06 березня 2024 року № 320/26368/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у позивача декларації про його відмову від громадянства російської федерації;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути питання щодо прийняття декларації позивача про відмову від громадянства російської федерації;
- зобов'язати відповідача видати позивачу паспорт громадянина України.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним подано декларацію про відмову від громадянства російської федерації, так як у листопаді 2021 звертався до посольства із заявою про вихід з громадянства російської федерації. Проте, зважаючи на початок повномасштабного вторгнення на територію України позивач позбавлений можливості завершити процедуру виходу з громадянства. Позивач зазначив, що здійснив всі залежні від нього дії для того, щоб у дворічний термін з моменту прийняття його до громадянства України відмовитись від російського громадянства, однак через незалежні від нього причини не зміг завершити цю процедуру.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідачем відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів в спростування обставин, викладених у позові, до суду не подано.
Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивачем подано заяви про забезпечення позову, за результатами розгляду яких ухвалами суд від 01.08.2023, від 17.08.2023 відмовлено у забезпеченні позову.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув громадянство України 30.07.2021 відповідно до Закону України «Про громадянство України», у зв'язку із чим оформлено тимчасове посвідчення громадянина України № НОМЕР_1 .
Позивач звернувся до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із заявою від 25.07.2023 з проханням прийняти декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації з подальшим оформленням та видачею паспорта громадянина України.
Листом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 28.07.2023 №Б-1410/6/8010-23/8010.4.1/2776-23 позивача повідомлено про відсутність підстав для прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації, оскільки саме на особу покладається обов'язок припинити іноземне громадянство та подати відповідний документ до уповноваженого органу. Крім того, відповідач зазначив, що 19.12.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» №1941-IX щодо набуття громадянства України окремими категоріями осіб, яким врегульовано питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття громадянства України. Відповідач вказав на те, що позивач не належить до вказаних окремих категорій осіб, які мають право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства, а тому у нього відсутні підстави для подачі декларації про відмову від громадянства російської федерації.
Вважаючи дії відповідача щодо неприйняття від позивача декларації про відмову від громадянства російської федерації протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон №2235-III).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2235-III, громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Статтею 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Приписами частини першої статті 8 Закону №2235-III передбачено, що для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:
- особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;
- іноземцем - зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Частиною п'ятою статті 8 Закону №2235-III передбачено, що іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства на іноземця покладається обов'язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття громадянства. Водночас, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від особи причин, іноземець подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.
За правилами абзаців 12, 13 статті 1 Закону №2235-III:
- зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;
- незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
Згідно з абзацом 16 статті 1 Закону № 2235-III, декларація про відмову від іноземного громадянства це документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Відповідно до частини восьмої статті 8 Закону № 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 набув громадянство України 30.07.2021, що підтверджується тимчасовим посвідченням громадянина України № НОМЕР_1 , та взяв на себе зобов'язання припинити громадянство Російської Федерації протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України.
У листопад 2021 року позивач звертався до посольства із заявою про вихід із громадянства російської федерації, проте, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та повномасштабним вторгненням на територію України, завершення процедури припинення громадянства Російської Федерації стало неможливим.
Позивач звернувся із заявою від 25.07.2023 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації та вказав на те, що він не може надати документ про припинення іноземного громадянства з незалежної від нього причини, а саме у зв'язку з неможливістю завершити процедуру припинення громадянства Російської Федерації.
Суд зазначає, що подання декларації про відмову від іноземного громадянства взаємопов'язано з наявністю незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства: декларація подається лише в тих випадках, коли існують такі причини.
Виходячи з вищевикладеного, обов'язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є прийняття клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави (в даному випадку Російської Федерації) від особи у встановлений законодавством іноземної держави строк.
Однак, доказів того, що з дати реєстрації позивача громадянином України уповноважені органи держави громадянства (Російської Федерації) прийняли клопотання позивача про припинення громадянства (підданства) матеріали справи не містять, а позивачем таких не подано.
Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у позивача права на подання декларації про відмову від громадянства російської федерації до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, в якого, у свою чергу, не виникає обов'язку з прийняття відповідного документу.
Одночасно, суд звертає увагу, що 19.12.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-IX (далі - Закон № 1941-IX).
Метою прийняття Закону №1941-IX є реалізація Указу Президента України від 13.08.2019 №594 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами РФ, які зазнали переслідувань через політичні переконання» (далі - Указ №594).
Тобто, Законом №1941-ІХ передбачено спрощену процедуру набуття громадянства України, якою також міг скористатися і позивач протягом встановленого йому строку.
Законом, зокрема, врегульовано питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства України такими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13.08.2019 №594.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1941-IX передбачено право подання декларації по відмову від іноземного громадянства особами із зазначених вище категорій, які набули громадянство України у період з 01.01.2018 року до набрання чинності цим Законом (до 19.12.2021 року), у разі неможливості виконати зобов'язання про припинення іноземного громадянства.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.12.2021 року №989 «Про затвердження зразків деяких документів, які подаються для набуття громадянства України іноземцями, які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, які брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України, та іноземцями, які зазнали переслідувань» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2021 року за №1696/37318 (далі - Наказ №989), яким відповідно до Закону України від 06.06.2019 року №2743-VІІІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» та Закону №1941-ІХ затверджено такі, що додаються:
1) декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»;
2) декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка має визначні заслуги перед Україною або прийняття якої до громадянства України становить державний інтерес для України;
3) декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України;
4) декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України та нагороджена державною нагородою України;
5) декларацію про відмову дитини від іноземного громадянства;
6) декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні;
7) декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань;
8) декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя.
У відповіді Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 28.07.2023 №Б-1410/6/8010-23/8010.4.1/2776-23 повідомлено позивача про те, що особи, які у визначений період набули громадянство України, та не належить до вказаних вище категорій осіб, не мають підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Позивачем до матеріалів справи також не подано належних доказів, які підтверджували б, що він належить хоча б до однієї із визначених категорій осіб.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не допущено протиправних дій по відношенню до позивача.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до Указу Президента РФ від 14.11.2002 №1325 «Про затвердження положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації» заява з питань громадянства РФ (далі - заява) та документи, необхідні для набуття або припинення громадянства РФ, подаються за місцем проживання заявника: особою, яка проживає за межами Російської Федерації і не має місця проживання на території Російської Федерації, - до дипломатичного представництва або консульської установи Російської Федерації, які перебувають за межами Російської Федерації.
Також, відповідно до вимог статті 19 Федерального закону від 31.05.2002 №62-ФЗ «Про громадянство Російської Федерації» вихід з громадянства Російської Федерації особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього Закону.
Тобто, жодного обмеження щодо країни місця проживання особи, яка не має місця проживання на території Російської Федерації, та повинна виконати зобов'язання припинити іноземне громадянство, зазначеним законодавством РФ не передбачено, як і не передбачено чинним законодавством України, яке регламентує процедуру набуття громадянства України.
Належних і допустимих доказів того, що позивач скористався такою, передбаченою законодавством РФ для його випадку, процедурою матеріали справи не містять.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; код ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.