Унікальний номер справи 758/5968/22
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/5589/2024
Головуючий у суді першої інстанції А. М. Анохін
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
08 березня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»
розглянув у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників)
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», подану представником Мельніченком Олександром Дмитровичем,
на рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року, ухвалене у складі судді Анохіна А. М., в приміщенні Подільського районного суду м. Києва,
Улипні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, уточненим у подальшому, до АТ «СК«АРКС»про стягнення невиплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 137 072, 33 грн, інфляційних втрат у розмірі 66 333,45 грн. Просив також відшкодувати йому судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що 24.09.2019 між ним та АТ «СК «АРКС» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» на автомобіль «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску. 26.10.2019 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 , не впорався із керуванням, не обрав безпечну швидкість руху в межах населеного пункту, в результаті чого здійснив наїзд на бордюр та опинився в кюветі. В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль зазнав механічних пошкоджень. 26.10.2019 позивач подав відповідачу заяву про настання страхового випадку та заяву про виплату страхового відшкодування. Однак, відповідач з моменту подачі зазначених заяв не здійснив жодної дії,направленої на виконання зазначеного договору щодо огляду автомобіля та встановлення суми страхового відшкодування. Позивач звернувся до авторизованого СТО автомобілів БМВ, де було проведено огляд автомобіля та складено кошторис, за який позивачем були сплачені кошти в сумі 3360,00 грн. Відповідно до зазначеного кошторису вартість ремонтних робіт для відновлення автомобіля «БМВ»,д.н.з. НОМЕР_1 ,склала 448 448, 95 грн, та цей кошторис було передано представнику відповідача. Згодом страховик повідомив позивача про необхідність складення кошторису на неавторизованому СТО.04.11.2019 за результатами огляду наданого позивачем автомобіля будь-яких документів складено не було. Уподальшому відповідач надав рахунок № 1153 від 04.11.2019 ФОП ОСОБА_2 , відповідно до якого вартість ремонту автомобіля склала 113749, 90 грн. З огляду на те, що суми в зазначених кошторисах значно відрізнялись, позивач попросив провести автотоварознавчу експертизу. Однак, страхова компанія відмовилась проводити відповідну експертизу, якапозивачем була замовленав КНДІСЕ вартістю 1695,60 грн. Крім того, з метою належного проведення експертизи відповідачу було направлено електронне поштове повідомлення, вартість якого склала суму в розмірі 308,40 грн. Однак, представник відповідача на огляд не з'явився. Відповідно до висновку експертного дослідження №31499/19-54 від 10.12.2019вартість відновлювального ремонту автомобіля «БМВ»,д.н.з. НОМЕР_1 , склала суму в розмірі 245 458,23 грн.Позивач просив суд стягнути суму страхового відшкодування та понесених ним витрат в розмірі 137 072,33 грн (245458,23 грн + 308,40 грн + 1695,60 грн + 3360,00 грн - 113749,90 грн). Також у зв'язку із неналежною виплатою страхового відшкодування позивач вказував про наявність підстав для стягнення з відповідача за період із 01.02.2020 по 01.05.2023 інфляційних втрат в сумі 66 333,45 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до АТ «Страхова компанія «АРКС» про стягнення страхового відшкодування задоволено. Стягнуто з АТ «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 137 072,33 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 66 333,45 грн, судовий збір у розмірі 1 440,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду АТ«Страхова компанія «АРКС» через свого представника Мельніченка О. Д. подало апеляційну скаргу, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не врахував, що умовами укладеного між сторонами договору регламентовано порядок розрахунку страхового відшкодування, яке має бути здійснено виключно на підставі рахунку неавторизованої СТО на вибір страховика. Суд першої інстанції не звернув увагу та не надав належної правової оцінки умовам договору щодо порядку визначення розміру страхового відшкодування, натомість взяв до уваги доводи позивача про те, що відповідачем неналежним чином визначено СТО, яке не може здійснювати ремонт належного йому автомобіля. Також судом було безпідставно взято до уваги висновок експертного дослідження, наданий позивачем на підтвердження розміру страхового відшкодування, оскільки він не є судовою експертизою, у висновку немає підтвердження про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність та подальше використання його у судовому процесі неможливе, оскільки він є неналежним та недопустимими доказом у справі. Ескспертом не обгрунтовано необхідність заміни кермового механізму, оскільки відсутні докази його пошкодження внаслідок ДТП 26.10.2019. При цьому позивачем не доведено належнимими доказами завдання йому збитків, про які він вказує у позові. Встановити ці обставини неможливо, оскільки позивачем відчужено належний йому автомобіль третій особі. Крім того, судом було необгрунтовано задоволено вимоги про стягнення інфляційних втрат, оскільки умовами договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання своїх зобов'язань страховик несе відповідальність шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,01% від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування за кожний робочий день прострочення здійснення виплати, та не передбачено сплати страховиком інфляційних втрат, 3% річних тощо.
Однак у випадку, якщо судом буде встановлено в діях відповідача порушення умов договору щодо порядку розрахунку розміру страхового відшкодування та прийняття рішення по справі, і відповідно підстави для задоволення позову та стягнення інфляційних втрат, АТ «Страхова компанія «АРКС» вважає, що їх розмір не може перевищувати 47 803,35 грн, оскільки такі втрати можуть нараховуватися виключно до 27.07.2022.
Також АТ «Страхова компанія «АРКС» вказує на необхідність застосування позовної давності, перебіг якої розпочався 31.01.2020 та сплив 30.01.2023, однак із заявою про збільшення позовних вимог позивач звернувся 02.05.2023, що не було враховано судом. Зокрема не взято до уваги ту обставину, що у заяві про збільшення позовних вимог позивачем одночасно було змінено і предмет і підстави позову, що не передбачено законом.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечив проти доводів апеляційної скарги вказуючи на їх безпідставність та необгрунтованість, рішення суду просить залишити без змін як законне та обгрунтоване. У відзиві вказано, що у зв'язку із значними розбіжностями розміру завданої позивачу майнової шкоди внаслідок ДТП, позивач вказував страховій компанії на необхідність здійснення перерахунку суми страхового відшкодування, у чому йому було відмовлено. Посилання відповідача на здійснення позивачем ремонту пошкодженого автомобіля на неавторизованному СТО не грунтується на вимогах закону, не погоджуючись із заявленною позивачем до стягнення сумою страхового відшкодування відповідач клопотань про призначення автотоварознавчої експертизи не заявляв суду першої інстанції.
У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
За статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно із частиною першою статті 15, частиною першої статті 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, ОСОБА_1 є власником автомобіля «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
24 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та АТ «СК «АРКС» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено», відповідно до якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані із володінням, користуванням та розпорядженням автомобіля «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску.
26 жовтня 2019 року о 03-50 год в м. Буча по вул. Яблунській ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 , не впорався із керуванням, не обрав безпечну швидкість руху в межах населеного пункту, в результаті чого здійснив наїзд на бордюр та опинився в кюветі. В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль зазнав механічних пошкоджень, а позивачеві було заподіяно майнової шкоди.
26 жовтня 2019 року позивач подав відповідачу заяву про подію та на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
31.10.2019 року позивач звернувся до авторизованого СТО автомобілів «БМВ» - ТОВ АВТ «Баварія Київ». Було проведено огляд транспортного засобу «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 за участі власника автомобіля, про що було складено відповідний акт. За огляд автомобіля позивачем були сплачені кошти в сумі 3 360,00 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 01.11.2019.
Відповідно до рахунку ТОВ АВТ «Баварія Київ» від 02.11.2019 року, вартість ремонтних робіт для відновлення автомобіля «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 склала суму в розмірі 448 448,95 грн.
На замовлення АТ «СК «АРКС», ФОП ОСОБА_2 було складено рахунок на ремонт автомобіля № 1153 від 04.11.2019, відповідно до якого вартість ремонту автомобіля склала суму в розмірі 113 749,90 грн.
Страховою компанією було здійснено розрахунок страхового відшкодування та визначено для виплати позивачу 61 422, 92 грн , що підтверджується розрахунком страхового відшкодування та копією платіжного доручення № 61654 від 22.11.2019.
Однак, позивачем було замовлено експертне автотоварознавче дослідження в КНДІСЕ, за яке позивачем було сплачено 1 695,60 грн, а також з метою належного проведення експертизи відповідачу було направлено електронне поштове повідомлення, вартість якого склала 308,40 грн.
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 31499/19-54 від 10.12.2019, проведеного експертом КНДІСЕ, було встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 складає 245 458,23 грн.
Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача 137 072,33 грн, посилаючись на наведений розрахунок (245 458,23 грн + 308,40 грн + 1695,60 грн + 3360,00 грн - 113 749,90 грн). Також в зв'язку із неналежною виплатою страхового відшкодування позивач вказував на наявність підстав для стягнення за період із 01.02.2020 по 01.05.2023 інфляційних втрат в сумі 66 333,45 грн., заявивши про це позовну вимогу на підставі ст. 625 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість та доведеність заявлених позовних вимог, врахувавши при вирішенні даного спору наданий стороною позивача висновок експертного дослідження КНДІСЕ від 10.12.2019, відповідно до якого було встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 245 458,23 грн. З огляду на те, що вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 245 458,23 грн, та страховою компанією було виплачено позивачу лише частину коштів, суд вважав, що з відповідача підлягає стягненню недовиплачена ним позивачу сума страхового відшкодування та понесені позивачем витрати у розмірі 137 072,33 грн. У зв'язку із простроченням виплати повної суми страхового відшкодування з вини відповідача, у останнього виник обов'язок сплати позивачу інфляційні втрати згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 66 333,45 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції оскільки вони повністю узгоджуються із встановленими судом обставинами справи з огляду на наступне.
Так, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
Відповідно до частини першоїстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першоюстатті 627 ЦК Українивідповідно достатті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).
За змістом частини першоїстатті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Частиною першоюстатті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Визначення поняття «зобов'язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статей526, 530, 610, частиною першою статті612 ЦК Українизобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»).
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату Страхувальнику, застрахованій особі або іншій третій особі.
Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Тлумачення статей990, 991 ЦК України, частини другої статті 8, частини першої статті25 Закону України «Про страхування» свідчить, що обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.
Судом встановлено, що 26.10.2019 сталася ДТП за участю належного позивачу автомобіля, застрахованого на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» від 24.09.2019.
В результаті вказаної ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, та за висновками експертного товарознавчого дослідження розмір відновлювального ремонту склав суму в розмірі 245 458,23 грн.
Страховою компанією було виплачено фактично страхове відшкодування в сумі 61 422,92 грн, з яким позивач не згоден та вважає, що відповідачем виплачено йому страхове відшкодування лише в частині, недовиплачене страхове відшкодування та понесені ним витрати становлять 137 072,33 грн. При цьому позивач сам визначається з наведеною сумою та особисто сам віднімає від 245 458,23 грн 113 749, 90 грн (позовна заява). Оскільки суд, відповідно до вимог ст.13 ЦПК України, розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, суд апеляційної інстанції виходить саме з розрахунку позивача та при цьому не бере до уваги сплачену відповідачем суму страхового відшкодування. Особисто сам позивач визначився саме з такими позовними вимогами. Суд апеляційної інстанції переглядає справу з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства.
При вирішенні даного спору судомбуло взятодо уваги наданий позивачемвисновок експертного дослідження КНДІСЕ № 31499/19-54 від 10.12.2019, відповідно до якого експертом було встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 складає 245458,23 грн.
Оскільки страховою компанією було виплачено позивачу страхове відшкодування лише частково, тому суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для стягнення із відповідача несплаченої суми страхового відшкодування та понесені позивачем витрати у розмірі 137 072, 33 грн.
Суд вірно вважав, що зазначений висновок є належним та допустимим доказом, що підтверджує розмір завданої позивачу матеріальної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 26.10.2019.
Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Тому суд вірно зауважив, що заперечуючи проти позовних вимог АТ «Страхова компанія «АРКС» не скористалася своїм правом на подання заяв/клопотань та у ході розгляду справи нею не було заявлено клопотання про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи.
З урахуванням того, що при визначенні вартості відновлювального ремонту автомобіль «БМВ»,д.н.з. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, судом було враховано висновки експертного дослідження, тому безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо проведення огляду пошкодженого автомобіля позивача на неавторизованному СТО, оскільки страхова компанія відповідно до умов договору зобов'язана виплатити страхувальнику страхове відшкодування у розмірі реально заподіяної майнової шкоди.
Колегія суддів вважає, що страхова компанія заперечуючи проти ушкоджень рульового механізму автомобіля позивача та необхідності його ремонту, не була позбавлена можливостівжити заходівщодо перевірки правильності дій спеціаліста під час виявлення таких ушкоджень чи його ремонту, а не перекладати обов'язок додаткового доведення наявності таких ушкоджень на страхувальника.
Доводи апеляційної скарги про невірне застосування судом статті 625 ЦК України до даних правовідносин колегія суддів відхиляє як необгрунтовані з огляду на наступне.
За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Тобто відповідальність страховика, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов'язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.
У справі, яка переглядається судом встановлено, а стороною відповідача не спростовано, що прострочення виплати повної суми страхового відшкодування виникло саме з вини відповідача, а тому у страховика виник обов'язок сплати інфляційних втрат на користь позивача згідно ст. 625 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для застосування ст.625 ЦК України, оскільки умовами договору передбачена певна відповідальність страховика за порушення умов договору у вигляді виплати пені, суд не бере до уваги, оскільки ст. 625 ЦК передбачає лише відповідальність за прострочення виконанння грошового зобовязання, а не штрафні санкці.
Доводи апеляційної скарги щодо невірної відмови суду у застосуванні позовної давності до даних правовідносин (в частині стягнення інфляційних втрат) не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим порушенням, а тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, а тому в даному випадку вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, були пред'явлені в межах встановленого законом строку звернення до суду.
Страхова компанія зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат, оскільки позивач має право змінити предмет або підстави позову лише у підготовчому судовому засіданні, а у даному випадку позивач фактично змінив і предмет і підстави позову в судовому засіднані. Перевіряючи даний довід скарги, суд апеляційної інстанції не розцінює зазначені обставини як підстави для скасування рішення суду в цій частині. Так, в даній справі підготовче судове засідання не призначалось і не проводилось. Справу було розглянуто судом в спрощеному провадженні з викликом сторін. Заяву, яку позивач назвав заявою про збільшення позовних вимог, було подано суду до розгляду справи по суті, оскільки судове засідання у справі станом на 02.05.2023 відкрито не було. В заяві від 02.05.2023 позивач фактично заявив нову вимогу та не змінював предмет та підстави раніше заявленої позовної вимоги. Відповідач був обізнаний про нову позовну вимогу ОСОБА_1 , він подав свій відзив. За таких обставин, права відповідача порушено не було, а відповідно, суд не вбачає підстав для скасування рішення в цій частині.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Отже, оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів звертає увагу, що загалом за своїм змістом доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам, викладеним відповідачем у відзиві на позовну заяву, яким суд першої інстанції дав належну оцінку та висновки щодо яких вмотивовано та обґрунтовано виклав у мотивувальній частині ухваленого рішення.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано апелянтом до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, та особистого тлумачення заявником норм закону.
При цьому колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд у своєму рішенні правильно визначив наявність підстав для стягнення страхового відшкодування та інфляційних втрат. Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.
Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», подану представником Мельніченком Олександром Дмитровичем, залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна