м. Вінниця
07 березня 2024 р. Справа № 120/13961/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року задоволено. Зокрема, зобов'язано головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити з 01.07.2021 року ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
На адресу суду надійшла заява позивача в порядку ст. 383 КАС України. Вказана заява мотивована тим, що відповідачем не виконано рішення суду, зокрема, протиправно перераховано розмір щомісячної доплати та не виплачено суму заборгованості.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульований статтею 383 КАС України.
Відповідно до п. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Суд враховує сталу практику Верховного Суду, викладену у своїх рішеннях, за якою звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
06.12.2023 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження № 73699305.
У рамках виконавчого провадження головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано лист від 15.01.2024 року про виконання рішення суду згідно ВП № 73699305.
Відповідно до вказаного листа, головне управління Пенсійного фонду України наголошує, що рішення суду виконано у повному обсязі в межах повноважень.
Так, судом встановлено, що територіальним органом Пенсійного фонду України з 01.07.2021 року здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн, що відображено у протоколі перерахунку пенсії.
Суд зазначає, що позивач помилково вважає, що недоплата розміру пенсії з 01.07.2021 року складає 1086,50 грн.
Судом у рішенні суду від 30.10.2023 року встановлено, що відповідач здійснював позивачу нарахування щомісячної доплати до пенсії не у повному розмірі (1086,50 грн).
Відтак, доплаті підлягає різниця між фактично виплаченою сумою та нарахованою на виконання рішення суду, тобто 913,50 грн.
Таким чином, суд не вбачає протиправності дій відповідача щодо розрахунку пенсії позивача та сум заборгованості.
Щодо невиплати заборгованості, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Отже, виплата пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-XII, здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області виключно за рахунок коштів Фонду, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік.
Водночас в силу вимог статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Натомість, з листа головного управління Пенсійного фонду України від 15.01.2024 року, встановлено, що сума доплати згідно проведеного перерахунку пенсії в сумі 27405 грн на підставі рішення у справі № 120/13961/23 включена в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та буде виплачена при відповідному фінансуванні в порядку календарної черговості дати надходження судового рішення до боржника в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Встановлені судом обставини справи вказують на неможливість виконання рішення суду без належного фінансового забезпечення та коштів, необхідних для виплати вказаної заборгованості.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 року у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 року у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а року та від 19.02.2020 року у справі № 821/1491/17, невиконання боржником (пенсійним органом) судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу (пенсіонеру) за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Принагідно суд зазначає, що проблема з виконанням рішення суду у частині виплати заборгованостей з пенсій є загальновідомою, та, зокрема не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень в соціальних спорах, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.
Таким чином, оскільки часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі обумовлюється об'єктивними причинами, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 383 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Альчук Максим Петрович