Справа №522/17061/23
Провадження № 1-кп/522/599/24
07 березня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд, на підставі обвинувального акту, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022164500000324 від 05.07.2022 р., у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Херсонської області, Цюрупинського району, с. Тарасівка, громадянина України, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 30.01.2020 р. Саксаганським районним судом міста Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч. 2 ст.186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки;
- 20.12.2022 р. Приморським районним судом м. Одеса за ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 190 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років;
- 24.01.2023 р. вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області за ч.4 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 5 (п'яти) років 4-х місяців позбавлення волі,
- 22.06.2023 р. вироком Малиновського районного суду м. Одеси за ч.2 ст. 190, ч.4 ст.70 КК України до 5 (п'яти) років 5 місяців позбавлення волі,
за обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,-
05.07.2022 року приблизно о 12 годині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував в дворі будинку АДРЕСА_2 , де зустрів малознайому малолітню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поцікавившись у неї наявністю мобільного телефону. Отримавши позитивну відповідь ОСОБА_3 , користуючись малолітнім віком потерпілої, вирішив заволодіти її мобільним телефоном. Діючи із вказаною метою, з корисливих мотивів, та переслідуючи ціль особистого збагачення, повторно, ОСОБА_3 , шляхом обману, попросив у малолітньої ОСОБА_6 належний їй мобільний телефон у тимчасове користування під надуманим приводом необхідності здійснення дзвінку, заздалегідь не маючи наміру його повертати власнику. В результаті вказаних навмисних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , будучи введеною в оману щодо його дійсних намірів, зайшла до квартири у зазначеному будинку де вона проживала та взяла належний їй мобільний телефон моделі «Samsung M336B Brown» та добровільно передала його ОСОБА_3 у тимчасове користування. Отримавши від потерпілої ОСОБА_5 , внаслідок обману, належний їй мобільний телефон моделі «Samsung M336B Brown», в корпусі коричневого кольору, з сім-картою мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_1 , ІМЕІ: - НОМЕР_2 », ОСОБА_3 зробив вигляд, що має намір зателефонувати у той час, як потерпіла повернулась до квартири щоб перевірити чи закрила вона вхідні двері. Користуючись зазначеною обставиною, ОСОБА_7 обернув зазначений мобільний телефон на власну користь та покинув двір зазначеного будинку, завдавши потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 15095 гривень 85 копійок та розпорядився вказаним чужим майном на власний розсуд.
За таких обставин, своїми умисними діями ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальні правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України, за кваліфікуючими ознаками - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз'яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся та вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, підтвердив обставини кримінального правопорушення, що описані в обвинувальному акті. ОСОБА_3 пояснив, що підійшов до знайомої дівчини (потерпілої особи) і попросив телефон щоб зателефонувати. Потерпіла особа зайшла в будинок поки обвинувачений розмовляв. Після того, як потерпіла особа відійшла, обвинувачений з її телефоном скрився. ОСОБА_3 пояснив суду, що зробив це умисно з метою продажу телефону. Згодом, він продав привласнений телефон перехожому на вулиці за 4000,00 грн., а гроші витратив на свої потреби. Шкоду потерпілій особі не відшкодував.
Що стосується неповнолітньої потерпілої особи у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , суд зазначає наступне. Від законного представника ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , надійшла заява про розгляд кримінального правопорушення без її участі. Законний представник потерпілої особи про дату та час судового розгляду повідомлялась належним чином, причини неявки у судове засідання суду не повідомила.
Приймаючи до уваги вищенаведене, судом встановлено, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, повністю доведена та підтверджена матеріалами провадження.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд кваліфікує за ч. 2 ст. 190 КК України, заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на даних у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. ОСОБА_3 пояснив суду, що раніше офіційно ніде не працював, так як йому відмовляли у працевлаштуванні із-за наявності попередніх судимостей. Але при цьому й офіційно до Державного центру зайнятості не звертався. Обвинувачений пояснив, що скоював кримінальні правопорушення з причини того, що не має власних грошей на сплату за оренду житла та придбання продуктів харчування. Його батьки знаходяться на території тимчасово окупованої Російською Федерацією - м. Скадовськ Херсонської області. До воєнного стану в Україні батьки фінансово допомагали йому. З моменту оголошення воєнного стану та залишення батьків на тимчасово окупованій території, зв'язку з ними не має. Батько обвинуваченого працював водієм на підприємстві, мати - в магазині. Братів та сестер не має. Соціальні зв'язки ні з ким не підтримує, оскільки більша частина кола знайомих обвинуваченого знаходиться за кордоном.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує: щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України до обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд враховує: вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Пунктом 3 частини 1 статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Інкриміноване ОСОБА_3 правопорушення відноситься до нетяжких злочинів згідно зі ст.12 КК України. Злочин було вчинено з прямим умислом та корисливим мотивом. Матеріальну та моральну шкоду потерпілим не відшкодовано.
З урахуванням вищенаведеного, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів,суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства та вважає доцільним призначити обвинуваченому відбування покарання у вигляді позбавлення волі. Суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.
Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
В ході судового розгляду встановлено, що вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2023 року ОСОБА_3 засуджено до покарання у виді позбавленні волі на строк 5 (п'ять) років 5 (п'ять) місяців. Враховуючи це, суд, відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначає ОСОБА_3 остаточне покарання шляхом часткового складання покарань, призначеного за цим вироком та вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2023 року.
Питання про речові докази, процесуальні витрати та цивільних позов, суд вирішує в порядку ст.100, 124, 129 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Судові витрати по кримінальному провадженню відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 129, 349, 368, 373-374, 376, 392-395, КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі, строком на 2 (два) роки.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначеного за цим вироком та вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2023 року, призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 ( п'ять ) років 6 (шість) місяців.
Зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбуте покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 22.06.2023 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме строк позбавлення волі, рахувати з моменту приведення цього вироку до виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в даному кримінальному провадженні не обирався.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1