23 лютого 2024 року справа №320/11090/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльності та зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві скасувати у електронній пенсійній справі ОСОБА_1 відомості про стаж його роботи на посаді судді у розмірі 26 років 11 місяців та зобов'язати внести до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 відомості про стаж його роботи на посаді судді 31 років 7 місяців 29 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 новий перерахунок та виплату раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Верховного Суду України від 05.03.2020 №65/0/21-20, відповідно до стажу роботи на посаді судді 31 рік 7 місяців 29 днів, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року до 04 березня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Верховного Суду України від 04.03.2021 №25-100/0/8-21, відповідно до стажу роботи на посаді судді 31 рік 7 місяців 29 днів, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 04 березня 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді. На виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021 у справі № 640/16770/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві здійснило перерахунок та виплату позивачу його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 року згідно з довідкою Верховного Суду України від 05.03.2020 №65/0/21-20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Проте, на думку позивача, відповідачем рішення суду виконано формально та невірно перераховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку стажу 26 років 11 місяців, зменшивши при цьому відсоток до 62%. Позивач вважає протиправним рішення відповідача щодо зменшення відсоткового розміру суддівської винагороди при обчисленні довічного грошового утримання судді у відставці та перерахунку його стажу роботи на посаді судді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подано відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову і вказав про необґрунтованість заявлених позовних вимог та зазначив, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді проведено згідно з частиною 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що до стажу роботи на посаді судді зараховано 26 років 11 місяців, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 62%. Відповідачем зазначено, що він, як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому виклав свої заперечення проти доводів відповідача, зазначених у відзиві.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 02.11.2006 № 310-V «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнений з посади судді Верховного Суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
Наказом Верховного Суду України від 21.11.2006 №937-к ОСОБА_1 виключено з 30.11.2006 зі складу Верховного Суду України. Також, відповідно до п.4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» призначено позивачу виплачувати з 1 грудня 2006 року звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків його заробітної плати.
Верховним Судом України видано довідку від 05.03.2020 №65/0/21-20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана ОСОБА_1 про те, що станом на 19.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується для призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 281 799,38 грн, у тому числі: посадовий оклад - 144 512,00 грн; доплата за вислугу років - 101 158,00 грн; доплата за науковий ступінь - 21 676,88 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 14 451,25 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022, у справі № 640/16770/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Верховного Суду України від 05.03.2020 №65/0/21-20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
У відповідь на звернення позивача від 12.10.2022 щодо виконання рішення суду, листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.11.2022 №24580-23762/Б-02/8-2600/22 повідомлено, що позивач є одержувачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та згідно електронної пенсійної справи стаж роботи на посад судді становить 26 років 11 місяців, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у розмірі 62%. Рішення суду у справі № 640/16770/20 виконано в межах резолютивної частини. Також вказано про наявність заборгованості по виплаті довічного грошового утримання.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача з приводу неналежного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, діяв Закон України «Про статус суддів» № 2862-XII від 15.12.1992, частиною 4 статті 43 якого було передбачено, що судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час роботи позивач на посаді судді, було передбачено, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку стажу роботи судді ОСОБА_1 станом на 30.11.2006, позивач в період:
- з 02.04.1975 по 22.06.1975 був зарахований в розпорядження Управління військових трибуналів (2 місяці 21 день);
- з 23.06.1975 по 31.10.1978 - член військового трибуналу Алма-Атинського гарнізону Середньоазіатського військового округу (3 роки 4 місяці 9 днів);
- з 01.11.1978 по 21.06.1981 - член військового трибуналу Середньоазіатського військового округу (2 роки 7 місяців 21 день);
- з 22.06.1981 по 24.07.1981 - член 167 військового трибуналу Туркестанського військового округу (1 місяць 3 дня);
- з 25.07.1981 по 20.11.1982 - член 167 військового трибуналу Туркестанського військового округу, служба в складі Радянських військ, направлених до ДРА (1 рік 3 місяці 26 днів);
- з 21.11.1982 по 21.07.1986 - член військового трибуналу Київського гарнізону Київського військового округу (3 роки 8 місяців 1 день);
- з 22.07.1986 по 24.08.1986 - голова військового трибуналу Анадирського гарнізону Далекосхідного військового округу (1 місяць 3 дня);
- з 25.08.1986 по 31.10.1989 - голова військового трибуналу Анадирського гарнізону Далекосхідного військового округу, служба у віддаленій місцевості (3 роки 2 місяці 7 днів);
- з 01.11.1989 по 06.04.1993 - голова 57 військового трибуналу Київського військового гарнізону (3 роки 5 місяців 6 днів);
- з 07.04.1993 по 14.04.1994 - голова військового суду Чернігівського гарнізону (1 рік 8 днів);
- з 15.04.1994 по 30.11.2006 - суддя Верховного Суду України (12 років 7 місяців 16 днів).
Отже, станом на 30.11.2006 стаж роботи на посаді судді становив 31 рік 7 місяців 28 днів.
Крім того, в період з 06.11.1973 по 05.11.1974 позивач проходив строкову військову службу (1 рік).
Враховуючи вищенаведене, визначення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 в 26 років 11 місяців є необґрунтованим та не відповідає дійсності.
Крім того, на вимогу ухвали суду від 20.06.2023 відповідачем не обґрунтовано належним чином підстави врахування відповідачем при перерахунку довічного грошового утримання судді стаж роботи 26 років 11 місяців замість, як підтверджується розрахунком Верховного Суду України та матеріалами справи, - 31 рік 7 місяців 29 днів.
Водночас, абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIIІ (далі Закон №1402- VIIІ) визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи і посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Суд також виходить з того, що неправомірним є позбавлення судді набутого статусу (статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності.
Відповідно, стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним та незмінним, оскільки пенсійний орган не наділений повноваженнями зменшувати обрахований для прийняття рішення про відставку стаж роботи позивача на посаді судді, виходячи з якого і встановлювалося щомісячне довічне грошове утримання позивача.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом також у постановах від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 30.01.2020 у справі №592/3694/17, від 28.08.2023 у справі №360/6255/21.
Отже, зміна відомостей про стаж роботи на посаді судді позивача призводить до порушення його прав на належне матеріальне забезпечення, яке гарантоване йому Конституцією та Законом України.
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Поряд з цим, правовідносини стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюються частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII, відповідно до якої перерахунок проводиться у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, але з урахуванням частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII, яка не вказує на необхідність зміни обчисленого раніше стажу позивача, але чітко визначає, що щомісячне довічне грошове утримання має виплачуватися судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, із збільшенням на два відсотки грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання.
При цьому, суд наголошує на тому, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі статті 142 Закону №1402-VIII не порушує права позивача, оскільки за рахунок збільшення розміру суддівської винагороди станом на 19.02.2020, що враховується при перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, значно збільшується й розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який підлягає перерахунку згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII та виплаті позивачу.
Інше застосування положень частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII призведе до нерівності суддів, які вийшли у відставку до 30.09.2016 року та суддів, які після проходження кваліфікаційного оцінювання, відпрацювали на посаді судді щонайменше три роки.
Виходячи з викладеного, проаналізувавши наведені норми законодавства, у системному взаємозв'язку із встановленими обставинами справи, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Верховного Суду України від 05.03.2020 №65/0/21-20, виходячи із перерахованого, з урахуванням висновків суду, сукупного стажу роботи на посаді судді та необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язанні відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Верховного Суду України від 05.03.2020 №65/0/21-20, виходячи із перерахованого, з урахуванням висновків суду, сукупного стажу роботи на посаді судді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Окрім того, в матеріалах справи міститься довідка Верховного Суду України від 04.03.2021 №25-100/0/8-21, яка видана позивача про те, що станом 11.03.2020 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 384 272,85 грн, у тому числі посадовий оклад - 197 063,00 грн; доплата за вислугу років - 137 944,10 грн; доплата за науковий ступінь - 29 559,45 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 19 706,30 грн.
Поряд з цим, суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):
- частину першу статті 37, частину першу статті 94, пункт 3 частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX;
- пункти 4, 5, 6, 7, 9, 10 розділу II Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX;
- частину третю статті 24, статтю 28-1, частину восьму статті 31, частину першу статті 42, частину третю статті 47, частину четверту статті 48 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX.
Згадуваним рішенням Конституційного суду України визначено, що положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16 жовтня 2019 року № 193-IX втратили чинність 11 березня 2020 року.
За наслідками рішення Конституційного Суду України від 11.03.2020 № 4-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду, з 12.03.2020 відповідно збільшився розмір суддівської винагороди судді Верховного Суду, оскільки збільшилась база для його обрахування з 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, до 75.
Таким чином, з 12.03.2020 збільшився і розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Тому у відповідача виник обов'язок щодо автоматичного перерахунку розміру такого утримання. Зазначений висновок слідує із зазначеного рішення Конституційного Суду України від 11.03.2020 № 4-р/2020.
Отже, зважаючи на те, що позивач вийшов у відставку з посади судді, отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Верховного Суду України від 04.03.2021 №25-100/0/8-21, виходячи із перерахованого, з урахуванням висновків суду, сукупного стажу роботи на посаді судді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 12 березня 2020 року.
Суд зазначає, що конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Щомісячне грошове утримання судді у відставці, як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини у справі, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати присудженню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) щодо незарахування сукупного стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) скасувати у електронній пенсійній справі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) відомості про стаж його роботи на посаді судді у розмірі 26 років 11 місяців та зобов'язати внести до електронної пенсійної справи ОСОБА_1 відомості про стаж його роботи на посаді судді 31 років 7 місяців 29 днів.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Верховного Суду України від 05.03.2020р. №65/0/21-20, виходячи із перерахованого, з урахуванням висновків суду, сукупного стажу роботи на посаді судді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020р.
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Верховного Суду України від 04.03.2021р. №25-100/0/8-21, виходячи із перерахованого, з урахуванням висновків суду, сукупного стажу роботи на посаді судді, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 04.03.2021р.
6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.