(у порядку ухвалення додаткового рішення)
07 березня 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 752/17301/18
Апеляційне провадження № 22-з/824/267/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Дячук І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Судакова Валерія Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Друга Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Азарова Наталія Ігорівна про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності, -
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог: Друга Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Азарова Н.І. про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності відмовлено (т. 3 а.с. 51, 55-60).
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 12 вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 22 383,78 грн. (т. 3 а.с. 93-95).
Не погодившись з рішенням районного суду, 14 вересня 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Тарасенко І.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою (т. 3 а.с. 100-104, 122-130).
Постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року - залишено без змін (т. 3 а.с. 192-186).
22 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Судаков В.В. направив до суду клопотання про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. (т. 3 а.с. 201-202).
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Судаков В.В підтримав подану заяву і просив її задовольнити. Позивачка ОСОБА_2 , її представник - адвокат Тарасенко І.В. заперечували проти задоволення заяви і просили відмовити в її задоволенні, посилались на не співмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу.
Інші особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Факт належного повідомлення ОСОБА_1 , його представник - адвокат Судаков В.В. в суді не заперечував про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (т. 3 а.с. 229-231).
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Згідно з ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).
Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 5 ст. 130, ч. 4 ст. 270, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяв, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
У постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 306/1198/17 Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Судаков В.В. заявив, що відповідач очікує понести витрати на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в апеляційному суді, у розмірі 20 000,00 грн. (т. 3 а.с. 145-148).
Протягом п'яти днів після прийняття постанови, 22 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Судаков В.В. направив клопотання про ухвалення додаткового рішення, в якому останній просив стягнути з відповідача 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (т. 3 а.с. 201-202).
На підтвердження повноважень представникаОСОБА_1 - адвоката Судакова В.В. надано копію витягу договору про надання правничої допомоги від 15 березня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Судовим В.В. (т. 3 а.с. 73), ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1007773 (т. 3 а.с. 148, зворот).
На підтвердження витрат на правничу допомогу представником ОСОБА_1 - адвокатом Судаковим В.В. детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 21 січня 2024 року (т. 3 а.с. 203) та фіскальний чек від 21 січня 2024 року (т. а.с. 202, зворот).
Згідно з 1.2. договору про надання правничої допомоги від 15 березня 2023 року за надану допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 20 000 грн. в день відкриття апеляційного провадження у разі оскарження рішення суду як клієнтом, так і будь-яким учасником процесу.
Згідно з пунктом 1.3. договору про надання правничої допомоги від 15 березня 2023 року для виконання повноважень за цією угодою, клієнт уповноважує адвоката здійснювати всі процесуальні дії, а саме: підписувати від імені клієнта будь-які письмові процесуальні документи, подавати їх до суду; оскаржувати судові рішення; укладати і підписувати мирову угоду;
В детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 24 липня 2023 року міститься опис наданих юридичних послуг адвокатом Судаковим В.В. в Київському апеляційному суді, а саме: 1. Дослідження змісту апеляційної скарги - 2 год.: 2. Дослідження наявності змін у правових позиціях Верховного Суду із спірних правовідносин в аналогічних справах - 1 год.; 3. Підготовка відзиву на апеляційну скаргу - 3 год.; 4. Участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 1 год.; 5. підготовка детального опису - 1 год.; 6. Підготовка клопотання про розділ судових витрат - 1 год. (т. 3 а.с. 203).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).
Представник ОСОБА_2 - адвокат Тарасенко І.В. в суді заперечував проти задоволення заяви, зазначив про необґрунтованість та не співмірність витрат на правничу допомогу із складністю справи (т. 3 а.с. 235).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Врахувавши вищевказане, колегія суддів погодилась з доводами позивача щодо завищеної суми витрат на правничу допомогу, яку представник відповідача просив стягнути з позивача за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, оскільки такий розмір не відповідає наданим адвокатом обсягом послуг та не відповідає критерію розумності.
Зокрема апеляційний суд вважає завищеним розмір витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції 20 000,00 грн., оскільки рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги та витраченого адвокатом часу на здійснення представництва клієнта.
При цьому, пункти 5 і 6 Детального опису робіт: п. 5. підготовка детального опису - 1 год.; п. 6. Підготовка клопотання про розділ судових витрат - 1 год., не є правничою допомогою, а звітом перед судом про надану стороні відповідача правничу допомогу, а тому включення таких витрат є необґрунтованим (т. 3 а.с. 203).
При цьому, суд апеляційної інстанції зважив на те, що зазначена справа, розглянута апеляційним судом не є складною на стадії апеляційного розгляду та не вимагала необхідності збору нових доказів для подання відзиву та (або) обґрунтування правової позиції, яка сторонами була висловлена під час розгляду справи районним судом.
Таким чином, виходячи з вищенаведених вимог законодавства, засад розумності і справедливості, та враховуючи заперечення відповідача суд визначає до стягнення суму витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 000,00 грн., яка є співмірною із наданим адвокатом обсягом послуг у суді, та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, -
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Судакова Валерія Валерійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі - 7 000 грн.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного судового рішення - 07 березня 2024 року.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
О.В. Борисова
В.М. Ратнікова