з процедур банкрутства визначено підстави, за яких аукціон вважається таким, шо не відбувся, а саме, якщо у встановлений строк переможець аукціону не вніс належної до сплати суми.
Однак суд звертає увагу, що наведена позивачем стаття профільного закону визначає виключно спеціальну підставу, за якої аукціон вважається таким, що не відбувся, та жодним чином не регулює загальні підстави, за умови наявності яких аукціон вважається таким, що не відбувся, оскільки такі загальні підстави врегульовані положеннями загального законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для визнання аукціону від 24.07.2023 №BRD001-UA-20230711-85898 таким, що не відбувся стало те, що ФОП ОСОБА_1 не підписав надіслані йому договір купівлі-продажу (відступлення права вимоги) від 02.08.2023 та акт про придбання майна на аукціоні від 02.08.2023 у встановлений строк (до 04.08.2023 включно).
Судом встановлено, що в межах господарської справи №925/1240/21 позивачем було подано скаргу дії (бездіяльність) ліквідатора, в якій він просив суд зобов'язати арбітражного керуючого Левченка Василя Миколайовича, який як ліквідатор виконує повноваження керівника (органів управління) продавця ТОВ «Седна-Агро» (код ЄДРПОУ 33143734), відступити покупцю ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом укладання договору купівлі-продажу, право вимоги дебіторської заборгованості до ТОВ «Агрохолдинг 2012» (код ЄДРПОУ 40028765), та передати документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З урахуванням наведеного варто зауважити, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023 у справі №925/1240/21 (набрала законної сили), яка у відповідності до норм процесуального закону є судовим рішенням, встановлено наступні обставини:
«02.08.2023 ліквідатором було направлено на адресу ФОП ОСОБА_1 , зазначену в протоколі про проведення аукціону № BRD001-UA-20230711-85898 від 24.07.2023 р., а саме: АДРЕСА_1 , підписаний арбітражним керуючим договір купівлі-продажу (відступлення права вимоги) від 02.08.2023 р. в двох примірниках, та акт про придбання майна на аукціоні від 02.08.2023 р. в двох примірниках, які були додані до супровідного листа від 02.08.2023 р., та враховуючи передбачені КУзПБ строки, ФОП ОСОБА_1 був зобов'язаний повернути підписані зі своєї сторони договір купівлі-продажу (відступлення права вимоги) від 02.08.2023 р. та акт про придбання майна на аукціоні від 02.08.2023 р., шляхом направлення їх на офіційну електронну пошту арбітражного керуючого Lvn.ak@ukr.net, яка серед іншого зазначена на офіційному веб-сайті ДП «Прозорро.Продажі», як адміністратора електронної торгової системи: https://prozorro.sale/auction/BRD001-UA-20230711-85898/, або особисто з'явитись за адресою: АДРЕСА_2 для підписання та передачі документів, що підтверджують право вимоги в строк до 04.08.2023 р. включно, про що ФОП ОСОБА_1 було повідомлено супровідним листом від 02.08.2023 р.
04.08.2023 р. ліквідатором повторно було направлено на електронну адресу ФОП ОСОБА_1 акт про придбання майна на аукціоні та проєкт договору купівлі-продажу (відступлення права вимоги) від 04.08.2023 р., отримання яких ФОП ОСОБА_1 підтверджено.
Проте, ФОП ОСОБА_1 акт про придбання майна на аукціоні та договір купівлі-продажу (відступлення права вимоги) не підписав.
Вищезазначена відмова переможця аукціону від підписання у встановленому порядку акту про придбання майна на аукціоні стала наслідком визнання аукціону № BRD001-UA-20230711-85898 таким, що не відбувся та наслідком дискваліфікації учасника аукціону ФОП ОСОБА_1 , який порушив встановлений порядок проведення електронного аукціону, у зв'язку із відмовою переможця аукціону від підписання акту про придбання майна на аукціоні.».
Таким чином, за наслідками розгляду скарги позивача у справі №925/1240/21, судом було встановлено порушення відповідної процедури саме ФОП ОСОБА_1 , що і стало підставою для визнання аукціону таким, що не відбувся.
Вказані порушення процедури полягали у відмові переможця аукціону від підписання у встановленому порядку акту придбання майна на аукціоні, що в свою чергу стало наслідком визнання аукціону №BRD001-UA-20230711-85898 таким, що не відбувся та дискваліфікації учасника аукціону ФОП ОСОБА_1 , який порушив встановлений порядок проведення електронного аукціону, у зв'язку із відмовою переможця аукціону від підписання акту про придбання майна на аукціоні та не підписанням договору купівлі-продажу (відступлення права вимоги).
Частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 642 ЦУ України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Статтею 643 ЦК України унормовано, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Згідно з ч.2 ст.701 ЦК України якщо покупець не з?явився або не вчинив інших необхідних дій для прийняття товару у встановлений строк, вважається, що покупець відмовився від договору, якщо інше не встановлено договором.
Слід наголосити, ліквідатор (ТОВ «Седна-Агро») 02.08.2023 надіслав переможцю на підпис акт про придбання майна на аукціоні та встановив кінцевий строк для його укладення до 04.08.2023, що відповідає приписам чинного законодавства, а правомірність такого рішення підтверджено ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.10.2023 у справі №925/1240/21.
Згідно з статтею 68 Кодексу України з процедур банкрутства продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі. Порядок функціонування електронної торгової системи, організації та проведення електронних аукціонів, визначення розміру, сплати, повернення гарантійних внесків та сплати винагороди операторів електронних майданчиків затверджується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 95 Порядку №865 передбачено, що аукціон визнається таким, що не відбувся, у випадках, визначених пунктом 90 цього Порядку, або у разі непідписання протоколу та/або акта про придбання майна на аукціоні з переможцем аукціону в порядку, передбаченому цим Порядком. У разі визнання аукціону таким, що не відбувся, переможець аукціону втрачає гарантійний внесок. Такий гарантійний внесок протягом трьох робочих днів з дня закінчення аукціону та формування протоколу про проведення аукціону перераховується оператором (за вирахуванням винагороди оператора) на рахунок боржника.
Враховуючи наведене суд вважає, що Кабінет Міністрів України, прийнявши пункт 95 Порядку №865 не перевищив своїх повноважень, та діяв положень Кодексу України з процедур банкрутства.
Суд зазначає, позивачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами, що приймаючи оскаржуваний пункт Порядку №865, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначений нормами чинного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.9, ст.72, ч.1, 2, 5 ст.77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно положень ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
Керуючись ст.9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту в частині - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Головуючий-суддя Перепелиця А.М.
Судді Головенко О.Д.
Колеснікова І.С.