ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"07" березня 2024 р. справа № 300/9014/23
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення в дохід бюджету податкового боргу в сумі 5 030 гривень 95 копійок,
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі, також - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) 27.12.2023 звернулося в суд з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі, також - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення в дохід бюджету податкового боргу в сумі 5 030 гривень 95 копійок.
Підставою звернення до суду слугує реалізація позивачем приписів пункту 87.11 статті 87, пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, зумовлена бездіяльністю відповідача щодо несплати орендної плати з фізичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єкті нежитлової нерухомості за 2021-2022 роки.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.01.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с. 17-18).
Зазначена ухвала направлена сторонам у відповідності до частини 10 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) із дотриманням вимог статті 126 КАС України.
Ухвала суду отримана позивачем 01.01.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи (а.с.20).
Відповідачем ухвала про відкриття провадження не отримана з незалежних від суду причин, що підтверджується довідкою Укрпошти із відміткою: “під час доставки не було в дома”, яка повернулася на адресу суду 10.01.2024 (а.с. 21).
Згідно з частиною 11 статті 126 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Таким чином, враховуючи, що вказана ухвала направлялася поштовим відправленням із відміткою "судова повістка", ця ухвала вважається врученою належним чином.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 вважається таким, що повідомлений про розгляд адміністративної справи №300/9014/23 в якості відповідача, однак у визначений судом строк правом на подання відзиву не скористався.
Згідно із частиною 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню зважаючи на такі обставини.
Позивачем щодо ФОП ОСОБА_1 винесено податкові повідомлення-рішення форми “Ф”: від 09.09.2022 №0631657-2409-0911 за податковий період 2021 рік на суму 1077,60 (а.с.9), від 09.09.2022 №2464509-2409-0911 за податковий період 2021 рік на суму 148,80 грн (а.с.9), від 09.09.2022 №24645535-2409-0911 за податковий період 2021 рік на суму 1077,60 грн (а.с.9), від 09.09.2022 №0631656-2409-0911 за податковий період 2021 рік на суму 1882,30 грн (зворотна сторона а.с.9), від 24.05.2023 №0239232-2409-0911 за податковий період 2022 рік на суму 875,55 грн (а.с.10), від 24.05.2023 №0239230-2409-0911 за податковий період 2022 рік на суму 120,90 грн (а.с.10) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, що в загальній сумі становить 5 030, 95 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення надсилалися відповідачу на його податкову адресу, однак не отримані ним з незалежних від контролюючого органу причин, про що свідчить довідки ПАТ “Укрпошта” про причини повернення/досилання із відміткою: “за закінченням встановленого терміну зберігання” (зворотна сторона а.с.9).
Також, позивачем складено податкову вимогу форми "Ф" №0002385-1305-0919 від 09.05.2023, якою визначено податковий борг відповідача в розмірі 4034,50 грн (а.с.7). Дану вимогу направлено відповідачу та отримано особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке отримано відповідачем 16.05.2023 (а.с.8).
Податкові зобов'язання згідно з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями у встановлений законом строк відповідач не сплатив, в результаті чого виникла податкова заборгованість на суму 5 030, 95 грн, що підтверджується довідкою про борг за платежами платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 12.12.2024 (а.с.5).
У зв'язку із несплатою ФОП ОСОБА_1 заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості позивач, реалізовуючи свої повноваження, звернувся до суду з метою стягнення податкового боргу.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно із статтею 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Суд зазначає, що в даній адміністративній справі суд застосовує приписи Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового Кодексу України (надалі, також ПК України) визначає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядок та у строки, визначені податковим законодавством.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Стаття 8 ПК України визначає види податків та зборів. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).
Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.
Статтею 36 ПК України визначено суть податкового обов'язку, згідно з положеннями якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3).
Відповідно до пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.
Також цим підпунктом визначено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
У зв'язку із добровільною несплатою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на підставі податкового повідомлення рішення форми "Ф" №0002385-1305-0919 від 09.05.2023 виник податковий борг на суму 5 030, 95 грн.
Відповідно до приписів частини 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України визначено, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно із пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
З огляду на встановлені судом обставини справи, ФОП ОСОБА_1 є платником податку з фізичних осіб та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому у відповідності до вимог пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом.
У зв'язку з наведеним, позивачем правомірно винесено та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення про сплату податку за 2021-2022 роки. Докази оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень у матеріалах справи відсутні.
Податкова вимога, яка направлена відповідачу не відкликана та не погашена платником податку в повному обсязі, а тому надалі підстав направляти нову податкову вимогу в контролюючого органу не було.
Таким чином, оскільки контролюючим органом дотримано процедуру визначення податкового зобов'язання та повідомлення відповідача про наявні податкові зобов'язання для їх добровільної сплати, такі податкові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Отже, податковий борг в розмірі 5 030, 95 грн виник в результаті порушення відповідачем вимог податкового законодавства, враховуючи те, що останнім не подано жодного доказу його сплати чи оскарження його нарахування, суд дійшов висновку про підставність, обґрунтованість вимог позивача та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.
Згідно зі змістом частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що позивачем не підтверджено понесення жодних витрат, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) в дохід бюджету заборгованість на суму 5 030 (п'ять тисяч тридцять) гривень 95 (дев'яносто п'ять) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ ВП - 43968084;
відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.