ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" березня 2024 р. справа № 300/8176/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2) в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2001, з 01.08.2002 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2011 суцільним порядком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 , до його загального страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2001, з 01.08.2002 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2011 у повному обсязі суцільним порядком.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після звернення позивача у травні 2023 року за призначенням пенсії, пенсійним органом відмовлено у її призначенні. При цьому, повідомлено позивача, що до стажу роботи зарахований період з 01.01.2002 по 28.02.2002 та з 01.01.2006 по 31.03.2011 згідно наявних даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу. В той же час, зі змісту розрахунку стажу за формою РС-право станом на 23.06.2023 слідує, що до страхового стужу позивача зараховано період з 01.01.2002 по 28.02.2002 (2 місяці) та період з 01.01.2006 по 31.03.2011 (1 рік 10 місяців 1 день). Тобто, на думку позивача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині відмови у зарахуванні до його загального страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2001, з 01.08.2002 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2011 суцільним порядком є неправомірні та такі, що порушують його право на належне соціальне забезпечення.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.12.2023 відкрив провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.57-58).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.65-68). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила та зазначила про те, що обов'язковою умовою набуття права на пенсію фізичній особі-підприємцю є наявність стажу роботи, за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Водночас, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. При цьому, позивачем при зверненні із заявою від 15.06.2023 не надано визначених законодавством торгового патенту, патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку або довідки про сплату страхових внесків, а також доказів перебування у спірний період на спрощеній системі оподаткування. Разом із тим, представник відповідача 1 зазначила, що долучені до позову довідки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 14.09.2023 та Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 31.10.2023 отримані позивачем значно пізніше, ніж прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії. Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області були відсутні підстави вважати, що позивач, будучи фізичною особою-підприємцем, у спірні періоди перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував страхові внески, а отже оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області також скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.73-77). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила та вказала, що рішення від 22.06.2023 за №091630016030, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності є правомірним. Також відмітила на правомірності висновків щодо незарахування стажу роботи позивача згідно трудової книжки. Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності, представник відповідача 2 зазначила про те, що при зверненні із заявою від 15.06.2023 не надано визначених законодавством необхідних документів. З огляду на викладене, просила відмовити у задоволенні позову.
09.01.2024 позивач подав суду додаткові пояснення (а.с.84-87), в яких вказав на помилковості доводів відповідача 2 у відзиві про правомірність рішення про відмову у призначенні пенсії від 22.06.2023 №091630016030, оскільки таке не є предметом розгляду справи, а також позивачем не оскаржуються дії відповідача 2 щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки. Натомість, вказує на тому, що предметом розгляду є протиправність дій щодо не зарахування до загального страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності. Також зазначає, що на час розгляду відповідачем 2 заяви про призначення пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області мало доступ до відомостей, що містяться у системі персоніфікованого обліку, на кожну застраховану особу, в тому числі і щодо ФОП ОСОБА_1 та сплату ним страхових внесків. Окрім цього, пенсійний орган не позбавлений права у разі наявності сумнівів у достовірності чи повноті сплати страхових внесків особою, зокрема ФОП ОСОБА_1 за періоди здійснення підприємницької діяльності, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, й для отримання необхідних довідок.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази і відзив, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснював підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи №9350 від 31.03.2000 та свідоцтва серії НОМЕР_1 від 28.07.2010, виданими виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (а.с.13-14).
У квітні 2023 року ОСОБА_1 Івано-Франківською міською МСЕК встановлена ІІІ група інвалідності, загальне захворювання, з переоглядом 04.04.2024, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №223379 від 04.04.2023 (а.с.12).
15.06.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності з доданими до неї документами.
За результатами розгляду поданих позивачем до заяви документів Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення від 22.06.2023 за №091630016030, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю страхового стажу (13 років), визначеного статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003. Одночасно, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило, що до стажу роботи позивача не зараховано період здійснення підприємницької діяльності з 03.04.2000 по 31.12.2003 згідно довідки №9468/6/09-19-24-02-06 від 06.06.2023, виданої Державною податковою службою України Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, оскільки не зазначено спосіб оподаткування та відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду. Також додатково повідомлено, що до стажу роботи зарахований період з 01.01.2002 по 28.02.2002 та з 01.01.2006 по 31.03.2011 згідно наявних даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу (а.с.17).
Згідно розрахунку стажу за формою РС-право станом на 23.06.2023 слідує, що до страхового стужу ОСОБА_1 зараховано період з 01.01.2002 по 28.02.2002 (2 місяці) та період з 01.01.2006 по 31.03.2011 (1 рік 10 місяців 1 день) (а.с.18).
Уважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині відмови у зарахуванні до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2001, з 01.08.2002 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2011 суцільним порядком неправомірними, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Положеннями частин 1 2 статті 30 Закону №1058-IV визначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:
для осіб з інвалідністю II та III груп:
до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;
від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;
від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;
від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;
від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;
від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;
від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;
від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;
від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;
від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;
від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;
від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;
від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;
від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004, передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Тобто, після 01.07.2000 необхідною передумовою для зарахування фізичній особі-підприємцю страхового стажу є підтвердження сплати страхових внесків за відповідний період.
Окрім того, згідно з Порядком №22-1, для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а за період роботи починаючи з 01.01.2004 - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з Порядком №637, за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, до трудового стажу зараховується - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці за період до 1 травня 1993, а також, час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства.
Зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців періоди проведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. - на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності. Або довідки, виданої податковою інспекцією про перебування на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку.
Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності (крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування), з 01.07.2000 підтверджується - довідкою з бази даних Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5). Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі №414/1864/16-а.
Таким чином, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сам лише факт сплати за такий період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (єдиного соціального внеску) незалежно від їх розміру.
На підставі аналізу наведених правових норм, суд зазначає, що до страхового стажу включаються періоди здійснення особою підприємницької діяльності, зокрема, за таких умов:
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Окрім цього, відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.10.2018 (справа №643/20104/15-а).
Судом встановлено, що з 31.03.2000 до 02.10.2013 ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи №9350 від 31.03.2000 та свідоцтва серії НОМЕР_1 від 28.07.2010, виданими виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (а.с.13, 14).
Згідно з довідкою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 14.09.2023 за №1680/АП/09-19-64-02-10 ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ як фізична особа-підприємець з 03.04.2000 по 02.10.2013. Відповідно до інформаційних баз даних, наявних в Головного управління ДПС в Івано-Франківській області ФОП ОСОБА_1 в період з 01.10.2002 по 31.12.2011 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування. Ставка податку в 2002-2004 роках становила 60,00 грн в місяць (а.с.20).
Зі змісту довідки Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 31.10.2023 за №0900-0604-5/54513 слідує, що ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України в області з 20.03.2000 по 27.09.2013. За період з 31.03.2000 по 31.03.2000, з 01.01.2002 по 31.03.2002, з 01.07.2002 по 31.12.2002 відсутня інформація про нарахування внесків/збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За період з 01.04.2001 по 30.09.2001 нараховував внески/збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За даними підсистеми обліку сплати страхових внесків до бюджету ПФУ від ФОП ОСОБА_1 надійшло коштів:
- у 2004 - 2011 роках - частина єдиного податку (42%) в сумі 305,34 грн, 226,80 грн, 307,86 грн, 407,40 грн, 504,00 грн, 546,84 грн, 466,20 грн, 42 грн відповідно;
- у 2005 році, 2010 році, 2011 році перераховано фіксованого збору ФО (ЄП спрощена система) у сумі 251,52 грн, 758,46 грн та у сумі 782,32 грн відповідно;
- у 2011 році сплачено також ФО (34,7%) на ЄП в сумі 979,59 грн (а.с.21-22).
Окрім цього, судом згідно квитанцій встановлено факт сплати позивачем до територіального органу Пенсійного фонду страхових внесків, в тому числі й у складі єдиного податку, зокрема за 2002 рік: за серпень, вересень листопад та грудень (а.с.25-27).
Також за час здійснення підприємницької діяльності у період з 01.01.2003 по 31.03.2011 позивачем сплачено до територіального органу Пенсійного фонду страхові внески у складі єдиного податку, що підтверджується квитанціями про сплату єдиного податку, зокрема:
- за період з 01.01.2003 до 31.12.2003 включно у загальній сумі 720,00 грн (ставка єдиного податку - 60,00 грн/місяць);
- за період з 01.01.2004 до 31.12.2004 включно у загальній сумі 725,00 грн (ставка єдиного податку - 60,00 грн/місяць);
- за період з 01.01.2005 до 31.12.2005 включно у загальній сумі 720,00 грн (ставка єдиного податку - 60,00 грн/місяць);
- за період з 01.01.2006 до 31.12.2006 включно у загальній сумі 723,00 грн. (ставка єдиного податку - 60,00 грн/місяць);
- за період з 01.01.2007 до 31.12.2007 включно у загальній сумі 840,00 грн (ставка єдиного податку - 70,00 грн/місяць);
- за період з 01.01.2008 до 31.12.2008 включно у загальній сумі 1 200,00 грн, (ставка єдиного податку - 100,00 грн/місяць);
- за період з 01.01.2009 до 31.12.2009 включно у загальній сумі 1 200,00 грн, (ставка єдиного податку - 100,00 грн/місяць);
- за період з 01.01.2010 до 31.12.2010 включно у загальній сумі 1 210,00 грн, (ставка єдиного податку - 100,00 грн/місяць);
- за період з 01.01.2011 до 31.03.2011 включно у загальній сумі 1 179,59 грн, (ставка єдиного податку - 100,00 грн/місяць).
Окрім того, позивачем перераховано страхових внесків до Пенсійного фонду у листопаді 2005 року згідно квитанції №24 від 24.11.2005 у сумі 251,52 грн; у липні-серпні 2009 року згідно квитанцій №29.037.1/30 та №1680526 у сумі 167,16 грн та 331,00 грн; у жовтні 2010 року згідно квитанції №4320113 у сумі 758,46 грн; у січні 2011 року згідно квитанції №4850761 у сумі 782,34 грн (а.с.28-54).
Вказані обставини також підтверджує довідка Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 31.10.2023 за №0900-0604-5/54513.
Також суд зауважує, що довідкою ОК-5 підтверджено сплату позивачем страхових внесків за період 2006 по 31.03.2011 включно (а.с.23-24).
Оскільки вищевказаними документами підтверджено сплату позивачем страхових внесків за період з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2001, з 01.08.2002 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2011, на переконання суду, вказані періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача у повному обсязі відповідно до п.3-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому суд звертає увагу, що відсутність документів щодо обраної особою системи оподаткування (загальної чи спрощеної) під час здійснення підприємницької діяльності, не може слугувати підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З урахуванням наведеного, а також те, що відповідачами не надано доказів, які підтверджують відсутність підстав для зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2001, з 01.08.2002 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2011, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача вказані періоди роботи у повному обсязі.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Крім того, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, єдиним ефективним засобом правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду, буде визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2001, з 01.08.2002 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2011, а також зобов'язання зарахувати ОСОБА_1 до його загального страхового стажу періоди здійснення ним підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2001, з 01.08.2002 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2011 в повному обсязі.
Визначаючи відповідача, який має виконувати рішення зобов'язального характеру, суд виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2001, з 01.08.2002 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2011 у повному обсязі, суд доходить висновку про необхідність зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого звертався із заявою позивач) зарахувати ОСОБА_1 , до його загального страхового стажу періодів здійснення ним підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2001, з 01.08.2002 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2011 у повному обсязі, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплачений, згідно квитанції №5102-09-005/С від 09.11.2023 (а.с.9), судовий збір в розмірі 1073,60 грн., як зі сторони, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2001, з 01.08.2002 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2011.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до його загального страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.04.2001 по 30.09.2001, з 01.11.2001 по 31.12.2001, з 01.08.2002 по 30.09.2002, з 01.11.2002 по 31.12.2002 та з 01.01.2003 по 31.03.2011 у повному обсязі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20987385) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20987385), адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.